
Велика Палата Верховного Суду (далі – ВС, ВП ВС) у постанові від 18.02.2026 у справі № 911/969/24 наголосила:
Саме собою закінчення строку дії двостороннього правочину, виконання якого здійснено тільки однією стороною, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов`язку.
Між двома підприємствами було укладено договір. Покупець надав передплату, але постачальник товар не доставив, пославшись на повномасштабне вторгнення рф, як форс-мажорну обставину. Покупець звернувся до контрагента з претензією про сплату штрафних санкцій. Натомість той повернув передоплату.
Тоді покупець звернуся до суду. Він вважав, що здійснене відповідачем повернення попередньої оплати за товар слід кваліфікувати як його односторонню відмову від виконання зобов`язання з поставки товару, яка не передбачена в умовах договору поставки і порушує норми статті 525 Цивільного кодексу України (далі – ЦК).
У ВС вказали, що, дійсно, за змістом норм ЦК, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК) . При цьому, одностороння відмова від зобовʼязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено в договорі або законі (ч. 1 ст. 525 ЦК).
Зокрема, покупець:
- тривалий час не заперечував проти повернення передоплати й припинення зобовʼязань;
- не вимагав поставки товару;
- не заявляв про готовність повторно внести передбачену у договорі попередню оплату тощо.
Тобто, покупець створив обʼєктивні підстави для продавця вважати, що повернення передоплати і достатньо явно висловлена останнім позиція щодо припинення зобовʼязань були прийняті покупцем. Лише через рік покупець подав цей позов з вимогою поставити товар. У контексті обставин цієї справи така тривала бездіяльність свідчить радше не про його намір якнайшвидше отримати товар, а про намагання збільшити розмір неустойки.
ВС у своїх рішеннях неодноразово звертав увагу на те, що однією з основних засад цивільного законодавства є добросовісність, а дії учасників цивільних (господарських) правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідних правовідносин.
ВП ВС дійшла висновку, що у цій справі мало місце припинення зобовʼязань за домовленістю сторін, адже покупець своїми конклюдентними діями (тривалою відсутністю заперечень і чітко висловленої вимоги щодо передачі товару) продемонстрував прийняття повернутої продавцем передоплати.
А оскільки це відбулося після закінчення строку договору, в цій ситуації відсутні підстави ставити питання про недотримання вимог ст. 654 ЦК стосовно форми зміни або розірвання договору.
Джерело: НААУ
Читайте більше:
Виплати ФОПам у 4ДФ: позиція Верховного Суду та ДПС
КГС ВС оприлюднив ключові правові позиції за березень 2026 року
ВС висловився щодо нарахування пені АМКУ у процедурах банкрутства
Чому відсутність наказу не завжди означає відсутність трудового договору: ВС
Верховний Суд змінив підхід: торговельне місце – не оренда комунального майна




















