
Працівниця повідомила про розірвання трудового договору 19 лютого 2026 року за ч. 3 статті 38 КзпП у зв’язку з порушенням роботодавцем норм законодавства про працю і колективного договору. 20 лютого 2026 року працівниця не вийшла на роботу вважаючи, що вона має право розірвати трудовий договір за зазначеною вище підставою у строк, коли вона цього хоче. Не погоджуючись з підставами звільнення, що вказані у заяві роботодавець видав наказ про звільнення її за ч. 1 ст. 38 КЗпП за власним бажанням. Чи правомірні дії роботодавця?
Ні, дії роботодавця є неправомірними.
У разі якщо вказані працівником причини звільнення – порушення роботодавцем трудового законодавства (частина третя статті 38 Кодексу законів про працю, далі – КзпП) не підтверджуються або роботодавцем не визнаються, останній не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору.
При незгоді роботодавця звільнити працівника із підстав, передбачених частиною третьою статті 38 КЗпП, останній може відмовити у розірванні трудового договору, але не має права розірвати цей договір з інших підстав, які працівником не зазначалися.
Джерело: Держпраці
Читайте більше:
Звільнення «строковика»: зразок наказу
Звільнення працівника: алгоритм від А до Я
Звільнення за власним бажанням чи угодою сторін: плюси та мінуси + зразки
Виплати померлому працівнику: як правильно оформити та оподаткувати
Через які помилки роботодавців працівників поновлюють на роботі: судова практика
Звільнення матеріально відповідальної особи (МВО): алгоритм дій та ризики роботодавця
Звільнення за прогули: підстави та ризики для роботодавця





















