- Негосподарські витрати: як показати у додатку РІ
- Відмітку про незастосування різниць не поставили: чи подавати уточнення
- Витрати на податкового консультанта у ФОПа на загальній системі
- Податкові різниці: коли застосовувати, якщо дохід уперше перевищив 40 млн
- Ремонт, модернізація і часткова ліквідація ОЗ: як відрізнити й облікувати
- Висновки
Розберемо п’ять найпопулярніших серед бухгалтерів та підприємців кейсів:
- Негосподарські витрати – як їх показати у додатку РІ до декларації так, щоб вони не впливали на податок на прибуток.
- Відмітка про незастосування податкових різниць – що робити, якщо раз поставили, а потім забули оновити. Чи потрібні уточнюючі декларації з прибутку?
- ФОП на загальній системі – чи можна включати до витрат оплату податкового консультування, наприклад, за складання майнової декларації.
- Доходи понад 40 млн грн – коли вперше застосовувати податкові різниці: вже за 2025 рік чи почати з 2026-го.
- Ремонт, модернізація чи часткова ліквідація основних засобів – як правильно відокремити і відобразити у бухобліку.
Кожен кейс розглянемо на практичних прикладах, щоб було легко зрозуміти і безпечно застосовувати на практиці.
На замітку! У пригоді також може стати стаття «ТОП-5 кейсів бухгалтерії: резерв відпусток, списання кредиторки / дебіторки та розподіл витрат»
Негосподарські витрати: як показати у додатку РІ
Перше питання – негосподарські витрати.
Як їх правильно показати у додатку РІ до податкової декларації з податку на прибуток підприємств?
На практиці можливі різні підходи.
Найпоширеніший – віднести такі витрати на рахунок 949 «Інші витрати операційної діяльності» і не ускладнювати ситуацію додатковими коригуваннями.
Важливо! У додатку РІ немає спеціального рядка, щоб «відмовитися» від негосподарських витрат – законодавець таку податкову різницю не передбачив. Тому відображення збільшувальної різниці – це вибір платника, а не обов’язок
Отже, перший варіант: витрати відносять на рахунок 949 або інший відповідний рахунок у бухгалтерському обліку, без коригувань у Додатку РІ.
Другий підхід – коригують фінансовий результат через Додаток РІ, що скоріше є власним рішенням платника, а не вимогою законодавства.
Третій варіант, який теж іноді застосовують: списати такі витрати на дебет рахунку 44, і тоді вони фактично «випадають» з об’єкта оподаткування і не впливають на фінансовий результат (тобто не зменшують об’єкт до оподаткування).
У кожного наведеного варіанту є свої плюси та мінуси. А буває й так, що підприємство взагалі не має негосподарських витрат – і це теж нормально.
Розглянемо конкретну ситуацію. ТОВ із 2017 року прийняло рішення про незастосування податкових різниць. У 2018 році підприємство придбало кавоварку. Її вирішили вважати такою, що не використовують у господарській діяльності. Відповідно, на її амортизацію збільшували фінрезультат до оподаткування і подавали різниці на збільшення.
Чи може через це податкова скасувати рішення підприємства про незастосування різниць? Адже виходить певна суперечність.
Перший момент: якщо підприємство вирішило не застосовувати податкові різниці, воно користується всіма преференціями малодохідника. Податкові різниці, зокрема в частині амортизації, його не стосуються – податкової амортизації у нього немає, а вся нарахована амортизація впливає на об’єкт оподаткування лише через бухоблік.
Другий момент:
Чому вирішили, що кавоварку не використовують у господарській діяльності?
Згідно з визначенням господарської діяльності (пп. 14.1.36 Податкового кодексу України; далі – ПКУ) – це діяльність, спрямована на отримання доходу. Подумайте логічно: кавоварка куплена не для дому, а для офісу. Працівники п’ють каву під час роботи, щоб бути продуктивнішими. Без кави робота могла б іти гірше. До того ж, законодавство передбачає базові умови праці – забезпечення персоналу необхідними побутовими речами, наприклад холодильником, мікрохвильовою піччю чи кавоваркою. Щоб убезпечитися, можна оформити наказ керівника про забезпечення таких умов на підприємстві.
