Екологічний податок 2025

Екологічний податок – загальнодержавний обов’язковий платіж, що сплачують із фактичних обсягів різних викидів, скидів, розміщення відходів у довкіллі, тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк.

Платники екологічного податку

Платниками екологічного податку є суб’єкти, які під час провадження своєї діяльності на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюють:

1. викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення (КБК 19010100 та 19011000 – викиди двоокису вуглецю);
2. скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти стаціонарними джерелами забруднення (КБК 19010200);
3. розміщення відходів (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщують на власних територіях (об’єктах) суб’єктів господарювання) (КБК 19010300);
4. утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) (КБК 190010400);
5. тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк (КБК 19010400) (п. 240.1, п. 250.2 Податкового кодексу України; далі – ПКУ).

Увага! Розміщення відходів – це постійне (остаточне) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об’єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозволи уповноважених органів (пп. 14.1.223 ПКУ)

Це можуть бути:

1. суб’єкти господарювання (юрособи та ФОП незалежно від системи оподаткування);
2. юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність;
3. бюджетні установи;
4. громадські та інші підприємства, установи та організації;
5. постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників.

До стаціонарних джерел забруднення відносять:

1. підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об’єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу та/або скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти;
2. генератори, мініелектростанції, газозварювальне обладнання (установки), які працюють на пальному під час спалення якого утворюють та викидають в атмосферне повітря забруднюючі речовини або суміш таких речовин, що є об’єктом та базою оподаткування екоподатком за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами (пп. 14.1.230 ПКУ, роз’яснення ГУ ДПС у Житомирській області).

Тож якщо суб’єкт господарювання використовує такі джерела у своїй діяльності, наприклад, опалює приміщення за допомогою дизельного генератора, він автоматично є платником екологічного податку.

Важливо! Тимчасово, на період дії воєнного стану на території України та протягом 30 днів з дня його припинення або скасування, не вважаються стаціонарними джерелами забруднення електрогенераторні установки (електрогенератори), що класифікуються за кодом 8502 згідно з УКТ ЗЕД (п. 46 підрозд. 5 розд. ХХ ПКУ)

Якщо суб’єкт господарювання використовує стаціонарне джерело забруднення, яке орендує то сплачувати екологічний податок за викиди з нього має саме цей суб’єкт господарювання — орендар, а не основний власник. Адже платником екологічного податку є суб’єкт господарювання, який викидає забруднюючі речовини в атмосферне повітря через стаціонарні джерела забруднення (пп. 240.1.1 ПКУ).

Однак, якщо йдеться про автономну систему опалення/котел, яку використовують для обігріву будівлі, зокрема, коли в одній будівлі знаходяться декілька орендарів, то платником екоподатку в такому випадку є орендодавець – юридична особа або фізична особа – підприємець. Але якщо орендодавцем є фізична особа – громадянин, платниками екологічного податку є суб’єкти господарювання – орендарі будівлі, якщо вони уклали договори на придбання палива для автономної системи опалення/котла орендованої будівлі.

Увага! Не сплачують екологічний податок фізособи, не зареєстровані підприємцями

Не сплачують екоподаток такі суб’єкти-забруднювачі навколишнього середовища, у яких:

1. викид двоокису вуглецю не перевищує 500 тонн на рік за всіма джерелами забруднення (п. 240.7 ПКУ);
2. відходи використовують як вторинну сировину та розміщують на території підприємства (п. 240.5 ПКУ). Тобто їх переробляють у ході замкнутого виробничого циклу (безвідходні виробництва);
3. є дозвіл на зберігання гною у спеціально відведених для нього місяцях, а сам гній оприбуткований як вторинна сировина для самостійного виробництва органічних добрив (лист ДПС від 19.11.2021 №25745/7/99-00-04-01-01-07). Ідеться про гній як побічні продукти тваринного походження (екскременти та/або сеча сільськогосподарських тварин).

Також не сплачують та не декларують екоподаток за утворення та/або тимчасове зберігання радіоактивних відходів суб’єкти, визначені у п. 240.4 ПКУ. Ідеться про підприємства ядерної енергетики.

Чи потрібно сплачувати екологічний податок, якщо є договір на утилізацію відходів?

З позиції податківців, так, навіть якщо маєте договір із комунальним чи спеціалізованим підприємством про їх видалення і передаєте відходи на утилізацію у встановлені строки.

