Спецхарчування для працівників: підстави, облік витрат і оподаткування

Обов’язок роботодавців забезпечувати найманих працівників спеціальним харчуванням передбачено у ст. 166 та 167 KЗпП та у ст. 7 Закону України від 14.10.1992 №2694-XI «Про охорону праці» (далі – Закон №2694).

Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються:

1. лікувально-профілактичним харчуванням;
2. молоком або рівноцінними харчовими продуктами;
3. газованою солоною водою.

Таким чином йдеться не про всіх працівників, а тих, які зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці.

У Державних санітарних нормах та правилах «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затверджених наказом МОЗ України від 08.04.2014 №248, вказано:

«шкідливі умови праці – стан умов праці, за якого рівень впливу одного або більше факторів виробничого середовища та / або трудового процесу перевищує допустимий».

Віднесення робіт до категорії із шкідливими та важкими умовами праці та визначення права працівників на пільги і компенсації за роботу в цих умовах залежить від результатів атестації робочих місць за умовами праці, порядок проведення якої затверджений постановою КМУ від 01.08.92 №442.

Також у листі Держпраці від 01.06.2016 №667/4.3/4.1-зв-16 зазначено, що

«право на безкоштовну видачу молока або інших рівноцінних харчових продуктів мають працівники за умови, якщо концентрація хімічних речовин на відповідних робочих місцях перевищує гранично допустиму концентрацію, що має бути підтверджено результатами атестації робочих місць».

Норми видачі спецхарчування

Про норми видачі спецхарчування не згадано у ст. 7 Закону №2694. Натомість у ст. 166 КЗпП зазначено:

«На роботах з шкідливими умовами праці працівникам видаються безплатно за встановленими нормами молоко або інші рівноцінні харчові продукти. На роботах з особливо шкідливими умовами праці надається безплатно за встановленими нормами лікувально-профілактичне харчування».

Також на роботах з особливо шкідливими умовами праці надається безоплатно за встановленими нормами лікувально-профілактичне харчування.

Тобто ст. 166 та ст. 167 КЗпП містять умови видачі спецхарчування відповідно до встановлених норм.

Які саме такі норми встановлюються?

Наразі, в законодавстві України немає нормативно-правового документу, який би врегульовував питання щодо норм, за якими роботодавці повинні видавати спеціальне харчування працівникам безоплатно. Разом з тим, невидача працівникам, що зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, молока або інших рівноцінних харчових продуктів є порушенням законодавства про працю (див. лист Держпраці від 20.09.2018 №7454/4/4.5-ДП-18).

Тому з метою виконання обов’язків, визначених у ст. 166 і 167 КЗпП та у ст. 7 Закону №2694, роботодавець має самостійно вирішити питання щодо безкоштовного спецхарчування у колективному договорі. Адже, ст. 7 Закону №2694 передбачає, що роботодавець може за свої кошти додатково встановлювати за колективним договором (угодою, трудовим договором) працівникові пільги і компенсації, не передбачені законодавством. Такі рекомендації надає також Держпраці.

До 18 грудня 2017 року в Україні діяли і застосовуватися у роботі:

1. Перелік виробництв, професій та посад, робота в яких дає право на безоплатне одержання лікувально-профілактичного харчування у зв’язку з особо шкідливими умовами праці, раціони лікувально-профілактичного харчування та норми безоплатної видачі вітамінних препаратів та Правила безоплатної видачі лікувально-профілактичного харчування, затверджені постановою Держкомпраці СРСР та Президії ВЦРПС від 07.01.77 №4/П-1;
2. Порядок безоплатної видачі молока або інших рівноцінних харчових продуктів робітникам та службовцям, зайнятим на роботах зі шкідливими умовами праці, затверджений постановою Держком­праці СРСР та Президії ВЦРПС від 16.12.87 №731/П-13;
3. Перелік хімічних речовин, при роботі з якими у профілактичних цілях рекомендується вживання молока або інших рівноцінних харчових продуктів, затверджений наказом МОЗ СРСР від 04.11.87 №4430-87.

Наразі ці документи не застосовуються відповідно до розпорядження КМУ від 18.12.2017 №1022-р.

