Податкові ризики договорів: що бухгалтеру перевірити до підписання

1. Пастка №1. «Предмет договору» написаний для юриста, а не для реальної операції
2. Пастка №2. Договір говорить одне, а бухгалтерія показує інше
3. Пастка №3. Контрагент «дешевий», але податково дорогий
4. Пастка №4. ПДВ у договорі захований під килим
5. Пастка №5. «Усі податки сплачує постачальник»
6. Пастка №6. Первинка «якось буде»
7. Пастка №7. Оплата є, а економічного сенсу немає
8. Висновки

Уявімо звичайну ситуацію. Підприємство отримало від контрагента договір постачання. Юрист перевірив сторони, директор погодив ціну, бухгалтер побачив згадку про податки і сказав: «Начебто все нормально». Договір підписали. Товар поставили, оплатили, отримали видаткову накладну та податкову накладну.

А через деякий час отримали запитання від податківців: а що саме ви купили, навіщо, у кого і як ця операція пов’язана з вашою діяльністю?

І тут раптом з’ясовується, що в договорі написано «надання консультаційних послуг» без жодного опису результату. Або предмет постачання сформульовано як «товари згідно із заявками», хоча самих заявок ніхто не зберігає. Або акт містить лише фразу «послуги надано в повному обсязі», хоча з договору взагалі незрозуміло, що саме мав зробити виконавець.

Проблема в таких випадках не обов’язково в самому договорі. Але поганий договір може зробити хорошу господарську операцію значно важчою для доказування.

Для податкового обліку важлива документально підтверджена господарська операція. Пункт 44.1 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) вимагає вести облік доходів, витрат та інших показників для оподаткування на підставі первинних документів, регістрів, фінзвітності та інших передбачених законодавством документів. Закон України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон про бухоблік), своєю чергою, визначає первинні документи як основу бухгалтерського обліку господарських операцій.

Тому перед підписанням договору варто дивитися на нього не тільки очима бухгалтера. Фактично треба поставити собі три запитання: що саме ми купуємо або продаємо, як це доведемо і які податкові наслідки виникнуть, якщо щось піде не так?

Наведемо сім найтиповіших пасток під час перевірки договору.

Пастка №1. «Предмет договору» написаний для юриста, а не для реальної операції

Одна з найнебезпечніших помилок – надто загальний предмет договору.

Наприклад:

Виконавець зобов’язується надавати Замовнику консультаційні, інформаційні та інші послуги відповідно до заявок Замовника.

На перший погляд усе пристойно: сторони є, послуги є, порядок роботи начебто визначений. Але спробуйте через рік відповісти на запитання: яку саме послугу отримало підприємство 15 травня? Який був її результат? Які роботи виконав контрагент? У якому обсязі? Які матеріали передав? Хто їх отримав і як використав?

Якщо відповідь – «десь це було в листуванні», договір свою доказову функцію виконав не дуже добре.

Особливо це важливо для маркетингових, консалтингових, юридичних, IT, рекламних, інформаційних та інших послуг, результат яких не можна просто покласти на склад і перерахувати.

Фраза «інші послуги» не визначає межі зобов’язань

Проблема не в самому слові «інші». Проблема виникає тоді, коли з договору взагалі неможливо зрозуміти межі зобов’язань виконавця.

Наприклад, підприємство сплачує 600 000 грн за «консультаційні та інформаційні послуги». Але які саме послуги входять у цю суму? Підготовка одного звіту чи 20 консультацій? Аналіз фінансів чи маркетингу? Усні консультації директора чи письмові рекомендації для всього підприємства?

Чим більша сума та складніша послуга, тим небезпечніше залишати предмет на рівні одного-двох загальних слів.

Тому краще будувати опис за простою схемою:

що робить виконавець → з якого питання → за який період/етап → у якому обсязі → що передає замовнику в результаті

Наприклад, замість:

Виконавець надає консультаційні послуги у сфері маркетингу.

можна написати:

Виконавець здійснює аналіз ефективності рекламних кампаній Замовника за період січень–березень 2026 року, зокрема аналізує витрати на рекламу, кількість звернень та продажів за рекламними каналами, готує висновки щодо ефективності використання рекламного бюджету та передає Замовнику письмовий аналітичний звіт із рекомендаціями щодо подальшого планування рекламних кампаній.

Тут уже зрозуміло, що саме має зробити виконавець і що повинен отримати замовник.

Деталі складних послуг краще фіксувати в технічному завданні

Не потрібно намагатися запхати весь опис роботи до основного тексту договору.

Для складних послуг зручно передбачити:

Конкретний перелік, обсяг, етапи та очікувані результати послуг сторони визначають у Технічному завданні (Додаток № 1), що є невід’ємною частиною цього Договору.

А в технічному завданні вже написати, наприклад:

Тоді через рік бухгалтер не повинен самостійно вигадувати, що саме стояло за платежем у 600 000 грн. Це вже зафіксовано сторонами до початку роботи.

Предмет договору без абстракцій: приклади для різних операцій

Для юридичних послуг. Порівняємо два варіанти.

Невдалий:

Виконавець надає юридичні послуги з питань господарської діяльності Замовника.

Практичніший:

Виконавець здійснює правовий аналіз договорів, які укладає Замовник із постачальниками та покупцями, готує письмові висновки щодо виявлених юридичних ризиків, розробляє проєкти договорів та додаткових угод, а також готує відповіді на претензії контрагентів за завданнями Замовника.

За потреби можна додати:

Перелік виконаних робіт за звітний місяць Виконавець наводить у звіті із зазначенням документів, підготовлених або опрацьованих у межах наданих послуг.

Тоді акт «юридичні послуги надано на 150 000 грн» матиме під собою конкретнішу основу.

Для IT-послуг. Ще більш очевидний приклад – програмування.

Майже нічого не говорить про результат фраза:

Виконавець здійснює програмування та технічну підтримку програмного забезпечення.

Краще:

Виконавець здійснює доопрацювання модуля ___ інформаційної системи Замовника відповідно до Технічного завдання, зокрема реалізує функції ___, ___ та ___. Результатом робіт є програмний модуль із зазначеним функціоналом, переданий Замовнику для тестування та подальшого використання.

Тут уже можна зіставити договір із технічним завданням, результатом роботи, актом, листуванням, результатами тестування та фактичним використанням доопрацювання.

Для маркетингу та реклами. У рекламі часто виникає інша проблема: сторони змішують роботу, рекламне розміщення та її результат.

Наприклад:

Агентство здійснює рекламне просування продукції Замовника.