Третій момент: часто вважають, що якщо платник одного разу показав якусь із податкових різниць, навіть за умови, що він малодохідник і прийняв рішення їх не застосовувати, то такий платник автоматично застосовує всі різниці. Це не так.
Застосування податкових різниць за розділом ІІІ ПКУ залежить лише від двох умов: показник рядка 01 декларації з прибутку менше 40 млн грн і прийняте підприємством рішення про незастосування різниць. Якщо обидві умови виконані одночасно, факт відображення збільшувальної чи зменшувальної різниці не означає автоматичне застосування всіх різниць.
Чи може податкова через це скасувати рішення про незастосування різниць?
Ні, не може. Хоч логічна суперечність у підході дійсно виникає.
То що робити з негосподарськими витратами?
Підсумую свою позицію з цього питання. На мою думку, у більшості підприємств негосподарських витрат просто немає. Якщо ви сплатили за товар, роботу чи послугу з банківського рахунку підприємства, значить, вона так чи інакше пов’язана з господарською діяльністю підприємства.
Завдання бухгалтера – знайти логічне пояснення, мотив або «легенду», як саме ці витрати пов’язані з господарською діяльністю і яким чином вони допомагають отримувати дохід. Ідеться саме про дохід, а не обов’язково прибуток!
Якщо ж таке рішення вам не підходить і ви хочете по-чесному позбутися негосподарських витрат так, щоб вони не зменшували об’єкт оподаткування, можна діяти інакше. Ви можете обрати будь-яку податкову різницю в Додатку РІ і суму цих витрат показати, як збільшуючу різницю. З точки зору методології це не зовсім коректно, але іноді так роблять.
Водночас потрібно розуміти, що під час перевірки податкова обов’язково зверне увагу на такі операції. Попросять первинні документи, перевірять, чи був вхідний ПДВ. Якщо він був, доведеться нарахувати компенсуючі податкові зобов’язання і скласти компенсуючу податкову накладну, бо ви фактично своїми діями щодо відмови визнання витрат стверджуєте, що витрати не пов’язані з господарською діяльністю.
Що стосується варіанта зі віднесенням на дебет рахунку 44, то з точки зору методології бухгалтерського обліку він некоректний. Але з точки зору впливу на податок на прибуток ефект буде той самий: ці витрати не зменшать об’єкт оподаткування.
Отже, яким способом діяти – кожен вирішує сам.
Відмітку про незастосування різниць не поставили: чи подавати уточнення
Друге питання, яке часто виникає на практиці:
У декларації з податку на прибуток не поставили відмітку про незастосування податкових різниць. Чи потрібно через це подавати уточнюючу декларацію?
Вважаємо – ні, подавати уточнення не потрібно. Річ у тім, що законодавство не містить вимоги щороку повторювати цю відмітку. Це, скоріше, вимога податківців. І, звісно, рекомендуємо її враховувати на майбутнє – для поточних і наступних періодів. Просто щоб не створювати зайвих дискусій. У нас і без того вистачає ситуацій, де доводиться витрачати час і нерви на суперечки. Тому, якщо немає бажання доводити очевидні речі, простіше ставити цю відмітку щороку.
Але якщо в одному з років ви її не поставили – це не означає, що потрібно негайно подавати уточнюючу декларацію. Хоча б тому, що подання уточнення фактично «обнуляє» строк давності для перевірки. Про це теж варто пам’ятати.
Досить типова ситуація: бухгалтер переглядає звітність за попередні роки і раптом помічає, що в одному з періодів – наприклад, після 2017 року – галочку про незастосування різниць просто забули поставити. І одразу виникає питання:
Подавати коригування чи краще зайвий раз не «світитися»?
І порада така: краще зайвий раз не світитися. Тому що ця відмітка – радше рекомендація податківців, а не законодавча вимога.
Щоб переконатися в цьому, достатньо звернутися до пп. 134.1.1 ПКУ. У цій нормі прямо зазначено: платники податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний період, не перевищує 40 млн грн, об’єкт оподаткування можуть визначати без коригування фінансового результату (за окремими винятками).
