Особливості надання відпустки без збереження заробітної плати в умовах воєнного стану

Працівники, які виїхали за межі України або мають статус внутрішньо переміщеної особи, можуть отримати відпустку без збереження заробітної плати на строк до 90 календарних днів під час воєнного стану. Для цього необхідно подати роботодавцю заяву з визначенням тривалості відпустки та додати документи, які підтверджують зазначені обставини. Законодавство не дає права роботодавцю відмовити у такій відпустці за умови наявності відповідних доказів

Згідно із роз`ясненнями Міністерства економіки України до Закону України від 01.07.2022 №2352–IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» відпустка, яка передбачена частиною четвертою статті 12 Закону України від 15.03.2022 № 2136–IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»(далі – Закон №2136), є новим видом відпустки без збереження заробітної плати, що надається працівникові в обов`язковому порядку за його заявою.


Дана відпустка не належить до відпусток без збереження заробітної плати, які надаються працівникові відповідно до статей 25, 26 Закону України від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки».


Для отримання такої відпустки працівник, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, звертається до роботодавця з відповідною заявою, в якій обов`язково має бути визначеною тривалість такої відпустки, але не більше ніж 90 календарних днів.


Закон не обмежив можливості працівника реалізувати своє право на цю відпустку кілька разів. Водночас вважаємо, що загальна тривалість відпусток (частин) яку працівник може вимагати надати відповідно до цієї норми не може перевищувати 90 днів протягом дії воєнного стану.


Законом не передбачено право роботодавця відмовити такому працівникові у наданні цієї відпустки. Водночас, виходячи із умов її надання, вбачається, що працівник має підтвердити той факт, що він «виїхав за межі території України» або «набув статусу внутрішньо переміщеної особи». Спосіб підтвердження факту виїзду за межі України не визначений законом, відтак рішення щодо надання відпустки у цьому випадку прийматиметься роботодавцем на підставі наданих працівником доказів, які в достатній мірі підтверджують цей факт.


Отже, законодавець встановив обов`язок для роботодавця надати працівнику відповідну відпустку, але за умови, наявність відповідних обставин, а саме: наявність факту перетину особою державного кордону або набуття статусу внутрішньо переміщеної особи.


Тобто, у разі звернення працівника із заявою про надання відпустки відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону №2136, йому також необхідно надати документи, що будуть підтверджувати наведені вище обставини (Касаційний адміністративний суд).


Джерело: Правові позиції Верховного Суду

Отримуйте щодня свіжі новини та корисні подарунки 🎁👇