Іноземний контрагент в Переліку №480 – встигніть уникнути ТЦУ до 1 жовтня

1. Коли операції визнаються НЕконтрольованими
2. Вимоги до оформлення та легалізації довідки про резиденство

Кабінетом Міністрів України затверджено Перелік організаційно-правових форм нерезидентів, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок) – Постанова КМУ від 04.07.2017 №480 (далі – Перелік №480).

Перелік №480 використовується для потреб застосування ст. 39.2.1.1, ст. 39.2.1.2-1 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) (трансфертне ціноутворення) та ст. 140.5.4 ПКУ та ст. 140.5.5-1 ПКУ (30% податкові різниці).

У цій статті ми розглянемо вимоги контролюючих органів, що стосуються відносин з нерезидентами включених до Переліку №480, в частині трансфертного ціноутворення у 2026 році (за 2025 звітний період).

Перелік №480 містить перелік країн та перелік організаційно-правових форм в цих країнах, які не сплачують податок на прибуток. Серед країн включених до Переліку №480 є такі популярні країни як Польща, Німеччина, Італія, окремі штати Сполучених Штатів Америки, Франція, Туреччина тощо.

Не всі резиденти країн включених до Переліку №480 є підпадають під дію трансфертного ціноутворення або 30% податкових різниць – лише ті, які мають організаційну-правову форму вказану в Переліку №480.

З 01.01.2025 року Перелік №480 застосовується в новій редакції зі змінами від 15.11.2024р. Перше застосування оновленого Переліку №480 та оновлених вимог ст. 39.2.1.2-1 ПКУ здійснюється у 2026 році (за 2025 звітний період).

Коли операції визнаються НЕконтрольованими

За загальним правилом, операції резидента України з нерезидентом ОПФ якого включена до Переліку №480, визнаються контрольованими операціями відповідно до пп. «г» ст. 39.2.1.1 ПКУ, за умови що одночасно:

1. такі операції дорівнюють або перевищують 10 млн. грн.;
2. дохід резидента за звітний період (рік) дорівнює або перевищує 150 млн. грн.

Водночас, з 01.01.2025р. підпункт 39.2.1 ПКУ було доповнено підпунктом 39.2.1.2-1 ПКУ, згідно з яким передбачено наступне:

На сьогоднішній день між Україною та іншими державами діє 70 міжнародних двосторонніх конвенцій (угод) про уникнення подвійного оподаткування, дві з яких були вчинені Урядом СРСР та продовжують застосовуватися відповідно до ст. 7 Закону України від 12.09.1991 №1543-XII «Про правонаступництво України» до дня набрання чинності нових договорів, укладених Україною.

Тексти міжнародних договорів України про уникнення подвійного оподаткування розміщено на сайті Міністерства фінансів України за посиланням.

Обов’язковою умовою визнання операцій з нерезидентом з Переліку №480 НЕконтрольованими є надання ДПС довідки про резиденство іноземного-контрагента АБО його учасників (партнерів).

Основні вимоги до змісту і форми довідки про резидентсво:

1. Зміст. Підтверджує, що нерезидент АБО всі учасники (партнери) нерезидента є резидентами країни, з якою укладено відповідний міжнародний договір України, відповідно до ст. 103.5 ПКУ;
2. Форма. Паперова або електронна з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

А тепер основне!

Для уникнення трансфертного ціноутворення стаття 39.2.1.2-1 ПКУ вимагає, щоб платник податків самостійно до 1 жовтня року, що настає за звітним подав довідку до ДПС

Раніше у практиці трансфертного ціноутворення в Україні такого не було. Цей механізм застосовується вперше у 2026 році (за 2025 звітний рік).

У минулих періодах, якщо підприємство здійснювало операції з нерезидентом з Переліку №480 і вартісні критерії виконувались, то необхідно було подавати Звіт про контрольовані операції та готувати документацію.

Єдиним випадком, коли довідка щодо нерезидента з Переліку №480 могла спростити життя підприємству – це за умови, що операції з таким нерезидентом підпадали під 30% податкові різниці (а не під трансфертне ціноутворення).

Для уникнення 30% податкових різниць, як раніше так і зараз, підприємство отримує довідку від нерезидента про сплату ним корпоративного податку (податку на прибуток) і на запит податкової надає її для підтвердження свого права не коригувати фінансових результат до оподаткування.

У випадку ж з запровадженим механізмом для потреб трансфертного ціноутворення, цей принцип не працює.

Підприємство зобов'язане самостійно подати до податкової довідку про резидентство контрагента (або всіх його учасників) до 1 жовтня 2026 року

Якщо така довідка у підприємства є, але з яких причин вона не буде подана до ДПС до 1 жовтня, то в такому випадку обов’язок подавати Звіт про контрольовані операції та готувати документацію з трансфертного ціноутворення залишається.

