Суть спору (постанова від 11.02.2026 у справі №260/8313/24) полягала у правомірності анулювання реєстрації платником єдиного податку інтернет-провайдера на підставі висновків камеральної перевірки.
Податковий орган вважав, що позивач здійснює діяльність, яка не дає права застосовувати спрощену систему оподаткування.
Водночас платник податків наполягав на тому, що така діяльність фактично ним не здійснюється, а також вказував на порушення процедури прийняття оскаржуваного рішення.
Суд першої інстанції став на бік позивача. Апеляційний суд підтримав податківців. Верховний Суд, погоджуючись із висновком суду першої інстанції про протиправність рішення податкового органу, обрав доволі показовий підхід до мотивування. Суд прямо зазначив, що у разі встановлення порушень процедури проведення перевірки відсутня необхідність досліджувати інші обставини справи, зокрема фактичний характер діяльності платника податків.
Такий підхід ґрунтується на раніше сформульованих правових позиціях Верховного Суду, відповідно до яких перевірка є способом реалізації владних повноважень, що має здійснюватися виключно у порядку, визначеному законом. Зокрема, у постанові від 22.09.2020 у справі №520/8836/18 Суд наголосив, що порушення вимог до призначення та проведення перевірки призводить до визнання її незаконною, а акт перевірки визнається недопустимим доказом. Відповідно, рішення, прийняте на підставі такого акта, не може вважатися правомірним.
У справі №260/8313/24 Верховний Суд фактично розвинув цю позицію, застосувавши її до спорів щодо анулювання реєстрації платника єдиного податку. Суд підкреслив, що таке анулювання можливе виключно на підставі документальної перевірки, в ході якої встановлено порушення, що унеможливлюють перебування платника на спрощеній системі оподаткування. Використання камеральної перевірки для цих цілей є неприпустимим.
Особливого значення набуває висновок Суду про те, що встановлення процедурного порушення є достатньою підставою для скасування рішення контролюючого органу. Більше того, Суд прямо вказав, що у такому випадку суд першої інстанції не повинен був переходити до аналізу матеріально-правових аспектів спору.
Цей підхід має кілька важливих наслідків для подальшої судової практики:
- по-перше, він посилює значення процесуальних гарантій платників податків та фактично встановлює пріоритет процедури над змістом у податкових спорах;
- по-друге, він стимулює контролюючі органи до більш ретельного дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні перевірок.
Водночас не можна виключати, що подальший розвиток практики призведе до певного коригування цього підходу. Зокрема, можливим є формування позиції, відповідно до якої не кожне процедурне порушення автоматично тягне скасування рішення, а лише те, що вплинуло або могло вплинути на його зміст. Така судова практика вже існує, але стосується здебільшого оскарження податкових повідомлень-рішень за наслідками документальних перевірок.
Попри це, на сьогодні можна констатувати, що Верховний Суд зайняв доволі жорстку позицію:
недотримання процедури проведення перевірки саме по собі є достатньою підставою для визнання протиправним рішення про анулювання реєстрації платником єдиного податку.
Такий підхід формує важливий орієнтир для судів нижчих інстанцій та визначає вектор розвитку податкових спорів у цій категорії справ.
Дмитро ГАРНИЙ, партнер #BusinessOceanUA
Читайте більше:
Неустойка, застава, гарантія: як працюють способи забезпечення зобов’язань у договорах
ЦПД з головним бухгалтером: коли договір визнають трудовим і які штрафи загрожують
Нереальність операцій: теорія і практика
Оскарження податкового повідомлення-рішення: види
Строки позовної давності поновлюються: як підготуватися
Нереальні господарські операції
Заява про реєстрацію податкової накладної за рішенням суду