Що саме входить у «просування»?

Безпечніше:

Виконавець здійснює підготовку та розміщення рекламних матеріалів Замовника в мережі Інтернет відповідно до погодженого медіаплану. Перелік рекламних каналів, кількість розміщень, період кампанії та бюджет визначають медіапланом, погодженим сторонами. За результатами кожної рекламної кампанії Виконавець передає Замовнику звіт із зазначенням здійснених розміщень та доступних показників рекламної кампанії.

Тоді зрозуміло, що підприємство купує: конкретне розміщення та супутні роботи, а не абстрактне «просування».

Для товарів. У договорах постачання зазвичай простіше ідентифікувати предмет, але й тут зустрічаються небезпечні формулювання.

Наприклад:

Постачальник поставляє обладнання відповідно до заявок Покупця.

А через рік у бухгалтера є договір на 5 млн грн і десятки накладних із різними назвами.

Краще передбачити:

Найменування, модель, артикул, технічні характеристики, кількість, одиниця виміру та ціна товару визначають у специфікаціях/заявках, погоджених сторонами, які є невід’ємними частинами цього Договору.

Якщо для товару важливі серійні номери, комплектація, виробник або інші характеристики, їх також варто передбачити в документах на постачання.

Тоді договір → специфікація → видаткова накладна → складський облік мають утворювати один логічний ланцюжок.

Обсяг послуг/робіт має бути вимірюваним настільки, наскільки це реально

Ще одна типова помилка – предмет зрозумілий, але незрозуміло, скільки саме послуги/роботи купує підприємство.

Наприклад:

Виконавець надає бухгалтерські консультації.

Це може означати одну консультацію на годину, постійний супровід або 100 годин роботи на місяць.

Тому можна передбачити:

Обсяг послуг становить до ___ годин консультаційного супроводу на місяць. Перелік питань, опрацьованих у межах кожного звітного періоду, Виконавець фіксує у звіті».

Або, якщо погодинний облік для послуги не підходить:

До складу послуг за місяць входять: підготовка до ___ письмових консультацій, аналіз до ___ договорів та підготовка до ___ правових висновків.

Головне – щоб обраний показник справді відповідав способу виконання роботи.

При цьому не треба штучно вигадувати «матеріальний результат», якщо результат неможливо описати одним реченням.

Наприклад, управлінський консультант може провести серію зустрічей із керівниками підрозділів, проаналізувати процеси та підготувати рекомендації.

У такому випадку можна передбачити:

До складу послуг входить аналіз організаційних та операційних процесів Замовника, проведення інтерв’ю з відповідальними працівниками, виявлення проблемних ділянок та підготовка рекомендацій щодо їх оптимізації. Результати аналізу оформлюють у звіті з висновками та рекомендаціями.

Не кожна послуга потребує штучно вигаданого «матеріального результату»

Не варто спеціально «підганяти» договір під податкову перевірку, якщо фактично сторони працюють інакше. Наприклад, у договорі написати про щомісячні аналітичні звіти, якщо ніхто їх не готує. Або передбачити технічне завдання на 15 сторінок, яке ніколи не використовувалося.

Так само не варто перетворювати кожну послугу на набір штучних показників лише для того, щоб акт виглядав «детальніше».

Увага! Договір має описувати реальну операцію, а не вигадувати красиву легенду для неї

Це принципово важливо, оскільки суд оцінює не красу договору, а фактичні обставини.

Верховний Суд (ВС) неодноразово наголошував, що для податкових наслідків має значення реальність господарської операції. У постанові від 20.03.2026 у справі №914/2625/23 ВС знову акцентував на реальному здійсненні господарської операції, а не лише на формальній наявності первинного документа.

Тому хороший договір не «створює» господарську операцію. Він фіксує її задум і домовленості сторін так, щоб потім їх можна було зіставити з реально виконаною роботою та первинними документами.

Пастка №2. Договір говорить одне, а бухгалтерія показує інше

Це вже класика.

У договорі – «постачання обладнання». У видатковій – «матеріали». У платіжці – «оплата за обладнання». У складському обліку – третя назва. А в бухгалтерії придбане взагалі потрапляє на інший рахунок.

Для податкової перевірки така розбіжність не означає автоматично, що операції не було або що підприємство обов’язково порушило правила обліку. Але вона створює зайві запитання: що саме купили, у якій кількості, за якою ціною та як використали?

І чим більше таких розбіжностей, тим складніше пояснити, що всі документи стосуються однієї й тієї самої операції.

Фактично бухгалтеру потрібно домогтися простого результату: договір, заявка або специфікація, накладна, платіжка, складський документ та бухгалтерський запис мають описувати одну реальну господарську операцію, навіть якщо формулювання в них не є дослівно однаковими.

Бухгалтерська класифікація може відрізнятися від комерційної назви

Тут є важливий момент. Комерційна назва товару і бухгалтерська класифікація – не обов’язково одне й те саме.

Наприклад, у договорі підприємство купує «серверне обладнання». У бухгалтерському обліку воно може бути визнане основним засобом за умови відповідності встановленим критеріям. Інший товар із такою самою комерційною назвою можуть обліковувати інакше – залежно від вартості, строку використання, облікової політики та фактичного призначення.

Тому не треба вимагати від постачальника вписувати до видаткової накладної класифікацію об’єкта відповідно до обліку покупця.

Завдання договору – правильно описати предмет операції.

Завдання бухгалтера – на підставі цієї інформації правильно класифікувати його в обліку відповідно до законодавства та облікової політики підприємства.

Одиниця виміру має узгоджуватися в документах

Наприклад, договір передбачає постачання 10 тонн металу. А в накладній: 10 000 кг. Це фактично одна й та сама кількість, і така відмінність не має автоматично робити операцію нереальною.

Але інша ситуація:

1. договір – 100 метрів кабелю;
2. накладна – 100 мотків кабелю;
3. складський облік – 1 000 метрів.

Тут уже потрібно з’ясувати, що саме поставлено та як визначався обсяг.

Тому для товарів із різними одиницями виміру корисно передбачити у специфікації і кількість, і одиницю виміру, а за потреби – додаткову характеристику.

Наприклад: «Кабель – 1000 м, 10 мотків по 100 м». Так одна цифра пояснює іншу.

А ще краще для універсального тексту: «Кабель – 1000 м, 10 упаковок по 100 м».

Це зрозуміло навіть там, де кабель фактично постачають не в мотках, а в бухтах, котушках чи іншій тарі.

Послуги потребують чіткого зв’язку між обсягом і вартістю

З послугами проблема ще цікавіша.

