«Здійснення господарської діяльності юридичною особою, місцезнаходженням якої є тимчасово окупована територія, допускається після зміни її податкової адреси на іншій території України. Перерахування коштів на рахунок такої юридичної особи до зміни податкової адреси є господарською операцією, забороненою законом. Судове рішення не може бути інструментом обходу встановлених законом обмежень», – такого висновку дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду від 15.10.2026 у справі №910/3831/2
Обставини справи
У справі боржник оскаржив дії приватного виконавця, який у межах виконавчих проваджень стягнув кошти на користь стягувача, місцезнаходженням якого є тимчасово окупована територія. Боржник просив зобов’язати приватного виконавця повернути стягнуті кошти, посилаючись на встановлені ст. 13 Закону України від 15.04.2014 №1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» обмеження щодо переказу коштів на рахунки суб’єктів господарювання, місцезнаходженням яких є тимчасово окупована територія.
Висновки КГС ВС
КГС ВС зазначив, що метою цих обмежень є захист національних інтересів і безпеки держави, а також недопущення фінансування держави-агресора чи колабораційної діяльності на окупованих територіях. Суд відхилив доводи стягувача про незастосування ст. 13 зазначеного Закону до спірних правовідносин.
Оскільки на момент розгляду справи стягувач не змінив податкової адреси на підконтрольній Україні території, правові підстави для перерахування присуджених коштів були відсутні. Водночас він не позбавлений права після належної зміни та реєстрації податкової адреси звернутися до державного або приватного виконавця із заявою про відкриття виконавчого провадження.






















