Як відкрити СТО: організація, документування, облік

1. ФОП чи ТОВ для відкриття СТО, і чи можлива спрощена система
2. Які дозвільні документи та процедури для СТО
3. СТО: правильний вибір КВЕД
4. Чи потрібно реєструватися платником акцизного податку при заміні моторної оливи
5. Чи потрібна ліцензія на зберігання пального (олива по 200 л)
6. Що краще для СТО: РРО чи ПРРО для готівкових розрахунків
7. Особливості документообігу СТО
8. Первинні документи, обов’язкові для СТО
9. Встановлення розцінок на послуги: чи обов’язково використовувати калькуляцію/кошторис
10. Бухгалтерський та податковий облік на СТО
11. Яку форму оплати праці краще обрати для персоналу СТО

ФОП чи ТОВ для відкриття СТО, і чи можлива спрощена система

Зазвичай, робота у форматі ФОП набагато простіша з погляду організації, адміністрування та податкового навантаження.

Але слід розуміти, що бізнес, який базується на ФОП, має передбачати безпосередню самостійну участь самого ФОПа у процесі надання послуг та можливість доведення реальності цієї діяльності конкретною фізособою. Наприклад, якщо ФОПом, який надає послуги СТО, буде жінка-пенсіонер, реальність надання послуг безпосередньо нею буде сумнівна.

Реальністю надання послуг може цікавитися банк в контексті фінмоніторингу, а також податківці. Крім цього, працюючи через ФОП, слід уникати проблеми дроблення бізнесу і розраховувати на те, що окремим СТО буде займатися один конкретний ФОП, а не їх «співдружність».

Докладніше із цією проблематикою можна ознайомитися у статті ««Дроблення бізнесу»: ознаки, законні «схеми», перевірки».

Рекомендація: якщо ви плануєте невелике СТО з кількома працівниками, надання послуг кінцевим споживачам і роботу без значного обсягу імпортно-експортних операцій – ФОП на спрощеній системі (2 група або 3 група) буде оптимальним за податковим навантаженням і простотою звітності

ТОВ доцільно, якщо:

1. плануєте масштабування бізнесу;
2. працюватимете з юридичними особами (B2B);
3. потрібна спільна власність або інвестиції;
4. плануєте залучати зовнішнє фінансування.

Можливість застосування спрощеної системи:

Так, як ФОП, так і ТОВ можуть перебувати на єдиному податку, але при наданні послуг СТО слід враховувати наступні обмеження, які не дозволять працювати на спрощеній системі.

1. Робота із товарами підакцизної групи

Не можуть бути платниками єдиного податку першої-третьої груп суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи-підприємці), які здійснюють, зокрема, виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів, крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів (пп. 3 пп. 291.5.1 Податкового кодексу України, далі – ПКУ).

Отже, продаж ПММ для платників єдиного податку дозволена лише у форматі роздрібу та у невеликих ємностях (до 20 л).

Водночас заміна моторної оливи та інших рідин під час технічного обслуговування авто – не є роздрібним продажем. Про це свого часу зазначали і податківці:

У разі якщо фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку під час надання послуги з технічного обслуговування транспортного засобу здійснюється заміна мастила (оливи), то така діяльність не відноситься до роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів.

Наразі дана відповідь переведена до нечинних, але причина переведення не стосується суті запитання, тобто цей висновок є і надалі актуальнім.

Щодо віднесення ПММ і конкретних рідин, які використовуються під час надання послуг із технічного обслуговування, до підакцизних товарів, докладніше у п. 4 статті.

2. Вибір групи платника ЄП для ФОП

У разі, якщо буде прийнято рішення працювати через ФОП на єдиному податку, при виборі групи слід виходити із таких обмежень:

1. група 1 та 2 є більш привабливою з погляду податкового навантаження, але передбачає надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автомобілів, мотоциклів, моторолерів і мопедів за індивідуальним замовленням лише як побутової послуги для населення (п. 20 п. 291.7, пп. 1, 2 п. 291.4 ПКУ). При обранні групи 2 можна надавати послуги ще і платникам єдиного податку.