Далі норма уточнює: платник податку, у якого річний дохід (без непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку, за останній річний звітний період не перевищує 40 млн грн, має право прийняти рішення про незастосування податкових різниць. І ключове формулювання тут таке:
«…не більше одного разу протягом безперервної сукупності років, у кожному з яких виконується зазначений критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік такої безперервної сукупності років. У подальші роки такої сукупності років коригування фінансового результату також не застосовуються…»
Тобто рішення приймають один раз – у першому році, коли виконується критерій доходу менше 40 млн грн. Саме тоді таке рішення фіксують у декларації з прибутку, що подають за перший рік такої безперервної сукупності.. А в наступні роки податкові різниці просто не застосовують доти, доки зберігається критерій доходу.
Тому якщо під час перевірки податківці раптом скажуть, що ви не повторили відмітку, можна спокійно послатися саме на цю норму. І, можливо, навіть допомогти представникам податкової служби трохи уважніше перечитати правила, за якими працюємо ми – і за якими, власне, мають працювати вони також.
Витрати на податкового консультанта у ФОПа на загальній системі
Із позиції податківців, консультаційні послуги з питань оподаткування не можна включати до витрат ФОПа на загальній системі. Навіть, якщо бухгалтер у штаті підприємця відсутній. Їхній аргумент: пункт 177.4 ПКУ не передбачає можливості віднесення до витрат загальника сум за консультаційні послуги, які надають інші суб’єкти господарювання, зокрема й щодо складання декларації про майновий стан та доходи (лист ДПС від 06.01.2026 №2/2/99-00-21-01-01-02):
Але з такою позицією не можна погодитися.
Пояснимо. Раніше податкова вже займала схожу позицію щодо бухгалтерських послуг: ФОПам на загальній системі відмовляли у праві включати їх до витрат. Аргументація була проста – підприємець, мовляв, не веде бухгалтерський облік. А отже, й оплачувати бухгалтерські послуги начебто немає підстав.
І з цим складно було сперечатися. Закон про бухоблік (996) дійсно говорить, що ФОП бухгалтерський облік не веде.
Хоча всі, хто працює з ФОПами на загальній системі, чудово знають: на практиці підприємець веде облік. Без цього він просто не зможе порахувати витрати, визначити податки, зокрема, розібратися з ПДВ, заповнювати книгу обліку доходів і витрат чи складати декларацію про доходи.
Нехай формально закон констатує, що бухгалтерського обліку ФОП не веде. Втім очевидно, що самостійно розібратися з усіма вимогами загальної системи підприємець може далеко не завжди. Розрахунок податків, облік доходів і витрат, ведення книги обліку, складання майнової декларації – усе це потребує спеціальних професійних знань.
Саме тому підприємці звертаються до фахівців: аутсорсингових бухгалтерських компаній, аудиторських фірм або інших ФОПів, які надають послуги з ведення обліку та податкового консультування.
Тобто витрати на податкове консультування, ведення книги обліку, підготовку та подання декларації безпосередньо пов’язані з підприємницькою діяльністю.
Давайте звернемося безпосередньо до п. 177.4 ПКУ, на який і посилається податкова. Саме ця норма визначає перелік витрат, які ФОП на загальній системі має право враховувати під час визначення об’єкта оподаткування.
У переліку прямо згадані, зокрема:
- витрати на сировину і матеріали;
- витрати на оплату праці (заробітну плату);
- суми певних податків та зборів;
- інші витрати (пп. 177.4.4 ПКУ).
При цьому до інших витрат включають витрати, пов’язані з веденням господарської діяльності, не зазначені в пп. 177.4.1–177.4.3 ПКУ. Далі наводиться список таких витрат.
Звісно, було б значно простіше, якби перед цим переліком стояло слово «зокрема». Але його там немає. Саме тому податкова часто трактує цей список як вичерпний.
У цьому переліку, наприклад, фігурують:
- витрати на відрядження найманих працівників (але не самого ФОПа);
- послуги зв’язку;
- витрати на рекламу.
