Легальна оптимізація прибутку: як правильно застосовувати амортизацію, резерви та інші податкові інструменти

1. Амортизація основних засобів
2. Оцінка запасів
3. Формування резерву сумнівних боргів
4. Формування резервів
5. Безповоротна фінансова допомога та прощення боргів
6. Висновки

Амортизація основних засобів

Один із найбільш дієвих інструментів, що дозволяє впливати на фінансовий результат і, відповідно, на податок на прибуток, – це амортизація. Вибір методу нарахування амортизації (прямолінійний, виробничий, прискорений) дозволяє збільшити витрати звітного періоду і, відповідно, зменшити базу оподаткування. Наприклад, прискорена амортизація нових основних засобів подвійного призначення (для енергозбереження, цифрової трансформації тощо) прямо передбачена Податковим кодексом України (далі – ПКУ).

Що можна робити?

1. обрати метод амортизації (прямолінійний, виробничий тощо);
2. змінити строк корисного використання активу (зменшення прискорює амортизацію, збільшення – знижує витрати);
3. переглянути ліквідаційну вартість;
4. тимчасово зупинити нарахування амортизації (консервація, виведення з експлуатації).

Для малодохідників (дохід до 40 млн грн) – у разі відмови від податкових різниць, нарахування амортизації відбувається виключно за правилами бухобліку, тому ці інструменти реально впливають на базу. Таким чином, для малодохідників амортизація є потужним інструментом впливу на фінансовий результат і, відповідно, на податок на прибуток.

Для високодохідників – бухгалтерська амортизація перекривається податковими різницями, тож вирішальне значення має саме податкова амортизація.

У цьому випадку оптимізаційний ефект досягається за рахунок:

1. вибору груп основних засобів (машини, обладнання, транспортні засоби, інші ОЗ);
2. використання можливостей прискореної амортизації, передбачених перехідними положеннями ПКУ;
3. застосування скорочених строків амортизації для нових об’єктів, введених в експлуатацію після 1 серпня 2024 року (наприклад, транспортні засоби – не 5 років, а лише 2).

Водночас у бухгалтерському обліку підприємство може встановити довший строк (8, 10 або навіть 20 років), що дозволяє балансувати між фінансовою звітністю та податковими витратами.

Оцінка запасів

Оцінка запасів – це не лише право бухгалтера, а й прямий обов’язок підприємства. На дату балансу компанія повинна перевірити, чи відповідає балансова вартість запасів їхній чистій вартості реалізації за принципом «нижчої з двох оцінок»:

1. первісна вартість,
2. чиста вартість реалізації (ціна можливої реалізації мінус витрати на продаж).

Нагадаємо, що чиста вартість реалізації – це сума, за яку підприємство реально може продати запаси на звітну дату, за мінусом очікуваних витрат на збут

Наприклад, якщо у балансі костюм обліковується по 3 000 грн, але ринок диктує максимум 2 000 грн, а ще й доставка коштує 200 грн, то фактична оцінка на балансі має становити 1 800 грн. Решта (1 200 грн) списується у витрати – на рахунок 946 «Втрати від знецінення запасів».

Це не є списанням запасів, а лише їх оцінкою, що дозволяє сформувати об’єктивний фінансовий результат. Важливо, що така операція не впливає на ПДВ, адже податковий кредит не коригується.

Але, щоб витрати були визнані законними, потрібно правильно оформити документи:

1. створити комісію з оцінки;
2. скласти обґрунтований акт;
3. відобразити результати в бухгалтерії.

ДПС визнає, що при знеціненні запасів різниці не виникають.

Для малодохідників (дохід до 40 млн грн) – це чисті витрати без різниць. Тобто витрати від оцінки запасів прямо зменшують базу оподаткування.

Для високодохідників – формування резервів під знецінення запасів перекривається збільшувальною різницею. Ефект з’являється лише тоді, коли фактично понесені витрати покриваються резервом.

Формування резерву сумнівних боргів

Витрати на створення резервів – ще один дієвий механізм оптимізації. Якщо вони сформовані відповідно до стандартів бухгалтерського обліку, їх можна враховувати у складі витрат. Особливо це стосується резерву сумнівних боргів, гарантійних зобов’язань, відпусток працівникам.

