
- Що каже закон: критерії резидентства
- Порядок видачі довідки: що є підставою для відмови
- Відповідь ДПС: крапки над «і»
- Практичні висновки для платників
- Що робити, якщо отримали незаконну відмову
- Системна проблема: формалізм замість закону
Громадянин України, який з 2023 року проживає у Німеччині, звернувся до регіонального податкового органу із, здавалося б, цілком зрозумілим запитом: отримати довідку про підтвердження статусу податкового резидента України у 2020–2022 роках. До заяви він додав витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (далі – ЄДРЮОФОПГФ), який підтверджував: у відповідні роки особа була зареєстрована як фізична особа – підприємець (далі – ФОП) в Україні.
Логіка заявника була бездоганною з правової точки зору. Підпункт 14.1.213 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) прямо встановлює, що достатньою (хоча й не виключною) умовою для визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце реєстрації її як суб'єкта підприємницької діяльності. Є реєстрація ФОП в Україні – є підстава вважатися резидентом.
Відповідь податківців виявилася несподіваною: відмова. Причина – на дату звернення у платника податків відсутнє зареєстроване місце проживання в Україні. При цьому, за словами заявника, таке місце проживання фактично було зареєстроване в Україні впродовж багатьох років до виїзду за кордон. Усно ж інспектори порекомендували «прописатися», і тоді повторно звернутися за довідкою.
Податківці відмовили у видачі довідки про резидентство за минулі роки, посилаючись на відсутність реєстрації місця проживання сьогодні, хоча закон вимагає перевіряти критерії резидентства за відповідний звітний період, а не на дату звернення
Що каже закон: критерії резидентства
Щоб зрозуміти, чому відмова є незаконною, варто звернутися до ПКУ. Підпункт 14.1.213 визначає резидента-фізособу через кілька критеріїв, які застосовуються послідовно:
- перший критерій – наявність місця проживання в Україні. Якщо особа має місце проживання лише в Україні, вона є резидентом без додаткових умов;
- другий критерій – центр життєвих інтересів. Якщо особа має місце проживання як в Україні, так і за кордоном, вирішальним стає місце знаходження центру її життєвих інтересів. І тут з'являється ключова норма: достатньою умовою для визнання центру інтересів в Україні є або місце постійного проживання членів сім'ї особи, або місце реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності.
Тобто факт реєстрації ФОП в Україні у відповідні періоди (роки) є самостійною і достатньою правовою підставою для визнання особи податковим резидентом України саме за ці роки.
Порядок видачі довідки: що є підставою для відмови
Наказом Мінфіну від 19.08.2022 №248 (далі – Наказ №248) затверджено форму довідки-підтвердження та Порядок її видачі. Пункт 5 цього Порядку містить вичерпний перелік підстав для відмови:
- особа не відповідає критеріям резидента України за підпунктом 14.1.213 ПКУ;
- відсутні дані про реєстрацію в ЄДРЮОФОПГФ – для ФОП або юросіб;
- відсутні дані про реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків;
- невідповідність відомостей у заяві даним інформаційних систем податкового органу;
- документи подані особою без відповідних повноважень;
- іноземна компанія не набула або відмовилася від статусу резидента України.
Відсутність поточної реєстрації місця проживання в цьому переліку не значиться. Жодного пункту, який би давав право відмовити людині лише тому, що сьогодні вона не має «прописки», – немає.
Перелік підстав для відмови у видачі довідки є вичерпним і визначений Наказом №248. Відсутність реєстрації місця проживання на дату звернення до цього переліку не входить
Відповідь ДПС: крапки над «і»
Оскільки регіональний орган відмовив, платник податків через відповідний комітет Верховної Ради порушив питання перед Державною податковою службою України. У листі від 11.06.2026 №691/2/99-00-24-01-02-02 (відповіді на запитання платників, надані Комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики) ДПС дала принципове роз'яснення.
Центральне відомство підтвердило:
перевірка критеріїв відповідності статусу податкового резидента України здійснюється за відповідний звітний період, про що й зазначається у самій довідці. Це означає, що при розгляді заяви про видачу довідки за 2020–2022 роки податковий орган зобов'язаний оцінювати, чи відповідала особа критеріям резидента саме тоді, а не на момент подачі заяви.
Логіка є незаперечною: якщо довідка видається «за 2020 рік», то й питання резидентства має вирішуватися станом на 2020 рік. Жодна норма закону не дозволяє «переносити» умови сьогоднішнього дня на минулі звітні періоди.
Щодо способу захисту прав ДПС також висловилася чітко: відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПКУ рішення контролюючого органу можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Згідно з пунктом 56.18 статті 56 ПКУ, платник податків має право оскаржити в суді будь-яке рішення контролюючого органу у будь-який момент після його отримання – з урахуванням строків давності, передбачених статтею 102 ПКУ.
ДПС підтвердила: відмова у видачі довідки про резидентство виключно через відсутність поточної «прописки» є безпідставною. Платник має право оскаржити таке рішення в адміністративному або судовому порядку
Практичні висновки для платників
Ця ситуація – не поодинокий випадок. З початком повномасштабного вторгнення та масовою еміграцією мільйони українців опинилися за кордоном. Частина з них потребує підтвердження статусу податкового резидента України за попередні роки для застосування міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування, для підтвердження свого статусу перед іноземними податковими органами або банками.
Що робити, якщо отримали незаконну відмову
Насамперед слід отримати відмову у письмовій формі з чітким обґрунтуванням. Якщо відмова надана усно або без посилань на конкретні норми – вимагайте письмового рішення: це є обов'язком контролюючого органу.
Далі готуйте скаргу до ДПС України або безпосередньо до адміністративного суду. Позиція центрального органу, викладена у вже згаданому листі від 11.06.2026 №691/2/99-00-24-01-02-02, є вашим аргументом.
При цьому важливо зібрати докази резидентства за запитуваний період: витяг з ЄДРЮОФОПГФ (якщо були ФОП), довідки про місце реєстрації проживання, що діяли в ті роки, документи про сімейні зв'язки в Україні, банківські та інші записи. Чим більше доказів охоплення відповідного звітного року, тим сильніша позиція.
Системна проблема: формалізм замість закону
За описаною ситуацією проглядає ширша проблема: місцеві податкові органи нерідко застосовують спрощений підхід – перевіряють наявність «прописки» як єдину умову резидентства, ігноруючи інші критерії, прямо передбачені Кодексом. Такий підхід зручний адміністративно, але суперечить закону.
Податкове резидентство – це складний правовий статус, який визначається сукупністю фактичних обставин за конкретний звітний рік. Реєстрація місця проживання є одним із критеріїв, але аж ніяк не єдиним і не обов'язковим за наявності інших достатніх підстав.
Роз'яснення ДПС України у листі від 11.06.2026 є важливим орієнтиром. Воно фіксує правильне тлумачення норм і може використовуватися платниками як аргумент у спорах з регіональними органами. Однак сама по собі необхідність доводити очевидне через центральне відомство або суд – це ознака того, що практика застосування норм потребує уніфікації та навчання інспекторів на місцях.
Довідка про податкове резидентство за минулі роки – це не привілей, а законне право платника. І реалізувати його можна навіть перебуваючи за кордоном
Дмитро ГАРНИЙ, партнер #BusinessOceanUA
Читайте більше:
Довідка про податкове резидентство: скільки паперових оригіналів можна отримати
Податкове резидентство українців за кордоном: як не отримати штрафи та довести нерезидентство
Хто може стати е-резидентом України: умови отримання статусу та обмеження





