До речі, якщо вже говорити про рекламу, то тут для ФОПів-загальносистемників є ще один цікавий нюанс. Рекламні витрати дозволено включати до витрат, а маркетингові – ні.
Тому якщо у вас укладені договори на маркетингові послуги, рекомендуємо уважно перевірити формулювання. У ПКУ є визначення маркетингових послуг (пп. 14.1.108 ПКУ), і податкова ним активно користується. Натомість визначення реклами у кодексі немає – його містить Закон України «Про рекламу» від 03.07.1996 №270/96-ВР. Тому бажано, щоб у договорі йшлося саме про рекламні, а не маркетингові послуги.
Також у переліку витрат згадуються:
- витрати на оренду;
- ремонт;
- витрати, пов’язані з транспортуванням продукції або товарів.
І є ще одна важлива фраза, на яку варто звернути особливу увагу. У пп. 177.4.4 ПКУ сказано, що до витрат належить вартість придбаних послуг, прямо пов’язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг.
І цього формулювання, на нашу думку, цілком достатньо. Адже закон прямо говорить: до витрат можна віднести вартість придбаних послуг, які безпосередньо пов’язані з діяльністю підприємця. Тобто, якщо ФОП на загальній системі оплачує податкове консультування, підготовку декларації або ведення книги обліку, то робить це саме тому, що здійснює підприємницьку діяльність. Ці послуги безпосередньо пов’язані з його діяльністю як підприємця. Позаяк такий підприємець замовляє податкове консультування не просто «для душі». Воно потрібне йому саме для виконання податкових обов’язків у межах підприємницької діяльності.
Можливо, податківці, формулюючи цю норму з фіскальною метою, мали на увазі насамперед складові виробничої собівартості. Але ПКУ прямо про це не говорить.
Тому саме на цю фразу – «вартість придбаних послуг, прямо пов’язаних з діяльністю» – і варто спиратися, коли підприємець включає витрати на податкове консультування чи підготовку майнової декларації до складу своїх витрат.
Втім потрібно чесно розуміти: під час перевірки податкова, швидше за все, з таким підходом не погодиться. І тоді свою позицію доведеться аргументувати.
Але, зрештою, систему оподаткування обираємо ми самі. Обираючи для ФОПа загальну систему, ми отримуємо певні переваги. Водночас разом із цими перевагами приходять і деякі «сюрпризи» – зокрема, у вигляді неоднозначних трактувань норм податкового законодавства. І це, по суті, та плата, яку доводиться сплачувати за обрані можливості.
Податкові різниці: коли застосовувати, якщо дохід уперше перевищив 40 млн
Четверте запитання звучить так: як діяти, якщо у 2025 році дохід підприємства вперше перевищив 40 млн грн? Коли в такому разі потрібно застосовувати податкові різниці – вже за підсумками 2025 року чи пізніше?
Наша відповідь – у 2025-му. Тому що це саме той перший рік, за який у вас дохід перевищить 40 млн грн.
Це питання виникає досить часто. І зазвичай плутанина пов’язана з тим, що багато хто пов’язує застосування податкових різниць із квартальним звітним періодом. Тобто логіка приблизно така: податкові різниці, передбачені розділом ІІІ ПКУ, застосовують тоді, коли підприємство переходить на поквартальне звітування. Далі міркують так. Якщо у 2025 році дохід підприємства вперше перевищив 40 млн грн, це означає, що у 2024 році він був меншим за цей поріг. А отже, у 2025 році підприємство не звітувало поквартально. Відповідно, роблять висновок: раз у 2025 році не було квартального звітування, то і податкові різниці у 2025 році можна не застосовувати.
Але це неправильний підхід.
Насправді не потрібно прив’язувати ці два критерії один до одного. Поріг 40 млн грн у ПКУ фігурує у двох контекстах: для застосування податкових різниць і для визначення періодичності звітування. Але ці правила прописані у різних нормах ПКУ.
