Головне управління ДПС в Одеській області (далі також – ГУ ДПС, відповідач, контролюючий/податковий орган). інформує, що Верховний Суд (далі – ВС) у справі №420/35627/23 постановою від 19.06.2025 залишив без змін рішення судів першої та другої інстанції, якими відмовлено у задоволенні позову фізичної особи – платника податків (далі також – ФОПП, платник, позивач) про скасування:
- податкових повідомлень-рішень (далі – ППР);
- податкової вимоги;
- рішення про опис майна у податкову заставу.
У зв`язку з надходженням з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ГУ ДПС проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ФОПП з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за наслідками якої винесено оскаржені рішення.
Суд касаційної інстанції встановив, що спірними питаннями у цій справі, зокрема, є:
- Виконання контролюючим органом обов`язку із надсилання платникові копії наказу та повідомлення про проведення перевірки, запиту про надання документів, акта перевірки, податкових повідомлень-рішень.
- Дотримання відповідачем вимог пунктів 85.2, 85.4, 85.8 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) в частині надіслання позивачу запиту про надання документів з дотриманням встановлених податковим законодавством строків та наслідків у разі їх порушення;.
- Наявність підстав вважати грошові зобов`язання, визначені оскаржуваними повідомленнями-рішеннями, узгодженими як передумови для прийняття ГУ ДПС податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу;
Стосовно направлення документів ВС зазначив, що законодавець передбачив два окремих випадки, коли документи вважаються належним чином врученими платнику податків:
- надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення (що і було зроблено відповідачем);
- особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
Водночас, у разі надіслання документів поштою, крім отримання платником цієї кореспонденції на пошті, вони також вважаються врученими у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення
Відповідно до абзаців першого, другого п. 45.1 ПКУ, платник податків – фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника – фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.
У постанові від 23.05.2022 у справі №810/3116/18 Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів КАС у складі ВС зазначила:
добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.
У цій же постанові Судова палата виснувала, що обов`язку контролюючого органу щодо направлення платнику, зокрема повідомлення – рішення у спосіб, визначений статтями 42, 58 ПКУ, кореспондує також і обов`язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції.
Враховуючи викладене, доводи позивача про неотримання податкових повідомлень-рішень є незмістовними, оскільки у випадку направлення означених рішень на актуальну податкову адресу ФОПП (незмінність якої станом на час здійснення такого направлення позивачем не заперечується і не спростовується) та з моменту проставлення поштовим оператором відповідної відмітки про невручення адресату поштового відправлення із зазначенням такої причини спірні повідомлення-рішення вважаються врученими платнику податків.
З приводу посилань платника на те, що не підтвердженими є обставини вкладення у поштові відправлення саме оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів зазначає наступне.
З аналізу Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою КМУ від 05.03.2009 №270 (далі – Правила №270), Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженому наказом Мінфіну від 28.12.2015 №1204 (далі – Порядок №1204) слідує, що податковий орган при направленні на адресу фізичної особи (місце проживання або останнє відоме місцезнаходження) податкового повідомлення-рішення поштою повинен відобразити дату відправлення на корінці податкового повідомлення-рішення та прикріпити до нього повернуте повідомлення про вручення, в якому зазначається дата вручення або причини невручення.
Для встановлення факту направлення (вручення) фізичній особі податкового повідомлення-рішення поштою у встановленому законодавством порядку, дослідженню підлягають:
- відповідність адреси одержувача у поштовому відправленні місцю проживання або останньому відомому місцезнаходженню фізичної особи;
- повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, в якому зазначено дату вручення або причини невручення;
- відповідність дати відправлення на корінці податкового повідомлення-рішення даті, зазначеній у повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення тощо.
Таким чином, направлення платнику податків поштових повідомлень-рішень має здійснюватися рекомендованим листом. В свою чергу, Правила №270 передбачають, що:
- з описом вкладення можуть бути оформлені листи з оголошеною цінністю;
- для інших видів листів опис вкладення не передбачений.
Отже, ні норми ПКУ, ні норми Порядку №1204 не зобов`язують податковий орган зазначати у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення реквізитів документів, що надсилаються.
Щодо другого спірного питання ВС вказав, що ВС вже аналізував норми податкового законодавства і вказував, що надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку.
Водночас, факт відмови надання платником податків документів під час податкової перевірки повинен фіксуватися у визначений законом спосіб, а саме шляхом складання акта про відмову у наданні документів
Разом з тим, дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що фактично позивач ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції не посилалась на порушення податковим органом вимог пункту 85.4 ПКУ саме в частині дотримання строків надсилання запиту та скорочених строків надання документів. Такі доводи були висловлені нею лише на стадії касаційного перегляду справи. Водночас, за правилами частини 4 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС), у суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Доводи позивача зводились виключно до того, що вона не отримувала від ГУ ДПС поштову кореспонденцію, зокрема і запит про надання документів. Проте, такі доводи є не підтверджені жодними належними і допустимими доказами у розумінні правил, встановлених податковим законодавством.
Вирішуючи третє спірне питання, яке стосується підстав вважати узгодженими оскаржувані повідомлення-рішення як передумови для прийняття спірних податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, суд касаційної інстанції зазначає наступне.
Оскільки станом на 11.08.2023 (день формування ГУ ДПС податкової вимоги) та 17.08.2023 (день прийняття рішення про опис майна у податкову заставу) нараховані згідно з ППР від 27.06.2023 грошові зобов`язання не сплачені позивачем та були відсутні відомості про їх оскарження в адміністративному/судовому порядку, означені грошові зобов`язання стали узгодженими та набули статусу податкового боргу.
Та обставина, що в подальшому позивач оскаржила тільки податкову вимогу та рішення про опис майна в податкову заставу в адміністративному порядку, а у грудні 2023 року оскаржила наведені рішення разом з ППР від 27.06.2023 в судовому порядку не нівелюють обставин правомірності прийняття у серпні 2023 року податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу
За таких обставин ВС вважає, що висновки судів першої та другої інстанції є обґрунтованими, а тому підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
Джерело: ДПС
Матеріали на тему:
Огляд судової практики Касаційного адміністративного суду за квітень 2025 року
Уточнюючі розрахунки: ВС визначив строк подання після камеральної перевірки