Помилкова форма фінзвітності, безкоштовне передання спецодягу чи обладнання, роялті в обліку

1. Безкоштовне передання спецодягу, обладнання: як обійти ПДФО
2. Право безплатної видачі спецодягу непрацівникам
3. ПДФО та військовий збір
4. ПДВ-наслідки
5. Бухоблік спецодягу
6. Подали не ту форму фінзвітності: яка відповідальність
7. Критерії підприємств
8. Пакети фінзвітності
9. Оприлюднення фінзвітності
10. Дохід від роялті: як відобразити в обліку і фінзвітності
11. Висновки

У матеріалі розглянемо кілька практичних ситуацій, які регулярно викликають запитання у бухгалтерів.

По-перше, розберемо безкоштовне передання майна (обладнання, спецодягу) фізичним особам (не працівникам) за договорами цивільно-правового характеру (ЦПХ). Які податкові наслідки виникають і чи завжди тут з’являється ПДФО? Розглянемо податкові наслідки та приклад із переданням обладнання, зокрема для резидентів Дія Сіті, коли йдеться про гіг-контракти. У частині про спецодяг коротко нагадаємо підходи до бухобліку.

По-друге, що буде, якщо фінансову звітність подано не за тією формою – зокрема, коли йдеться про звітність як невід’ємний додаток до податкової декларації. Чи передбачена відповідальність у такому випадку? Також розберемо ситуацію з вибором форми фінансової звітності: №1-мс, 2-мс, №1-м, 2-м або повний комплект. Що робити, якщо помилилися з «розміром» підприємства та подали не той пакет, і чи є за це санкції?

По-третє, поговоримо про роялті: як його відображати в обліку – як дохід від реалізації чи як інші операційні. Від цього залежить не лише заповнення фінзвітності, а й визначення розміру підприємства та підхід податкової до аналізу показників. Щодо роялті – акцент зробимо не лише на класифікації доходу, а й на тому, як це впливає на показники звітності та їх сприйняття податковими органами. Адже саме фінансова звітність часто стає базою для оцінки ризиків і планування перевірок.

Безкоштовне передання спецодягу, обладнання: як обійти ПДФО

Розглянемо практичну ситуацію: якщо за договорами ЦПХ (ЦПД) безоплатно забезпечити фізосіб рукавицями, окулярами чи іншим спецодягом – чи можна віднести це на витрати, не нараховувати компенсуючий ПДВ і водночас уникнути ПДФО? А якщо формально передати такі речі «за 1 грн» із подальшим поверненням і списанням через знос – чи працює така конструкція?

У цій ситуації фактично перетинаються три блоки. Перший – витрати і вплив на податок на прибуток. Другий – ПДВ: чи нараховувати компенсуючий ПДВ? Адже під час придбання активів був сформований податковий кредит, а згодом ці активи передали фізособам за договором ЦПХ. Третій – ПДФО і військовий збір: чи виникає дохід у фізичної особи і чи підлягає оподаткуванню вартість відповідного спецодягу?

Саме тут і з’являється нюанс. Якби йшлося про найманого працівника, запитань не виникало б. Але у випадку ЦПД маємо справу з фізособою, яка не перебуває у трудових відносинах і за загальним правилом має забезпечити себе засобами праці та захисту самостійно.

Право безплатної видачі спецодягу непрацівникам

Тому варто розділити два аспекти: чи можна взагалі передавати спецодяг таким особам і які податкові наслідки це матиме.

Видавати – можна. Це випливає з норм цивільного законодавства, зокрема, зі ст. 839 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ):

Як бачимо, ЦКУ встановлює базове правило: підрядник виконує роботи зі свого матеріалу і власними засобами, якщо інше не передбачено договором. І саме це «інше» дає простір для дій. Якщо у договорі ЦПХ прямо прописати, що замовник забезпечує виконавця спецодягом для виконання робіт, така передача є правомірною.

Звідси логічний висновок щодо витрат. Якщо передача спецодягу передбачена договором і пов’язана з виконанням робіт, реально понесені витрати є обґрунтованими. Навіть, якщо їх спробують трактувати як негосподарські, це нічого не змінює. Їх відображають у бухгалтерському обліку (залежно від ситуації – наприклад, за дебетом рахунків 23 або 91). Жодних податкових різниць для таких операцій, якщо підприємство є високодохідним, не передбачено, тож витрати зменшують об’єкт оподаткування податком на прибуток за правилами бухобліку.

