
Верховний Суд (далі – ВС) у постанові від 16.12.2025 у справі №714/1508/22 дослідив наступну ситуацію.
У цьому кримінальному провадженні суди попередніх інстанцій визнали винуватим і засудили обвинуваченого за ч. 1 ст. 332, ч. 3 ст. 369 Кримінального кодексу України (далі – КК України) за те, що він організував незаконне переправлення свого сина через державний кордон України та надав начальнику відділення дільничних інспекторів прикордонної служби неправомірну вигоду в розмірі 70 498 грн за сприяння йому та його синові в незаконному перетині державного кордону поза встановленими пунктами пропуску.
У касаційній скарзі захисник заперечував висновки судів попередніх інстанцій про доведеність вини обвинуваченого, зокрема, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 332 КК України.
Залишаючи без зміни рішення судів попередніх інстанцій, ВС вказав, що незаконне переправлення осіб через державний кордон України – це дії особи, які полягають у забезпеченні перетинання (перевезення, переведення) державного кордону України іншими особами. При цьому, організація такого незаконного переправлення – це дії особи щодо розробки планів, визначення місця, часу незаконного переправлення, пошуку співучасників, створення організованої групи, її фінансування, озброєння тощо.
Суд першої інстанції в цьому кримінальному провадженні встановив, що обвинувачений шукав спосіб перетину державного кордону України поза межами пунктів пропуску для себе та свого сина і просив раніше не знайому йому особу допомогти в цьому за грошову винагороду.
Обвинувачений, розуміючи, що свідок є службовою особою, яка має повноваження та інформацію щодо охорони державного кордону, надав цій особі неправомірну вигоду за сприяння йому та його синові в незаконному перетині державного кордону. З цих же підстав обвинувачення вважало доведеним, що обвинувачений організував незаконне переправлення свого сина, 23.11.1998 народження, через державний кордон України за сприяння свідка.
У вироку суду наведено конкретні обставини та спосіб вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 332 КК України, а та обставина, що жодну особу, яку він намагався незаконно переправити через державний кордон України, затримано не було, не впливає на кваліфікацію його дій за цією частиною статті.
Джерело: ВС
Читайте більше:
Ставки судового збору з 1 січня 2026 року
Апеляційний суд: обмеження права виїзду боржника є законним
Суд визнав незаконною мобілізацію через прострочене рішення про бронювання
Відстрочка від мобілізації без оформлення не звільняє від відповідальності – рішення суду
Верховний Суд: пропуск строку не є підставою для автоматичного залишення позову без розгляду



