Правило щодо застосування податкових різниць містить ст. 134 ПКУ. Зокрема, у пп. 134.1.1 ПКУ прямо передбачено, що орієнтиром є дохід за останній річний звітний період. Тобто, коли ми визначаємо, чи потрібно застосовувати податкові різниці у 2025 році, ми дивимося рядок 01 декларації з прибутку саме за 2025 рік. Якщо дохід за 2025 рік перевищує 40 млн грн, підприємство повинне застосовувати податкові різниці. Якщо ж дохід менший за 40 млн грн, підприємство має право прийняти рішення податкові різниці не застосовувати. Інакше кажучи, для визначення податкових різниць орієнтиром є поточний рік – той самий, за який подають декларацію.
А ось питання періодичності звітування регулює зовсім інша норма – п. 137.5 ПКУ. І хоча тут також ідеться про критерій 40 млн грн, застосовують його зовсім інакше. За цією нормою для визначення звітного періоду береться дохід за попередній рік. Тобто для 2025 року попереднім роком є 2024 рік. І якщо у 2024 році дохід підприємства був менше 40 млн грн, то у 2025 році підприємство звітує раз на рік, а не поквартально. Якщо ж у 2025 році дохід уже перевищив 40 млн грн, це вплине на звітний період лише у наступному році. Тобто у 2026 році підприємство вже повинне буде подавати прибуткову декларацію поквартально.
Отже, маємо дві різні логіки, які не потрібно змішувати:
- для податкових різниць орієнтуємося на поточний рік (пп. 134.1.1 ПКУ);
- для визначення звітного періоду – на попередній рік (п. 137.5 ПКУ).
Якщо коротко підсумувати відповідь на запитання:
- податкові різниці у 2025 році визначаємо, виходячи з доходу за 2025 рік;
- звітний період визначаємо за доходом попереднього року.
Ремонт, модернізація і часткова ліквідація ОЗ: як відрізнити й облікувати
П’яте питання стосується ремонту, модернізації та часткової ліквідації основних засобів.
Як відрізнити одне від іншого і правильно показати це в обліку?
Деяких бухгалтерів цікавить:
Як зрозуміти, що потрібно робити часткову ліквідацію основних засобів? Ремонт – це ж відновлення роботоздатності, а поліпшення – це економічні вигоди. Є кілька ремонтів і поліпшень по основних засобах. Фактично зламану деталь зняли і встановили нову. Таке буває і за ремонту, і за модернізації. Які будуть бухпроведення, як це розпізнати і зробити все правильно?
Почнемо з найпростішого – з бухгалтерських проведень. Тут якраз усе досить зрозуміло.
Якщо роботи мають характер ремонту для підтримки об’єкта у робочому стані – ми зазвичай називаємо це поточним ремонтом – тоді у проведеннях це буде:
- дебет витрати в зв’язку з чим пов’язаний основний засіб;
- кредит в залежності від того, що пішло на ремонт. Наприклад: кредит 63 (якщо це послуги підрядника), кредит 20 (якщо використано матеріали зі складу).
Якщо ж роботи призводять до збільшення майбутніх економічних вигід, ситуація інша.
У проведеннях це виглядає так:
- дебет рахунку 15 «Капітальні інвестиції»,
- кредит – знову ж таки рахунків ресурсів, які були використані.
Тобто це може бути, наприклад:
- дебет 151, 152 або 153 (відповідний субрахунок капінвестицій),
- кредит 63, 20 або інших рахунків – залежно від того, що саме було використано.
На замітку! У пригоді вам неодмінно стане стаття «Ремонт та поліпшення власних основних засобів: бухгалтерські проведення»
А ось найскладніше запитання – як зрозуміти, що саме відбулося: ремонт чи поліпшення? Адже, справді, зламану деталь можуть замінити як за ремонту, так і за модернізації. І формально дії можуть виглядати однаково: стару деталь зняли, нову встановили.
Але різницю зазвичай відчуваєш на рівні суті того, що відбувається.
Так, на підприємствах, де використовують виробниче обладнання – наприклад, швейні машини, верстати чи інші механізми, – регулярно проводять технічне обслуговування. Майстер перевіряє обладнання, змащує механізми, підкручує окремі вузли, замінює дрібні деталі, усуває незначні несправності. Такі роботи спрямовані на підтримання обладнання у робочому стані, навіть якщо при цьому замінюють окремі деталі – наприклад, голки, невеликі механізми чи інші зношені елементи.