Таким чином питання щодо порядку надання спецхарчування працівникам підприємства та відповідні норми роботодавець може узгодити з працівниками у колективному договорі. Як варіант – окремим розпорядчим документом керівництва підприємства затвердити порядок, умови та норми надання спецхарчування відповідним категоріям працівників з урахуванням результатів атестації умов праці. При цьому за основу для розроблення таких документів можна взяти й згадані вище документи щодо спецхарчування.

Облік витрат на спецхарчування

Облік витрат на придбання спецхарчування, призначеного для безоплатної видачі працівникам, здійснюється за субрахунком 209 «Інші матеріали».

У п.15.8 П(С)БО-16 зазначено, що витрати на охорону праці включаються до складу загальновиробничих витрат (рахунок 91 «Загальновиробничі витрати»). Позаяк витрати на спецхарчування підприємство здійснює з метою виконання обов’язкових вимог щодо охорони праці, то такі витрати також обліковуються як загальновиробничі.

ПДВ за такими витратами включається до податкового кредиту на загальних підставах відповідно до ст. 198 ПКУ.

ПДФО та військовий збір

На підставі пп. 165.1.9 ПКУ не оподатковується ПДФО та військовим збором:

«165.1.9. вартість безоплатного лікувально-профілактичного харчування, молока або рівноцінних йому харчових продуктів, газованої солоної води, мийних і знешкоджувальних засобів, а також спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту, якими роботодавець забезпечує платника податку відповідно до Закону України «Про охорону праці», спеціального (форменого) одягу та взуття, що надаються роботодавцем у тимчасове користування платнику податку, який перебуває з ним у трудових відносинах. Порядок забезпечення, перелік та граничні строки використання спеціального (у тому числі форменого) одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України та/або галузевими нормами безоплатної видачі працівникам спеціального (форменого) одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту».

Але також цей підпункт містить умову:

«Норми забезпечення лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними йому харчовими продуктами, газованою солоною водою, мийними та знешкоджувальними засобами розробляються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я».

Тобто формально саме МОЗ має розробити норми забезпечення працівників спецхарчуванням. Але допоки МОЗ не затвердив відповідний нормативно-правовий документ, роботодавець може на підставі ст. 7 Закону №2694 керуватися нормами, які встановлено колективним договором чи іншим локальним документом підприємства. Тож вартість харчування, виданого відповідно до локальних документів роботодавця, не оподатковується ПДФО та військовим збором у межах визначених норм.

Додатковим аргументом для цього є і пп. «а» пп. 164.2.17 ПКУ, де вказано, що не вважаються додатковим благом платника податку доходи, одержані у формі та розмірах, що підлягають включенню роботодавцем до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Відповідно до п. 15.8 П(С)БО-16 витрати на охорону праці відносяться до складу загальновиробничих витрат, які у свою чергу включаються до собівартості продукції (робіт, послуг) (п. 11 П(С)БО-16).

Єдиний внесок

Вартість виданого молока та лікувально-профі­лактичного харчування не включається до бази нарахування єдиного внеску, оскільки вона не належить до фонду оплати праці (п. 5 р.ІІ Переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженому постановою КМУ від 22.12.2010 №1170, пп. 3.19 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 №5).

Ситуація. Підприємство щоденно придбаває та безоплатно видає молочні продукти працівникам, зайнятим на особливо шкідливих роботах.

Порядок відображення витрат на спецхарчування працівників наведено далі в таблиці.

Таблиця. Бухгалтерський облік витрат на спецхарчування працівників

Висновки

1. Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються відповідним спецхарчуванням за затвердженими нормами.
2. Окремим локальним документом підприємства можна визначити порядок, умови та норми надання спецхарчування відповідним категоріям працівників з урахуванням результатів атестації умов праці.
3. Вартість харчування, виданого відповідно до локальних документів роботодавця, не оподатковується ПДФО та військовим збором у межах визначених норм.

Джерело: 7eminar

Шаблони та зразки документів:

Договір про закупівлю продуктів харчування

Наказ про призначення відповідальної особи щодо забезпечення працівників лікувально-профілактичним харчуванням

Наказ про забезпечення молоком працівників, зайнятих на роботах із шкідливими умовами праці

Стаття на тему:

Одяг для працівників: облік та оподаткування