Як повідомляє «Судово-юридична газета», працівник (позивач) звернувся до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправними та скасування наказів Нацполіції та ГУ Нацполіції в Київській області, якими його було переміщено з посади у центральному апараті поліції на посаду в територіальному органі, поновлення на попередній посаді та стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав:
- його переміщення на іншу посаду було здійснено без його згоди, що суперечить вимогам законодавства;
- у зв’язку зі скороченням посади, яку він обіймав у центральному апараті Нацполіції , відповідач (роботодавець) не виконав обов’язку щодо пропонування усіх наявних вакантних посад, які він міг обійняти з урахуванням професійного досвіду та кваліфікації.
Судами встановлено, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ, а згодом – у Нацполіції обіймав керівну посаду в структурі центрального апарату. У 2020 році його було звільнено у зв’язку зі скороченням штатів, однак це звільнення в подальшому було визнано судом незаконним, а позивача поновлено на посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
Позивач, не погоджуючись із таким переміщенням, вважав його протиправним та таким, що порушує його права як поліцейського.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовив у задоволенні позову.
Суди дійшли висновку, що посади, між якими було здійснено переміщення, є рівнозначними, оскільки для них передбачено однакове граничне спеціальне звання. У зв’язку з цим вони визнали, що відповідач мав правові підстави для прийняття відповідних кадрових рішень, а оскаржувані накази є правомірними.
Висновки Верховного Суду
Верховний Суд (далі – ВС) у постанові від 09.04.2026 у справі №320/9767/21 зазначив, що переміщення поліцейських у зв’язку зі скороченням штатів та переміщення для більш ефективної служби є різними правовими підставами, що передбачають самостійне правове регулювання.
Суд наголосив, що у разі переміщення поліцейського в іншу місцевість (інший населений пункт) застосовуються положення трудового законодавства субсидіарно, а відтак таке переміщення можливе лише за наявності згоди поліцейського.
Також ВС звернув увагу, що для визначення рівнозначності посад необхідно враховувати не лише граничне спеціальне звання, а й інші критерії, зокрема:
- рівень посадового окладу та загального грошового забезпечення (з урахуванням його складових);
- обсяг посадових обов’язків;
- ступінь підпорядкування.
ВС встановив, що суди попередніх інстанцій, застосувавши норми матеріального права, не дослідили належним чином істотні обставини справи, зокрема не з’ясували, чи були відповідні посади рівнозначними за всіма визначеними критеріями, а також чи було переміщення пов’язане з переведенням в іншу місцевість і чи надавав позивач згоду на таке переміщення.
За відсутності встановлення зазначених обставин висновки судів попередніх інстанцій про правомірність оскаржуваних наказів визнано передчасними та необґрунтованими. Касаційну скаргу задоволено частково, рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд.
Джерело: «Судово-юридична газета»
Читайте більше:
Відпустка «на словах» не працює: рішення Верховного Суду
Звільнення за прогул: ВС уточнив критерії поважності причин
ВС розмежував прогул і виконання роботи поза робочим місцем
Правові позиції КАС ВС: ключові висновки за березень 2026 року
Військова служба директора не є підставою для поновлення строку: рішення ВС