У бухгалтерському обліку такі витрати, як правило, відносять до витрат періоду. Водночас трапляються ситуації, коли під час огляду обладнання з’являється потреба у суттєвішій заміні деталей або вузлів. Для цього обладнання можуть зупинити, закупити нові компоненти та провести складніший ремонт. І тут можливі два варіанти. Якщо встановлюють аналогічну деталь і роботи спрямовані лише на відновлення роботоздатності, це також вважається ремонтом. Але якщо замість старого елемента встановлюють новіший, технологічно досконаліший або більш продуктивний, унаслідок чого обладнання працює швидше, ефективніше чи отримує нові можливості, тоді йдеться вже не просто про підтримання у робочому стані, а про збільшення майбутніх економічних вигід, тобто про модернізацію.
Інакше кажучи, якщо у вас була можливість поставити таку саму деталь, як була, або кращу, більш сучасну, і ви обрали другий варіант – тоді це вже поліпшення (модернізація).
Найчастіше ми маємо справу з комп’ютерами. Без них бухгалтер сьогодні працювати вже не може – це фактично наша третя рука. Наприклад, у комп’ютері є материнська плата або модулі пам’яті. Якщо встановлюють додаткову плату для збільшення пам’яті, це однозначно збільшення економічних вигід. Комп’ютер починає працювати швидше, обробляти більше інформації. Отже, це модернізація, і такі витрати капіталізують.
Якщо говорити про будівлі, то приклад ще зрозуміліший:
- якщо добудували новий корпус – це, безумовно, модернізація;
- якщо зробили ремонт: побілили, пофарбували, щось підлатали – це підтримка об’єкта у робочому стані.
Наведемо ще один приклад: у приміщенні розбили вікно, і ви встановлюєте нове. Це звичайна підтримка у робочому стані. Але якщо у вас були дерев’яні вікна, а ви вирішили поставити пластикові – це вже поліпшення об’єкта.
Тепер поговорімо про часткову ліквідацію. Вона виникає тоді, коли заміщується суттєва частина об’єкта основних засобів.
Наприклад, ви вирішили повністю замінити дах. А дах – це досить значна частина будівлі. До речі, у міжнародних стандартах навіть є цікаве поняття, яке називають ефект «подвійної стелі». МСФЗ-шники на цьому тримають окремий фокус уваги аби раптом не вийшло так, що будівля одна – а дахів у неї два-три чи більше. Йдеться про ситуацію, коли стелю будівлі змінюють кілька разів, і щоразу бухгалтер робить дебет 15 рахунку, а потім первісну вартість будівлі (рахунок 103) збільшує на суму відповідних витрат. І так може повторюватися не один раз. У результаті в обліку з’являється ефект «подвійної» або навіть «потрійної» стелі. Але очевидно, що будівля одна і стеля у неї має бути одна. Саме для таких випадків і застосовують часткову ліквідацію.
Тобто потрібно застосувати професійне судження.
Припустімо, ви придбали будівлю і треба оцінити, яка частина цієї вартості припадала на дах. Наприклад, загальна вартість будівлі – 1 000 000 грн, із них:
- 800 000 грн – сама будівля;
- 200 000 грн – дах.
Не потрібно шукати ідеально точну формулу. Тут можуть бути різні підходи:
- можна орієнтуватися на справедливу вартість окремого компонента;
- можна залучити оцінку спеціалістів у будівництві.
Припустімо, з моменту придбання будівлі минуло 10 років. За цей час об’єкт частково амортизували: із первісної вартості в 1 000 000 грн вже 300 000 грн нараховано як амортизацію, а залишкова вартість становить 700 000 грн. Тепер потрібно зрозуміти, як ця амортизація розподіляється між самою будівлею і дахом. Інакше кажучи, варто уявити ситуацію так, ніби ще на момент придбання об’єкт одразу поділили на дві частини: окремо будівлю і окремо дах. Тоді можна визначити, яка частина амортизації за ці 10 років припала б на будівлю, а яка – на дах.