А враховуючи, що терміни подачі довідки і подачі Звіту про КО збігаються, то на підприємство чекатимуть ще й штрафи за несвоєчасну подачу Звіту про контрольовані операції.

Вимоги до оформлення та легалізації довідки про резиденство

Відповідно до статті 103.5 ПКУ довідка:

1. видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України;
2. за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни;
3. повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

Якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана ВРУ, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені ПКУ, застосовуються правила міжнародного договору (п. 3.2 ПКУ).

Компетентний орган визначається відповідно до положень міжнародних договорів, укладених Україною з іншими країнами.

Зазвичай, такими компетентними (уповноваженими) органами є Міністерство фінансів/податкова служба відповідної договірної держави або уповноважений представник цих державних органів.

Форма довідки про статус нерезидента не має універсального вигляду, в кожному випадку ця форма затверджується органом відповідної іноземної країни згідно з її законодавством.

Наприклад, в ІПК від 30.06.2026 N3785/ІПК/99-00-21-02-03 ДПС надало роз’яснення що за інформацією, отриманою від Федерального Міністерства фінансів Німеччини, довідка (сертифікат), яка підтверджує резиденцію Федеративної Республіки Німеччина, видається всіма федеральними землями за єдиною формою «034450».

Легалізація іноземних документів – це процедура, яка забезпечує визнання законності та автентичності офіційних документів, виданих в іншій країні, на території держави, де вони мають бути використані. Ця процедура регулюється міжнародними та внутрішніми правовими нормами країн.

В незалежності від способу легалізації (консульську легалізацію, проставляння апостилю або без будь-якого підтвердження) довідка про резиденство повинна бути перекладена на українську мову та її переклад має бути нотаріально завірений.

Порядок консульської легалізації офіційних документів установлюється Віденською конвенцією «Про консульські зносини» 1963 року, міжнародними договорами та чинним законодавством України, а також Інструкцією про порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні і за кордоном, затвердженою наказом Міністерства закордонних справ України від 04.06.2002 №113 (далі – Інструкція №113).

Так, консульська легалізація офіційних документів, відповідно до Інструкції №113, це процедура підтвердження дійсності оригіналів офіційних документів або засвідчення справжності підписів посадових осіб, уповноважених засвідчувати підписи на документах, а також дійсності відбитків штампів, печаток, якими скріплено документ.

Відповідно до статті 13 Закону України від 23.06.2005 №2709-IV «Про міжнародне приватне право» документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України

22 грудня 2003 року для України набула чинності Гаазька Конвенція, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, 1961 року (далі – Гаазька конвенція). ЇЇ дія поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з договірних держав і мають бути представлені на території іншої договірної держави.

Офіційні документи, які будуть використовуватись на території держав-учасниць Гаазької конвенції, мають бути засвідчені спеціальним штампом «Apostille» (далі – апостиль), проставленим компетентним органом держави, в якій був складений документ та не потребують будь-якого подальшого засвідчення (легалізації).

Країнами-учасницями Гаазької конвенції є більшість держав світу, включаючи країни Європейського Союзу, Сполучені Штати Америки, Австралію, Японію, Індію та багато інших, які визнають процедуру апостилювання для легалізації документів між собою.

У Гаазькій конвенції закріплюється єдиний зразок апостиля, що має стандартизований формат і містить необхідні реквізити для підтвердження автентичності офіційних документів, виданих у країнах-учасницях Гаазької конвенції.

Лист ДПС від 26.06.2025 №1623417/99-00-21-02-03-07.

Відповідно до частини другої статті 3 Гаазької конвенції дотримання процедури проставлення апостиля не може вимагатися державами – учасницями Конвенції, якщо існують угоди між двома або декількома державами, які відміняють або спрощують дану процедуру, або звільняють сам документ від легалізації.

На сьогодні між Україною та іншими державами діє більше ніж 70 міжнародних двосторонніх конвенцій (угод) про уникнення подвійного оподаткування. У зазначених конвенціях (угодах), як правило, НЕ міститься положень щодо спрощення процедури або звільнення документів від легалізації.

Поряд з цим, Листом Міністерства юстиції України від 12.02.2021 №1326/12.1.1/26-21 зі змінами і доповненнями, внесеними листом МЮУ від 17.01.2024 №9138/12.1.1/32-24 надано Перелік міжнародних договорів України, відповідно до яких усі офіційні документи, видані компетентними органами однієї Договірної Сторони, приймаються без будь-якого додаткового засвідчення на території іншої Договірної Сторони.

Так, зокрема офіційні документи без легалізації можуть бути прийняті, якщо вони отримана від нерезидентів, зареєстрованих в країнах-учасницях двосторонніх договорів з Україною про правові відносини та правову допомогу в цивільних і кримінальних справах та багатосторонньої Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993р.

