Податкова декларація з плати за землю: порядок подання і заповнення

Хто подає Декларацію з плати за землю

Податкову декларацію з плати за землю (далі – Декларація) мають подавати власники, постійні користувачі земельних ділянок та орендарі земель державної та комунальної власності.

Плата за землю складається із земельного податку та орендної плати за землі державної та комунальної власності (далі – орендна плата). При цьому платниками земельного податку є:

1. власники земельних ділянок та земельних часток (паїв) (пп. 269.1.1.1 Податкового кодексу України (далі – ПКУ));
2. землекористувачі, яким згідно із законом надано в користування земельні ділянки державної та комунальної власності на праві постійного користування (пп. 269.1.1.2 ПКУ).

Платниками орендної плати є особи, з якими орган місцевого самоврядування уклав договір оренди земельних ділянок, тобто орендарі земель державної та / або комунальної власності (пп. 269.1.2 ПКУ).

Які строки подання Декларації з плати за землю

Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік (п. 285.1 ПКУ).

Платники самостійно обчислюють суму земельного податку (орендної плати) на поточний рік станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають Декларацію.

За бажанням платники мають право звітувати з плати за землю щомісяця. Тоді Декларацію подають протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним. Такий платник звільняється від подання річної декларації.

На замітку! Не пропустити жоден дедлайн та уникнути штрафів за прострочки допоможе наш зручний сервіс «Календар бухгалтера». З ним отримаєте усю звітність та платежі в одному місці: на тиждень, місяць і навіть рік

Куди подавати Декларацію з плати за землю

Декларацію подають до контролюючого органу за місцем розташування земельної ділянки з розбивкою річної суми плати рівними частинами за місяцями.

Скільки декларацій подавати, якщо платник має ділянки на території різних територіальних громад, які підпорядковуються одному податковому органу?

Платник має подати в податковий орган таку кількість Декларацій, яка відповідає кількості територіальних громад, на території яких розташовані земельні ділянки. Тобто за кожною територіальною громадою (за кожним кодом згідно з Кодифікатора адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад (далі – КАТОТТГ), затвердженим затверджений наказом Мінінфраструктури від 26.11.2020 №290) подається окрема Декларація, навіть якщо ці громади підпорядковуються одному податковому органу.

Яка відповідальність за неподання (несвоєчасне подання) Декларації з плати за землю

Відповідно до п. 120.1 ПКУ неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до п. 49.2 ПКУ) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов’язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, платежі, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов’язок подання якої до контролюючих органів передбачено ПКУ, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 340 грн, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 грн за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Водночас у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов’язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності платники податків звільняються від передбаченої ПКУ відповідальності з обов’язковим виконанням таких обов’язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні (п. 69.1 підрозд. 10 Перехідних положень ПКУ).

Хто звільнений від плати за землю і подання Декларації з плати за землю

ПКУ передбачає для деяких платників звільнення від плати за землю, а для деяких установлено пільги.

Платники єдиного податку першої – третьої груп

Згідно з пп. 297.1.4 ПКУ платники єдиного податку (далі – ЄП) першої – третьої груп звільняються від сплати земельного податку за земельні ділянки, що використовуються ними для провадження господарської діяльності.

При цьому для таких платників вид земельної ділянки не має значення – головне, щоб вона використовувалася в господарській діяльності, а не була, наприклад, передана в оренду (за передані в оренду землі вони мають сплачувати земельний податок).

Зверніть увагу! У разі тимчасового припинення господарської діяльності єдинник третьої групи повинен сплачувати земельний податок на загальних підставах (ЗІР, категорія 111.01)

Платники ЄП четвертої групи

Згідно з п. 297.1 ПКУ платники ЄП четвертої групи звільняються від обов’язку нарахування та сплати земельного податку, окрім земельних ділянок, що не використовуються для ведення сільгоспвиробництва.

Як бачимо, єдинники четвертої групи не сплачують земельний податок лише за землі, які вони використовують у сільгоспвиробництві, тобто за землі сільськогосподарського призначення.

Відповідно до ст. 22 Земельного кодексу України до земель сільгосппризначення віднесено:

1. сільгоспугіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);
2. несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення), землі під господарськими будівлями і дворами, під інфраструктурою оптових ринків сільгосппродукції, землі тимчасової консервації тощо.

