Відходи на підприємстві: екологічний податок

1. Відходи на підприємстві: хто сплачує екологічний податок
2. Що таке тимчасове зберігання відходів та сплата екологічного податку
3. Розрахунок екологічного податку та звітність при тимчасовому зберіганні відходів
4. Відпрацьовані мастила: особливий порядок
5. Відходи на підприємстві: коли декларувати та сплачувати податок
6. Чи декларувати повторно, якщо відходи не вивезли
7. Побутові відходи: що потрібно врахувати

Відходи на підприємстві: хто сплачує екологічний податок

Платниками екологічного податку є всі суб’єкти господарювання, які здійснюють:

1. розміщення відходів (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання) (пп. 240.1.3 ПКУ).

Не є платниками податку за розміщення відходів суб'єкти господарювання, які розміщують на власних територіях (об'єктах) виключно відходи як вторинну сировину (п. 240.5 ПКУ)

Під розміщенням відходів ПКУ розуміє постійне (остаточне) перебування або захоронення відходів у таких місцях чи об’єктах (пп. 14.1.223 ПКУ):

розміщення відходів – постійне (остаточне) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозволи уповноважених органів.

Що таке тимчасове зберігання відходів та сплата екологічного податку

Законодавство не дає визначення «тимчасового» зберігання як окремого статусу. Будь-яке зберігання відходів на спеціально відведеній території (крім розміщення вторинної сировини) може вважатися розміщенням і об’єктом оподаткування (див. також роз’яснення ДПС: ЗІР, категорія 117.01 та ІПК ДПС від 30.04.2025 №2388/ІПК/20-40-04-05-12).

Підходи щодо сплати екологічного податку за тимчасове зберігання відходів, зокрема шин, відпрацьованих мастил, ламп, різко відрізняються між останніми офіційними роз’ясненнями ДПС та бухгалтерською / юридичною спільнотою.

Позиція податкової служби

ДПС наполягає, що якщо суб’єкт господарювання тимчасово зберігає на своїй території відходи (наприклад, зношені шини), навіть із метою подальшої передачі на утилізацію або спеціалізованому підприємству, він зобов’язаний подавати декларацію та сплачувати екологічний податок за весь період такого зберігання, навіть якщо це триває декілька днів.

Така позиція підтверджена офіційними роз’ясненнями у ЗІР (категорія 117.01), а також ІПК ДПС від 30.04.2025 №2388/ІПК/20-40-04-05-12.

Ключова цитата ЗІР, категорія 117.01:

Оскільки суб’єкт господарювання здійснює тимчасове розміщення відходів, що належать до окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, які утворились в процесі їх діяльності та продаються як товар або використовуються у власному виробництві, у т.ч. металобрухт, то у нього не виникають податкові зобов’язання з Екологічного податку. Разом з тим суб’єкти господарювання, які на підставі отриманих в установленому порядку дозволів здійснюють розміщення відходів за інших умов (відходи не належать до окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини), є платниками Екологічного податку.

В ІПК від 30.04.2025 №2388/ІПК/20-40-04-05-12 ДПС прямо вказує:

якщо підприємство утворює відходи (наприклад, шини акумулятори), тимчасово їх зберігає на власній території і потім передає на утилізацію, воно все одно повинно подавати декларацію та сплачувати екологічний податок, бо зберігання на спеціально визначеній території розглядається як «розміщення відходів».

Аналітики та професійна спільнота не погоджуються із таким трактуванням та вказують, що тимчасове зберігання відходів на території підприємства для подальшої передачі ліцензованим організаціям не є остаточним розміщенням у сенсі ПКУ, а отже не має оподатковуватися. Проте офіційна позиція податкової відрізняється, і на практиці підприємствам доводиться звітувати навіть за кілька днів зберігання шин чи небезпечних відходів на території, незважаючи на те, що інколи суми податку виявляються мізерними.