Натомість обрання групи 3 (5% без ПДВ або 3% + ПДВ) дозволяє надавати послуги СТО як для фізосіб, так і для інших суб’єктів господарювання

Які дозвільні документи та процедури для СТО

При наданні послуг СТО слід керуватися, зокрема, такими документами:

1. Правила надання послуг з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів, затверджені наказом Мініфраструктури від 28.11.2014 №615 (далі – Правила №615).
2. Єдині вимоги до конструкції та технічного стану колісних транспортних засобів, що експлуатуються, затверджені постановою КМУ від 22.12.2010 №1166.
3. Порядок затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання, затверджений наказом Мінінфраструктури від 17.08.2012 №521.
4. Порядок ведення реєстру сертифікатів типу транспортних засобів та обладнання і виданих виробниками сертифікатів відповідності транспортних засобів або обладнання, затверджений наказом Мінінфраструктури від 17.08.2012 №521.
5. Технічний регламент затвердження конструкції колісних транспортних засобів, їх частин та обладнання, затверджений постановою КМУ від 28.11.2024 №1183/18/63-24.
6. Угода про прийняття єдиних технічних приписів для колісних транспортних засобів, предметів обладнання та частин, які можуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах, і про умови взаємного визнання офіційних затверджень, виданих на основі цих приписів, від 20.03.1958.
7. Технічні приписи (Правила ЄЕК ООН).
8. Наказ Мінінфраструктури від 26.11.2012 №710 «Про затвердження Вимог до перевірки конструкції та технічного стану колісного транспортного засобу, методів такої перевірки».
9. Наказ Мінінфраструктури від 15.02.2012 №106 «Про затвердження Технологічних вимог до засобів перевірки технічного стану, обслуговування і ремонту колісного транспортного засобу».

Щодо ліцензії, то наразі для діяльності СТО вона не потрібна. Виключний перелік видів діяльності, які підлягають ліцензуванню, наведено у ст. 7 Закону України від 02.03.2015 №222-VIII «Про ліцензування видів господарської діяльності» (далі – Закон про ліцензування).

Щодо сертифікації, вона потрібна для виконання окремих видів робіт, зокрема обов'язковому сертифікуванню підлягає ремонт:

1. гальмівної системи;
2. рульового керування;
3. підвісок і трансмісії;
4. двигунів з іскровим запалюванням, дизелів і їх систем;
5. кузовів легкових автомобілів (включаючи рихтування, зварювання, антикорозійну обробку і фарбування);
6. коліс і шин, електрообладнання, включаючи зовнішні світлові прилади;
7. тонування скла.

Сертифікати оформлюються на кожен вид робіт. Законодавчі підстави для отримання сертифікатів – Закон України від 15.01.2015 №124-VIII «Про технічні регламенти та оцінку відповідності».

Окрім цього, із високою долею вірогідності знадобиться про дозвіл на початок робіт із підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки або декларація відповідності матеріально-технічної бази (Декларація МТБ) від Держпраці згідно із Порядком видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затвердженим постановою КМУ від 26.10.2011 №1107 (далі – Порядок №1107).

Зокрема, дозвіл за формою згідно з додатком 1 до Порядку №1107 видається роботодавцеві – на виконання робіт підвищеної небезпеки, що зазначені у групі А Переліку видів робіт підвищеної небезпеки (додаток 2 Порядку №1107), або на експлуатацію машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, що зазначені у групі А Переліку машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабміну від 03.02.2021 №77, далі – Перелік №77) (п. 6 Порядку №1107).

На підставі дозволу проводяться, зокрема, такі роботи:

1. Газонебезпечні роботи та роботи у вибухопожежонебезпечних та/або пожежонебезпечних зонах (п. 3 Переліку А додатку 2 Порядку №1107).
2. Технічний огляд, випробування, експертне обстеження (технічне діагностування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки (п. 5 Переліку А додатку 2 Порядку №1107).
3. Заповнення, злив і ремонт балонів, контейнерів, цистерн та інших ємностей зі стисненим, зрідженим, отруйним, вибухонебезпечним та інертним газом, їх зберігання (п. 10 Переліку А додатку 2 Порядку №1107).
4. Монтаж, демонтаж, налагодження, ремонт, технічне обслуговування, реконструкція машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки (п. 11 Переліку А додатку 2 Порядку №1107).

Дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки видається територіальним органом Держпраці за місцем державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи – підприємця (п. 7 Порядку №1107).

Виконання робіт підвищеної небезпеки, що зазначені у групі Б Переліку видів робіт підвищеної небезпеки (додаток 2 Порядку №1107), експлуатація (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, зазначених у групі Б Переліку №77, здійснюються на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці за формою згідно з додатком 8 (п. 21 Порядку №1107).