Наприклад, договір передбачає: «Вартість послуг – 2000 грн за годину». Підприємство замовило 60 годин роботи. Отже, вартість – 120 000 грн. А в акті написано: «Консультаційні послуги – 120 000 грн». Формально сума збігається. Але з акта вже не видно, що саме сформувало цю суму.

Якщо в договорі погодинний тариф є важливою умовою ціни, логічніше передбачити, що акт або звіт міститиме відповідний обсяг.

Наприклад:

Вартість послуг становить 2000 грн за одну годину роботи. Обсяг фактично наданих послуг визначають за кількістю годин, фактично відпрацьованих Виконавцем у звітному періоді. У звіті Виконавець зазначає дату, вид виконаних робіт та кількість витрачених годин.

Тоді акт може містити:

1. аналіз договорів – 15 год. × 2000 грн = 30 000 грн;
2. підготовка правових висновків – 20 год. × 2000 грн = 40 000 грн;
3. переговори з контрагентами – 10 год. × 2000 грн = 20 000 грн;
4. інші погоджені роботи – 15 год. × 2000 грн = 30 000 грн.

Разом – 60 год, 120 000 грн.

Так набагато простіше зрозуміти, звідки взялася сума.

Але якщо послугу оплачують не за години, не треба штучно вигадувати погодинний облік. Наприклад, для підготовки одного аудиторського звіту логічніше визначити конкретний результат і його фіксовану ціну.

Тоді договір може передбачати:

Вартість підготовки звіту становить 80 000 грн незалежно від кількості годин, фактично витрачених Виконавцем на виконання робіт. Результатом послуги є звіт, що містить перелік питань, визначених Технічним завданням.

Платіжка має розповідати ту саму історію, що й договір

Ще одна типова проблема – призначення платежу.

Договір: «Договір постачання № 15 від 01.08.2026». У платіжному дорученні: «Оплата за послуги згідно з рахунком № 45». А рахунок – за товар.

Знову ж таки подібне не означає автоматично відсутність операції. Але навіщо створювати суперечність, яку потім доведеться пояснювати?

Краще встановити в договорі або хоча б у внутрішній процедурі підприємства просте правило: призначення платежу має дозволяти ідентифікувати договір та операцію.

Наприклад:

Оплата за товар за договором постачання №15 від 01.08.2026, рахунок №45 від 10.08.2026, у т. ч. ПДВ ___ грн.

Для авансу:

Попередня оплата за товар за договором постачання №15 від 01.08.2026, рахунок №45 від 10.08.2026, у т. ч. ПДВ ___ грн.

Це особливо корисно, коли між тими самими сторонами одночасно діє кілька договорів.

Окремий ризик – зміна умов уже після підписання

Уявімо, що в договорі ціна товару – 100 000 грн. Потім сторони домовилися про додаткове постачання ще на 30 000 грн, але додаткову угоду не оформили. Постачальник просто виставив рахунок на 130 000 грн, а бухгалтер оплатив. Через деякий час у документах з’являється:

1. договір – 100 000 грн;
2. рахунок – 130 000 грн;
3. накладна – 130 000 грн;
4. платіж – 130 000 грн.

Тут питання вже не в «помилці бухгалтера», а в тому, на якій підставі виникла додаткова сума.

Тому в договорі корисно передбачати:

Зміна кількості, асортименту, ціни та інших істотних умов постачання здійснюється за погодженням сторін у порядку, передбаченому цим Договором.

А якщо конкретні постачання оформлюють заявками чи специфікаціями, треба визначити, хто їх погоджує і яким способом.

Дати в документах мають утворювати логічну хронологію

Наприклад, договір укладено 20 серпня. Акт підписано 15 серпня. Рахунок виставлено 10 серпня. Це може мати цілком реальне пояснення, наприклад, якщо сторони фактично працювали раніше та потім уклали письмовий договір. Але без пояснення така хронологія породжує запитання.

Тому перед проведенням операції бухгалтеру корисно подивитися на неї як на хронологію:

договір → заявка → рахунок → постачання/робота → первинка → оплата → подальше використання

Звісно, не кожна операція має йти саме в такій послідовності, адже закон і умови конкретного договору можуть передбачати аванс, попереднє замовлення, рамковий договір тощо. Але послідовність подій має бути логічною і підтверджуватися документами.

Розбіжності в назвах не завжди означають помилку

Не треба автоматично виправляти всі документи тільки заради однаковості. Спочатку треба з’ясувати, чи заважає розбіжність ідентифікувати операцію.

Наприклад:

1. договір – «монітор Dell P2422H»;
2. накладна – «монітор Dell P2422H»;
3. бухгалтерська програма – «Монітор Dell».

Це очевидно може бути одна й та сама річ.

Інша ситуація:

1. договір – «монітор Dell P2422H»;
2. накладна – «ноутбук Lenovo»;
3. склад – «оргтехніка».

Тут уже потрібна перевірка.

Закон про бухоблік вимагає, щоб первинний документ містив, зокрема, зміст та обсяг господарської операції, одиницю її виміру та інші обов’язкові реквізити (ч. 2 ст. 9). Водночас неістотні недоліки не є підставою для невизнання господарської операції, якщо вони не перешкоджають її ідентифікації.

Отже, мета бухгалтера – не домогтися, щоб у кожному документі слово в слово стояла однакова фраза. Основна ціль – забезпечити, щоб за сукупністю документів можна було однозначно зрозуміти, що відбулося насправді.

Пастка №3. Контрагент «дешевий», але податково дорогий

До підписання договору перевірити контрагента за ЄДРПОУ – недостатньо.

ЄДР може підтвердити, що компанія існує, хто її керівник, які в неї види діяльності тощо. Але він не відповість на головне запитання: чи могла ця конкретна компанія реально виконати саме той договір, який ви збираєтеся підписати?

Уявімо ситуацію. Велика торговельна мережа укладає договір на комплексне прибирання 30 магазинів. Вартість – 500 тис. грн на місяць. Переможцем стає компанія, яка запропонувала ціну майже вдвічі нижчу за конкурентів. Керівник задоволений: зекономили. Бухгалтеру варто поставити інше питання: «За рахунок чого ця компанія виконає такий обсяг робіт за таку ціну?»

Якщо у контрагента двоє працівників, немає очевидних ресурсів для виконання такого обсягу, а договір передбачає щоденне обслуговування десятків об’єктів, це ще не доказ нереальності операції. Компанія може залучати субпідрядників, орендувати техніку, мати працівників за цивільно-правовими договорами або іншим чином організовувати виконання. Але тоді механізм виконання має бути зрозумілим і підтвердженим документами.