З огляду на офіційні позиції ДПС, підприємства, які тимчасово зберігають відходи на власній території, мають подавати декларацію з екологічного податку та сплачувати податок за весь період зберігання, навіть якщо потім ці відходи будуть передані на утилізацію чи переробку. Ризики донарахування та штрафів при іншому підході досить високі – адже штраф за неподання декларації з екологічного податку за ст. 120.1 ПКУ становить 340 грн, а при повторному порушенні – 1020 грн. Це в багатьох випадках значно більше, ніж власне екологічний податок (наприклад, при зберіганні невеликої кількості відходів, таких як шини).

В такій ситуації радимо:

Варіант 1. Подавати декларацію екологічного податку, зазначивши самостійно визначені обсяги забруднення та самостійно розрахований податок, або відсутність забруднення і податку, тобто декларацію з нульовими показниками (якщо податок має значення менше копійки). Так ви уникаєте можливого штрафу за неподання декларації (ст. 120.1 ПКУ).

Щодо реального визначення обсягу впливу на довкілля з невеликої кількості відходів, наприклад, 1-го чи 2-х акумуляторів чи одного комплекту шин, податкова може заперечити власний розрахунок лише з залученням фахівців Міндовкілля. Оскільки цифри в будь-якому разі мізерні, вірогідність такого розвитку подій майже нульова.

Варіант 2. Не обліковувати такі традиційні відходи, як шини та акумулятори, як незворотні відходи, а брати їх на облік як вторинну сировину. Адже ступінь непридатності для використання таких об’єктів – це питання судження: можна використовувати за призначенням і зношені шини, і акумулятори, які майже вичерпали свій ресурс, але їх ще можна зарядити. Такі об’єкти, як запаси, можливо продати ФОПу або фізособі для використання за призначенням та таким чином позбутися їх як об’єкта потенційного оподаткування екологічним податком. Для фізичних осіб не встановлено обов’язку сплачувати екологічний податок за тимчасове зберігання шин чи акумуляторів.

Звичайно, не всі види відходів можливо варіативно розглянути як вторинну сировину. Деякі з них очевидно є незворотніми в будь-якому випадку.

Розрахунок екологічного податку та звітність при тимчасовому зберіганні відходів

Зупинимося на розрахунку екологічного податку для деяких видів популярних відходів, що виникають у діяльності більшості підприємств, а саме: шин, акумуляторів та люмінесцентних ламп, а також відпрацьованих мастил (автомобільних).

Особливість визначення податкових зобов’язань з екологічного податку за розміщення відходів полягає в тому, що з 9 липня 2023 року в Україні діє новий Закон України від 20.06.2022 №2320-IX «Про управління відходами» (далі – Закон №2320), який запроваджує сучасні підходи та нову термінологію щодо обігу відходів. Також, затверджено Національний перелік відходів постановою КМУ від 20.10.2023 №1102 (далі – Постанова №1102). Загалом новим Національним переліком передбачено 20 груп та 895 видів відходів. У новому Національному переліку як класи відходів, так і термінологія відповідають вимогам ЄС. За приписами ч. 1 ст. 7 Закону №2320 відходи поділяють на два класи:

1) небезпечні відходи;

2) відходи, що не є небезпечними.

При цьому орієнтуватися слід на код відходів у Національному переліку відходів, що складається із шестизначного номера, до якого в разі позначення небезпечних відходів додається символ «*» (зірочка). Інакше кажучи, коди, позначені символом «*», ідентифікують небезпечні відходи, коди без позначення символом «*» ідентифікують відходи, що не є небезпечними (див. п. 8 Порядку класифікації відходів, затвердженого Постановою №1102). Отже, звернувшись до Національного переліку, ми бачимо, що ті відходи, які ми вирішили розглянути в цій статті: люмінісцентні лампи, акумуляторні батареї та відпрацьовані мастила – на сьогодні є небезпечними, а шини – не є небезпечними відходами.

Водночас ПКУ досі не оновлений під ці зміни. У ньому залишились старі визначення та порядок класифікації відходів на 4 небезпечні і 1 малонебезпечний клас відходів, і ставки податку за розміщення встановлені в залежності від класу (крім окремо зазначених відходів, наприклад люмінесцентних ламп).