Податківці вважають, що суб’єкт господарювання, який має дозвіл на розміщення відходів із встановленими лімітами та здійснює тимчасове розміщення побутових відходів (у тому числі контейнерах) до їх видалення шляхом вивезення відповідно до укладеного договору з підприємством комунального господарства на вивіз побутових відходів є платником екологічного податку (див. роз’яснення в ЗІР, категорія 117.01).

Хоча ще донедавна за наявності відповідного договору податківці не визнавали суб’єкта господарювання платником екологічного податку (див. чинні до 06.05.2024 роз’яснення в ЗІР за посиланнями: роз’яснення №1, роз’яснення №2; роз’яснення ГУ ДПС у Запорізькій обл.).

Наразі вони зазначають, що підприємство не підпадає під визначення платника, лише якщо розміщує відходи на власних територіях як вторинну сировину (див. роз’яснення в ЗІР за посиланнями: роз’яснення №1, роз’яснення №2). Правда, це прямо передбачає й п. 240.5 ПКУ.

Позиція, як і її кардинальна зміна, незбагненні. Особливо, якщо йдеться про тимчасове розміщення відходів із переданням їх у подальшому на утилізацію за договором.

Адже згідно з пп. 14.1.223 ПКУ:

розміщення відходів – постійне (остаточне) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об’єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозволи уповноважених органів.

У цій нормі (визначенні) взагалі не йдеться про тимчасове розміщення відходів.

А Закон України «Про управління відходами» від 20.06.2022 №2320-IX (далі – Закон №2320), який замінив чинний раніше Закон України «Про відходи» від 05.03.1998 №187/98-ВР, на відміну від свого попередника не оперує такими поняттями, як «розміщення відходів» та «вторинна сировина». Саме із посиланням на норми скасованого Закону 1998 року ґрунтувалися положення Узагальнюючої податкової консультації щодо екологічного податку, що справляється за розміщення побутових відходів, затвердженої наказом ДПС від 16.12.2011 №258.

У цьому сенсі Закон №2320 у ст. 1 містить лише поняття «зберігання відходів»:

зберігання відходів – утримання відходів на об’єктах збирання, у тому числі до їх оброблення, протягом не більше одного року з моменту їх утворення, що є безпечним для здоров’я людей та навколишнього природного середовища відповідно до екологічних та санітарно-епідеміологічних вимог.

Зважаючи на відсутність чіткої законодавчої визначеності (принаймні, до внесення змін до ПКУ) та змінність (несталість) позиції податківців із порушеного питання є такі варіанти дій:

1. для ризикових – за наявності договору на утилізацію з комунальним або спеціалізованим підприємством не сплачуйте і не декларуйте екоподаток у разі утримання відходів не більше одного року. Але будьте готовими захищатися від податківців у судовому порядку. Як довід у суді можете навести, що зберігаєте, а не розміщуєте відходи, а тому не є платником екоподатку за розміщення відходів;
2. для обережних – щоб уникнути спорів із податковими органами, щокварталу подавайте звітність з екологічного податку за розміщення відходів. У разі зміни позиції контролерів ви зможете скоригувати розрахунки, подавши уточнюючу декларацію.

Також радимо звернутися до ДПС за індивідуальною податковою консультацією. І вже приймати остаточне рішення та діяти виходячи із рекомендацій цієї ІПК саме щодо себе. Хтозна, можливо ваша власна ІПК міститиме вигідні для вас висновки щодо несплати екоподатку.

На замітку! Приклад лояльної позиції ДПС, викладеної для окремого платника на його запит, – у матеріалі «Маєте зношені шини та відпрацьовані мастила: що з екологічним податком»

Об’єкт та база оподаткування екологічним податком

Об’єктом оподаткування екологічним податком є:

1. обсяги та види забруднюючих речовин, які викидають в атмосферне повітря стаціонарні джерела;
2. обсяги та види забруднюючих речовин, які скидають безпосередньо у водні об’єкти;
3. обсяги та види (класи) розміщених відходів. Виняток – відходи як вторинна сировина, що розміщують на власних територіях (об’єктах) суб’єкти господарювання. Вторинною є сировина, яку може використовувати для виробництва повторно;
4. обсяги та категорія радіоактивних відходів, що утворюють суб’єкти господарювання внаслідок своєї діяльності та/або тимчасово зберігають їх виробники понад установлений особливими умовами ліцензії строк;
5. обсяги електричної енергії, виробленої експлуатуючими організаціями ядерних установок (атомних електростанцій) (п. 242.1 ПКУ).

