Виплати власникам бізнесу, оформлені як дивіденди, доволі часто стають об’єктом донарахувань. Причина – податкова і суди у комплексі оцінюють не форму, а економічну сутність операції. Основа – визначення дивідендів з НП(С)БО 15 «Дохід», затвердженого наказом Мінфіну від 29.11.1999 №290, та підпункту 14.1.49 Податкового кодексу, як частини прибутку.
Умови визнання виплати дивідендами
Щоб виплата відповідала природі дивідендів, мають виконуватися базові умови:
- наявність корпоративних прав у отримувача;
- наявність чистого прибутку;
- рішення загальних зборів про розподіл прибутку.
Це не формальність. Верховний Суд у постанові від 24.10.2023 у справі за №910/9143/22 зазначив:
Дивіденди виникають виключно після рішення загальних зборів, і суд не може підміняти собою орган управління.
Відповідно, за відсутності прибутку або рішення виплата не відповідає визначенню дивідендів і може бути перекваліфікована.
Водночас дивіденди – це дохід саме власника корпоративних прав.
Цю позицію підтверджено ВСУ у справі від 20.08.2025 у справі за №160/28164/24:
Якщо особа не має підтверджених корпоративних прав, виплата не є дивідендом і оподатковується як інший дохід.
Базове правило – розподіл дивідендів пропорційно часткам учасників, якщо інший порядок не встановлений статутом або корпоративними документами.
Відповідно, учасник має право на пропорційний розподіл прибутку, а вибіркова виплата дивідендів порушує корпоративну природу цього доходу (див постанову ВСУ у справі від 16.04.2025 у справі за №916/4059/23).
Для податкових цілей це означає: якщо виплати здійснюються вибірково або не відповідають часткам, вони можуть втратити ознаки дивідендів і бути перекваліфіковані
Ризики перекваліфікації та підходи судів
Важлива і сутність виплати. Суди послідовно застосовують підхід: визначальною є економічна сутність операції, а не її назва. Це прослідковується у судових справах щодо оцінки ділової мети та реального характеру операцій.
Тому навіть формально «правильні» дивіденди можуть бути поставлені під сумнів, якщо:
- виплати мають регулярний характер;
- власник одночасно є директором з мінімальною зарплатою;
- виплати не мають економічної логіки.
У таких випадках податкова доводить, що фактично це винагорода за роботу.
Тож якщо виплату перекваліфіковано у зарплату, застосовуються повні податкові ставки. Також нараховуються штрафи та пеня за заниження податкових зобов’язань.
Висновки
Дивіденди – це не спосіб виплати коштів, а чітко визначена корпоративна процедура. Суди підтримують податкову, якщо:
- відсутній прибуток або рішення зборів;
- виплата здійснюється особі без корпоративних прав;
- порушується пропорційність розподілу;
- виплати не відповідають економічній сутності операції.
Ключовий ризик виникає тоді, коли виплати не відповідають реальній ролі особи в бізнесі. Саме в таких ситуаціях дивіденди найчастіше «перетворюються» на зарплату – з усіма податковими наслідками.
Тарас ШАРИЙ, експерт з обліку та оподаткування, сертифікований фахівець ACCA DipIFR
Читайте більше:
Дивіденди юрособам: нарахування, облік, податки, виплата
Нарахування дивідендів, роялті, орендної плати фізособам: податкові ризики
Дивіденди у товаристві з обмеженою відповідальністю: вісім ризиків
Чи може новий власник виплачувати собі дивіденди за попередні роки
Чи можна виплатити дивіденди тільки одному із учасників? Пояснюємо наслідки
Виплата дивідендів засновнику – нерезиденту: які податки сплачувати
Мінікурс на тему:
Дивіденди фізособам: правила виплати, облік, податки та звітність





