А от із податками все значно цікавіше – і саме тут криються основні ризики та варіанти рішень.

ПДФО та військовий збір

Далі – ПДФО і військовий збір. За загальним правилом дохід, виплачений підприємством фізичній особі, оподатковують як у грошовій, так і в негрошовій формі. Водночас є перелік винятків – доходів, що не підлягають оподаткуванню. Серед них – вартість спецодягу, взуття та інших засобів індивідуального захисту, але за чіткої умови: їх надає роботодавець працівнику в межах трудових відносин і відповідно до законодавства про охорону праці (пп. 165.1.9 Податкового кодексу України; далі – ПКУ).

Отже, звільнення від ПДФО (а, відповідно, і від військового збору) працює лише для працівників. У випадку договорів ЦПХ таку норму не застосовують. Тому передання спецодягу фізичним особам, які виконують роботи за цивільно-правовими договорами, розцінюють як дохід у негрошовій формі і він підлягає оподаткуванню ПДФО та військовим збором.

Податківці, очевидно, саме на цьому й наполягатимуть. Якщо подивитися ширше, подібна логіка вже простежується в інших ситуаціях. Наприклад, у резидентів Дія Сіті щодо передання обладнання ІТ-спеціалістам.

Позиція податкової, яку підтримує й Мінфін, тут доволі показова: якщо техніку для виконання своєї роботи передають фізособі, яка перебуває у трудових відносинах із резидентом Дія Сіті, податкових наслідків не виникає. Натомість у випадку гіг-спеціалістів, де відносини за своєю суттю близькі до ЦПД, податківці вже говорять про додаткове благо. Причому – у розмірі вартості безоплатного користування таким майном (лист Мінфіну від 26.09.2024 №11210-11-7/27942).

Тому логіка зрозуміла: у ситуації зі спецодягом за договорами ЦПХ ПДФО і військовий збір, швидше за все, намагатимуться «приклеїти».

Що тут можна запропонувати з практичної точки зору? Ідеї на кшталт «продати за 1 грн» або формально передати з подальшим поверненням виглядають несерйозно. Натомість більш робочий варіант – оформити безоплатне передання як подарунок. Закон не забороняє дарувати спецодяг чи, наприклад, рукавиці фізособам за ЦПД.

І тут спрацьовує норма щодо неоподатковуваних подарунків: якщо вартість подарунку протягом місяця не перевищує 25% мінімальної зарплати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного року, ПДФО не виникає (пп. 165.1.39 ПКУ). Для 2026 року це 2161,75 грн.

Якщо вартість перевищує цей поріг, оподатковують лише суму перевищення. Ба більше, цю межу можна застосовувати щомісяця. Тобто, за потреби, передання можна «розкласти» в часі і вписатися в неоподатковуваний ліміт.

Також із цього приводу були запити до податкової, і їх позиція прозвучала доволі чітко: вартість подарунку, що надають щомісяця і в межах установленого ліміту, не оподатковують. Тож цим підходом можна користуватися.

У поміч вам статті:

1. Подарунки працівникам, дітям, клієнтам: первинка, бухоблік, оподаткування та звітність
2. Подарунки контрагентам: облік, оподаткування та документальне оформлення

ПДВ-наслідки

Залишається питання ПДВ. Коли підприємство придбає спецодяг, у нього виникає вхідне ПДВ. І далі логічно постає запитання: чи потрібно нараховувати компенсуючі податкові зобов’язання.

Відповідь залежить від того, у якій діяльності використовують цей спецодяг. Якщо його використовують у господарській діяльності в межах оподатковуваних операцій – підстав для нарахування компенсуючого ПДВ немає.

Пункт 198.5 ПКУ зобов’язує нараховувати такі зобов’язання лише у визначених випадках: коли товари/послуги починають використовуватися в неоподатковуваних або звільнених операціях, у негосподарській діяльності чи для невиробничого використання.

Тому ключовий момент – чи є передача спецодягу фізособам за договорами ЦПХ негосподарською діяльністю. Тут варто орієнтуватися не на «здоровий глузд», а на визначення «господарська діяльність» із пп. 14.1.36 ПКУ:

господарська діяльність – діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Якщо спецодяг передають у межах договору ЦПХ для виконання робіт або надання послуг, а відповідні витрати формують собівартість і спрямовані на отримання доходу, така операція має ознаки господарської діяльності.

