Служба відновлення та розвитку інфраструктури в Івано-Франківській області (позивач) звернулась до суду з позовом до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області (відповідач), в якому просила:
- визнати протиправними дії начальника уповноваженого відділу щодо складання та підписання акта про неможливість проведення ревізії;
- визнати протиправною бездіяльність щодо нескладання та ненадання акта ревізії фінансово-господарської діяльності за період з 01.01. 2019 до 30.04.2023;
- зобов`язати відповідача скласти та надати акт ревізії фінансово-господарської діяльності за вказаний період.
Суть спору
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач протиправно склав акт про неможливість проведення ревізії, оскільки чинне законодавство не наділяє орган державного фінансового контролю повноваженнями визнавати неможливим проведення ревізії з підстав ненадання документів об`єктами зустрічної звірки при здійсненні зустрічної звірки або ж за запитами на надання пояснень.
Зміст рішень судів попередніх інстанцій
Суд першої інстанції позов задовольнив. Натомість апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.
Правова позиція ВС
Верховний Суд (далі – ВС) вказав, що гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути:
- реальним;
- стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Разом із тим, аналіз змісту спірних правовідносин дає підстави для висновку, що акт про неможливість проведення ревізії не є правовим документом, який установлює відповідальність для позивача, та відповідно не є актом індивідуальної дії у розумінні частини першої ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).
При цьому, дії службової особи щодо складання такого акта та включення до нього певних висновків не породжують обов`язкових юридичних наслідків, що не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для позивача
ВС вказав, що захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи в публічно-правових відносинах із суб`єктом владних повноважень при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій, а не відновлення законності та правопорядку в публічних правовідносинах.
При цьому, оскаржувані позивачем дії посадової особи органу державного фінансового контролю на момент звернення із цим позовом до суду не порушують прав або інтересів позивача, що на підставі наведених вище положень частини першої ст. 5 КАС України унеможливлює розгляд таких вимог у порядку адміністративного судочинства.
ВС звернув увагу на те, що доводи позивача щодо протиправності дій посадової особи органу державного фінансового контролю зі складання акту про неможливість проведення ревізії та помилковості оцінки обставин як таких, що у значенні пункту 23 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою КМУ від 20.04.2006 №550 унеможливили проведення ревізії, які викладено в такому акті, можуть бути перевірені адміністративним судом:
у разі звернення особи з позовом про визнання протиправним і скасування рішення органу державного фінансового контролю, яким порушено права або законні інтереси позивача, прийнятого за результатами проведеної ревізії.
Беручи до уваги викладене, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними дій посадової особи органу державного фінансового контролю не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, а отже провадження у справі підлягає закриттю.
Джерело: постанова ВС від 12.02.2026 у справі №300/5893/23
Читайте більше:
Чи доступна «критичність» для ФОП: позиція суду
Судова практика щодо бронювання та військового обліку: новий дайджест
НААУ систематизувала практику у справах про права військовослужбовців
Повідомлення про податкову перевірку: чому «відправити» не означає «вручити»
Неоплачувана відпустка і простій: чи потрібно автоматично платити працівнику дві третини окладу