Ідентифікація об’єктів підвищеної небезпеки здійснюється на підставі Порядку ідентифікації об’єктів підвищеної небезпеки та ведення їх обліку, затвердженого постановою КМУ від 13.09.2022 №1030.

Зауважимо, що обов'язковість сертифікації та отримання дозволу на початок робіт залежатиме від того, які саме роботи планує проводити конкретна СТО та чи будуть на неї залучені наймані працівники (у разі, якщо СТО буде працювати через ФОП).

Тому при вирішенні питання щодо потреби у необхідності тих чи інших дозвільних документів радимо орієнтуватися на вищезазначені нормативні документи та технічні вимоги і регламенти, наведені у цьому розділі.

Щодо дозволів на утилізацію/розміщення відходів слід орієнтуватися на той обсяг відходів, який буде присутній на СТО. У разі, якщо обсягів відходів, які дозволяють не ставати на облік як суб’єкт поводження з відходами, питання утилізації відходів можна вирішити шляхом укладання договорів зі спеціалізованим підприємством, яке має відповідні дозвільні документи.

Докладніше про це:

1. Закон України від 20.06.2022 №2320-IX «Про управління відходами» (далі – Закон про управління відходами).
2. Порядок розроблення планів управління відходами підприємств, установ та організацій, затверджений наказом Міндовкілля від 09.08.2024 №1003.

Згідно зі ст. 45 Закону про управління відходами

1. Власники відходів, діяльність яких призводить до утворення небезпечних відходів, або власники відходів, що не є небезпечними, річний обсяг утворення яких перевищує 50 тонн, один раз на рік подають декларацію про відходи в електронному вигляді через Єдиний державний вебпортал електронних послуг (постанова КМУ від 07.05.2022 №556 «Деякі питання подання декларації про відходи»).

Підсумуємо, що для законного функціонування СТО потрібні такі документи:

1. Реєстрація бізнесу – ФОП або ТОВ.
2. КВЕДи – правильно обрати (див. п. 3 статті).
3. Договір оренди/власності на приміщення.
4. Паспорт об’єкта (якщо нове будівництво).
5. Дозвіл на розміщення об’єкта від місцевої влади (якщо вимагатимуть).
6. Обмеження щодо санітарно-захисної зони (СЗЗ) – дотримання вимог ДБН.
7. Повідомлення/Декларація щодо початку робіт (Держпраці).
8. Договір на утилізацію/вивіз відходів (відпрацьовані масла, ганчір’я, фільтри).
9. Реєстрація об’єктів поводження з відходами у Міндовкілля (через ЕкоСистему).
10. Ліцензія на зберігання пального – якщо зберігаєте моторну оливу (див. п. 5 статті).
11. Пожежна декларація (ДСНС) – для відповідності вимогам пожежної безпеки.

СТО: правильний вибір КВЕД

Рекомендовані КВЕДи (не виключний перелік, інші КВЕДи можуть додаватися за необхідності):

1. 45.20 – Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів;
2. 45.31 – Оптова торгівля частинами та приладдям для автотранспортних засобів;
3. 45.32 – Роздрібна торгівля частинами та приладдям для автотранспортних засобів;
4. 33.12 – Ремонт машин і устатковання (для ремноту спецтехніки);
5. 52.29 – Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (опціонально);
6. 46.77 – Оптова торгівля відходами та брухтом (оптова торгівля металевими та неметалевими відходами та брухтом, матеріалами для вторинного перероблення, у т.ч. їх збирання, сортування, сепарацію, демонтаж (розбирання) відпрацьованих виробів, таких як автомобілі, з метою одержування їх деталей, що можуть бути використані повторно, фасування та перефасування, зберігання та доставку, але без операцій з їх трансформації (перероблення). Крім того, відходи, що їх купують і продають, мають залишкову вартість;
7. 47.30 – Роздрібна торгівля пальним. Цей КВЕД дає право в тому числі торгувати вроздріб мастильними матеріалами й охолоджуючими рідинами для автотранспортних засобів (див. листи ДПСУ від 30.12.2022 №2422/ІПК/99-00-24-03-03-06, від 21.03.2023 №605/ІПК/99-00-24-03-03-06, від 01.03.2024 №1049/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК).