База оподаткування податком за викиди двоокису вуглецю за результатами податкового звітного року зменшується на обсяг таких викидів у розмірі 500 тонн за рік (п. 242.4 ПКУ). Якщо суб’єкт господарювання перевищить цей ліміт, він зобов’язаний сплатити екологічний податок лише за обсяг такого перевищення.

Тобто, якщо річний обсяг викидів двоокису вуглецю перевищує 500 тонн за рік, суб’єкт зобов’язаний:

1. зареєструватися платниками податку за викиди двоокису вуглецю у податковому (звітному) періоді, в якому було таке перевищення;
2. скласти та подати податкову звітність, нарахувати та сплатити податок за викиди двоокису вуглецю за податковий (звітний) період, у якому відбулося таке перевищення.

Не нараховують та не сплачують екологічний податок за об’єкти оподаткування, що виникають на:

1. територіях, включених до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Мінрозвитку від 28.02.2025 №376 (далі – Перелік територій);
2. земельних ділянках, забруднених вибухонебезпечними предметами, або які були визнані потенційно забрудненими вибухонебезпечними предметами (п. 69.16 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ).

Право не нараховувати та не сплачувати екоподаток платникам за наведені вище об’єкти припиняється з першого числа місяця, що настає після дати, зазначеної у колонці «Дата завершення бойових дій» відповідного Переліку територій (роз’яснення ГУ ДПС в Одеській області).

Увага! Під час війни не сплачують екоподаток у разі використання електрогенераторів

Отже, податкові зобов’язання щодо нарахування та сплати екологічного податку виникають у разі наявності об’єкта оподаткування.

Якщо платник податку з початку року не планує здійснювати викиди, він зобов’язаний повідомити про це контролюючий орган за місцем розташування джерел забруднення. Для цього необхідно скласти заяву довільної форми про відсутність об’єкта обчислення екологічного податку протягом звітного року. У разі невиконання цієї умови платник зобов’язаний подавати податкові декларації відповідно до ст. 250 ПКУ.

При цьому суб’єкти господарювання, включаючи новостворені, які не мають об’єктів обчислення екологічного податку, не повинні подавати заяви про їх відсутність або звітувати шляхом подання податкових декларацій екологічного податку (ЗІР, категорія 117.05).

Дозволи на діяльність із забруднюючими речовинами

Якщо діяльність суб’єкта господарювання пов’язана з наявністю забруднювачів, необхідно отримати відповідні дозволи та ліцензії.

Зокрема:

1. у разі викидів у атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення потрібен дозвіл на викиди забруднюючих речовин (абз. 2 ч. 1 ст.10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» від 16.10.1992 №2707-XII, далі – Закон №2707). Такий дозвіл видають обласні та Київська міська державні адміністрації (ч. 5 ст. 11 Закону №2707), у т. ч. через центри надання адміністративних послуг. Строк дії цього дозволу не обмежується;
2. у разі розміщення небезпечних відходів необхідно отримати ліцензію на поводження з небезпечними відходами. Цю ліцензію видає Міндовкілля протягом 10 днів. Міністерство також веде реєстр ліцензіатів, які здійснюють господарську діяльність у сфері поводження з небезпечними відходами.

Ставки екологічного податку

Ставки екологічного податку за викиди в атмосферу і водні об’єкти, а також за розміщення відходів і тимчасове зберігання радіоактивних відходів установлюють ст. 243, 245, 246 та 248 ПКУ.

Розмір ставок залежить від кількості шкідливих речовин (у тоннах), які потрапляють у повітря, водотоки або водойми. Водночас необхідно враховувати клас небезпечності речовини, встановлений для неї безпечний рівень концентрації в повітрі населеного пункту, а також гранично допустиму концентрацію у воді.

Перелік ставок див. у довіднику «Ставки екологічного податку у 2025 році».

Кошти від сплати податку розподіляють між державним і місцевими бюджетами та спрямовують на фінансування природоохоронних заходів.

Увага! Платник екологічного податку, який не має дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення, самостійно визначає обсяги викидів та ставки податку

Строк сплати екологічного податку

Базовий податковий (звітний період) для екологічного податку дорівнює календарному кварталу.

Сплатити екологічний податок потрібно протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання декларації з екологічного податку (п. 57.1 ПКУ). Нагадаємо, що декларацію подають протягом 40 календарних днів по закінченню звітного кварталу (пп. 49.18.2 ПКУ). Докладніше читайте у статті «Декларація екологічного податку з додатками: інструкція заповнення».