Через це у питаннях класифікації видів відходів та порядку нарахування екологічного податку потрібно орієнтуватися на чинні підзаконні акти, навіть якщо вони були прийняті ще до набрання чинності новим законом.

На практиці податкова служба прямо зазначає:

до внесення змін у ПКУ екологічний податок розраховується за нормами ПКУ з урахуванням підзаконних нормативно-правових актів, які деталізують класифікацію відходів, порядок їх обліку та звітності. Ця позиція офіційно підтверджена ДПС у роз’ясненні, розміщеному на офіційному сайті.

Отже, з урахуванням цього визначаємо ставки податку для наших відходів, що розглядаються, згідно зі статтею 246 ПКУ, користуючись попередньою, старою класифікацією:

1. Люмінесцентні лампи, що відносяться по-старому до 1-го класу, виділені в ПКУ окремо, та на них зазначена окрема ставка податку – 16,57 гривні за одиницю.
2. Акумулятори та мастила відносяться до ІІ класу небезпеки (високонебезпечні), ставка податку встановлена 56,32 грн за тонну.
3. Відпрацьовані шини – до IV класу небезпеки, малонебезпечні, і ставка податку встановлена в розмірі 5,50 грн за тонну.

Формула розрахунку податку з розміщення відходів наведена у ст. 249.6 ПКУ:

Сума податку = Обсяг відходів відповідного виду × Ставка податку × Коефіцієнт-Т × Коефіцієнт-О

При цьому:

Коефіцієнт-Т враховує розташування місця розміщення відходів і наведений у пункті 246.5 ПКУ, дорівнює:

1. в межах населеного пункту або на відстані менш як 3 км від таких меж – коефіцієнт 3,
2. на відстані від 3 км і більше від меж населеного пункту – коефіцієнт 1.

Коефіцієнт-О – коригуючий коефіцієнт, що дорівнює 3 і застосовується у разі розміщення відходів на звалищах, які не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об’єктів.

Розрахунок податку за тимчасове зберігання 1000 кг відпрацьованих шин (місце зберігання – в межах міста):

1 т × 5,50 × 3 = 16,50 грн

Як бачимо, розрахована сума досить невелика. Можливо додати до формули також і другий збільшуючий коефіцієнт – хоч зберігання на власному складі і не є «розміщенням відходів на звалищах, які не забезпечують повного виключення забруднення»,- у такому разі сума податку становить 49,50 грн.

Розрахунок податку за тимчасове зберігання 5 штук люмінесцентних ламп:

5 × 16,57 = 82,85 грн.

Якщо додати коефіцієнт за розміщення у місті (3), сума визначається як 248,55 грн.

Зберігання акумуляторів вагою 100 кг або зберігання відпрацьованого мастила такої ж ваги відповідно до формули (із всіма коефіцієнтами):

0,1 × 56,32 × 3 × 3 = 50,69 грн (0,1 – це 100 кг, або 0,1 тонни).

Відпрацьовані мастила: особливий порядок

Щодо відпрацьованих мастил є окремий порядок, який потребує додаткової окремої звітності.

Підприємство, наприклад автотранспортне (далі – АТП), у процесі експлуатації автомобілів неминуче стикається з утворенням відпрацьованих моторних мастил (олив). Законодавство вимагає чітко фіксувати обіг таких відходів, навіть якщо саме підприємство не є профільним переробником мастил.

Згідно з Порядком збирання, перевезення, зберігання, оброблення (перероблення), утилізації та/або знешкодження відпрацьованих мастил (олив), затвердженим постановою КМУ від 17.12.2012 №1221 (далі – Порядок №1221), будь-який споживач мастил зобов'язаний або самостійно утилізувати відпрацьовані мастила, або передати їх спеціалізованому підприємству чи сервісній службі. Якщо власник мастил (наприклад, АТП) не має можливості власноруч забезпечити утилізацію, необхідно укласти договір з переробником або пунктом прийому відпрацьованих мастил (п. 8 Порядку №1221).

Після зливу мастил з автомобіля підприємство веде їх кількісний облік. Саме передача таких мастил іншому суб’єкту обов’язково оформлюється актом приймання (додаток 3 до Порядку №1221). Даний акт є підтвердженням факту передачі відпрацьованого мастила на утилізацію чи переробку, і без нього звітність буде вважатись неповною.