Важливо зазначити, що у разі обрання спрощеної системи оподаткування слід дбати про обрання максимальної кількості КВЕДів, оскільки для безпечного перебування на спрощеній системі важливо, щоб всі КВЕДи, за якими може працювати СТО, були внесені до Реєстру платників єдиного податку.

Чи потрібно реєструватися платником акцизного податку при заміні моторної оливи

Ні, не потрібно, якщо:

1. не реалізуєте пальне, а лише використовуєте мастила в процесі обслуговування;
2. олива входить у вартість послуг і не продається окремо.

Але, якщо продаєте мастильні матеріали окремо як товар, то необхідність реєстрації платником паливного акцизу виникає, якщо такі товарні позиції продаються у розфасовці (споживчій тарі) більше ніж 5 л.

Згідно із п. 14.1.212 ПКУ реалізація пального – будь-які операції по його передачі з акцизного складу, окрім, зокрема операцій з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками.

Для виключення ризиків реєстрації платником паливного акцизу слід також розуміти, чи відносяться конкретні види мастил та оливи до визначення «пального», наведеного в ПКУ, щодо якого виникає ризик реєстрації платником паливного акцизу. Для податкових цілей перелік речовин, що відносяться до пального, наведено у пп. 215.3.4 ПКУ. Для класифікації конкретної речовини слід знайти відповідність щодо коду УКТ ЗЕД та його опису, які наведені у зазначеній нормі ПКУ.

До прикладу, на СТО можуть використовуватися оливи/мастила, які мають такі коди згідно з УКТ ЗЕД:

1. 2710 19 87 00, 2710 19 99 00, 2710 19 83 00 – масла трансмісійні, редукторні, гідравлічні;
2. 2710 19 81 00 – оливи моторні;
3. 2710 19 85 00 – мастила;
4. 3919 00 00 90 – гальмівні рідини гідравлічні.

У табличній частині пп. 215.3.4 ПКУ згадано тільки код 2710 19 99 00 згідно з УКТ ЗЕД.

В описі цього коду також зазначено, що він не є паливом у розумінні ПКУ, якщо відноситься до базових олив.

Отже, для виключення ризику реєстрації платником паливного акцизу необхідно:

1. Контролювати приналежність мастил, оливи та інших ПММ до палива згідно із пп. 215.3.4 ПКУ з огляду на товаросупровідні документи з придбання.
2. У разі наявності «паливних» кодів не допускати реалізацію цих мастил та речовин у ємностях більше 5 л (без розливу!!!). Зокрема, такий додатковий контроль може бути через формування чеків РРО/ПРРО при продажу.
3. У разі наявності «паливних» кодів та відсутності прямої реалізації, при використанні лише для виконання робіт/послуг, дотримуватися пільгових вимог використання такого палива, щоб не виникали підстави для реєстрації акцизного складу згідно із пп. 14.1.6 ПКУ, а саме:
4. зберігання у ємностях до 200 куб.м для кожної території, де зберігається пальне;
5. річний обсяг споживання – до 1000 куб.м (придбання у фізичних ємностях з 1 січня по 31 грудня кожного року);
6. використання виключно для надання послуг.
7. Якщо мастила/оливи не підпадають під ідентифікацію палива, контролювати параметри використання, наведені у п. 2 та 3 статті немає потреби.

З огляду на підвищені податкові ризики у цьому питанні для остаточного визначення необхідності реєстрації платником паливного акцизу радимо звертатися до податкової служби за ІПК із вказанням конкретних кодів УКТ ЗЕД речовин, які будуть використовуватися в дільності СТО, та способу їх використання.

Чи потрібна ліцензія на зберігання пального (олива по 200 л)

Необхідність ліцензування буде залежати від наявності ідентифікації пального, виходячи із правил, наведених у п. 4 статті.

У разі наявності пального, ліцензія не вимагається, якщо зберігання пального відбувається у тарі до 60 л включно. Кількість тари не обмежується.

У разі зберігання пального у тарі від 60 л до 250 л, але не більше 500 л в одному місці, необхідно отримати ліцензію на зберігання для власних потреб. Така ліцензія, яка видається з 2025 року, є безкоштовною та безстроковою.

У разі торгівлі паливом у ємностях більше ніж 5 л, необхідна ліцензія на продаж. Для цього випадку – оптова ліцензія на продаж палива із місцями (роздрібна ліцензія передбачає використання паливороздавальної колонки, яка з’єднана з РРО)

Питання регламентовані Законом України від 18.06.2024 №3817-IX «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон №3817).