Якщо граничний день сплати припадає на вихідний, то він переноситься на найближчий робочий день (для сплати – це найближчий операційний (банківський) день), що настає за таким вихідним чи святковим днем.

Граничні дати сплати екоподатку за 2025 рік

Не пропустити жоден дедлайн та уникнути штрафів за прострочки допоможе наш зручний сервіс «Календар бухгалтера». З ним отримаєте усю звітність та платежі в одному місці: на тиждень, місяць і навіть рік!

Розрахунок екологічного податку

Щокварталу екологічний податок його платник обчислює самостійно за формулами, які наведені у п. 249.3, 249.5–249.6, 249.8 ПКУ для кожного виду забруднення чи виду шкідливої речовини.

За викиди в атмосферу

Так, суми податку, який справляють за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення (Пвс), обчислюють виходячи з фактичних обсягів викидів, ставок податку за формулою:

Пвс = Σ (М_і × Нп_і) або Пвс = М1 × Нп1 + М2 × Нп2 + ... + Мі × Нпі,

де:

1. М1, М2 ... Мi – фактичні обсяги викидів забруднюючих речовин (1, 2, ..., і) у тоннах (т);
2. Нп_i– ставки податку в поточному році за тонну i-тої забруднюючої речовини у грн з копійками.

Під час розрахунку викидів в атмосферу можна скористатися роз’ясненням Держстату «Щодо розрахунку обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел забруднення для заповнення форми №2-ТП (повітря) (річна) «Звіт про охорону атмосферного повітря».

Фактичний обсяг викиду і-ї забруднюючої речовини (показник Мі) знайдете у дозволі на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення.

Обсяги викидів для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб’єктами господарювання обґрунтовують у документах, що є невід’ємною частиною заяви на отримання дозволу (лист ДФС від 16.03.2016 №9027/7/99-99-15-04-02-17). Тобто обсяги викидів для розрахунку податкових зобов’язань наводять не у самому дозволі, а в документах, що їх подавали разом із заявою на його отримання.

Ставки екоподатку за кожну забруднюючу речовину (Нпі) наведено у ст. 243 ПКУ. Щоб правильно визначити ставку, скористайтеся алгоритмом від податківців (лист ДФС від 16.03.2016 №9027/7/99-99-15-04-02-17).

1. Якщо під час експлуатації стаціонарного джерела забруднення в атмосферне повітря викидають забруднюючі речовини, наведені в обмеженому переліку забруднюючих речовин або груп забруднюючих речовин,ставки екоподатку беруть із п. 243.1 ПКУ.

До відома! Перелік речовин, які входять до «твердих речовин» та «вуглеводнів» і за викиди яких справляється збір, затверджений наказом Мінприроди від 14.03.2002 №104

Назви забруднюючих речовин визначені у дозволі суб’єкта господарювання на викиди, а саме в документах, що є невід’ємною частиною заяви на отримання дозволу.

2. Якщо під час експлуатації стаціонарного джерела є забруднюючі речовини або групи забруднюючих речовин, для яких у п. 243.1 ПКУ ставку податку не встановлено, після ідентифікації класу небезпечності забруднюючої речовини застосовуйте ставку податку з п. 243.2 ПКУ.

3. Якщо ставки податку для забруднюючих речовин не встановлені у п. 243.1 і 243.2 ПКУ (крім двооксиду вуглецю, для якого окрема ставка встановлена у п. 243.4 ПКУ), застосовуйте ставки з п. 243.3 ПКУ залежно від орієнтовно безпечних рівнів впливу таких речовин (сполук) в атмосферному повітрі населених пунктів.

4. Для забруднюючих речовин (сполук), на які не встановлено клас небезпечності та орієнтовно безпечний рівень впливу (крім двоокису вуглецю), ставки податку визначають як за викиди забруднюючих речовин I класу небезпечності (п. 243.2 ПКУ).

Тобто суми податкових зобов’язань з екоподатку за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення обчислюйте самостійно щокварталу на основі фактичних обсягів викидів, що записані у дозволі на викиди, та правильно визначених ставок податку.

