
Простій – це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (ст. 34 Кодексу законів про працю України, далі – КЗпП).
Запровадження простою на підприємстві
Його можна запровадити як:
- у цілому на підприємстві,
- для окремого підрозділу,
- для одного працівника.
Про запровадження простою та як саме він запроваджується і для кого слід зазначити у відповідному наказі.
Оплата простою
Час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду чи окладу (ст.113 КЗпП).
Ця норма діє і в період воєнного стану. Оплачувати простій роботодавець має у строки, передбачені для виплати заробітної плати, тобто двічі на місяць.
Джерело: Держпраці
Читайте більше:
Чи потрібно оплачувати простій, якщо працівник без попередження виїхав за кордон
Простій і дистанційна робота: позиція Держпраці
Простій vs призупинення: чому працівник не може «поставити договір на паузу»
Чи проводиться атестація робочих місць, коли на підприємстві оголошено простій
Середній заробіток за період невиконання роботи: що може змінити законопроєкт №14236



















