
Працівник (позивач) звернувся до суду з позовом до КНП про визнання незаконним та скасування наказу про:
- застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення;
- визнання незаконним та скасування наказу про звільнення;
- поновлення на роботі;
- стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Як на обґрунтування заявлених, вимог позивач посилався на те, що з 2018 року він працював в КНП. 25.07.2023 його було звільнено за прогул у період з 1707.2023 до 24.07.2023. Позивач наполягав, що у цей час він перебував у відпустці, оскільки подавав відповідну заяву, яку директор погодив резолюцією.
Однак згодом з’ясувалося, що у заяві була допущена описка:
- замість «з 17.07.23» було вказано «з 17.08.23».
Суд першої інстанції позов задовольнив, мотивуючи своє рішення тим, що позивач допустив описку у заяві про надання додаткової відпустки, а тому він підлягає поновленню на посаді зі стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Апеляційний суд не погодився з висновками суду першої інстанції, рішення скасував, ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив, мотивуючи своє рішення тим, що в матеріалах справи відсутній наказ про відпустку із 17.07.2023, з яким би ознайомився позивач, тому у нього не було законних підстав вважати, що він перебував у відпустці саме з цієї дати.
Верховний Суд у постанові від 28.08.2024 у справі №130/2320/23 погодився з рішенням апеляційного суду з огляду на таке:
Вирішуючи питання поважності відсутності працівника на роботі, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати докази законності звільнення, надані роботодавцем. У цій справі роботодавець не міг передбачити, що, вказавши у заяві датою початку відпустки «17 серпня», працівник у подальшому буде стверджувати, що він мав на увазі «17 липня».
Крім того, позивач відмовився надати пояснення щодо причин своєї відсутності на запит роботодавця. Оскільки факт відсутності на роботі підтверджений актами та доповідними записками, а наказ про відпустку на спірний період не видавався, звільнення на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України відбулося з дотриманням закону та в межах дискреційних повноважень роботодавця.
Джерело: постанова ВС від 28.08.2024 у справі №130/2320/23
Читайте більше:
Верховний Суд пояснив, чи підтверджує табель обліку факт прогулу
Верховний Суд підтвердив нікчемність правочинів із суб’єктами з ТОТ
Верховний Суд: відсутність транспорту не є поважною причиною прогулу
ВС підтвердив право працівників стягувати зарплату без обмеження строком
Чому відсутність наказу не завжди означає відсутність трудового договору: ВС





















