
Під час проведення документальної позапланової перевірки позивача (платника податків) контролюючим органом використано інформацію викладену в листі ДПС України від 02.10.2024, яка надана компетентним органом Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії у порядку, передбаченому Конвенцією між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, відповідно до якої позивач отримала дохід від британського суб’єкта господарювання за створення контенту на онлайн-платформі (OnlyFans) протягом 2022 року у сумі 36 988 доларів США.
Проведеною перевіркою встановлено, що платником:
- не подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2022 рік;
- не задекларовано суму отриманого доходу;
- не нараховано та не сплачено до бюджету податок на доходи з фізичних осіб, військовий збір.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, П`ятий апеляційний адміністративний суд у постанові від 14.05.2026 у справі №420/20177/25 дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги позивача з огляду на наступне.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що обов’язком доказування слід вважати закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб’єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з’ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування, тобто спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало і переконливо сторони виконали вимоги щодо розподілу тягаря доказування і наскільки змогли переконати суд у правильності своєї позиції, що робить оцінку доказів алгоритмізованою та обґрунтованою.
Апеляційний суд не заперечує, що в адміністративних справах тягар доказування правомірності прийнятого рішення в разі його оскарження в суді покладається саме на суб’єкта владних повноважень, однак, це не звільняє позивача від права та обов’язку спростувати надані відповідачем/суб’єктом владних повноважень (у цьому випадку ГУ ДПС) докази.
Позиція та вимоги позивача, викладені як у позовній заяві так і апеляційній скарзі, свідчать про:
- одночасне твердження щодо відсутності отриманого доходу взагалі;
- наявність підстав для його зменшення;
- застосування ставки податку, відмінної від базової тощо.
В той же час, твердження платника, що отримання доходу не підтверджується належними доказами, спростовується матеріалами справи, а саме:
- письмовою відповіддю податкового органу Великої Британії щодо виплат доходів від нерезидента яка підтверджує факт участі позивачки в онлайн-платформі, як отримувача виплат.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погодилась з висновком суду першої інстанції, що є доведеним факт отримання апелянтом (позивачем) доходу джерелом походження за межами України, але при цьому:
- вказаний дохід позивачем не декларувався;
- обов`язкові податки і платежі не сплачено.
Тому, підстави для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відсутні.
Джерело: ДПС
Читайте більше:
Нереальні господарські операції
Верховний Суд поставив під сумнів «договір про співпрацю»
Анулювання ЄП можна тимчасово зупинити через суд: позиція Верховного Суду
Чи можливо через суд «заздалегідь» встановити статус податкового нерезидента
Штраф понад 600 тис. грн: ВС пояснив правила обліку товарних запасів для ФОП




















