Топ-10 найпоширеніших помилок, яких допускаються під час складання фінзвітності

1. Звітування не за тими формами фінзвітності
2. Немає «оригінальної» первинки – немає витрат у фінзвітності
3. Заповнення платниками єдиного податку рядка 2300 форми №2-м та/або №2-мс
4. Не декларування собівартості робіт (послуг) у звіті про фінансові результати
5. Відсутня рекласифікація довгострокових заборгованостей у поточні
6. Не відображення виданих авансів у рядку 1130 форми №1
7. Відображення процентів, нарахованих на залишок коштів на рахунку в банку, на субрахунку 732
8. Фіксація поточного податку на прибуток у складі витрат наступного періоду
9. Виплата дивідендів та перевірка формули розрахунку чистого прибутку
10. Дохід від «основної» оренди слід показувати у рядку 2000, а не рядку 2120 форми №2

Звітування не за тими формами фінзвітності

Як відомо, ч. 3 ст. 11 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон про бухоблік) для мікропідприємств, малих підприємств, непідприємницьких товариств, філій та представництв юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави (окрім тих, що зобов’язані складати фінансову звітність за міжнародними стандартами) передбачено скорочену за показниками фінансова звітність у складі балансу та звіту про фінансові результати.

Самі форми скороченої фінзвітності та порядок їх оформлення наведені в НП(С)БО 25 «Спрощена фінансова звітність», затвердженому наказом Мінфіну від 25.02.2000 №39 (далі – НП(С)БО 25). Згідно з його пп. 1 п. 2 р. I малі підприємства та представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності мають складати фінансову звітність малого підприємства, яка включає баланс за формою №1-м та звіт про фінансові результати за формою №2-м.

Своєю чергою, в пп. 2 п. 2 р. I НП(С)БО 25 визначено, що мікропідприємства та непідприємницькі товариства повинні формувати фінансову звітність мікропідприємства, яка складається з балансу за формою №1-мс та звіту про фінансові результати за формою №2-мс.

Завантажуйте шаблони та зразки:

1. Фінансова звітність малого підприємства (Форми № 1-м, 2-м);
2. Фінансова звітність мікропідприємства (Форми № 1-мс, 2-мс).

Відповідно до ч.1 ст. 85 Цивільного кодексу України непідприємницькими товариствами вважають товариства, діяльність яких спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів і які не мають на меті одержання прибутку для його подальшого розподілу між учасниками (тобто, по суті, це мається на увазі про неприбуткові організації та установи).

При цьому, це імперативні норми. Тобто нормами НП(С)БО 25 чітко визначено, які підприємства можуть складати скорочену фінзвітність, та за якими формами вони це мають робити. І НП(С)БО 25 не надає юрособам права вибору щодо форм скороченої фінзвітності. Тому обирати між формами «м» і «мс» загалом не можна. Інакше кажучи, мікропідприємства мають формувати форми №1-мс/№2-мс, а малі підприємства – №1-м/№2-м.

До речі, мікропідприємства та малі підприємства можуть замість скороченої фінзвітності за формами №1-мс/№2-мс та №1-м/№2-м відповідно складати повноформатну фінзвітність із НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженим наказом Мінфіну від 07.02.2013 №73 (далі – НП(С)БО 1). Таке право передбачене п. 2. р. II НП(С)БО 1.

Таким чином, подання, наприклад, мікропідприємством фінзвітності за формами №1-м та №2-м можна трактувати як помилку. І формально за це може загрожувати адмінвідповідальність зі ст. 186-3 КпАП. Згідно з нею неподання органам державної статистики даних для проведення державних статистичних спостережень або подання їх недостовірними, не в повному обсязі, не за формою, передбаченою звітно-статистичною документацією, чи із запізненням тягне за собою накладення штрафу в розмірі від 170 до 255 грн.

Немає «оригінальної» первинки – немає витрат у фінзвітності

На практиці досить часто виникають ситуації, коли для підприємства роботу (послугу) вже виконано, проте на кінець звітного періоду, в якому це відбулося, ще немає первинного документа, який підтверджує таку господарську операцію. І в такому разі обліковці приймають рішення взагалі не показувати витрати (в т.ч. й у фінзвітності) по тих операціях, по яких «оригінальна» первинка запізнюється.

Однак це не правильно. Адже наявність первинного документа – це умова (підкреслимо: саме умова, а не дата) для відображення госпоперації в бухобліку та фінзвітності (ч. 1 ст. 9 Закону про бухоблік). Своєю чергою, дата отримання первинки зовсім не визначає дати фіксації в бухобліку тієї чи іншої госпоперації (як і дата складання первинного документа не важлива для періоду відображення будь-якої госпоперації). Адже для вибору звітного періоду, в якому в бухобліку мають бути відображені, зокрема, витрати, необхідно відштовхуватися від загальних правил НП(С)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Мінфіну від 31.12.1999 №318 (далі – НП(С)БО 16).

