Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №591/7260/25 розглянув спір щодо законності звільнення працівника у зв’язку зі скороченням штату та виконання роботодавцем обов’язку із запропонування іншої роботи.
Обставини справи
Позивач із 2020 року працював проректором з інфраструктурного розвитку та ресурсного забезпечення Сумського державного університету.
У березні 2025 року університет ухвалив рішення про скорочення цієї посади у зв’язку зі змінами в організації діяльності, які мотивував воєнною агресією, скороченням фінансових надходжень, зменшенням обсягів робіт та необхідністю оптимізації структури управління. Працівника своєчасно попередили про майбутнє звільнення та запропонували наявні вакантні посади.
Позивач вважав звільнення незаконним. На його думку, роботодавець не виконав обов’язок щодо працевлаштування, оскільки не запропонував новостворену посаду проректора з безпеки та господарського забезпечення. Він також стверджував, що фактично нова посада дублювала його попередні функції, а тому скорочення було формальним.
Університет заперечував проти позову, зазначаючи, що нова посада мала інший функціонал, пов’язаний із безпекою, мобілізаційною роботою, взаємодією з ТЦК та СП, військовими адміністраціями, цивільним захистом і забезпеченням функціонування укриттів.
Крім того, для її заміщення було встановлено обов’язкову вимогу щодо наявності другого рівня вищої юридичної освіти, якої позивач не мав.
Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні позову, після чого працівник звернувся з касаційною скаргою.
Позиція Верховного Суду
ВС вказав, що суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність скорочення штату та чисельності працівників, оскільки право визначати чисельність і штат працівників належить власнику або уповноваженому ним органу.
Разом із тим суд перевіряє наявність законних підстав для звільнення, дотримання порядку (процедури) звільнення, зокрема і відсутність дискримінації при звільненні.
Суд зазначив, що за приписами ч. 1 ст. 40, ч. 1 та 3 ст. 49-2 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення зобов’язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.
Роботодавець є таким, що виконав цей обов’язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з’явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення.
Суд зазначив, що судами встановлено: до кваліфікаційних вимог посади проректора з безпеки та господарського забезпечення входить наявність вищої юридичної освіти, тому така посада не могла бути запропонована позивачу в порядку виконання вимог ч. 2 ст. 40 та ч. 3 ст. 49-2 КЗпП, оскільки не відповідала його освіті та, відповідно, кваліфікації.
Водночас бажання працівника бути переведеним на певну посаду не встановлює жодного обов’язку щодо переведення такого працівника на обрану ним посаду у разі невідповідності кваліфікації такого працівника до обраної посади.
ВС вказав, що встановивши наявність у посадовій інструкції вимоги щодо другого або прирівняного до нього рівня вищої юридичної освіти, якої позивач не мав, суди обґрунтовано дійшли висновку про відсутність підстав для його переведення на новостворену посаду. Такі вимоги не суперечать Довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників.
Джерело: Судово-юридична газета
Читайте більше:
Зміна істотних умов праці під час воєнного стану: як діяти роботодавцю
Закінчення строкового договору: тонкощі звільнення за п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП
Найпоширеніші помилки роботодавців при звільненні за скороченням
Процедура скорочення працівника, з яким призупинено дію трудового договору у воєнний час
Чи змінив воєнний стан строки попередження про скорочення штату працівників
