Верховний Суд у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду (далі – ВС) у постанові від 08.04.2026 у справі № 911/1344/24 дійшов наступного правового висновку:
Пеня, передбачена ст. 56 Закону України від 11.01.2001 №2210-III «Про захист економічної конкуренції» (далі – Закон), хоча й має спеціальне нормативне регулювання, але підпадає під дію загальних обмежень, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства (далі – КУзПБ) щодо нарахування фінансових санкцій у період дії мораторію, а також після визнання боржника банкрутом.
У справі, що переглядалася, Антимонопольний комітет України (далі – АМКУ) звернувся з позовом до боржника в межах справи про його банкрутство про стягнення пені, нарахованої у зв'язку з несплатою в добровільному порядку штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Суди в задоволенні позову відмовили, посилаючись на те, що на нараховану в порядку ст. 56 Закону пеню поширюється заборона щодо її нарахування, встановлена ч. 3 ст. 41 КУзПБ.
ВС погодився з висновком судів попередніх інстанцій і навів такі правові висновки.
Такий обов’язок має публічно-правову природу, однак за своїм змістом є грошовим зобов’язанням у розумінні ст. 1 КУзПБ, оскільки передбачає обов’язок боржника сплатити визначену грошову суму відповідно до закону. Отже, штраф АМКУ не є неустойкою, а становить самостійне грошове зобов’язання публічно-правового характеру.
Пеня, передбачена ст. 56 Закону – це самостійна фінансова санкція публічно-правового характеру, встановлена спеціальним законом у сфері захисту економічної конкуренції. Її застосування безпосередньо пов’язане з фактом невиконання обов’язку зі сплати штрафу, накладеного органом АМКУ, і має на меті забезпечення належного та своєчасного виконання такого обов’язку.
Враховуючи, що пеня за ст. 56 Закону є різновидом неустойки та фінансовою санкцією акцесорного характеру щодо основного грошового зобов'язання, її нарахування на конкурсні вимоги в період дії мораторію, а також після визнання боржника банкрутом є юридично неможливим і суперечить імперативним приписам ч. 3 ст. 41, ст. 59 КУзПБ.
З огляду на те, що частина пені нарахована за період, що припадає на процедуру розпорядження майном під час дії мораторію, а решта – після визнання боржника банкрутом, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про необхідність відмови в позові АМКУ.
Джерело: ВС
Читайте більше:
Криптовалюта і блокування рахунків: що вирішив суд у справі №638/441/25
ВС оприлюднив огляд практики у корпоративних спорах за 2018–2026 роки
ВС роз’яснив обов’язки АМКУ при перевірці ознак недобросовісної конкуренції
ВС роз’яснив порядок формування та повноваження наглядової ради товариства
Передали доступ до телефону – відповідаєте за кредит: позиція Верховного Суду