Тому, по великому рахунку, у ситуації, коли подія вже відбулася, а «оригінальна» первинка її ще десь далеко наздоганяє (тобто, скажімо, на кінець звітного періоду вона ще відсутня, бо запізнюється, але Ви точно знаєте, що вона буде), то це не є перешкодою для відображення такої госпоперації. Тобто в такому разі безпідставно відкладати момент відображення витрат на інший період Адже це зумовить необхідність фіксації таких витрат за правилами виправлення помилки.

Варіант виходу із такої ситуації описано в абз. 2 п. 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995 №88. Там сказано:

Якщо правилами документообороту підприємства передбачена можливість відображення господарської операції, щодо якої на момент закінчення складання регістрів бухобліку за звітний період від контрагента у терміни, встановлені законодавством, не отримано первинного документа, підставою для перенесення інформації про таку господарську операцію до регістрів бухобліку є належним чином оформлений внутрішній первинний документ (акт), складений посадовою особою, відповідальною за приймання-відпуск товарно-матеріальних цінностей, робіт і послуг.

Як бачите, бухнормативка допускає можливість фіксації госпоперації без «оригінальної» первинки. Для реалізації цього треба всього-на-всього оформити внутрішній документ (наприклад, самоакт) і саме на його підставі показати в бухобліку та фінзвітності витрати. А вже тоді коли таки прийде «автентична» первинка від контрагента, підкладайте її під свій саморобний акт, і спіть спокійно.

Заповнення платниками єдиного податку рядка 2300 форми №2-м та/або №2-мс

Рядок 2300 форми №2-м/№2-мс йменовано «Податок на прибуток». В ньому відображається сума податку на прибуток, яка визначається в розмірі податку на прибуток за звітний період (див. п. 5.8 р. II та п. 2.6 р. III НП(С)БО 25). Тобто тут показують суму податку на прибуток за звітний період, визначену згідно з Податковим кодексом України (далі – ПКУ). Її (тобто суму податку на прибуток) в бухобліку показують за дебетом рахунку 98.

Оскільки платники єдиного податку не сплачують податок на прибуток в принципі, то й заповнювати рядок 2300 форми №№2-м/№2-мс вони не повинні.

Єдиний податок, який підлягає сплаті в бюджет, на підставі п. 18 НП(С)БО 16 доцільно обліковувати у складі адміністративних витрат (тобто за дебетом рахунку 92) та відповідно показувати у рядку 2180 форми №2-м (або рядку 2165 форми №2-мс).

Не декларування собівартості робіт (послуг) у звіті про фінансові результати

Чомусь більшість обліковців хибно вважають, що собівартість треба формувати лише коли є виробництво продукції. Однак це зовсім не так. Згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Мінфіну від 30.11.1999 №291 (далі – Інструкція №291), рахунок 23 «Виробництво» застосовується для обліку на окремих субрахунках витрат:

1. промислових і сільськогосподарських підприємств на виробництво продукції;
2. підрядних, геологічних та проектних організацій на виконання будівельно-монтажних, геологорозвідувальних та проектно-вишукувальних робіт;
3. підприємств транспорту та зв'язку на надання послуг;
4. науково-дослідних підприємств на виконання науково-дослідних і конструкторських робіт;
5. підприємств громадського харчування на випуск власної продукції;
6. дорожніх господарств на утримання й ремонт автомобільних шляхів; підприємств, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення та ведуть окремий облік витрат за кожним видом діяльності, що підлягає ліцензуванню;
7. інших підприємств та організацій;
8. допоміжних (підсобних) виробництв.

Отже, виконання робіт (надання послуг) теж зобов’язує формувати їхню собівартість (на рахунку 23 із подальшим списанням таких сум на субрахунок 903) і заповнювати рядок 2050 форми №2/№2-м/№2-мс. Відповідно якщо у формі №2/№2-м/№2-мс «послугового» підприємства заповнено лише рядок 2000, а рядок 2050 пустий, то це найочевидніше свідчить про некоректне відображення інформації у фінзвітності.

Відсутня рекласифікація довгострокових заборгованостей у поточні

Згідно із національною системою стандартизації на дату балансу довгострокову заборгованість (наприклад, за отриманими позиками) чи її частину, строк погашення якої становить менше 12 місяців з дати балансу, слід перевести до складу поточної. У бухзаписах таке переведення довгострокової заборгованості (її частини) в поточну можна показати так: Дт 183 Кт 611. А в балансі за формою №1 таку рекласифіковану заборгованість треба показувати у рядку 1690 «Інші поточні зобов’язання», а не рядку 1515 «Інші довгострокові зобов’язання».

