Як повідомляє «Судово-юридична газета», питання компенсації за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовця мало б регулюватися спеціальним законодавством, проте на практиці все працює зовсім по іншому.
Суди зазначають, що у зв`язку з відсутністю в спеціальному законодавстві, яке регулює оплату праці військовослужбовців, норм, які встановлюють відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику при звільненні всіх належних сум, до правовідносин, які виникають під час звільнення з військової служби, допустимим є застосування норм статей 116 та 117 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП).
Разом із тим, Верховний Суд (далі – ВС) у постанові від 03.02.2026 №400/5149/24 чітко розмежував поняття:
- виключення військовослужбовця зі списків;
- звільнення.
У справі, що досліджувалася, спір стосувався компенсації затриманої виплати військовослужбовцю, якого було виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення та призначено на посаду в іншу частину. Тож, військовослужбовець звернувся до суду з позовом щодо нарахування середнього заробітку за весь час затримки (майже за три роки), вважаючи, що день виключення зі списків частини є днем звільнення у розумінні КЗпП.
Верховний Суд виклав правову позицію:
виключення зі списків особового складу частини у зв'язку з переведенням не є завершенням проходження військової служби. Натомість воно свідчить про припинення проходження служби у військовій частині у зв'язку з подальшим проходженням служби за іншим місцем, а отже, виплата грошового забезпечення позивачу здійснюється за новим місцем служби з дня, наступного за днем виключення зі списків особового складу.
Тобто, судячи з висновків ВС, стаття 117 КЗпП застосовується виключно у разі звільнення працівника.
У випадку переведення військовослужбовця на інше місце служби, а не при його звільненні, застосування зазначеної норми означало б розширювальне тлумачення та необґрунтоване поширення сфери дії статті 117 КЗпП на випадки, не охоплені її змістом і метою запровадження.
Тобто, суд не заборонив апелювати до статті 117 КЗпП у разі звільнення зі служби, а наголосив на неприпустимості розширювального тлумачення. Якщо військовослужбовець звільняється, а виплати при розрахунку затримують, чи не виплачують – ст. 117 КЗпП. Якщо військовослужбовець переводиться по службі – на статтю 117 КЗпП посилатися немає сенсу, необхідно шукати норми спеціальних нормативних актів.
Якщо військового перевели до іншої частини, у позові про стягнення середнього заробітку, з урахуванням нової правової позиції ВС, буде відмовлено, а проблема стягнення коштів так і залишиться.
Як зазначив ВС військовослужбовець навіть у таких обставинах не позбавлений можливості захисту своїх порушених прав. Так, у разі порушення встановлених строків виплати грошового забезпечення, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу варто вимагати компенсацію втрати частини доходів, передбачену законодавством, у зв'язку з несвоєчасною виплатою належних сум, відповідно до Закону України від 19.10.2000 № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».
Джерело: «Судово-юридична газета»
Читайте більше:
ВС пояснив: чи можна посилатись на штучний інтелект у суді
Ключові рішення Великої Палати ВС за листопад-грудень 2025 року
ВС підтвердив: проїзд і проживання представника – це судові витрати
Судова практика–2025: річні огляди Великої Палати та касаційних судів