Зокрема, визначення місця зберігання пального (п. 49, 48 ст. 1 Закону №3817)

місце зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки – місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або резервуари, ємності, та/або тара (крім споживчої тари, тари споживача та поворотної тари (газові балони) кожна об’ємом до 60 літрів включно), які належать суб’єкту господарювання на праві власності або користування і призначені для зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки таким суб’єктом господарювання;

місце зберігання пального – об’єкт нерухомого майна, відмінний від земельної ділянки, або єдиний (цілісний) майновий комплекс, на території якого здійснюється приймання, навантаження, розвантаження, розміщення та/або видавання пального (власного або отриманого від інших осіб), який належить суб’єкту господарювання на праві власності або користування.

Ліцензія на зберігання пального на відміну від зберігання для власних потреб, є платною та не містить параметрів зберігання, тобто є більш «широкою» в контексті можливостей зберігання та використання.

Суб’єкти господарювання здійснюють оптову або роздрібну торгівлю пальним виключно у споживчій тарі об’ємом до 5 літрів включно без отримання ліцензії на право оптової торгівлі пальним, на право роздрібної торгівлі пальним, на право зберігання пального (ч. 3 ст. 29 Закону №3817).

Надання ліцензій на зберігання – ст. 28 Закону №3817, опт, роздріб – ст. 29 Закону №3817, правила отримання ліцензій та плати за них – Розділ VII Закону №3817.

Ліцензії отримують на підставі заяви та пакету документів, зазначених у законі.

Також докладніше про отримання розповіла податкова у матеріалі.

З огляду на відсутність законодавчого визначення щодо того, яку саме паливну ліцензію обирати для СТО – зберігання, зберігання для власних потреб чи оптову торгівлю, радимо звернутися до податкової щодо отримання ІПК із зазначенням конкретних параметрів зберігання та використання палива.

Що краще для СТО: РРО чи ПРРО для готівкових розрахунків

В цілому, використання ПРРО є більш зручним та простим. Але воно має свої обмеження. Це, зокрема, наявність стабільного інтернету.

ПРРО (програмний) – оптимальне рішення для СТО:

1. безкоштовний (ПРРО від ДПС) або комерційний сервіс (програмні рішення та розробки);
2. можна встановити на смартфон або планшет;
3. простіше обслуговування, та звітування;
4. можливість надсилати чеки споживачам в електроному вигляді
5. доступ до Фіскального сервера ДПС через інтернет.

РРО (апаратний) – якщо:

1. постійні збої інтернету;
2. є відключення світла;
3. дає змогу «підключити» альтернативний варіант фіскалізації (за потреби) – шляхом виписки розрахункових квитанцій замість чеків, у разі обрання цього альтернативного варіанту під час реєстрації РРО. Тобто можна працювати без інтернету та без світла на період їх тимчасового відключення (ст. 5 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»).

Особливості документообігу СТО

При документуванні послуг, які надають СТО, варто орієнтуватися на Правила №615, а також на загальну логіку документування, яка застосовується юрособою чи ФОПом.

Крім цього, в частині узагальнюючих документів (журнали, реєстри), можна використовувати зразки, наведені у Правилах експлуатації колісних транспортних засобів, затверджених наказом Мінінфраструктури від 26.07.2013 №550 (далі – Правила №550).

Серед головних документів, якими оформлюються надані послуги, є такі:

1. НАРЯД-ЗАМОВЛЕННЯ на надання послуг з технічного обслуговування і ремонту колісного транспортного засобу – головний документ.
2. АКТ передавання-приймання колісного транспортного засобу, його складових частин (систем) для надання послуг з технічного обслуговування і ремонту.
3. АКТ передавання-приймання колісного транспортного засобу, його складових частин (систем) після надання послуг з технічного обслуговування та ремонту.
4. ГАРАНТІЙНИЙ ТАЛОН колісного транспортного засобу, його складових частин (систем).