Отже, навіть попри те, що законодавство прямо не зобов’язує забезпечувати таких осіб спецодягом, але сторони погодили це в договорі і це відповідає нормам цивільного законодавства та нормам ПКУ щодо господарської діяльності, – підстав для нарахування компенсуючого ПДВ немає.

Якщо пройти цю логіку крок за кроком, її можна застосувати і до інших подібних ситуацій.

Бухоблік спецодягу

Спецодяг, як і формений одяг, можна обліковувати на одному з трьох рахунків:

1. 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети» (далі – МШП);
2. 112 «Малоцінні необоротні матеріальні активи»;
3. 10 «Основні засоби» (наприклад, субрахунок 109 «Інші основні засоби»).

Вибір залежить від характеристик конкретного предмета – його вартості, строку служби та призначення.

Наприклад, якщо йдеться про АЗС і працівників, які обслуговують автомобілі на вулиці, їм можуть видавати утеплені куртки. Такий одяг, очевидно, не підпадає під МШП: він, як правило, коштує дорожче за 20 000 грн та використовується більше року. У такому випадку доцільно обліковувати його на субрахунку 109 або, якщо вартість менша за встановлений поріг (20 000 грн), – на 112.

Важливо! Не варто автоматично відносити спецодяг чи формений одяг до МШП

Водночас, якщо йдеться про рукавиці чи інші предмети з коротким строком використання (до року), це однозначно рахунок 22. Але тут важливий нюанс: не потрібно тримати їх на балансі протягом усього періоду фактичного використання.

У разі передання таких предметів у користування їх слід списувати на витрати (у виробництво). Якщо вони залишаються на балансі, це означає, що вони все ще перебувають на складі. Використані ж предмети мають бути списані з балансу з одночасним відображенням на позабалансовому обліку. Саме на цьому часто «спотикаються» під час аудитів.

У пригоді також можуть стати статті:

1. Одяг для працівників: облік та оподаткування
2. Спецодяг для працівників: облік витрат і податкові наслідки
3. Безоплатне отримання фірмового одягу для персоналу
4. Брендований одяг від замовника: чи буде безоплатне користування

Подали не ту форму фінзвітності: яка відповідальність

Друге питання стосується того, яка відповідальність передбачена, якщо подано не ту форму фінансової звітності.

Форма, за якою подають фінансову звітність, залежить від величини підприємства та виду його діяльності. Йдеться про форми 1-мс, 2-мс та №1-м, 2-м або форми №1–5.

Критерії підприємств

Щоб визначити величину підприємства, слід орієнтуватися на ст. 12 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі – Закон про бухоблік). Є чотири категорії: мікро-, мале, середнє та велике підприємство. Критерії для них наведемо у Таблиці 1.

Таблиця 1

Критерії підприємств

Коротко охарактеризуємо ці критерії:

1. Балансова вартість активів – рядок 1300 Балансу за формами №1, 1-м та 1-мс.
2. Чистий дохід від реалізації – рядок 2000 Звіту про фінансові результати за формами №2, 2-м та 2-мс. Тобто це рахунок 70 без ПДВ, акцизу та повернень. Якщо є ще й інші доходи, наприклад, курсові різниці або оренда, яку показують на рахунку 71, тощо, то їх не включають. Чистий дохід враховує непрямі податки та повернення.
3. Середню кількість працівників визначають за Інструкцією зі статистики кількості працівників, затвердженою наказом Держкомстату від 28.09.2005 №286.

Для віднесення підприємства до певної категорії, воно має відповідати будь-яким двом із трьох критеріїв. Наприклад, якщо у компанії 6 працівників, це підходить для мікропідприємства, але додатково має виконуватися ще один критерій:

1. балансова вартість активів до 350 000 євро,

або

1. чистий дохід до 700 000 євро.

Щоб перевести показники в гривні, використовують офіційний курс НБУ до іноземних валют (середній за період). Наприклад, для 2025 року середній курс становив 47,0635 грн/євро, тоді балансова вартість активів: 350 000 × 47,0635 = 16 472 225 грн. Якщо активів менше, а працівників до 10 осіб – підприємство класифікується як мікро.