Проте, як випливає з визначення, наведеного в п. 297.1 ПКУ, окрім цільового призначення важливим є й фактичне використання земель. Тому, якщо земельна ділянка сільгосппризначення, наприклад, передається в оренду, за неї також доведеться сплатити земельний податок. Адже такі ділянки в сільгоспвиробництві не використовуються.

Чи звільнено платників ЄП від сплати орендної плати за землі державної та комунальної власності?

Ні, не звільнено. Таких єдинників звільнено лише від сплати земельного податку, тобто за землі, які перебувають у власності або постійному користуванні.

Тому, якщо платник ЄП орендує земельну ділянку в органі місцевого самоврядування (далі – ОМС), він має подавати декларацію з плати за землю і сплачувати орендну плату.

Пільги зі сплати земельного податку для інших юридичних осіб

Пільги зі сплати земельного податку для юридичних осіб установлено ст. 282 та ст. 283 ПКУ. Сюди, зокрема, входять санаторно-курортні та оздоровчі заклади громадських об’єднань осіб з інвалідністю, бази олімпійської та паралімпійської підготовки, заклади дошкільної та загальної середньої освіти незалежно від форми власності, державні та комунальні дитячі санаторно-курортні заклади тощо.

Також у ст. 283 ПКУ перелічено земельні ділянки, які не обкладаються земельним податком. Це, зокрема:

1. сільгоспугіддя зон радіоактивно забруднених територій, визначених відповідно до закону такими, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи (зон відчуження, безумовного (обов’язкового) відселення, гарантованого добровільного відселення і посиленого радіоекологічного контролю), і хімічно забруднені сільгоспугіддя, на які запроваджено обмеження щодо ведення сільського господарства;
2. землі сільгоспугідь, що перебувають у тимчасовій консервації або в стадії сільськогосподарського освоєння;
3. земельні ділянки державних сортовипробувальних станцій і сортодільниць, які використовуються для випробування сортів сільгоспкультур;
4. землі дорожнього господарства автомобільних доріг загального користування – землі під проїзною частиною, узбіччям, земляним полотном, декоративним озелененням, резервами, кюветами, мостами, штучними спорудами, тунелями, транспортними розв'язками, водопропускними спорудами, підпірними стінками, шумовими екранами, очисними спорудами і розташованими в межах смуг відведення іншими дорожніми спорудами та обладнанням, а також землі, що знаходяться за межами смуг відведення, якщо на них розміщені споруди, що забезпечують функціонування автомобільних доріг;
5. земельні ділянки сільгосппідприємств усіх форм власності та фермерських (селянських) господарств, зайняті молодими садами, ягідниками та виноградниками до вступу їх у пору плодоношення, а також гібридними насадженнями, генофондовими колекціями та розсадниками багаторічних плодових насаджень;
6. земельні ділянки кладовищ, крематоріїв та колумбаріїв;
7. земельні ділянки, на яких розташовані дипломатичні представництва, які відповідно до міжнародних договорів (угод), згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, користуються приміщеннями та прилеглими до них земельними ділянками на безоплатній основі;
8. земельні ділянки, надані для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення діяльності релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку;
9. земельні ділянки, забруднені вибухонебезпечними предметами.

«Воєнні» пільги

Податковим кодексом передбачено пільги з плати за землю окремо за земельні ділянки, які:

1. забруднені вибухонебезпечними предметами;
2. визнані непридатними для використання у зв’язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами;
3. розташовані на території активних бойових дій або на тимчасово окупованій території.

Так, відповідно до п. 283.1 ПКУ земельний податок не сплачується за земельні ділянки, які забруднені вибухонебезпечними предметами (пп. 283.1.9 ПКУ). Особливості звільнення від сплати земельного податку за такі ділянки визначено ст. 283-1 ПКУ.

Підставою для ненарахування земельного податку за зазначені землі є дані Державного земельного кадастру (далі – ДЗК).

Тож, щоб скористатися такими пільгами, інформація про те, що земельна ділянка забруднена вибухонебезпечними предметами, має бути відображена в ДЗК. При цьому згідно зі ст. 21 Закону України від 07.07.2011 №3613-VI «Про Державний земельний кадастр» відомості про заміновані земельні ділянки вносяться до ДЗК на підставі інформації, отриманої в порядку електронної інформаційної взаємодії між ДЗК і Центром протимінної діяльності, Центром гуманітарного розмінування.