Саме на фактичні обставини звертають увагу суди. Так ВС у постанові від 05.07.2019 у справі №910/4994/18 зазначав, що для оцінки реальності господарської операції значення мають, зокрема, фізичні, технічні та технологічні можливості сторін здійснити операцію, наявність необхідних ресурсів, а також зв’язок операції з подальшою господарською діяльністю.

Тобто питання не в тому, «чи хороший у нас контрагент?», а в тому: «Чи можемо ми пояснити, як саме він виконав те, за що ми йому заплатили?»

Маленький контрагент не обов’язково є ризиковим

Тут важливо не перегнути. Компанія з одним директором не обов’язково є фіктивною. ФОП без найманих працівників цілком може надати дорогі професійні послуги. Невеликий IT-бізнес може виконати великий проєкт, залучивши сторонніх спеціалістів. Компанія може не мати власної техніки, але орендувати її. Тому критерій «у контрагента мало працівників» сам по собі нічого не доводить.

Небезпечна не маленька компанія. Небезпечна невідповідність між заявленим обсягом робіт і можливостями його виконання, яку неможливо логічно пояснити.

Наприклад, якщо ФОП без працівників укладає договір на розроблення нескладного дизайну сайту за 80 тис. грн – це цілком може бути нормально. А якщо той самий ФОП бере на себе цілодобове обслуговування 200 торговельних точок із виїздом технічних спеціалістів протягом двох годин після заявки – уже виникає питання: хто саме фізично виконуватиме цю роботу?

Перевірка має стосуватися конкретного договору, а не контрагента взагалі

Це дуже корисне правило. Не потрібно складати універсальний чекліст на 100 пунктів і перевіряти ним кожного постачальника канцтоварів на 3000 грн. Глибина перевірки має залежати від суми, характеру операції та її ризиковості.

Для великого постачання обладнання логічно перевірити, чи має постачальник доступ до такого товару, чи є він виробником або офіційним продавцем, звідки товар постачають, як організована доставка.

Для будівельних робіт – хто фактично виконуватиме роботи, яка техніка потрібна, де її використовуватимуть, чи передбачений субпідряд.

Для IT – хто розроблятиме продукт, який результат передаватиме, як відбуватиметься тестування та передання результату.

Для консультацій – хто саме надаватиме послуги, яка його кваліфікація, який результат має бути переданий замовнику.

Якщо контрагент залучає субпідрядників

Це один із найважливіших моментів. Наприклад, у договорі написано:

Виконавець зобов’язується виконати монтажні роботи.

Але в контрагента немає власних монтажників. Це не обов’язково проблема. Утім у такому разі договір краще не залишати в режимі «якось виконає».

Можна передбачити:

Виконавець має право залучати третіх осіб до виконання окремих робіт, залишаючись відповідальним перед Замовником за результат та якість виконання робіт.

А якщо для замовника важливо знати, хто саме фактично виконує роботи:

На вимогу Замовника Виконавець надає інформацію про залучених до виконання робіт субпідрядників у частині, необхідній для підтвердження виконання Договору.

Тоді модель «у компанії три працівники, а роботи виконували 30 залучених спеціалістів» уже не виглядає неймовірною.

Низька ціна повинна мати економічне пояснення

Незвично низька ціна – не доказ порушення. Контрагент може мати власне виробництво, дешевшу логістику, великий обсяг закупівель, бажання зайти на новий ринок або просто нижчу маржу.

Але значне відхилення ціни від ринку – хороший привід для податкової поставити додаткові запитання.

Наприклад, якщо три постачальники пропонують обладнання по 1 млн грн, а четвертий – за 550 тис. грн, не треба автоматично відкидати четвертого. Треба зрозуміти: що пояснює різницю? Новий товар чи вживаний? Інша комплектація? Без гарантії? Інший виробник? Самовивіз? Інші строки постачання? І бажано, щоб відповідь була не лише усною.

Наприклад, у договорі можна зафіксувати:

Ціна товару визначена сторонами з урахуванням його комплектації, технічних характеристик, умов постачання та гарантійних зобов’язань, зазначених у Специфікації.

Тоді низька ціна матиме конкретне економічне пояснення.

Особливо небезпечно, коли контрагент «універсальний»

Ще один сигнал для додаткової перевірки – коли одна й та сама компанія за короткий період укладає договори на абсолютно різні види діяльності. Сьогодні вона продає метал, завтра надає IT-послуги, післязавтра консультує з управління, а ще через місяць бере на себе будівництво.

Сам факт такої різноплановості не доводить проблемність контрагента. Але якщо підприємство укладає з ним великий договір, варто зрозуміти, яку роль цей контрагент реально виконує саме у вашій операції.

Договір має передбачати механізм підтвердження виконання

Якщо операція потенційно ризикова, корисно вже в договорі визначити, як сторони фіксуватимуть її виконання.

Наприклад, для монтажних робіт:

Виконання робіт підтверджують актом приймання виконаних робіт із зазначенням переліку, обсягу та місця виконання робіт. За потреби до акта додають документи, передбачені Технічним завданням.

Для консультацій:

Результатом надання послуг є письмовий звіт/аналітичні матеріали, що містять перелік опрацьованих питань, проведених розрахунків та висновків. Звіт Виконавець передає Замовнику одночасно з актом.

Для постачання:

Передання товару підтверджує видаткова накладна із зазначенням найменування, кількості, одиниці виміру та інших характеристик, необхідних для ідентифікації товару.

Тоді перевірка контрагента не існує окремо від договору. Вона переходить у нормальний документообіг операції.

Дії, якщо контрагент викликає сумніви вже після укладення договору

Не треба одразу анулювати договір тільки тому, що ви знайшли негативну інформацію. Важливо розділити дві ситуації.

1. З’явилася інформація, яка не стосується конкретної операції.
2. З’явилися факти, які прямо ставлять під питання можливість виконання саме вашого договору.

Наприклад, компанія повідомила про складські приміщення, але з документів випливає, що вона їх не має. Або заявляє про власну виробничу лінію, якої фактично немає. Або за договором повинна виконати роботи на об’єкті, але немає зрозумілого механізму залучення працівників чи субпідрядників.

У такій ситуації варто не мовчки проводити наступні платежі, а з’ясувати обставини та за потреби отримати додаткові документи, уточнення або переглянути співпрацю.