Якщо говорити про чистий дохід, то він за цим прикладом становитиме 32 944 450 грн (700 000 × 47,0635).

Це означає, що якщо підприємство є високодохідником для цілей податку на прибуток і показник рядка 01 перевищує 40 млн грн, то відповідати критеріям мікропідприємства, швидше за все, не вийде. Хіба що у такого підприємства менше 10 працівників і балансова вартість активів не перевищує 16 472 225 грн. Саме на ці орієнтири і варто орієнтуватися – звісно, якщо говорити спрощено, без урахування правила щодо незмінності критеріїв протягом двох років поспіль.

На практиці можна періодично перераховувати ці критерії у гривні та перевіряти, чи відповідає підприємство потрібній категорії.

Якщо ж виявиться, що форму фінзвітності обрали неправильно, варто оцінити можливі наслідки.

Станом на сьогодні невідомо про випадки, коли фінансову звітність у складі декларації з податку на прибуток визнавали неподаною або поданою «до відома» лише через неправильно обраний пакет фінансової звітності.

Але все ж має бути певна межа розумності. Наприклад, якщо мікропідприємство подає «малу» форму – це не критично. Так само, якщо подано навіть ширший пакет (умовно середню звітність із формами №1, 2 та додатковими річними формами) – це також не створює проблем саме по собі. Але якщо підприємство має подавати повний пакет звітності, а подасть «мікроформу», це вже серйозна невідповідність, особливо через вимоги щодо публічного оприлюднення фінзвітності та наявності аудиторського висновку.

Пакети фінзвітності

Нагадаємо, що скорочену фінансову звітність складають лише за рік. Її застосовують мікропідприємства і неприбуткові організації (див. Таблицю 2). Якщо декларацію з податку на прибуток подають за квартал, форми №1-мс та 2-мс не підійдуть, оскільки звітний період – квартальний. У цьому випадку слід подавати квартальну фінансову звітність за формами 1-м, 2-м. Це може створити невідповідність, але це не тягне відповідальності і навіть заохочується. Малі підприємства застосовують форми №1-м та 2-м, включно з квартальною звітністю.

Якщо ж підприємство не є мікро- або малим, тоді щокварталу подає форми №1 та 2, а за рік – усі п’ять форм фінзвітності (див. Таблицю 2).

Таблиця 2

Склад фінансової звітності

Якщо ж підприємство зобов’язане звітувати за міжнародними стандартами (МСФЗ), навіть добровільно, воно має виконувати всі вимоги для звітності за МСФЗ (коротко навели у Таблиці 2). І у випадку МСВЗшників це фактично означає складання подвійної фінансової звітності.

Якщо подано неправильну форму, але це не призвело до невиконання інших обов’язків, критичних наслідків може не бути. Натомість, якщо підприємство, наприклад, належить до середніх, воно зобов’язане оприлюднити фінансову звітність до 1 червня, забезпечивши її аудит і наявність аудиторського висновку. Якщо середнє підприємство подало форму для малого, фактично оприлюднення не відбулося, що є порушенням, хоча наслідки можуть проявитися лише з часом.

Аналогічно, якщо велике підприємство має вести звітність за МСФЗ, а на практиці веде її за національними стандартами, це впливає на визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток. Бухгалтерський прибуток у такому випадку буде інший, ніж визначений за правилами МСФЗ, і це теж матиме негативні наслідки.

Тобто наслідки подання неправильного пакету фінансової звітності варто оцінювати комплексно: якщо помилково переплутали форми №1-м чи 1-мс – нестрашно. Але, якщо через подання неправильної форми порушено інші обов’язки, відповідальність настає, хоча й наслідки її можуть проявитися лиш згодом. Особливо це стосується неоприлюдненої річної фінансової звітності, включно з консолідованою, у повному обсязі.

Оприлюднення фінзвітності

Щодо обов’язкового оприлюднення річної фінансової звітності дивіться Таблицю 3.

Таблиця 3

Оприлюднення річної фінансової звітності

Отже, підприємства, які зобов’язані оприлюднювати річну фінансову звітність, повинні підтверджувати її аудиторським висновком.

Тому проведення аудиту для них є обов’язковим. При цьому аудиторський звіт підлягає оприлюдненню разом з річною фінзвітністю.