На замітку! Умовні приклади розрахунку (обчислення) обсягів викидів двоокису вуглецю енергетичними установками від спалювання різних видів палива наведені у листі ДФС від 26.04.2019 №13932/7/99-99-12-03-04-17

За скиди у водні об’єкти

Суми податку, який справляють за скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти (Пс), обчислюють виходячи з фактичних обсягів скидів, ставок податку та коригуючих коефіцієнтів за формулою:

Пс = Σ (Мл_і × Нп_і × Кос),

де:

1. Мл_i – обсяг скиду i-тої забруднюючої речовини в тоннах (т);
2. Нп_i – ставки податку в поточному році за тонну i-того виду забруднюючої речовини у гривнях з копійками;
3. Кос – коефіцієнт, що дорівнює 1,5 і який застосовують у разі скидання забруднюючих речовин у ставки і озера (в іншому випадку коефіцієнт дорівнює 1).

За розміщення відходів

Суми податку, який справляють за розміщення відходів (Прв), обчислюють виходячи з фактичних обсягів розміщення відходів, ставок податку та коригуючих коефіцієнтів за формулою:

Прв = Σ (Нп_і × Мл_і × Кт × Ко),

де:

1. Нп_i – ставки податку в поточному році за тонну i-того виду відходів у гривнях з копійками;
2. Мл_i – обсяг відходів i-того виду в тоннах (т);
3. Кт – коригуючий коефіцієнт, який враховує розташування місця розміщення відходів і який наведено у п. 246.5 ПКУ;
4. Ко – коригуючий коефіцієнт, що дорівнює 3 і який застосовують у разі розміщення відходів на звалищах, які не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об’єктів.

Увага! Наявність або відсутність затверджених лімітів на утворення та розміщення відходів у платника екологічного податку не впливає на обчислення сум екологічного податку, що справляють за розміщення відходів. Тобто розмір екоподатку під час обчислення сум податку у разі перевищення платником податку затверджених лімітів на утворення та розміщення відходів або у разі їх відсутності не збільшується (роз’яснення ГУ ДПС в Одеській області)

За тимчасове зберігання радіоактивних відходів

Суми податку, який справляється за тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк, обчислюють на підставі ставок податку, наведених у п.248.1 ПКУ, та пропорційно строку зберігання таких відходів понад установлений строк за формулою:

S зберігання = N × V × T зберігання,

де:

1. S зберігання – сума податку, який справляється за тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк, обчислена за базовий податковий (звітний) період, календарний квартал, у гривнях з копійками;
2. N – ставка податку, який справляють за тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк, наведена у п. 248.1 ПКУ;
3. V – фактичний об’єм радіоактивних відходів, які зберігає виробник таких відходів понад установлений особливими умовами ліцензії строк, м³ (см³ – для радіоактивних відходів, представлених у вигляді джерел іонізуючого випромінювання);
4. T зберігання – кількість повних календарних кварталів, протягом яких радіоактивні відходи зберігають понад установлений особливими умовами ліцензії строк.

Відповідальність за несплату екологічного податку

Порушення правил сплати (перерахування) екоподатку тягнуть за собою відповідальність у вигляді штрафу:

1. 5% погашеної суми податкового боргу – у разі затримки до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання;
2. 10% погашеної суми податкового боргу – у разі затримки більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання (п. 124.1 ПКУ).

Крім штрафів за несвоєчасну сплату або несплату збору також нараховують пеню відповідно до ст. 129 ПКУ.

Також до суб’єкта господарювання застосовують фінансові санкції, визначені ст. 123 ПКУ, у разі коли дані перевірки свідчать про заниження податкового зобов’язання в результаті невірно застосованої суб’єктом господарювання ставки екологічного податку (роз’яснення ГУ ДПС в Одеській області). Ідеться про штраф у розмірі 10% нарахованої суми. Якщо податківці доведуть, що податок не сплачено умисно, оштрафують на 25% від донарахованої суми. За повторного (протягом 1095 днів) умисного порушення штраф становитиме вже 50%.

За неподання або несвоєчасне подання платіжок на перерахування збору на посадових осіб підприємства чи ФОПа також можуть накласти адмінштраф у розмірі:

1. від 5 до 10 нмдг (від 85 до 170 грн);
2. від 10 до 15 нмдг (від 170 до 255 грн) – за повторне порушення (ст. 163-2 Кодексу про адміністративні правопорушення України).

Також не варто забувати й про кримінальну відповідальність за ухилення від сплати податків та зборів (див.довідник).

Джерело: 7eminar

Стаття за темою:

Декларація екологічного податку з додатками: інструкція заповнення

Довідник за темою:

Ставки екологічного податку у 2025 році