Україна була учасницею Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року до 29.12.2023 року включно. За інформацією Міністерства закордонних справ України дію Конвенції 1993 року та Протоколу до неї для України припинено з 29.12.2023 (лист Міністерства закордонних справ України від 06.01.2023 №72/14-612-2008).

Однак офіційні документи Договірних Сторін Конвенції продовжують прийматися на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування, відповідно до Постанови КМУ від 04.02.2023 №107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав», оскільки станом на 24.02.2022 діяла стаття 13 Конвенції, яка передбачала приймати такі документи без спеціального посвідчення.

До Переліку міжнародних договорів України, відповідно до яких офіційні документи, видані компетентними органами однієї Договірної Сторони, приймаються без будь-якого додаткового засвідчення на території іншої Договірної Сторони входять міжнародні Договори про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах між Україною та:

1. Республікою Болгарія;
2. Республікою Грузія;
3. Естонською Республікою;
4. Литовською Республікою;
5. Республікою Македонія;
6. Республікою Польща;
7. Румунією;
8. Сербією;
9. Чорногорією;
10. Чеською Республікою;
11. Республікою Молдова;
12. Республікою Узбекистан.

Відповідно до висновку Міністерства юстиції України документи установ іноземних держав, які є учасниками договорів про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, на територіях Договірних Сторін можуть прийматися без будь-якого додаткового засвідчення.

Однак, у своїх роз’ясненнях та індивідуальних податкових консультаціях ДПС дотримується іншої позиції:

Зокрема, у своїх індивідуальних податкових консультаціях від 18.05.2026 №2828/ІПК/99-00-21-02-03 та від 27.04.2026 №2390/ІПК/99-00-21-02-03, щодо питань легалізації довідок, які підтверджують, що нерезиденти є резидентами Республіки Польща, Латвійської Республіки та Естонської республіки, ДПС вказує на наступне:

1. Договори про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах між Україною та цими державами укладено з метою розвитку співробітництва в галузі надання правової допомоги у цивільних та кримінальних справах.
2. Разом з тим, преамбулою Гаазької Конвенції визначено, що Конвенцію укладено для цілей уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на дохід і майно.
3. Отже, положення Конвенції розповсюджуються на документи, що застосовуються для цілей уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень, тоді як Договори – на документи, пов'язані із кримінальним та цивільним правом.
4. Висновок: для цілей застосування статті 103 ПКУ, довідки, які підтверджують, що нерезиденти є резидентами країн-учасниць Гаазької Конвенції, з якими укладено міжнародні договори України (Республіка Польща, Латвійська Республіка, Естонська Республіка), видані компетентними (уповноваженими) органами відповідних країн, визначеними міжнародними договорами України, за формою, затвердженою згідно із законодавством цих країн, вважатимуться належним чином легалізованими для прийняття їх в Україні за умови, що вони відповідають вимогам пункту 103.5 ПКУ, а саме містять апостиль, передбачений статтею 4 Гаазької Конвенції, перекладені відповідно до законодавства України і нотаріально засвідчені.

Отже, для уникнення трансфертного ціноутворення в операціях з нерезидентами включеними до Переліку №480, платнику податків необхідно:

1. До 1 жовтня 2026 року САМОСТІЙНО подати до ДПС довідку про резидентство іноземного-контрагента АБО всіх його учасників (партнерів) на території держави, з якою Україною укладено міжнародний договір про уникнення подвійного оподаткування;
2. Дотриматись вимог ст. 103.5 ПКУ щодо такої довідки:
3. видана компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України;
4. за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни;
5. повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

Для того, щоб довідка була «належним чином легалізована» для ДПС, необхідно:

1. В першу чергу, ознайомитись із міжнародним договором про уникнення подвійного оподаткування з відповідною країною, на предмет наявності спрощень в частині легалізації документів;
2. Якщо в міжнародному договорі України з відповідною країною не передбачено умов, що відміняють чи спрощують формальну процедуру легалізації документів, перевіряємо чи країна є учасницею Гаазької Конвенції. Якщо:
3. так, є учасником – довідка вважатиметься належним чином легалізованою у разі, якщо оригінал довідки (в т.ч. в електронній формі) містить апостиль, передбачений у статті 4 Гаазької Конвенції, та переклад довідки (її копія) нотаріально засвідчений;
4. ні, не є учасником – довідка вважатиметься належним чином легалізованою за умови наявності консульської легалізації.

Читайте більше:

Контрольовані операції: нові критерії та економічна пов’язаність контрагентів

Самоперевірка ЗЕД-контрагентів у 2026 році

Ліквідація контрагента-нерезидента: що робити, аби не платити ЗЕД-пеню