Тож рекомендуємо не лише визначити величину вашого підприємства, а й розібратися, чи потрібно йому оприлюднювати фінансову звітність.

На замітку! Оприлюднена річна фінансова звітність та річна консолідована фінансова звітність (у повному обсязі разом з аудиторськими звітами) повинні зберігатися на вебсайтах підприємств не менше шести років, якщо більший строк не встановлено законом (ч. 7 ст. 14 Закону про бухоблік). Це означає, що за будь-якої зовнішньої взаємодії підприємства – отримання кредиту, комунікації з контрагентами чи державними органами, де потрібна звітність – така звітність може не відповідати встановленим вимогам до підприємства

Також діє вимога: якщо фінзвітність підлягає обов’язковому оприлюдненню, то й до податкової до 10 червня необхідно подати новий пакет уже аудійованої фінзвітності – разом з оновленою декларацією з податку на прибуток, якщо за результатами аудиту змінилися показники для декларування:

У зв’язку з воєнним станом підприємствам дозволено оприлюднювати річну звітність протягом трьох місяців після його завершення у повному обсязі за весь період неоприлюднення. При цьому виникає реальна складність: якщо після закінчення воєнного стану підприємство звернеться до аудиторської компанії з проханням провести аудит фінзвітності за п’ять років, необхідно враховувати, що участь у фактичній інвентаризації вже неможлива. Це ускладнить підтвердження залишків на балансі, вплине на строки проведення аудиту, його вартість і зміст висновку.

Дохід від роялті: як відобразити в обліку і фінзвітності

І третє питання. Підприємство отримує дохід від роялті. Як його відобразити у фінансовій звітності?

Як уже наголошували раніше: для визначення величини підприємства слід використовувати два з трьох показників – балансову вартість активів (підсумок балансу), чистий дохід від реалізації та чисельність працівників.

Трапляються випадки, коли чистий дохід практично дорівнює нулю, при тому, що у підприємства мільйонні чи мільярдні обороти. Як таке можливо? Йдеться про ситуації, коли є роялті або оренда, що не є основним видом діяльності. В результаті чистий дохід маленький, працівників небагато – і підприємство класифікується як мікро, незважаючи на шалені обороти, але вони всі як інший дохід. Ця ситуація може дати комусь «зачіпку» для пояснень, чому обраний не той пакет фінансової звітності.

Що стосується роялті, зараз цей дохід часто з’являється через політику бізнесу щодо антидроблення, коли одна компанія може отримувати значні доходи саме від роялті. Якщо це єдиний вид діяльності підприємства, постає питання: чи вважається роялті доходом від реалізації, чи іншим доходом?

1. Якщо це дохід від реалізації, у бухобліку відображають його за Дт 36, Кт 70, а також має бути собівартість, пов’язана з цим доходом.
2. Якщо це інший дохід, тоді це буде Дт 36 або 37, Кт 719, а відповідні витрати (за наявності) – показують через рахунок 949.

Тобто класифікація доходу визначає і порядок відображення в обліку, і вплив на фінансову звітність.

Загалом роялті є пасивним доходом (пп. 14.1.268 ПКУ), а отже, це не дохід від реалізації і собівартості у такому випадку не має бути.

Розглянемо, що говорить для резидентів Дія Сіті Закон України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» від 15.07.2021 №1667-IX (п. 3 ч. 1 ст. 1):

загальний дохід юридичної особи – сума чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), іншого операційного доходу у вигляді роялті, якщо такі роялті не враховано у чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

Для резидентів Дія Сіті це дає «зачіпку»: посилаючись на наведену норму, можна показувати роялті як чистий дохід від реалізації. Правильно це чи ні – питання спірне, але якщо вам підходить, це можна закріпити в обліковій політиці.

Давайте звернемося до НП(С)БО 15 з бухгалтерського обліку. Роялті визначається як будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або надання права на користування авторським правом, суміжними правами, торговельними марками, комп’ютерними програмами тощо. Тобто це пасивний дохід.

З’ясуємо, як трактує поняття «роялті» НП(С)БО 15:

Роялті – будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп’ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, будь-яким патентом, зареєстрованим знаком на товари і послуги чи торговельною маркою, дизайном, секретним кресленням, моделлю, формулою, процесом, правом на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо.

