Незаконне переправлення осіб: коли злочин вважається закінченим

Суд визнав доведеним факт організації незаконного переправлення через кордон та надання неправомірної вигоди прикордоннику. Верховний Суд роз’яснив, що злочин за ст. 332 КК України є завершеним уже з моменту організації незаконного переправлення, незалежно від результату

3

344

Подобаються наші матеріали? Додайте нас в улюблені джерела Google, щоб частіше бачити наші новини в пошуку та ШІ-оглядах в Google.

Додати


Верховний Суд (далі ВС) у постанові від 16.12.2025 у справі №714/1508/22 дослідив наступну ситуацію.


У цьому кримінальному провадженні суди попередніх інстанцій визнали винуватим і засудили обвинуваченого за ч. 1 ст. 332, ч. 3 ст. 369 Кримінального кодексу України (далі – КК України) за те, що він організував незаконне переправлення свого сина через державний кордон України та надав начальнику відділення дільничних інспекторів прикордонної служби неправомірну вигоду в розмірі 70 498 грн за сприяння йому та його синові в незаконному перетині державного кордону поза встановленими пунктами пропуску.


У касаційній скарзі захисник заперечував висновки судів попередніх інстанцій про доведеність вини обвинуваченого, зокрема, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 332 КК України.


Залишаючи без зміни рішення судів попередніх інстанцій, ВС вказав, що незаконне переправлення осіб через державний кордон України – це дії особи, які полягають у забезпеченні перетинання (перевезення, переведення) державного кордону України іншими особами. При цьому, організація такого незаконного переправлення – це дії особи щодо розробки планів, визначення місця, часу незаконного переправлення, пошуку співучасників, створення організованої групи, її фінансування, озброєння тощо.

Для наявності в діях організатора незаконного переправлення осіб через кордон закінченого складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 332 КК України, не є обов'язковим факт перетину кордону особою, яка, згідно з планом, мала його перетнути, оскільки відповідальність для організатора настає вже за сам факт організації, керівництва та сприяння порадами, засобами тощо

Суд першої інстанції в цьому кримінальному провадженні встановив, що обвинувачений шукав спосіб перетину державного кордону України поза межами пунктів пропуску для себе та свого сина і просив раніше не знайому йому особу допомогти в цьому за грошову винагороду.


Обвинувачений, розуміючи, що свідок є службовою особою, яка має повноваження та інформацію щодо охорони державного кордону, надав цій особі неправомірну вигоду за сприяння йому та його синові в незаконному перетині державного кордону. З цих же підстав обвинувачення вважало доведеним, що обвинувачений організував незаконне переправлення свого сина, 23.11.1998 народження, через державний кордон України за сприяння свідка.


У вироку суду наведено конкретні обставини та спосіб вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 332 КК України, а та обставина, що жодну особу, яку він намагався незаконно переправити через державний кордон України, затримано не було, не впливає на кваліфікацію його дій за цією частиною статті.


Джерело: ВС


Читайте більше:


Ставки судового збору з 1 січня 2026 року

Апеляційний суд: обмеження права виїзду боржника є законним

Суд визнав незаконною мобілізацію через прострочене рішення про бронювання

Відстрочка від мобілізації без оформлення не звільняє від відповідальності – рішення суду

Верховний Суд: пропуск строку не є підставою для автоматичного залишення позову без розгляду


Матеріали на сайті https://7eminar.ua можуть містити роз’яснення державних органів та погляди зовнішніх авторів. Їхній зміст не завжди збігається з позицією редакції. Кожна публікація відображає особисту думку автора. Редакція не редагує авторські тексти і не несе відповідальності за їх зміст.
3

344

1

21

4

43

2

20

3

27

2

35

3

21

3

29

6

1142

4

228

5

69

3

30

4

31

3

19

18

47181

6

3395

3

68

3

28

3

19

Від «тонкої капіталізації» до правил ATAD: як зміниться облік витрат на запозичення з 1 січня 2028 року

КМУ схвалив законопроєкт №16036, розроблений Мінфіном для імплементації статті 4 Директиви ЄС ATAD щодо обмеження витрат на запозичення. Документ пропонує відмовитися від вибіркового правила «тонкої капіталізації» та запровадити єдиний підхід до всіх боргових зобов’язань – незалежно від статусу кредитора. Базове обмеження витрат на запозичення зберігається на рівні 30% EBITDA, водночас передбачено пороги, винятки та можливість безстрокового перенесення неврахованих витрат на майбутні періоди. Невраховані проценти, накопичені за чинними правилами до кінця 2027 року, не згорають, а враховуватимуться за новим механізмом. Застосовувати нові правила планують із 1 січня 2028 року, що має дати бізнесу час підготуватися до змін

основне зображення для Від «тонкої капіталізації» до правил ATAD: як зміниться облік витрат на запозичення з 1 січня 2028 року
3

17

2

40