Пільга за земельні ділянки, які визнані непридатними для використання у зв’язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами передбачена п. 283.2 ПКУ і діє за умови прийняття сільськими, селищними, міськими радами, військовими та військово-цивільними адміністраціями (далі – ОМС) рішень про встановлення податкових пільг зі сплати місцевих податків / зборів у порядку, визначеному ПКУ.

Незважаючи на схожість понять із земельними ділянками, забрудненими вибухонебезпечними предметами, тут є принципова різниця, яка полягає в механізмі підтвердження права на пільгу.

Так, якщо при звільненні від сплати земельного податку за ділянки, забруднені вибухонебезпечними предметами, використовуються дані ДЗК, то пільга відповідно п. 283.2 ПКУ застосовується за умови ухвалення відповідного рішення ОМС.

Тобто переліченим вище ОМС надано право визначати земельні ділянки, не придатні для використання через потенційну загрозу їх забруднення вибухонебезпечними предметами. За умови прийняття ОМС відповідного рішення земельний податок за такі ділянки не сплачується.

Чи поширюються наведені вище норми на орендну плату?

Так, поширюються. Як зазначено в п. 288.8 ПКУ, орендна плата (нагадаємо, тут ідеться тільки про орендну плату за землі державної та комунальної власності) не нараховується за земельні ділянки, які:

1. перебувають у консервації;
2. забруднені вибухонебезпечними предметами;
3. непридатні для використання у зв’язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами.

При цьому річна сума платежу за такі ділянки визначається пропорційно до кількості місяців, в яких земельна ділянка державної чи комунальної власності була визнана придатною для використання.

Звільнення від плати за землю за земельні ділянки, розташовані на території активних бойових дій та тимчасово окупованих територіях встановлено пп. 69.14 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ.

Від сплати земельного податку та орендної плати за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих територіях, звільнялися:

1. фізособи – за період із 1 січня до 31 грудня 2022 року;
2. юрособи та фізособи-підприємці – за період з 1 березня до 31 грудня 2022 року.

Починаючи з 1 січня 2023 року плату за землю не нараховують та не сплачують за період із 1-го числа місяця, в якому щодо відповідних територій було визначено дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, в якому було завершено активні бойові дії на відповідній території або її тимчасова окупація.

Дати почату та завершення бойових дій, а також тимчасової окупації наведено в Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженому наказом Мінреінтеграції від 28.02.2025 №376 (далі – Перелік №376).

На замітку! Земельні ділянки, розташовані на території можливих бойових дій (це підрозд. 1 розд. І Переліку №376), не звільняють від оподаткування (крім тих, які визнано забрудненими або потенційно забрудненими вибухонебезпечними речовинами)

Чи подають Декларацію, якщо земельні ділянки звільнено від сплати земельного податку?

Це залежить від того, на якій підставі платника звільнено від сплати земельного податку.

Так, від обов’язку подання Декларації звільнено:

1. платників ЄП – за земельні ділянки, що використовуються в господарській діяльності (єдинників четвертої групи звільнено від сплати податку тільки за земельні ділянки сільгосппризначення, які використовуються в господарській діяльності). Але якщо у власності чи постійному користуванні єдинника є земельні ділянки, за які він має сплачувати податок (наприклад, власна земельна ділянка, що передана в оренду), то щодо таких ділянок треба подати Декларацію;
2. суб’єктів господарювання – за земельні ділянки, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) активні бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями рф, а також ті, які законсервовані або визначені як засмічені (потенційно засмічені) вибухонебезпечними предметами. Відповідне роз’яснення податківців міститься в ЗІР, категорія 111.05;
3. осіб, які не сплачують земельний податок на підставі ст. 283 ПКУ.

Якщо щодо земельної ділянки чи платника встановлено пільгу, то Декларацію все одно слід подавати, але податок в ній дорівнюватиме нулю. Пільги для юросіб передбачено ст. 282 ПКУ. Також пільги можуть установлювати ОМС.

Пільговики заповнюють у Декларації колонки 18–22. Зокрема, у колонці 18 зазначають код пільги відповідно до Довідника пільг.

Форма, за якою звітують з плати за землю

Форма Декларації затверджена наказом Мінфіну від 16.06.2015 №560.

Електронний ідентифікатор форми – J0602008.