Не відображення виданих авансів у рядку 1130 форми №1

Багато підприємства не використовують для бухобліку виданих авансів спеціальний субрахунок 371 «Розрахунки за виданими авансами». Вони їх, наприклад, показують просто на субрахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями». Таке умовне спрощення ведення бухобліку може призвести до некоректного заповнення фінзвітності. Адже у формі №1 виділено окремий спеціальний рядок 1130 для фіксації дебіторської заборгованості за виданими авансами (п. 2.28 р. II Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності, затверджених наказом Мінфіну від 28.03.2013 №433). Відповідно невиокремлення виданих авансів на окремому субрахунку 371 може ускладнити заповнення рядка 1130 форми №1.

Відображення процентів, нарахованих на залишок коштів на рахунку в банку, на субрахунку 732

Ще однією досить поширеною помилкою є відображення в бухобліку відсотків, нарахованих на залишок коштів на поточних рахунках в банках, на субрахунку 732 «Відсотки одержані» і включення обороту по ньому до рядка 2220 форми №2.

Разом з тим, Інструкція №291 рекомендує обліковувати такі проценти на субрахунку 719 «Інші доходи від операційної діяльності». Відповідно вони мають осідати у рядку 2120 форми №2.

Фіксація поточного податку на прибуток у складі витрат наступного періоду

Як відомо, річна декларація з податку на прибуток подається протягом 60 календарних днів після закінчення звітного року (пп. 49.18.3 ПКУ). Ще 10 календарних днів відведено на сплату податку на прибуток, задекларовано у річній деці (п. 57.1 ПКУ). Через це дехто вважає, що оскільки сплаті такий податок підлягає в році, наступному за звітним, то й запис: Дт 98 Кт 64/податок на прибуток (а відповідно й відображення цієї суми у рядку 2300 форми №2) можна робити лише в такому наступному році. Проте це не вірно. Адже один із базових принципів бухобліку говорить, доходи і витрати слід відображати в бухобліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів (ст. 4 Закону про бухоблік). Через це витрати на сплату податку на прибуток за 2025 рік мають бути показані у рядку 2300 форми №2 за 2025 рік, а не за 2026 рік, коли фактично буде сплачено такі суми.

Виплата дивідендів та перевірка формули розрахунку чистого прибутку

По-перше, варто зауважити, що під час нарахування та виплати дивіденді не задіюються витратно/доходні рахунки. Тому такі операції взагалі не відображаються у звіті про фінансові результати.

У бухобліку нарахування дивідендів показують так: Дт 443 Кт 671. Аїх виплату можна відобразити так: Дт 671 Кт 311.

В кінці року сальдо субрахунку 443 закривають у кореспонденції із субрахунками 441 та/або 442 з виведенням сальдо на одному з них.

По-друге, якщо протягом року було використання прибутку (наприклад, на виплату дивідендів), то формула: чистий прибуток (рядок 2350 Звіту про фінрезультати за формою №2) = Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) на кінець звітного періоду – Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) на початок звітного періоду (графа 4 – графа 3 рядка 1420 Балансу за формою №1) не працюватиме. І це нормально. Адже вона не враховує факт використання нерозподіленого прибутку підприємства, якого часто лише у балансі та звіті про фінансові результати й не побачиш. В такому разі різницю в сумі виплачених дивідендів має бути зазначено у графі 7 рядка 4200 Звіту про власний капітал за формою №4.

Дохід від «основної» оренди слід показувати у рядку 2000, а не рядку 2120 форми №2

Коли оренда – основний вид діяльності підприємства, то в такому разі дохід від оренди слід показувати на субрахунку 703 (див. пояснення до цього субрахунку в Інструкції №291), а її собівартість (яка може складатися із суми амортизації, зданого в оренду об'єкта) треба акумулювати спочатку на рахунку 23 із подальшим перекиданням на субрахунок 903.

Відповідно за таких умов у формі №2 має бути заповнений рядок 2000 та відповідно рядок 2050.

Якщо ж оренда – це не основний вид діяльності компанії, то дохід від неї в бухобліку слід показувати на субрахунку 713 і фіксувати його у рядку 2120 форми №2.

Шаблони та зразки документів:

Фінансова звітність малого підприємства (Форми № 1-м, 2-м)

Фінансова звітність мікропідприємства (Форми № 1-мс, 2-мс)

Читайте більше:

Фінансова звітність-2025: подаємо правильно і без стресу

Примітки до фінансової звітності за формою №5: інструкція

Фінансова звітність мікропідприємства за формами №1-мс, 2-мс: інструкція

Фінансова звітність малого підприємства за формами №1-м, 2-м: інструкція

Відео за темою:

Фінансова звітність: подаємо без ризику штрафів і аналізуємо показники

Фінансова звітність: ТОП 7 критичних помилок, які коштуватимуть вам штрафів

Фінансова звітність: практичні кейси з підготовки до складання та подання балансу, форми 2 тощо

Фінансова звітність для великих, середніх, малих та мікропідприємств: на що звернути увагу до закриття року

Складання фінансової звітності: що потрібно врахувати та відкоригувати, щоб не потрапити до плану-графіка перевірок