До цих документів можна додати:

1. Акти виконаних робіт (для юросіб) (довільна форма).
2. Фіскальні чеки/розрахункові квитанції – обов’язково при здійсненні розрахункових операцій (готівка, платіжна картка) – установлена форма, Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, Порядку подання звітності, пов’язаної із використанням книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), форми № ЗВР-1 Звіту про використання книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), затверджене наказом Мінфіну від 21.01.2016 №13.
3. Реєстри (журнали) обліку запчастин, рідин, авто, прийнятих на ремонт/техобслуговування (у довільній формі або з орієнтиром на Правила №550).
4. Журнал реєстрації відходів – згідно з нормами екологічного законодавства.
5. Прайс-листи – з переліком послуг.
6. Звіти майстрів, інших працівників щодо виконаних робіт протягом дня, витрачених запчастин, мастил, рідин тощо (довільна форма).
7. Видаткова накладна (на товари, запчастини, рідини).
8. Калькуляції (внутрішні) – для обґрунтування вартості.
9. Путівка діагностики/дефектації – у разі складного ремонту.
10. Договори з контрагентами.
11. Договір на утилізацію небезпечних відходів.
12. Первинні документи для обліку запасів, основних засобів.

Конкретний перелік документів залежатиме від розміру та особливостей діяльності СТО, а також від того, як воно працює – через ФОП чи через юрособу.

До прикладу, організація схема-графік документообігу СТО може виглядати наступним чином:

Первинні документи, обов’язкові для СТО

В цьому контексті слід розуміти, що наявність первинних документів – обов’язкова вимога для ведення бухгалтерського обліку. Форма та зміст цих документів мають відповідати п. 2 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

З погляду специфіки діяльності саме СТО, варто мати документи, стосуються саме цієї діяльності, та передбачені Правилами №615 та Правилами №550 (див. п. 7 статті).

Встановлення розцінок на послуги: чи обов’язково використовувати калькуляцію/кошторис

Обов’язкової вимоги немає, але рекомендується:

1. для внутрішнього контролю та підтвердження ціноутворення;
2. при перевірках ДПС – обґрунтування вартості послуг;
3. у разі робіт для юросіб – для формування акту/кошторису;
4. калькуляції також важливі для обліку собівартості послуг (особливо на загальній системі оподаткування).

Бухгалтерський та податковий облік на СТО

Для ТОВ:

1. повноцінний бухоблік за П(С)БО, який передбачає облік всіх ділянок діяльності – основні засоби, запаси, запчастини, формування собівартості, облік доходів, витрат, розрахунків, інше;
2. ПДВ-облік – якщо є реєстрація платником ПДВ;
3. подання фінансової звітності та відповідних податкових декларацій – з податку на прибуток/платника єдиного податку, ПДВ, Податкового розрахунку щодо ПДФО та ЄСВ, декларації з екологічного податку, акцизного податку (у разі реєстрації платником);
4. для ТОВ має бути розроблена облікова політика, яка враховує всі аспекти діяльності.

Для ФОП бухоблік не передбачений, натомість мають вестися обов’язкові облікові регістри:

1. облік доходів – у регістрі довільної форми, якщо ФОП – платник ЄП та не платник ПДВ;
2. облік доходів та витрат за встановленою формою, якщо ФОП – платник ЄП та платник ПДВ, а також, якщо ФОП на загальній системі;
3. звітність: Декларація платника єдиного податку, Декларація про майновий стан та доходи (загальна система), Податковий розрахунок (за найманих працівників).

Яку форму оплати праці краще обрати для персоналу СТО

Комбінована форма (відрядно-преміальна) – найбільш практична:

1. відрядна частина – за виконані роботи (мотивація);
2. погодинна або окладна база – для забезпечення мінімального доходу;
3. премії/бонуси – за якість, швидкість, без рекламацій.

Для адміністративного персоналу – окладна форма з преміюванням.

Також не забувайте про оформлення трудових договорів, подання повідомлення до ДПС, ведення табеля обліку робочого часу.

Ірина ГУБІНА, експерт-консультант з питань бухобліку та оподаткування, CAP, DipIFRrus

Шаблони та зразки документів:

Податкова декларація з податку на прибуток підприємств (зі звіту за три квартали 2025р.)

Податкова декларація з податку на додану вартість з додатками (починаючи із звітування за жовтень 2024)

Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (зі звіту за січень 2025)

Податкова декларація екологічного податку

Податкова декларація платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця (з 31.01.2025)

Податкова декларація про майновий стан і доходи (з 06.02.2026)

Читайте більше:

Облік ТО та ремонту автомобіля у юрособи

Облік шин на підприємстві: від придбання до списання

Списання палива на підприємстві: облік та зразки документів

Знищено (пошкоджено) майно, техніку, автомобілі, документацію: оформлення та облік

Списання автомобіля на металобрухт: що робити з шинами, паливом та акумуляторами