Період кризи – і карантин, і особливо воєнний стан – суттєво збільшив кількість дебіторської заборгованості, яка переходить у категорію сумнівної. Бізнес опинився перед дилемою: чи отримає він свої кошти назад, чи доведеться визнавати втрати. У таких умовах саме формування резерву сумнівних боргів стало не лише інструментом бухгалтерського обліку, а й важливим чинником для податкового навантаження.

Ключове питання: який метод створення резерву застосовує підприємство. Якщо компанія є малодохідником, то все відбувається за правилами бухобліку: створення резерву автоматично означає витрати, без будь-яких податкових коригувань. Тобто ефект відразу відчутний на фінансовому результаті.

Інша ситуація у високодохідників. Тут працюють податкові різниці, і сам факт створення резерву ще не зменшує базу з податку на прибуток. Податковий ефект настане лише в момент фактичного списання заборгованості. Тому важливо чітко планувати: резерв створюється зараз, а вплив на податкову базу відкладений у майбутнє.

Водночас слід пам’ятати, що резерв формується не під усі борги. Він стосується лише тих зобов’язань, які є фінансовими активами, тобто мають грошовий характер

Наприклад, якщо компанія перерахувала аванс і очікує отримати товари чи послуги, резерв створити неможливо. Але якщо договір розірвано і постачальник повинен повернути аванс, який не повертає – така заборгованість може вже визнаватися сумнівною і під неї допустиме формування резерву.

Що можна робити?

1. створювати резерв під заборгованість, яка має ознаки фінансового активу (грошова форма, право на повернення коштів);
2. включати до витрат як бухгалтерську оцінку ризиків.

Для малодохідників – одразу оптимізувати фінансовий результат і, відповідно, базу оподаткування.

Для високодохідників – при створенні резерву: Дт 944 – Кт 38 → у бухобліку визнається витрата, але для цілей податку на прибуток виникає різниця, і база не зменшується.

При списанні безнадійної заборгованості за рахунок резерву: Дт 38 – Кт 377 «Розрахунки з іншими дебіторами» → на цьому етапі спрацьовує податковий ефект, адже списання підтверджує безнадійність боргу.

Формування резервів

Формування резервів – один із тих механізмів бухгалтерського обліку, який прямо впливає на фінансовий результат і, відповідно, на базу оподаткування податком на прибуток. Але ефект від нього залежить від статусу підприємства.

Крім сумнівних боргів, підприємства можуть створювати й інші резерви:

1. під відпустки,
2. під гарантійні зобов’язання,
3. під аудит,
4. під обтяжливі контракти тощо.

Для малодохідників, які відмовилися від податкових різниць, ситуація максимально проста:

1. будь-який сформований резерв (під гарантійні зобов’язання, аудит, обтяжливі контракти тощо) автоматично зменшує фінансовий результат;
2. жодних податкових коригувань не відбувається, отже, витрати напряму знижують базу оподаткування.

Для високодохідників (з доходом понад 40 млн грн) діє інший підхід:

1. більшість резервів «перекриваються» збільшуючими різницями, тож ефекту від їх формування в оподаткуванні немає;
2. єдиний виняток – резерв відпусток та інших виплат, пов’язаних із оплатою праці. У цьому випадку витрати визнаються як у бухобліку, так і в податковому без різниць, тому резервування завжди вигідне.

Ба більше, формування резерву відпусток – не просто можливість, а обов’язок для малих і середніх підприємств (відповідно до Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»). Виключення зроблено лише для мікропідприємств.

І тут варто пам’ятати про ризики. Якщо підприємство, яке зобов’язане формувати резерв відпусток, цього не робить, податківці під час перевірки можуть визнати нараховані відпускні некоректними.