Перевірка контрагента має бути пропорційною сумі та ризику операції

І ще одна важлива річ – не перетворюйте перевірку на «досьє». Податкова безпека – це не папка на 300 сторінок зі скриншотами всіх можливих державних реєстрів.

Якщо ви купуєте товар на 20 000 грн, не потрібно вимагати від постачальника бізнес-план, довідку про кількість його працівників та фотографії складу. А ось якщо підприємство укладає договір на 20 млн грн, який передбачає складний комплекс робіт, глибина перевірки має бути зовсім іншою.

Зручний принцип:

чим більша сума + складніша операція + більший податковий ризик = тим глибше перевіряємо контрагента і фіксуємо логіку операції

Отже, перед великим договором поставте п’ять запитань:

1. Чи може контрагент реально поставити товар або виконати роботи?
2. Якщо він не має власних ресурсів – зрозуміло, хто і як їх забезпечить?
3. Чи відповідають ціна, обсяг і строки договору реальним умовам операції?
4. Які документи підтвердять фактичне виконання?
5. Чи зможу я через два роки пояснити сторонній людині, чому саме цей контрагент був здатний виконати договір?

Якщо на всі п’ять питань є нормальна відповідь – це набагато цінніше, ніж просто поставлена галочка «ЄДР перевірено».

І головне: не шукайте контрагента без жодної податкової плями – шукайте контрагента, щодо конкретної операції з яким ви можете пояснити її економіку, механізм виконання та документальне підтвердження.

Саме це перетворює перевірку контрагента з формальності на реальний інструмент зниження податкового ризику. У поміч вам – чекліст.

Пастка №4. ПДВ у договорі захований під килим

Фраза «ціна включає всі податки та збори» може виглядати зручно, але для бухгалтера вона часто замала.

Якщо операцію оподатковують ПДВ, у договорі бажано чітко визначити ціну без ПДВ, суму ПДВ та загальну ціну – або інший однозначний механізм визначення ціни.

Особливо небезпечно залишати розмиті формулювання на кшталт «у разі зміни податкового законодавства сторони автоматично переглядають ціну». Треба зрозуміти, хто, коли і як саме перераховує ціну.

Ще важливіше – визначити документи та строки їх надання. Але тут є тонка межа.

Не варто думати, що достатньо написати: «Постачальник зобов’язаний зареєструвати податкову накладну, а в разі порушення сплачує штраф». Судова практика щодо таких умов за останні роки змінилася.

Верховний Суд у постанові від 06.02.2026 у справі №904/2953/24 розглядав саме питання договірної відповідальності за порушення строків реєстрації податкової накладної. Суд окремо проаналізував попередні позиції ВС, за якими така відповідальність не вважалася господарською санкцією, та питання можливості відступу від них.

Тому для договорів із великим ПДВ-ризиком не варто копіювати старий шаблон «штраф = 20%/25% від вартості». Формулювання відповідальності потрібно перевіряти з урахуванням актуальної судової практики та конкретної конструкції договору. Йдеться про те, що не можна автоматично переносити в договір старий шаблон штрафу за ПН і вважати, що суд гарантовано його стягне.

Тут є важливий нюанс. Сам по собі пункт договору «за нереєстрацію або несвоєчасну реєстрацію податкової накладної постачальник сплачує штраф 20%/25% від вартості товару» ще не гарантує, що такий штраф вдасться стягнути через суд.

Причина в тому, що обов’язок скласти та зареєструвати податкову накладну виникає з ПКУ, а не з договору. І Верховний Суд раніше неодноразово виходив із того, що порушення податкового обов’язку саме по собі не завжди можна перетворити на господарський штраф між контрагентами. Наприклад, у справі №917/799/17 (постанова від 10.05.2018) суд розглядав договірний штраф у розмірі 20% вартості товару за невиконання постачальником обов’язку щодо реєстрації ПН та дійшов висновку, що порушення обов’язку, який виникає з податкових правовідносин, саме по собі не є підставою для такого господарського штрафу.

Але є важливе «але».

У постанові від 06.02.2026 у справі №904/2953/24 суд розмежував строк, установлений законом, і строк, який сторони додатково погодили в договорі. Якщо сторони самі встановили договірний обов’язок, його зміст, строк та відповідальність за порушення, спір уже може стосуватися саме порушення договору. Верховний Суд прямо наголосив, що такі правовідносини не є тотожними.

Тому на практиці небезпечно просто брати старий шаблон із фразою «штраф 20%/25% від вартості товару за нереєстрацію ПН» і вставляти його в новий договір. Краще чітко розділити в договорі дві речі: податковий обов’язок постачальника за ПКУ та його конкретне договірне зобов’язання перед покупцем.

Наприклад, у договорі можна передбачити, що постачальник зобов’язується своєчасно скласти та зареєструвати ПН, повідомити покупця про зупинення її реєстрації, у визначений договором строк надати пояснення та документи для її розблокування, а також вчинити певні дії, якщо ПН не зареєстрована. І вже за порушення конкретно визначених договірних обов’язків передбачати відповідальність.

Особливо важливо не писати абстрактно «постачальник відповідає за всі податкові втрати покупця». Потрібно визначити, яке саме порушення запускає відповідальність, коли вона виникає та як розраховується.

Наприклад, замість одного речення «штраф 20% від вартості товару за нереєстрацію ПН» можна деталізувати: якщо постачальник не виконав погоджений договором обов’язок щодо реєстрації ПН або не вчинив передбачених договором дій для усунення проблеми з її реєстрацією, він несе визначену договором відповідальність. При цьому конкретний розмір штрафу потрібно перевіряти окремо – з урахуванням виду договору, характеру порушення, співвідношення штрафу з можливими втратами покупця та актуальної судової практики.

І ще одна причина не копіювати старі шаблони: податковий штраф за порушення строків реєстрації ПН і договірна відповідальність – це різні речі. Наприклад, за чинними правилами ПКУ штраф за порушення строку реєстрації ПН розраховують залежно від тривалості прострочення та визначається щодо суми ПДВ, зазначеної в ПН/РК, а не просто як відсоток від усієї вартості постачання.

Пастка №5. «Усі податки сплачує постачальник»

Це формулювання звучить заспокійливо, але юридично воно часто набагато менш корисне, ніж здається.

Податок сплачує той платник, на якого відповідний обов’язок покладений законом. Договором між двома підприємствами не можна просто переписати податкові правила.

Натомість у договорі можна чітко врегулювати ціну, документи, порядок їх надання, строки, обов’язки сторін та відповідальність за порушення договірних умов.