Зверніть увагу, що підприємства, які використовують мастила, повинні щоквартально (до 10 числа наступного місяця) подавати до Держекоінспекції звіт про стан поводження з відпрацьованими мастилами за формою з додатком 5 до Порядку №1221 (п. 6 Порядку №1221). У цьому звіті слід вказати обсяги утворених мастил, скільки передано на утилізацію, кому і на яких умовах, а також відобразити чи була отримана плата за збирання відходів чи сплачувалась за утилізацію.

Важливо: якщо відпрацьовані мастила ще не передані переробнику, вони зберігаються на території підприємства тимчасово.

Таке зберігання не є остаточним розміщенням відходів у розумінні ПКУ (пп. 14.1.223 ст. 14 ПКУ), і навіть існує діюча ІПК ДПС від 25.07.2023 №2040/ІПК/99-00-04-01-03-06, в якій стверджується, що до моменту передачі відпрацьованих мастил спеціалізованому підприємству (за наявності відповідного договору) при зберіганні менше 1 року екологічний податок не виникає.

Якщо ж договір не укладено або мастила зберігаються понад рік, податкові зобов’язання можуть виникнути. Але, вище ми наводили більш сучасні роз’яснення в ЗІР, за якими позицію було змінено. Тому, на наш погляд, на сьогодні для уникнення застосування штрафних санкцій за неподання декларації з екологічного податку слід все ж звітувати та розраховувати податок, як вказано вище.

Таким чином, підприємству потрібно:

1. забезпечити кількісний облік утворених відпрацьованих мастил;
2. укласти договір з приймальником або переробником мастил;
3. оформити акт приймання при передачі відходів;
4. подати звітність до Держекоінспекції;
5. зберігати відпрацьовані мастила не довше року та не накопичувати їх понад обсяг, який можна передати за договором, але – все одно подати декларацію з екологічного податку.

Відходи на підприємстві: коли декларувати та сплачувати податок

Визначення першої дати подання декларації з екологічного податку та порядок подальшого декларування і сплати податку безпосередньо пов’язані з фактом розміщення відходів суб’єктом господарювання.

ПКУ встановлює, що об’єктом та базою оподаткування є обсяги та види (класи) розміщених відходів, окрім обсягів та видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (пп. 242.1.3 ПКУ).

Під розміщенням відходів розуміють постійне (остаточне) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об’єктах, на використання яких отримано відповідні дозволи (пп. 14.1.223 ПКУ).

Відповідно до роз’яснення ДПС у ЗІР, категорія 117.04, декларацію з екологічного податку суб’єкт господарювання подає за той календарний квартал, в якому було вперше здійснено розміщення відходів, у тому числі небезпечних (наприклад, акумулятори, шини, люмінесцентні лампи), які не взяті на облік у встановленому порядку як вторинна сировина, незалежно від наявності дозволу на розміщення таких відходів.

Таким чином, якщо протягом кварталу вперше розміщено відходи (неважливо – тимчасово чи постійно, якщо це не вторинна сировина), обов’язково подається декларація саме за цей квартал, незалежно від наявності чи відсутності дозволу на розміщення відходів.

Декларація подається за формою, затвердженою наказом Мінфіну від 17.08.2015 №715, протягом 40 календарних днів, що настають за останнім днем звітного кварталу, а сплата екологічного податку здійснюється протягом 10 календарних днів після граничної дати подання декларації (п. 250.2 ст. 250 ПКУ).

