Рада у другому читанні прийняла закон про Банки фінансової інклюзії. Це новий термін для банківської системи України.
Та чи відповідає суть діяльності таких нових банків самому визначенню ІНКЛЮЗІЯ? Адже вона полягає в збільшенні ступеня участі всіх громадян в соціумі, у тому числі людей з інвалідністю та інших маломобільних груп населення?
Згідно проєкту
фінансова інклюзія – це створення для клієнтів умов, що забезпечують можливість рівного доступу до отримання банківських, платіжних та інших фінансових та супровідних послуг, з урахуванням принципу недискримінації, незалежно від рівня особистого доходу фізичної особи та інших факторів, що перешкоджають клієнтам користуватися такими послугами.
Тобто, вимоги до створення банків фінансової інклюзії майже нічим не будуть відрізнятися до створення звичайних банків:
- мінімальний статутний капітал,
- стратегія розвитку,
- вимоги до керівних органів банку,
- ризик менеджменту,
- фінансового моніторингу тощо.
Найцікавіше – банки фінансової інклюзії матимуть право надавати послуги поза межами приміщення банку (відділення банку), а в разі залучення комерційного агента (наприклад, Укрпошти, Нової пошти, супермаркетів, АЗС, аптек тощо) – за межами приміщення, в якому комерційний агент надає послуги.
Нажаль, ні члени комітету, ні Національний банк, як регулятор, НЕ дослухалися пропозицій банківської спільноти про надання діючим звичайним банкам аналогічного права здійснювати частину платіжних послуг поза межами їх відділень.
Це дискримінаційне положення цього проєкту, оскільки звичайний банк повинен відмовитися від діючої ліцензії для отримання обмеженої ліцензії, або ж власники банку повинні створити новий банк фінансової інклюзії.
Майже впевнена, що для когось привабливим виглядає можливість придбання ОВДП та депозитних сертифікатів НБУ за рахунок вільних коштів людей, на які ще сподіваються майбутні власники таких банків.
Та допис про те, що мова в законі НЕ про інклюзію, а інші цілі. Можливо це своєрідний інструмент «покращити фінансовий стан», комусь – вийти зі збитків.
Джерело: Ніна Южаніна