Безповоротна фінансова допомога та прощення боргів

Подарунки, фінансова допомога, прощення боргів – теж інструмент впливу на базу. Щедрість у бізнесі може мати зовсім різні наслідки для податкового обліку. Йдеться про ситуації, коли підприємство надає безповоротну фінансову допомогу, дарує майно або прощає борги. На перший погляд, усе просто: списали з балансу й рухаємось далі. Проте в оподаткуванні податком на прибуток усе залежить від двох ключових чинників: статусу платника (малодохідник чи високодохідник) та статусу отримувача допомоги.

Для малодохідників усе максимально прозоро:

1. прощення боргу чи надання допомоги відображається як витрати;
2. жодних податкових різниць не виникає;
3. ефект для фінрезультату – реальний і відчутний одразу.

Для високодохідників ситуація складніша:

1. списання боргу у бухобліку відноситься до витрат (рахунок 944 «Сумнівні та безнадійні борги»), але в податковому обліку така операція не визнається «безнадійною» у розумінні ПКУ (ст. 14). Тож зменшувальної різниці не виникає;
2. ба більше, може спрацювати збільшуюча різниця – фактично подвійний податковий тягар;
3. додатково діє правило: якщо допомогу надано особі, яка не є платником податку на прибуток, то різниця обов’язкова.

Є кілька практичних прикладів:

1. Отримувач – фізична особа: різниць з податку на прибуток немає, але з’являється обов’язок нарахувати й сплатити ПДФО та військовий збір.
2. Отримувач – платник податку на прибуток: різниці немає, але потрібно з’ясувати, чи не є він пов’язаною особою. Якщо так, і в нього у попередньому році був від’ємний фінансовий результат, тоді виникає збільшуюча різниця у дарувальника.
3. Отримувач – неприбуткова організація або ФОП на єдиному податку: різниця застосовується, витрати перекриваються.

Отже, висновок очевидний: у випадку безповоротної допомоги чи прощення боргів високодохідникам потрібно враховувати не лише факт витрат, а й податковий статус одержувача та можливий вплив пов’язаності сторін. Інакше «щедрий подарунок» обернеться для бізнесу податковими витратами без будь-якого економічного ефекту.

Висновки

Законні способи оптимізації податку на прибуток базуються не на «сірій схемі», а на грамотному використанні бухгалтерських правил. Правильне застосування інструментів впливу дає можливість зменшити податкове навантаження, уникнути спорів з ДПС та водночас залишитися в межах закону:

1. Амортизація – це не лише технічний інструмент розподілу вартості активів. Це один із найбільш гнучких і законних способів впливу на податкову базу. Грамотне управління строками, методами й об’єктами амортизації допомагає знизити навантаження з податку на прибуток, залишаючись у правовому полі.
2. Коректне формування резервів. Резерв сумнівних боргів, відпусток, гарантійних зобов’язань – це легальні інструменти, які дозволяють зменшити фінансовий результат до оподаткування. Головне – документально підтвердити обґрунтованість розрахунків і дотримати вимог бухгалтерських стандартів.
3. Розмежування витрат між періодами. Часто бухгалтер припускається помилки, коли витрати поточного періоду списуються раніше чи пізніше фактичного виникнення. Вчасне відображення витрат допомагає збалансувати прибуток і уникнути «пікових» навантажень у звітних періодах.
4. Використання податкових різниць. ПКУ дозволяє коригувати фінрезультат на податкові різниці – зокрема, за амортизацією, резервами, процентами тощо. Грамотне застосування цих положень може суттєво вплинути на податкове навантаження, не порушуючи закон.
5. Аналіз структури доходів. Доцільно розділяти операційні та позареалізаційні доходи, особливо якщо частина надходжень має разовий характер. Це допомагає уникнути ситуацій, коли нерегулярний дохід штучно «збільшує» навантаження в одному кварталі.

Олена АФОНІНА, консультант з питань бухгалтерського обліку та оподаткування, головна редакторка 7eminar

Читайте більше:

Резерв сумнівних боргів

Резерв відпусток: як створити на 2025 рік

Не створювали резерв відпусток: як виправити

Амортизація: бухгалтерський та податковий аспекти її нарахування

Безповоротна фінансова допомога: нюанси оподаткування та обліку

Амортизація / консервація основних засобів: бухгалтерські проведення