Щодо особливостей заповнення додатка 3 і самої декларації, можна звернутися до публікації Декларація екологічного податку з додатками: інструкція заповнення

ДПС у своєму роз’ясненні щодо заповнення Додатку 3 (розрахунок податку за розміщення відходів) вказує:

У колонці 3 «об’єкт оподаткування» рядків 4.1, 4.2, 4.3 – фактичний обсяг розміщення відходів в тоннах (заокруглення значення цього показника здійснюється до трьох десяткових знаків за загальновстановленими правилами), для обладнання та приладів, що містять ртуть, елементи з іонізуючим випромінюванням, люмінесцентних ламп – в одиницях. Платникам екологічного податку, які обліковують фактичні обсяги розміщення відходів в інших одиницях виміру (куб. метрах тощо), з приводу визначення фактичних обсягів розміщення відходів в тоннах для заповнення колонки 3 поля 4 Додатка 3 слід звертатися до спеціальних підрозділів центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища. Правильність визначення платниками екологічного податку в тоннах фактичних обсягів розміщення відходів, які обліковуються в інших одиницях виміру (куб. метрах тощо), не належить до компетенції органів ДПС.

Чи декларувати повторно, якщо відходи не вивезли

Окремо слід розглянути ситуацію, коли відходи залишаються розміщеними на території підприємства й надалі.

Податкова служба чітко зазначає:

повторно відображати у декларації (додатку 3) ті ж обсяги відходів, що були вже задекларовані у попередньому кварталі, не потрібно. (і навіть тоді, коли договір на утилізацію відсутній). У декларації кожного наступного кварталу відображаються тільки нові обсяги відходів, які вперше розміщені у відповідному звітному періоді. Таким чином, податкові зобов’язання за обсяги відходів, вже відображених у попередніх кварталах, повторно не виникають (ЗІР, категорія 117.04).

Отже, декларація екологічного податку подається за квартал, у якому відходи вперше розміщено, і лише за ті обсяги, які з’явилися у цьому кварталі. Якщо такі відходи продовжують розміщуватися на території підприємства в наступних кварталах і не передані на утилізацію чи видалення, їх повторно декларувати не потрібно. Це правило узгоджується як із роз’ясненнями ДПС, так і з чинними нормами Податкового кодексу України

Побутові відходи: що потрібно врахувати

І наприкінці декілька слів про побутові відходи, які утворюються у будь-якого суб’єкта господарювання, так само як і у домогосподарства. Адже серед них може бути і відпрацьовані декілька батарейок, зламаний мобільний телефон, стрейч-плівка та безліч іншого сміття.

Чи доводити ситуацію до абсурду, та подавати декларацію за кожну батарейку АА?

Побутові відходи - змішані та / або роздільно зібрані відходи від домогосподарств, включаючи відходи паперу, картону, скла, пластику, деревини, текстилю, металу, упаковки, біовідходи, відходи електричного та електронного обладнання, відходи батарей та акумуляторів, небезпечні відходи у складі побутових, великогабаритні та ремонтні відходи, а також змішані та / або роздільно зібрані відходи з інших джерел, якщо ці відходи подібні за своїм складом до відходів домогосподарств (п. 26 ст. 1 Закону №2320).

На сьогодні ситуація з екологічним податком щодо побутових відходів залишається невизначеною.

Попри те, що такі відходи зазвичай передаються комунальним підприємствам на підставі договору на вивіз сміття, податкова служба, виходячи із чинних роз’яснень, фактично вимагає сплачувати екологічний податок навіть за їх тимчасове розміщення (у тому числі – в контейнерах до вивозу, наприклад у ЗІР, категорія 117.01).

Така практика виглядає абсурдно, адже в багатьох випадках відходи одразу передаються на утилізацію або захоронення через комунальні служби, і жодного «остаточного розміщення» на території підприємства не відбувається.

Водночас ризик претензій зі сторони контролюючих органів наразі зберігається, тому слід уважно слідкувати за новими роз’ясненнями ДПС, яка, ймовірно, має невдовзі уточнити свою позицію. Якщо позиція залишається незмінною, для запобігання претензій варто подавати декларацію, хоч би і з нульовими показниками, щоб уникнути штрафу за її неподання.

Читайте більше:

Екологічний податок 2025

Відходи на підприємстві: класифікація та бухоблік

Облік шин на підприємстві: від придбання до списання

Списання палива на підприємстві: облік та зразки документів

Макулатура та металобрухт: особливості обліку, ПДВ та звітності

Списання автомобіля на металобрухт: що робити з шинами, паливом та акумуляторами