Тож за замовчуванням доходу від роялті у бухобліку відповідає рахунок 71 «Інший операційний дохід», і такі доходи не є чистим доходом від реалізації. Якщо є чітка облікова легенда і пояснення, за потреби роялті можна показати на рахунку 70 «Доходи від реалізації», але на практиці частіше все ж послуговуються рахунком 71.

Також відповідно до п. 20 НП(С)БО 15 дохід від роялті має визнаватися за принципом нарахування згідно з економічним змістом відповідної угоди.

Як правило, роялті є відсотком від обороту або доходу, і його нараховують у момент нарахування доходу.

Якщо виплачуєте комусь роялті (тобто для вас це витрати), подумайте, чи можуть ці виплати бути складовою собівартості продукції. У разі нарахування роялті, наприклад, наприкінці року, рекомендуємо використовувати рахунок 47 «Забезпечення» і помісячно робити проведення Дт 23 – Кт 47 у тій частині, яка припадає на відповідний місяць, якщо це пов’язано з доходом.

Чому так робимо? Якщо нарахуєте роялті в грудні, це завищить витрати саме цього місяця. А якщо за договорами роялті визначено певний період нарахування, для цього є рахунок 47 «Забезпечення». Кожного місяця робимо проведення: Дт – куди мали йти витрати, Кт 47. А в грудні під час нарахування фізичній особі проведення буде Дт 47 – Кт 63. Це чисто для обліку, фактична ж виплата фізособі відбувається в грудні.

Наостанок зважте: якщо у підприємства є лише інший дохід, це викликає підозру. У таких випадках має сенс показувати роялті через рахунок 70. Але, якщо обираєте цей шлях, подбайте, щоб собівартість теж була відображена. З роялті не так просто знайти собівартість, але в принципі це можливо. Роялті можна порівняти зі снігом: один раз створив – і далі воно «сипиться на голову, як сніг». Чи виникають через це додаткові витрати? Найімовірніше, ні, бо дохід - пасивний.

Висновки

1. ЦПД ≠ трудові відносини – і це автоматично тягне ПДФО. Передання спецодягу фізособам за ЦПД чи обладнання гіг-спеціалістам за гіг-контрактом податківці трактують як додаткове благо. Робочий компроміс – модель «подарунків» у межах неоподатковуваного ліміту.
2. Помилка у формі фінзвітності – не завжди штраф, але іноді тригер проблем. Якщо неправильний пакет не вплинув на обов’язки (аудит, оприлюднення, МСФЗ) – наслідків може не бути. Але коли через це порушено інші вимоги, ризики накопичуються і «вистрілюють» пізніше.
3. Роялті – не просто дохід, а фактор класифікації бізнесу. Від того, чи показати роялті як реалізацію чи інший дохід, залежить не лише звітність, а й статус підприємства та сприйняття його податковою. Формально – це інший операційний дохід, але облікова політика може змінити «картинку» і рівень уваги контролерів.

Мар’яна КАВИН, практикуючий бухгалтер і незалежний податковий консультант CAP, СІРА, АССА DipIFR, IFA внутрішній аудит

Читайте більше:

Спецодяг для працівників: облік витрат і податкові наслідки

Проміжна фінзвітність (квартальна/піврічна/за 9 місяців): хто складає і на що звернути увагу

Баланс (Звіт про фінансовий стан) за формою №1: інструкція заповнення

Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за формою №2: інструкція

Звіт про рух грошових коштів (за прямим методом) за формою №3: інструкція

Звіт про рух грошових коштів (за непрямим методом) (форма №3-н): інструкція

Звіт про власний капітал за формою №4: інструкція заповнення

Примітки до фінансової звітності за формою №5: інструкція

Фінансова звітність малого підприємства за формами №1-м, 2-м: інструкція

Фінансова звітність мікропідприємства за формами №1-мс, 2-мс: інструкція

Нарахування дивідендів, роялті, орендної плати фізособам: податкові ризики

Негосподарські витрати, податкові різниці, витрати загальника і відмінність ремонту від модернізації: 5 кейсів

Довідники за темою:

Види фінансової звітності та строки подання

Повний і скорочений склад фінзвітності: хто який подає

Строки, суб’єкти та способи оприлюднення фінансової звітності

Класифікація підприємств за критеріями