Скасування податкового штрафу на 4 млн грн: аналіз процесуальних помилок ДПС та судової практики

1. Обставини справи та результати перевірки
2. Правові підстави призначення фактичної перевірки
3. Аналіз дефектів наказу ДПС у справі №520/12573/25
4. Спростування матеріальних порушень
5. Висновки

Обставини справи та результати перевірки

Суб’єкт господарювання (далі – ФОП) здійснює підприємницьку діяльність з вересня 2021 року. У період з 12 по 18 липня 2024 року фахівці Головного управління ДПС у м. Києві провели фактичну перевірку його господарського об'єкта.

За результатами контрольного заходу було складено акт, у якому зафіксовано порушення п. 1, 2 та 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон №265). На підставі акта податковий орган виніс ППР від 28.08.2024 р., застосувавши до підприємця штрафні санкції у розмірі 3 990 181,45 грн.

Не погодившись із висновками контролюючого органу, ФОП звернувся до суду. Позовні вимоги ґрунтувалися як на відсутності законних підстав для призначення перевірки, так і на безпідставності звинувачень по суті виявлених порушень. Харківський окружний адміністративний суд задовольнив позов і скасував ППР. Другий апеляційний адміністративний суд залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Правові підстави призначення фактичної перевірки

Відповідно до пп. 20.1.10 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) та ст. 15 Закону №265, контролюючі органи наділені компетенцією здійснювати контроль за дотриманням порядку проведення готівкових розрахунків шляхом документальних або фактичних перевірок.

Згідно з пп. 75.1.3 ПКУ, фактична перевірка проводиться за місцем провадження діяльності платника податків. Предметом перевірки є дотримання законодавства у сфері обігу готівки, розрахункових операцій, наявності відповідних ліцензій (зокрема, на підакцизні товари) та оформлення трудових відносин. Особливістю даного виду перевірки є її проведення без попереднього повідомлення платника (п. 80.1 ПКУ).

Умовою допуску посадових осіб до перевірки є наявність наказу керівника контролюючого органу, копія якого вручається платнику (п. 80.2 ПКУ). Законодавство визначає вичерпний перелік підстав для видання такого наказу, зокрема:

1. отримання інформації від державних органів про можливі порушення (пп. 80.2.2);
2. наявність оформлених відповідно до закону письмових звернень споживачів (пп. 80.2.3);
3. неподання звітності, пов'язаної із застосуванням РРО (пп. 80.2.4);
4. підстави, пов'язані з контролем за підакцизними товарами та трудовим законодавством (пп. 80.2.1, 80.2.5–80.2.7 ПКУ).

Вимоги до змісту наказу регламентовані абзацом третім п. 81.1 ПКУ. Відповідно до правової позиції Верховного Суду (постанова від 26.03.2024 у справі №420/9909/23), наказ повинен містити чітке визначення юридичної (правової) та фактичної підстав. При цьому закон не вимагає детального розкриття всієї інформації про порушення безпосередньо в тексті наказу, якщо посилання на підпункт п. 80.2 ПКУ самостійно містить необхідні елементи.

Водночас, згідно з висновками Великої Палати ВС (постанова від 08.09.2021 у справі №816/228/17), процедурні порушення при призначенні перевірки не є предметом окремого судового оскарження, проте вони слугують вагомою підставою для скасування прийнятих за її результатами рішень, якщо такі недоліки вплинули на правомірність проведення контрольного заходу.

Аналіз дефектів наказу ДПС у справі №520/12573/25

Досліджуючи матеріали справи, суд звернув увагу на наказ від 05.07.2024 р. У якості нормативної підстави контролюючий орган вказав пп. 80.2.2, 80.2.3, 80.2.4, п. 69.27 підрозділу 10 ПКУ, норми Закону №265 та Закону України від 21.06.2012 №5007-VI «Про ціни і ціноутворення». Фактичною підставою була визначена внутрішня доповідна записка від 05.07.2024 р.

Аналіз тексту доповідної записки виявив її абстрактний характер. У документі містилася загальна інформація про суб'єктів господарювання у м. Києві, які нібито реалізують товари (тютюнові вироби, алкоголь, побутову техніку) без РРО/ПРРО, подають нульову звітність, а також згадувалося про надходження скарг від покупців.

Суд констатував відсутність:

1. Конкретизації: у документі не було зазначено жодної інформації, яка б ідентифікувала позивача (ФОП) або його господарський об'єкт.
2. Доказової бази: податковий орган не надав суду копій звернень споживачів або доказів їх фактичного отримання.

За таких обставин апеляційний суд підтвердив висновок про відсутність у ДПС достатніх та обґрунтованих фактичних підстав для призначення перевірки конкретного платника податків.

Спростування матеріальних порушень

Окрім процесуальних порушень, суд надав оцінку висновкам ДПС по суті виявлених порушень. Усі пункти акта перевірки були спростовані в судовому порядку:

1. Реєстрація ПРРО за іншою адресою: встановлено, що розрахункова операція була фіскалізована та належним чином відображена в інформаційних базах ДПС. Сама по собі невідповідність адреси не є тотожною непроведенню розрахунку через ПРРО.
2. Невідповідність розрахункового документа: суд дослідив фіскальний чек та підтвердив наявність усіх обов'язкових реквізитів (фіскального номера та QR-коду), що забезпечувало можливість ідентифікації операції на ресурсах ДПС.
3. Облік товарних запасів: контролюючий орган не надав доказів того, що реалізовані позивачем товари належали до категорій, які законодавчо зобов'язують ФОП вести облік товарних запасів та зберігати документи про їх походження.
4. Класифікація технічно складних побутових товарів: ДПС помилково ідентифікувала реалізований товар («велокомп’ютер з функцією GPS») як «GPS-навігатор». Згідно з наданим експертним висновком, товар має інший код УКТ ЗЕД і не належить до затвердженого переліку технічно складних побутових товарів.
5. База для розрахунку санкцій: у матеріалах перевірки були відсутні дані, які б дозволили ідентифікувати вартість конкретних товарів, взятих контролюючим органом за основу для розрахунку суми штрафу.

Варто зазначити, що у разі доведеності матеріальних порушень судова практика іноді схиляється до визнання правомірності штрафних санкцій навіть за наявності певних недоліків у наказі. У даній справі комплексне спростування ФОПом як процедурних, так і матеріальних аспектів забезпечило позитивний результат.

Висновки

Аналіз наведеної судової справи дозволяє сформувати такі рекомендації для суб'єктів господарювання при взаємодії з контролюючими органами під час фактичних перевірок:

1. Дослідження підстав перевірки: необхідно вимагати від посадових осіб надання інформації та документів, що слугували фактичною підставою для видання наказу (доповідні записки, скарги).
2. Аналіз звернень громадян: у разі посилання на пп. 80.2.3 ПКУ, слід перевіряти скаргу споживача на відповідність вимогам Закону України від 02.10.1996 №393/96-ВР «Про звернення громадян» (наявність ідентифікаційних даних заявника, підпису, конкретики щодо суті порушення).
3. Стратегія оскарження: відповідно до усталеної судової практики, оскарження процедурних недоліків наказу про призначення перевірки доцільно здійснювати не окремим позовом, а включати ці аргументи до позовної заяви про скасування прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Читайте більше:

Фіктивна перевірка ТЦК: суд скасував штраф від ТЦК за порушення військового обліку

Допуск до податкової перевірки позбавляє можливості скасувати наказ

Формальні неточності в документах Держпраці не є безумовною підставою для скасування результатів перевірки

Судова практика: не кожне порушення при перевірці веде до скасування її результатів