Обставини справи
АТ «Харківобленерго» звернулося до суду з позовом до колишньої працівниці – юрисконсульта районного підрозділу компанії.
Підприємство просило стягнути 11 766,32 грн, які, на його думку, становили заборгованість за невідпрацьовані дні позачергового авансу, виплаченого після запровадження воєнного стану.
Як зазначало товариство, після початку повномасштабної війни керівництво ухвалило рішення про матеріальну підтримку працівників та здійснило низку позачергових виплат у рахунок майбутньої заробітної плати. Частину цих коштів працівниця отримала, однак через подальшу тривалу відсутність на роботі, на думку роботодавця, залишився непогашений борг.
У відповідь працівниця подала зустрічний позов. Вона просила скасувати наказ про звільнення, поновити її на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду. Серед підстав вона називала небезпеку для життя через бойові дії, відсутність укриття на робочому місці та те, що ще в серпні 2022 року подала заяву про звільнення.
Позиція Верховного Суду щодо повернення авансу
Переглядаючи справу №624/892/23, Верховний Суд не погодився з висновками попередніх інстанцій у частині стягнення коштів. Суд звернув увагу, що спірні виплати були здійснені саме в рахунок заробітної плати. Попри те, що роботодавець називав їх позачерговим авансом, вони були виплачені працівнику як засіб до існування в умовах воєнного стану.
Суд нагадав, що заробітна плата та інші виплати, які є засобом до існування фізичної особи, не підлягають поверненню, якщо вони були виплачені добровільно, за відсутності рахункової помилки з боку платника та недобросовісності з боку одержувача.
При цьому правильність здійснених розрахунків і добросовісність набувача презюмуються, а обов’язок доведення рахункової помилки або недобросовісності покладається на особу, яка вимагає повернення коштів.
У цій справі АТ «Харківобленерго» не довело ані наявності рахункової помилки, ані недобросовісності працівниці. Тому підстав для повернення спірних коштів не було. Саме з цих мотивів Верховний Суд відмовив у задоволенні первісного позову підприємства.
Чому Верховний Суд не поновив працівницю на роботі
Водночас касаційний суд погодився з висновками попередніх інстанцій щодо законності звільнення.
Суди встановили, що працівниця була відсутня на роботі з 19 жовтня 2022 року по 14 липня 2023 року. Ця обставина підтверджувалася табелями обліку робочого часу та актами про відсутність на робочому місці й фактично не заперечувалася самою працівницею.
Верховний Суд звернув увагу, що трудове законодавство не містить вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі. Воєнний стан, бойові дії та пов’язані з ними ризики можуть оцінюватися судами як поважні причини залежно від конкретних обставин справи.
Проте у цьому випадку працівниця не надала належних доказів, які б підтверджували неможливість виконання трудових обов’язків протягом тривалого часу, не оформила свою відсутність у встановленому порядку та не надала роботодавцю письмових пояснень навіть після отримання відповідного запиту.
Аргумент про трудову книжку
Також Верховний Суд відхилив доводи працівниці про порушення її прав через невидачу трудової книжки в день звільнення.
Суд зазначив, що роботодавець у день звільнення направив їй повідомлення про звільнення, копію наказу та лист із пропозицією прибути для отримання трудової книжки. За таких обставин підприємство створило умови для її своєчасного отримання та належним чином повідомило працівницю про необхідність забрати документ.
Джерело: Судово-юридична газета
Читайте більше:
Аванс за першу половину місяця: як правильно виплатити без порушень
Чи обов’язково виплачувати зарплату за відпрацьовані дні перед початком відпустки
Заява про утримання з заробітної плати зайво нарахованих сум
Зарплата та аванс в одній відомості: чи буде порушенням
Чи потрібно зберігати розрахунково-платіжні відомості за аванс