Якщо застосовували прямолінійний метод амортизації, це досить легко розрахувати. Навіть через десять років можна приблизно визначити залишкову вартість окремо будівлі та окремо даху. І коли у вас є такі розрахунки, а ви замінюєте суттєву частину об’єкта – наприклад, дах, тоді варто застосовувати часткову ліквідацію. Тобто залишкову вартість старого даху слід списати на витрати, а вартість нового даху включити до вартості будівлі. У результаті в обліку не виникатиме так званого ефекту «подвійної» або «потрійної стелі», коли вартість однієї і тієї самої частини об’єкта фактично додається кілька разів.
Загалом радимо у таких ситуаціях звертатися до Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Мінфіну від 30.09.2003 №561. Зокрема, на пункти 29 і 30. У них прямо сказано: рішення про характер робіт – чи спрямовані вони на підвищення техніко-економічних можливостей об’єкта (тобто модернізацію, модифікацію), чи їх здійснюють для підтримки об’єкта у робочому стані – приймає керівник підприємства. І робить він це з урахуванням аналізу ситуації та суттєвості витрат.
Тобто універсального правила, яке працювало б у всіх випадках, не існує. Формально рішення приймає керівник. Хоча фактично саме бухгалтер аналізує ситуацію, готує обґрунтування і проєкт наказу, а керівник його підписує.
Але важливо, щоб це рішення було обґрунтованим – і базувалося саме на аналізі ситуації та суттєвості витрат. Саме на це й радимо спиратися.
Висновки
Підсумуємо коротко відповіді на ті запитання, які розглянули у статті.
- Перше запитання стосувалося негосподарських витрат і їх відображення у додатку РІ. Головна думка тут досить проста: показувати такі витрати у додатку РІ не потрібно.
- Друге запитання – ситуація, коли в декларації з прибутку не поставили відмітку про незастосування податкових різниць. Чи потрібно в такому випадку подавати уточнюючу декларацію? Відповідь – ні, не потрібно. Законодавство не вимагає повторювати або підтверджувати цю відмітку в кожному наступному періоді. Водночас на практиці все ж доцільно ставити таку позначку надалі, щоб уникнути зайвих запитань з боку податкової під час перевірок або аналізу звітності.
- Третє запитання – витрати ФОПа на загальній системі на послуги податкового консультанта. Вважаємо, що такі витрати можна включати до складу витрат підприємця, оскільки вони безпосередньо пов’язані з веденням його господарської діяльності. Підставою є п. 177.4 ПКУ. Однак зважте, що позиція податкової служби з цього питання інша, і під час перевірок вони можуть її відстоювати.
- Четверте запитання – ситуація, коли у 2025 році дохід підприємства вперше перевищив 40 млн грн. Коли в такому випадку потрібно застосовувати податкові різниці? Відповідь така: податкові різниці починають застосовувати вже за підсумками того самого 2025 року, оскільки для цього правила орієнтиром є саме дохід поточного року.
- І нарешті п’яте запитання – ремонт, модернізація та часткова ліквідація основних засобів. Тут головне визначити характер виконаних робіт: чи йдеться про підтримання об’єкта у робочому стані, чи про збільшення його економічних вигід, а в окремих випадках – чи виникає потреба у частковій ліквідації складових частин об’єкта. Саме від цього залежить, як такі операції відображати в обліку.
Мар’яна КАВИН, практикуючий бухгалтер і незалежний податковий консультант CAP, СІРА, АССА DipIFR, IFA внутрішній аудит
Статті за темою:
ТОП-5 кейсів бухгалтерії: резерв відпусток, списання кредиторки / дебіторки та розподіл витрат
Декларація з податку на прибуток із додатками: інструкція зі складання
Декларація про майновий стан і доходи для ФОПа на загальній системі оподаткування: інструкція
Ремонт та поліпшення власних основних засобів: бухгалтерські проведення
Довідники за темою:
Податкові різниці з податку на прибуток
Витрати ФОП на загальній системі оподаткування