Зверніть увагу! Форма Декларації однакова як для земельного податку, так і для орендної плати. Але, якщо суб’єкт господарювання одночасно є платником і земельного податку, і орендної плати, то має складати окремі декларації за кожним із цих платежів

Разом із першою Декларацією, тобто на початку діяльності, коли у суб’єкта господарювання виник обов’язок платити за землю, подається довідка (витяг) про розмір НГО земельної ділянки. Надалі витяг подається тільки в разі зміни НГО ділянки.

У ЗІР, категорія 111.05 міститься роз’яс­нення щодо подання такого витягу разом з електронною Декларацією. Як зазначають податківці, платник земельного податку має подати витяг засобами електронного зв’язку в електронній формі, в тому числі через «Електронний кабінет» (меню «Листування з ДПС»), у супровідному листі з поясненнями зазначаються номер та дата декларації до якої поданий такий витяг.

Завантажити бланк: Податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності).

Які особливості розрахунку земельного податку

Об’єктом оподаткування земельним податком є (пп. 270.1.1 ПКУ):

1. земельні ділянки, які перебувають у власності;
2. земельні частки (паї), які перебувають у власності;
3. земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування.

Базою оподаткування земельним податком є (п. 271.1 ПКУ):

1. нормативна грошова оцінка (далі – НГО) земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації – для земель, НГО яких проведено;
2. площа земельних ділянок, НГО яких не проведено.

У загальному порядку підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру (далі – ДЗК).

Якщо даних про земельну ділянку в ДЗК немає, то можна використовувати (п. 286.1 ПКУ):

1. дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
2. дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою;
3. дані сертифікатів на право на земельні частки (паї);
4. рішення органу місцевого самоврядування (далі – ОМС) про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв);
5. дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї).

Дані про НГО окремої земельної ділянки оформлюються як витяг із технічної документації про НГО земельної ділянки (ст. 20 Закону України від 11.12.2003 №1378-IV «Про оцінку земель»).

Якщо НГО земельної ділянки не проведено, то для розрахунку суми податку беруть дані про середній розмір НГО ріллі по області (навіть якщо земельна ділянка не є ріллею). Розміри НГО ріллі по областях наведено в додатку 15 до Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої постановою КМУ від 03.11.2021 №1147.

Якими є ставки земельного податку?

Ставки земельного податку встановлюють ОМС за місцезнаходженням земельних ділянок (п. 284.1 ПКУ). Рішення про розмір ставок і надані щодо податку пільги подається органу ДПС за місцем розташування земельної ділянки до 25 грудня року, що передує звітному.

При цьому ПК установлено максимальні ставки земельного податку (а для сільгоспугідь – і мінімальні). Так, для земель, НГО яких проведено, ставки становлять (ст. 274 ПКУ):

1. для сільгоспугідь – не менше ніж 0,3% і не більше ніж 1% такої оцінки;
2. інших земель – не більше ніж 3% їх НГО;
3. земель загального користування – не більше ніж 1% їх НГО;
4. земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні суб’єктів господарювання (крім земель державної та комунальної власності), – не більше ніж 12% їх НГО.

Для земель, НГО яких не проведено та які розташовані за межами населених пунктів, ставка податку становить (п. 277.1 ПКУ):

1. для сільгоспугідь – не менше ніж 0,3% та не більше ніж 5% НГО одиниці площі ріллі по області;
2. інших земель – не більше ніж 5% такої оцінки;
3. за лісові землі – не більше ніж 0,1% такої оцінки.

Податок за лісові землі складається із земельного податку та рентної плати, що визначається податковим законодавством (ст. 273 ПКУ). Ставка податку за 1 га лісових земель установлюється згідно зі ст. 274 та 277 ПКУ. Ставка податку, передбачена ст. 274 ПКУ, застосовується також у разі використання нелісових земель для потреб лісового господарства.

Інформацію про розмір та дату встановлення на відповідних територіях ставок місцевих податків та / або зборів, а також про встановлені податкові пільги (у розрізі областей) розміщено на офіційному вебпорталі ДПС за посиланням.

Важливо! Якщо у визначений строк ОМС не прийняв рішення про розмір ставок земельного податку, у поточному році застосовуються ставки, що діяли до 31 грудня попереднього року (пп. 12.3.5 ПКУ)

Як розраховувати орендну плату за землю

Об’єктом обкладення орендною платою є земельні ділянки комунальної та/або державної власності, стосовно яких укладено договір оренди. Органи виконавчої влади в строк до 1 лютого передають органам ДПС інформацію про орендарів, з якими вони уклали договори оренди.

