Таких висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (далі – ВС ) у постанові від 08.04.2026 у справі №705/1938/25 дійшов наступного висновку:
Кредитний договір, підписаний за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі, за умови досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Саме лише твердження позичальника про укладення договору внаслідок шахрайських дій без доказів порушення процедур ідентифікації з боку банку не є підставою для визнання договору недійсним.
У справі, що переглядалася, позивач звернувся до суду з вимогою визнати недійсним кредитний договір, укладений з банком. Свої вимоги він мотивував тим, що став жертвою шахраїв під час продажу товару на сайті «ОLХ». Особи, які представилися технічною підтримкою сайту, під приводом вирішення проблем з оплатою отримали віддалений доступ до телефона позивача. Після цього телефон заблокувався, а згодом з’ясувалося, що від його імені через мобільний застосунок було укладено кредитний договір.
Суди позов задовольнили, посилаючись на те, що банк не міг однозначно ідентифікувати особу позичальника, оскільки послуги зв’язку за його номером телефону надавалися знеособлено. Вважали, що кредитор мав додатково переконатися в реальності намірів клієнта, враховуючи масовість випадків телефонного шахрайства.
ВС не погодився із судами попередніх інстанцій і зробив такі правові висновки.
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У ст. 3 Закону України від 03.09.2015 №675-VIII «Про електронну комерцію» (далі – Закон) зазначено, що електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із Законом, електронний договір, підписаний одноразовим ідентифікатором, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
У цій справі суди встановили, що оспорюваний договір був підписаний у мобільному застосунку банку шляхом введення одноразового пароля. Ця операція стала можливою виключно внаслідок того, що:
- позивач добровільно надав третім особам віддалений доступ до свого смартфона з фінансовим номером.
Також ВС зауважив, що судова практика в цій категорії справ є незмінною:
якщо процедуру підписання електронного договору одноразовим ідентифікатором дотримано, такий правочин є дійсним. Оскільки сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, а ризики, пов’язані з передачею доступу до власних пристроїв третім особам, покладаються на власника таких пристроїв, підстав для визнання договору недійсним немає.
За результатами розгляду касаційної скарги банку, ВС скасував судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нове судове рішення – про відмову в задоволенні позову.
Джерело: ВС
Читайте більше:
ВС уточнив критерії рівнозначності посад
Опубліковано огляд рішень ВС у справах щодо державної служби
Сам собі преміював: суд оцінив законність надбавок керівника держоргану
Апеляційна скарга в адміністративному судочинстві: вимоги та порядок подання
ВС роз’яснив порядок формування та повноваження наглядової ради товариства