Тобто замість фрази «Постачальник несе всі податкові ризики Покупця» набагато корисніше конкретизувати, що саме повинен зробити постачальник, у який строк, якими документами це підтверджується та що буде, якщо він цього не зробить.

Наприклад, підприємство купує товар у платника ПДВ. Покупцеві важливо не просто написати в договорі, що постачальник «відповідає за ПДВ», а зафіксувати конкретні дії. Замість загальної фрази можна передбачити, наприклад, таке формулювання:

Постачальник зобов’язується скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну за кожною операцією з постачання товару в строки та порядку, визначених Податковим кодексом України, та забезпечити можливість її своєчасного отримання Покупцем в електронному кабінеті. У разі зупинення реєстрації податкової накладної Постачальник зобов’язується протягом ___ робочих днів з моменту отримання відповідної інформації повідомити про це Покупця та вжити передбачених законодавством заходів для її реєстрації, у тому числі надати необхідні пояснення та документи. У разі невиконання або неналежного виконання зазначених обов’язків Постачальник несе відповідальність, передбачену цим Договором, зокрема відшкодовує Покупцю документально підтверджені збитки, завдані таким порушенням, у порядку та в межах, установлених Договором і законодавством України.

Чому такий варіант кращий? Тому що в ньому немає спроби перекласти на постачальника чужий податковий обов’язок. Натомість сторони домовляються про конкретну поведінку постачальника: зареєструвати ПН, повідомити про проблему, вжити заходів для її реєстрації та компенсувати визначені договором наслідки свого порушення.

Ще один приклад – коли покупець хоче захиститися від ситуації, у якій постачальник після укладення договору раптом виявляється неплатником ПДВ або змінює свій податковий статус. Тут також краще не писати:

Постачальник гарантує відсутність будь-яких податкових ризиків у Покупця.

Натомість можна визначити конкретний обов’язок:

Постачальник зобов’язаний до моменту здійснення постачання повідомити Покупця про зміну свого статусу платника ПДВ, анулювання реєстрації платника ПДВ або виникнення інших обставин, які відповідно до законодавства можуть вплинути на порядок оподаткування операції. У разі порушення цього обов’язку Постачальник відшкодовує Покупцю документально підтверджені збитки, безпосередньо спричинені таким порушенням, якщо інше не встановлено законом або цим Договором.

Але й тут не варто давати бухгалтеру хибне відчуття безпеки: наявність такого пункту не означає автоматичного відшкодування будь-якої суми, яку ДПС донарахує Покупцю. Для стягнення збитків у спорі доведеться підтвердити порушення договору, самі збитки, їх розмір і причинний зв’язок між діями контрагента та втратами. Саме тому формулювання «відшкодовує всі податкові втрати Покупця» може виявитися не менш проблемним, ніж «усі податки сплачує постачальник».

Практично найкращий підхід – не намагатися одним реченням перекласти на контрагента весь податковий ризик, а розкласти його на конкретні обов’язки. Наприклад: надати документ, зареєструвати ПН, повідомити про блокування, надати документи для розблокування, дотриматися погодженого строку, компенсувати визначені договором наслідки порушення.

Принцип свободи договору закріплений у статті 627 Цивільного кодексу України, а статті 628 і 629 визначають зміст договору та його обов’язковість для сторін. Але свобода договору – це не свобода ігнорувати чи скасувати Податковий кодекс.

Тому хороше договірне формулювання не говорить: «Постачальник платить усі мої податки». Воно говорить значно конкретніше: «Ось що ти, як сторона договору, зобов’язаний зробити. Ось у який строк. Ось що станеться, якщо ти цього не зробиш».

Пастка №6. Первинка «якось буде»

Це одна з найдорожчих фраз у бухгалтерії. До підписання договору треба домовитися не тільки про те, що поставляють або виконують, а й про те, чим це буде підтверджено.

Для товару це може бути видаткова накладна, акт приймання-передання, товарно-транспортна накладна чи інші документи – залежно від характеру операції. Для послуг – акт, звіт, технічне завдання, результати робіт, листування, файли, звіти про кампанії, протоколи зустрічей тощо.

Увага! Немає правила «чим більше паперів, тим реальніша операція». Документ має підтверджувати конкретну господарську операцію, а не створювати видимість її здійснення

Документальне підтвердження варто продумати ще до підписання договору

До підписання договору корисно буквально пройти майбутню операцію «на кілька кроків уперед».

Наприклад, купуємо обладнання. Недостатньо написати:

Постачальник зобов’язується поставити обладнання відповідно до заявки Покупця.

Краще визначити, що саме фіксує постачання:

Постачання обладнання здійснюють на підставі заявки Покупця із зазначенням найменування, моделі, кількості та ціни. Передання обладнання підтверджують видатковою накладною та, за потреби, актом приймання-передання. У документах на постачання зазначають найменування, модель, кількість, одиниця виміру та інші характеристики, необхідні для ідентифікації обладнання.

Тоді через пів року не доведеться з’ясовувати, що саме сторони мали на увазі під словом «обладнання».

Якщо товар доставляє перевізник, у договорі або заявці варто узгодити й порядок документального підтвердження доставки: хто організовує перевезення, хто є відправником та одержувачем, які документи супроводжують вантаж. І тут важливо не впадати в іншу крайність. ТТН не є універсальним доказом реальності будь-якого постачання і не кожна господарська операція автоматично вимагає саме ТТН. Документальний пакет має відповідати фактичному способу здійснення операції.

Для послуг одного акта часто замало

Особливо вразливе місце – послуги.

Уявімо договір із рекламною агенцією на 300 000 грн на місяць. Наприкінці місяця сторони підписують акт:

Надано рекламні послуги в повному обсязі. Вартість послуг – 300 000 грн.

Формально документ є. Але якщо виникне запитання «А що саме зробила рекламна агенція на 300 000 грн?», сам акт відповіді не дасть.

Значно сильнішою буде ситуація, якщо за договором передбачено, наприклад:

Щомісячний звіт Виконавця має містити перелік проведених рекламних кампаній, період їх проведення, рекламні канали, кількість та види розміщень, показники охоплення/переходів/конверсій (за наявності таких даних), а також перелік матеріалів, підготовлених або розміщених у межах наданих послуг.

Тоді до акта за серпень можуть фактично додавати: медіаплан, рекламні макети, посилання на розміщення, звіт із рекламних кабінетів, статистика кампаній, листування щодо погодження матеріалів, рахунки рекламних платформ, заявки та інші матеріали. Ось це вже доказова конструкція, а не просто товста папка з однаковими актами.

Електронні докази є частиною доказової конструкції

Сьогодні значна частина господарських операцій узагалі не залишає паперового сліду.

Рекламну кампанію запускають у рекламному кабінеті. Дизайн погоджують у месенджері. IT-фахівець передає результат через Git-репозиторій. Звіт надходить електронною поштою. Замовлення оформлюють через корпоративну систему.

Тому не варто будувати документообіг за принципом: «Для бухгалтерії буде акт, а все інше нам не потрібно».

Якщо електронне листування, файли, звіти, заявки чи інші цифрові матеріали реально підтверджують виконання договору, їх доцільно зберігати в установленому на підприємстві порядку.

Особливо це важливо, коли акт містить лише узагальнену інформацію.

Наприклад, у договорі написано, що постачальник щомісяця обробляє заявки клієнтів. У такому разі підтвердженням фактичного виконання можуть бути не тільки акт, а й самі заявки, реєстр оброблених звернень, звіти системи, листування щодо проблемних випадків.

Дуже корисним буде при цьому простий пункт:

Документи та матеріали, передбачені цим Договором, сторони можуть передавати в електронній формі засобами електронного документообігу або на погоджені сторонами електронні адреси. Сторони забезпечують їх збереження протягом строків, установлених законодавством.

Це допомагає заздалегідь визначити, де і як знайти докази виконання договору, а не шукати їх через три роки в особистому чаті менеджера.

І ще один ризик: документ є, але він не відповідає договору

Наприклад, у договорі написано: «Виконавець готує щомісячний аналітичний звіт». У договорі – звіт. В акті – «консультаційні послуги». А фактично у файлі лежить презентація з іншою назвою і зовсім іншим переліком робіт. Окремо кожен документ може виглядати нормально. Але разом вони створюють суперечливу картину.

Тому перед оплатою бухгалтеру корисно перевіряти не тільки наявність акта, а й чи відповідає він договору та фактичному результату.

Якщо договір передбачає три етапи, а акт охоплює десять різних робіт, варто розібратися. Якщо в договорі – постачання 100 одиниць товару, а в накладній – інша назва або інша одиниця виміру, це також краще виправити одразу.

Відсутність одного документа не завжди спростовує реальність операції

Не завжди відсутність одного документа означає, що господарської операції не було.

Верховний Суд неодноразово акцентував на тому, що факт постачання товару можна підтверджувати не лише первинними документами, а сукупністю доказів, зокрема договорами, листуванням та іншими матеріалами, які переконливо свідчать про реальність господарських відносин.

Але цей висновок не варто перетворювати на правило «можна працювати без первинки, якщо є листування». Суд оцінює конкретну сукупність доказів у конкретній справі.

Тому правильний підхід протилежний: не розраховувати на те, що колись суд знайде достатньо непрямих доказів, а ще на етапі договору передбачити нормальний документообіг.

Пастка №7. Оплата є, а економічного сенсу немає

Іноді бухгалтер бачить: договір є, рахунок є, гроші пішли, акт підписаний. Значить, витрати підтверджені. Не зовсім.

Для захисту важливо пояснити, навіщо підприємству ця операція. Наприклад, навіщо виробничому підприємству консультаційні послуги на 700 тис. грн? Який результат воно отримало? Як використало його у своїй діяльності?

У податковому спорі суди оцінюють сукупність обставин, а не одну красиву папку з документами. Зокрема, Верховний Суд у своїй практиці звертає увагу на первинні документи, можливість фактичного виконання операції, її зв’язок із господарською діяльністю та використання придбаного результату в подальшій діяльності.

Тому хороший договір має відповідати на просте питання: яку бізнес-проблему вирішує ця покупка? Це особливо важливо для великих консультаційних, маркетингових, управлінських та інших «нематеріальних» послуг.

Договір має описувати конкретний результат, а не абстрактні консультації

Найслабше місце таких договорів, як уже згадували, загальні формулювання.

Наприклад:

Виконавець надає Замовнику консультаційні послуги з питань господарської діяльності.

Для податкової перевірки одразу виникає ціла низка запитань: які саме консультації? З яких питань? Хто їх отримав? У якій формі? Що в результаті отримало підприємство?

Безпечніше, коли договір описує не абстрактний «процес консультування», а конкретний результат, який має отримати підприємство.

Наприклад:

Виконавець надає Замовнику послуги з аналізу ефективності рекламних кампаній за період січень–червень 2026 року, зокрема проводить аналіз вартості залучення клієнтів за каналами реклами, конверсії рекламних кампаній та обсягу продажів, сформованого за кожним каналом, і за результатами аналізу готує письмовий звіт із висновками та рекомендаціями щодо розподілу рекламного бюджету.

Тут уже зрозуміло, що саме купує підприємство і що має отримати на виході.

Ще краще, якщо договір визначає, у якій формі передається результат:

Результатом надання послуг є аналітичний звіт обсягом не менше ___ сторінок/із зазначенням показників ___, ___ та ___, який Виконавець передає Замовнику в електронній формі. Звіт є невід’ємною частиною акта приймання-передання послуг.

Звичайно, конкретні вимоги треба встановлювати відповідно до суті послуги. Не потрібно штучно створювати «звіт на 20 сторінок», якщо результат роботи – програмний код, дизайн, технічне рішення або інший об’єкт.

Використання результату має вписуватися в діяльність підприємства

Для дорогої послуги корисно вказати в договорі не тільки результат, а й мету його використання.

Наприклад, для виробничого підприємства, яке замовляє консультацію щодо оптимізації виробничих процесів:

Результати наданих послуг Замовник використовує для оцінки ефективності виробничих процесів, визначення можливостей скорочення виробничих витрат та підготовки управлінських рішень щодо організації виробництва.

Для маркетингової послуги:

Результати аналізу Замовник використовує для планування рекламних кампаній, визначення пріоритетних каналів залучення клієнтів та розподілу рекламного бюджету.

Для IT-консультацій:

Результати наданих послуг Замовник використовує для підготовки технічних вимог до модернізації інформаційної системи та визначення переліку робіт, необхідних для її інтеграції з обліковою системою підприємства.

Це не означає, що сам факт наявності такого пункту автоматично доведе господарську спрямованість витрат. Але він допомагає заздалегідь зафіксувати логіку операції: підприємство замовило послугу не «просто для консультації», а для вирішення конкретного завдання.

Консультації мають залишати зрозумілий слід

Є ще одна поширена проблема. Договір передбачає консультації, акт – «консультаційні послуги надано в повному обсязі», а доказів того, що саме консультували, немає.

Для таких послуг можна передбачити:

За результатами кожного етапу надання послуг Виконавець передає Замовнику письмові рекомендації/аналітичні матеріали/висновки щодо питань, визначених технічним завданням. Передані матеріали Замовник використовує відповідно до мети, визначеної цим Договором.

А якщо послуга надається постійно, можна встановити звітний механізм:

Щомісяця Виконавець надає Замовнику звіт, у якому зазначає перелік виконаних робіт, питання, опрацьовані протягом звітного періоду, отримані результати та передані Замовнику матеріали. Звіт є підставою для оформлення акта приймання-передання послуг.

Це значно краще за універсальне «послуги надані в повному обсязі».

Дорогі послуги потребують деталізації за етапами та результатами

Чим більша сума, тим складніше пояснити операцію одним актом із загальним формулюванням.

Наприклад, договір на консультаційні послуги коштує 700 тис. грн. У ньому можна передбачити не просто загальну суму, а етапи:

Так договір, первинка і фактичний процес виконання починають «говорити однією мовою».

Економічний сенс не означає гарантований комерційний результат

Підприємство може витратити гроші на маркетинг і не отримати жодного нового клієнта. Воно може замовити консультацію і не впровадити жодної рекомендації. Це саме по собі ще не означає, що послуги були безгосподарними.

Тому небезпечно прописувати в договорі щось на кшталт:

Виконавець гарантує збільшення продажів на 30%.

Якщо за своєю природою послуга не може гарантувати такий результат, це лише створить штучну умову, яку сторони потім не зможуть виконати.

Краще написати:

Виконавець здійснює аналіз рекламної активності та надає рекомендації щодо підвищення її ефективності. Виконавець не гарантує досягнення конкретного обсягу продажів, оскільки результат рекламної діяльності залежить, зокрема, від ринкових умов, цінової політики, асортименту та інших факторів, що не залежать від Виконавця.

Тут договір чесно відображає реальну природу послуги: виконавець має зробити певну роботу і передати конкретний результат, але не може гарантувати те, що залежить від десятка інших факторів.

Отже, найважливіше – не зупинитися на договорі. Якщо в ньому написано, що виконавець передає аналітичний звіт, такий звіт має реально існувати. Якщо передбачено щомісячні звіти – їх потрібно зберігати. Якщо результатом є рекомендації – бажано мати підтвердження їх передання: електронне листування, файли, протоколи зустрічей, презентації тощо.

Тоді формується нормальний ланцюжок:

договір → технічне завдання → фактична робота → результат → акт → оплата → використання результату в діяльності

Саме така послідовність набагато переконливіша за ситуацію, коли є лише договір, рахунок і акт на 700 тис. грн із трьома словами: «консультаційні послуги надано».

Тому перед підписанням дорогого договору варто поставити не тільки запитання «Який тут податковий ризик?», а й значно простіше: «Що ми реально отримаємо за ці гроші – і де це буде видно через рік?». Якщо на це питання немає чіткої відповіді, проблему краще вирішити до підписання договору, а не під час податкової перевірки.

Ще формулювання, які справді допомагають

Захисне формулювання – це не фраза «сторони діють відповідно до законодавства України». Вона майже нічого не додає. Корисніше конкретизувати механізм:

Але формулювання потрібно підганяти під конкретний договір, а не вставляти універсальний «податковий пункт» у всі шаблони.

Головна помилка – перевіряти договір після операції

Найгірший момент для податкової перевірки договору – коли товар уже отриманий, гроші сплачені, акт підписаний, а бухгалтер раптом бачить, що в договорі немає важливої умови.

Після цього залишається лише збирати додаткові докази фактичної операції.

Верховний Суд у постанові від 04.09.2023 у справі №910/5352/21 наголосив на важливості реальності господарської операції: сама відсутність належного оформлення певного первинного документа не означає автоматично, що операції не було, якщо інші докази підтверджують її фактичне здійснення.

Але це не привід нехтувати документами. Навпаки. Якщо бізнес може до операції продумати, які документи підтверджуватимуть її зміст, обсяг, ціну, результат і зв’язок із діяльністю, зробити це набагато простіше.

Тому договір варто сприймати не як юридичну формальність, яку треба підписати, щоб бухгалтер міг провести платіж.

Договір – це сценарій майбутньої господарської операції. Якщо сценарій написаний нечітко, кожен учасник потім може зіграти його по-своєму.

І саме тому найкращий момент для пошуку податкового ризику – не під час перевірки і навіть не під час оформлення акта. Найкращий момент – до того, як директор поставить під договором підпис.

Висновки

1. Податковий ризик часто народжується не в декларації, а в договорі. Якщо предмет, ціна, документи та порядок виконання сформульовані нечітко, бухгалтеру потім доведеться «лікувати» проблему первинкою та додатковими доказами.
2. Хороший договір не замінює реальну операцію. Верховний Суд послідовно виходить із того, що вирішальне значення має фактичне здійснення господарської операції та її зв’язок із діяльністю підприємства, а не сам факт наявності договору чи акта.
3. Перевіряти треба не окремий пункт, а весь ланцюжок: «договір → операція → первинка → оплата → податковий облік». Якщо всі п’ять ланок розповідають одну й ту саму історію, захищати операцію значно простіше. Якщо кожна розповідає свою – податковий ризик уже сидить у договорі, навіть якщо на перший погляд він виглядає абсолютно стандартним.

Шаблони та зразки документів:

Договір поставки

Договір поставки (Е-документ)

Договір поставки товару (із зворотньою тарою)

Договір поставки обладнання

Специфікація до договору поставки

Видаткова накладна

Видаткова накладна (у ФОП)

Накладна-вимога на відпуск/внутрішнє переміщення/матеріалів. Типова форма №М-11

Товарно-транспортна накладна (форма №1-ТН)

Акт приймання-передачі товару

Акт здачі-приймання робіт (наданих послуг)

Акт приймання-передачі наданих послуг (без ПДВ)

Читайте більше:

Первинні документи на підприємстві

Помилки у первинці: який їхній вплив на визнання реальності госпоперацій

Нереальні господарські операції

Нереальність операцій: теорія і практика

Топ-ризики первинки: що найчастіше запитують бухгалтери

Первинка за договором поставки: де бізнес найчастіше спотикається, а податкова ловить

Недоліки первинних документів як підстава для ухилення від виконання договору

Первинні документи важливіші за договір – позиція Верховного Суду

Втрата первинних документів: алгоритм дій, строки повідомлення ДПС і відновлення