Обов’язок зі сплати орендної плати виникає з моменту держреєстрації договору оренди.

Розмір орендної плати встановлюється в договорі оренди земельної ділянки (п. 288.1 ПКУ). Але, як зазначено в п. 288.5 ПКУ, річна сума орендної плати:

1) не може бути меншою за розмір земельного податку:

1. для земельних ділянок, НГО яких проведено, – не більше ніж 3% їх НГО, для земель загального користування – не більше ніж 1% їх НГО, для сільгоспугідь – не менш як 0,3% і не більш як 1% їх НГО;
2. для земельних ділянок, НГО яких не проведено, – не більше ніж 5% НГО одиниці площі ріллі по області, для сільгоспугідь – не менш як 0,3% і не більш як 5% НГО одиниці площі ріллі по області;

2) не може перевищувати 12% НГО;

3) може перевищувати 12% НГО в разі визначення орендаря на конкурентній основі;

4) не може перевищувати розмір земельного податку – для пасовищ у населених пунктах, яким надано статус гірських.

Увага! Якщо розмір орендної плати, вказаний у договорі оренди, менший за мінімальний розмір, установлений п. 288.5 ПКУ, то орендна плата має бути сплачена в розмірі, не меншому від мінімального орендного платежу. Такої ж думки зазвичай дотримують і суди (див., наприклад, ухвалу ВАСУ від 08.06.2016 у справі №826/13647/14)

Чи потрібно індексувати НГО для визначення орендної плати?

Якщо розмір орендної плати встановлюється у відсотках від НГО, то потрібно. При цьому застосовується такий самий коефіцієнт індексації НГО, як і для земельного податку.

Як та коли сплачувати земельний податок та орендну плату

Податкове зобов’язання з плати за землю (тобто і земельний податок, і орендна плата), визначене в декларації, сплачується рівними частинами за місцем розташування земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю.

Строк сплати – щомісяця протягом 30 календарних днів після закінчення податкового (звітного) місяця.

Який порядок заповнення Декларації з плати за землю

Як було зазначено, форма декларації однакова як для земельного податку, так і для орендної плати. Але, якщо суб’єкт господарювання одночасно є платником і земельного податку, і орендної плати, воно має складати окремі декларації за кожним із цих платежів.

Заголовна частина декларації заповнюється таким чином.

Розділ І «Розрахунок суми земельного податку»

Цей розділ заповнюють тільки платники земельного податку.

Розділ ІІ «Розрахунок суми орендної плати»

Це розділ заповнюють тільки платники орендної плати.

Розділ ІІІ «Розрахунок (уточнення) податкового зобов’язання»

Як подавати Декларацію з плати за землю

Декларацію платник податків подає за власним вибором в один із таких способів:

1. особисто або через уповноважену на це особу;
2. поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення. Здійснити таке відправлення на адресу відповідного контролюючого органу потрібно не пізніше ніж за п’ять днів до закінчення граничного строку подання Декларації (п. 49.5 ПКУ). Докладніше про такий спосіб – у роз'ясненні ДПС;
3. засобами електронного зв’язку в електронній формі (п. 49.3 ПКУ).

Важливо! За загальним правилом декларацію в електронному вигляді слід подати не пізніше закінчення останньої години дня, в якому спливає граничний строк її подання (п. 49.5 ПКУ). Але у період дії воєнного стану електронні документи від платників податків приймають у робочі дні з 8:00 до 20:00 (п. 69.18 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ)

Якщо Декларацію подаєте в електронній формі, електронний ідентифікатор форми – J0602008.

Читайте більше:

Як виправити помилку в податковій декларації з плати за землю

Період подання уточнюючої декларації з плати за землю юрособою

Земельний податок: порядок та строки сплати

Орендна плата за землі державної і комунальної власності

Коефіцієнт індексації НГО земельної ділянки: практика застосування

ТОП-5 актуальних питань для складання декларації з плати за землю

Земельний податок для ФОП: коли подавати декларацію, а коли ні

Чи потрібно подавати декларацію з плати за землю після закриття ФОПа

Шаблони та зразки документів:

Податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності)