Податкове резидентство українців за кордоном: як не отримати штрафи та довести нерезидентство

1. Податковий кейс Кевіна Маккейба
2. Як визначається податкове резидентство в Україні
3. Як правильно організувати життя за кордоном
4. Як довести нерезидентство: стратегія доказування
5. Що кажуть українські суди
6. Ризикові тригери для ДПС
7. Висновки

Податковий кейс Кевіна Маккейба

Практика визначення податкового резидентства в цілях оподаткування існує вже більше 100 років. Починаючи з 2010-х років різні країни значно посилили контроль в цій сфері.

Мабуть, найбільш показовим є кейс Kevin McCabe v HMRC. Цей спір з податковими органами Великобританії, включаючи судовий розгляд справи, тривав 10 років. А самі протиправні дії платника податків, що призвели до податкових нарахувань та штрафів, були вчинені особою майже за 10 років до «візиту» податківців. Суд відмовив у визнанні нерезидентства попри формальний переїзд, підкресливши, що визначальним є не сам факт релокації, а реальний центр життя особи.

Українська практика фактично рухається тим самим шляхом, але має власні процедурні та доказові особливості, які необхідно враховувати ще до виникнення спору.

Як визначається податкове резидентство в Україні

Податковий кодекс України (пп. 14.1.213) встановлює каскадний підхід до визначення резидентства фізичної особи, який застосовується послідовно:

1) місце проживання,

2) постійне житло,

3) центр життєвих інтересів,

4) перебування понад 183 дні та, в крайньому випадку,

5) громадянство.

Ключова помилка більшості платників полягає в абсолютизації правила «183 днів», хоча воно застосовується лише тоді, коли неможливо визначити центр життєвих інтересів. На практиці податкові органи та суди майже завжди знаходять підстави для встановлення саме цього критерію, що робить інші аргументи другорядними.

Центр життєвих інтересів – ключовий критерій визначення податкового резидентства

Як правильно організувати життя за кордоном

Для втрати податкового резидентства недостатньо фізично виїхати з України, необхідно фактично перенести центр життя до іншої країни. Це означає наявність постійного житла за кордоном, яке використовується не формально, а як основне місце проживання разом із сім’єю, оплату комунальних послуг і довгострокову оренду або власність.

Особливе значення має місце проживання членів сім’ї, оскільки саме цей фактор часто стає визначальним у спорах із податковими органами. Додатково формується так званий ефект присутності через соціальну інтеграцію:

1. медичне страхування,
2. обслуговування у місцевих лікарнях,
3. навчання дітей,
4. відкриття банківських рахунків,
5. використання локальної інфраструктури.

Не менш важливим є економічний аспект, тобто джерело доходів, яке повинно бути пов’язане з іноземною юрисдикцією, наявність дозволу на роботу або ведення бізнесу за кордоном та фактична сплата податків у відповідній країні. Паралельно необхідно мінімізувати зв’язки з Україною, зокрема уникати активного ведення бізнесу, статусу ФОП, управління компаніями з території України та використання української фінансової інфраструктури як основної.

Як довести нерезидентство: стратегія доказування

У податкових спорах вирішальне значення має не окремий документ, а системна доказова база, яка підтверджує перенесення центру життя. До неї входять:

1. договори оренди або документи на житло,
2. підтвердження фактичного проживання,
3. докази проживання сім’ї,
4. реєстрації в якості суб'єкта підприємницької діяльності,
5. навчання дітей,
6. отримання медичних послуг, соціальної інтеграції та повсякденної активності.

Додатково враховуються дані про фізичну присутність, зокрема відмітки в паспорті та довідки прикордонної служби, однак вони мають допоміжний характер.

Важливим елементом є підтвердження податкового статусу за кордоном через декларації, сплату податків та, за можливості, отримання сертифіката податкового резидентства.

Саме сукупність цих факторів формує переконливу позицію, яка відповідає логіці як податкових органів, так і судів.

Що кажуть українські суди

Підходи українських судів демонструють стабільну орієнтацію на фактичні обставини життя платника. У справі №320/50783/25 Київський окружний адміністративний суд, аналізуючи питання резидентства, застосував повний каскад критеріїв і дійшов висновку, що визначальним є саме центр життєвих інтересів, який встановлюється через сімейні, соціальні та економічні зв’язки.

Суд підкреслив, що навіть тривале перебування за кордоном саме по собі не змінює податкового статусу, якщо ключові зв’язки залишаються в Україні.

Також у практиці розгляду подібних спорів фігурує підхід, за яким довідка про резидентство іншої країни не має пріоритетного значення без аналізу реальних обставин, а критерій «183 днів» застосовується лише субсидіарно.

Таким чином, суди фактично імплементують концепцію «реального центру життя», аналогічну міжнародним стандартам.

Ризикові тригери для ДПС

Практика Державної податкової служби України свідчить, що контроль будується навколо певних тригерів, які автоматично підвищують ймовірність перевірки. Найтиповішим є продаж активів після виїзду за кордон, коли податкові органи перевіряють, чи не була релокація здійснена виключно з метою оптимізації оподаткування.

Суттєвим ризиком є збереження статусу ФОП або активного бізнесу в Україні, що фактично нівелює аргументи щодо втрати резидентства.

Критичним фактором залишається проживання сім’ї в Україні, яке часто стає визначальним аргументом проти платника.

Додатковими тригерами є активне використання українських банківських рахунків, регулярні поїздки в Україну, відсутність податкового статусу в іншій країні та контроль іноземних компаній без належної звітності.

У сукупності ці обставини формують для податкового органу підстави стверджувати про збереження центру життєвих інтересів в Україні.

Висновки

1. Отже, українська модель визначення податкового резидентства фактично відповідає міжнародному підходу, згідно з яким вирішальним є не місце перебування, а місце реального життя особи.
2. Як показує іноземна практика, включаючи справу Kevin McCabe v HMRC, а також і українські судові рішення, формальні кроки не мають самостійної цінності без фактичного перенесення життєвих та економічних інтересів.
3. Саме тому головне правило для бізнесу та власників активів полягає не в тому, щоб просто виїхати з України, а в тому, щоб повноцінно інтегруватися в іншу країну, перенести туди сім’ю, доходи, інфраструктуру життя і зафіксувати це належними доказами.
4. Лише такий підхід дозволяє мінімізувати податкові ризики і успішно відстояти свою позицію у разі спору.

Дмитро ГАРНИЙ, партнер #BusinessOceanUA

Читайте більше:

Оподаткування доходів за кордоном: що варто знати українцям

ФОП і доходи з-за кордону: коли 5% перетворюються на 23% податків

Картка платника податків для українців за кордоном: порядок реєстрації

Чи є порушенням для ФОП на 2 групі надання послуг українцям за кордоном

Використання карти ФОПа за кордоном: як враховувати повернення коштів

Понад 183 дні за кордоном: як оподатковується дохід польського ФОП в Україні

Як заповнювати форму №20-ОПП щодо об’єктів оподаткування за кордоном