Верховний Суд (далі – ВС) у постанові від 18.03.2026 у справі №522/16671/22 дійшов наступних висновків:
Особа, яка раніше уклала договір про пайову участь та повністю сплатила внески, має право оспорювати наступний договір кооперативу щодо того ж об'єкта. Повторне відчуження майна без розірвання попереднього договору є підставою для визнання другого правочину недійсним, оскільки кооператив не мав права укладати договір щодо вже зарезервованого та оплаченого об'єкта.
У справі, що переглядалася, встановлено, що позивачка уклала з обслуговуючим кооперативом договір про сплату пайових внесків на квартиру та повністю оплатила її вартість. Проте згодом кооператив, не розриваючи цього договору з першим інвестором, уклав аналогічний договір щодо цієї самої квартири з відповідачем.
Після того як право власності відповідача було скасовано наказом Мін'юсту, а позивачка зареєструвала право власності на своє ім’я, відповідач ініціював інший судовий спір про витребування спірної квартири в позивачки. У зв’язку з цим позивачка звернулася до суду із цим позовом і просила визнати недійсним договір, укладений між кооперативом та відповідачем.
Суди позов задовольнили, посилаючись на те, що позивачка – перший інвестор, чий договір є дійсним, а вартість об’єкта інвестиції повністю сплачена. Кооператив не мав права розпоряджатися вже зарезервованим та оплаченим майном без розірвання угоди з першим вкладником.
ВС погодився з висновками судів і зробив такі правові висновки.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначив, що оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка:
- не була стороною правочину;
- на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або:
- не претендує на те, щоб майно в натурі було передане їй у володіння.
Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (ч. 3 ст. 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину.
З огляду на викладене, ВС дійшов висновку, що оскільки майнові права на спірний об’єкт нерухомості вже належали позивачці на підставі оплаченого договору, кооператив не мав права укладати договір з відповідачем про пайову участь щодо зарезервованого та оплаченого позивачкою об’єкта будівництва.
Укладення такого договору без розірвання попереднього є порушенням вимог ст. 203 ЦК України та підставою для визнання його недійсним як способу захисту прав позивачки.
За результатами розгляду ВС залишив касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Джерело: ВС
Читайте більше:
Керівник не є матеріально відповідальною особою: висновок ВС
Судова практика щодо бронювання та військового обліку: новий дайджест
Виконання рішень третейських судів: який суд вирішує питання відстрочення
Повідомлення про податкову перевірку: чому «відправити» не означає «вручити»
ЦПД з головним бухгалтером: коли договір визнають трудовим і які штрафи загрожують
