Оплата праці водіїв на підприємстві з урахуванням змін з 26 липня 2026 року

1. Час роботи та відпочинку водія
2. Посадовий оклад водія
3. Доплата за класність водію
4. Доплата за ненормований робочий час
5. Доплата за роботу у нічні години
6. Доплата за роботу у вечірні години
7. Оплата роботи водія у вихідні
8. Оплата надурочної роботи водія
9. Оплата праці водіїв під час ремонтів автомобіля
10. Роз’їзний характер роботи водія
11. Відрядження водія
12. Висновки

Час роботи та відпочинку водія

Режим роботи водія, що працює як звичайний офісний працівник, регулюють Правила внутрішнього трудового розпорядку за п’ятиденним чи шестиденним робочим тижнем.

Питання робочого часу та часу відпочинку водіїв, що здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи вантажів регулює Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджене наказом Мінтрансзв'язку від 07.06.2010 №340 (далі – Положення №340). Саме цей документ визначає складові робочого часу водія, його тривалість особливості побудови графіку змінності.

З 26 липня 2026 року наказом Мінрозвитку від 12.12.2025 №1727 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства транспорту та зв’язку України та Міністерства транспорту України спрямованих на виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами – членами, з іншої сторони в частині врегулювання організації робочого часу та відпочинку у галузі автомобільного транспорту в Україні» (далі – Наказ №1727) суттєво оновлено Положення №340. Раніше це питання не було врегульовано законодавством.

З огляду на законодавчі зміни вітчизняні правила роботи водіїв приведені у відповідність до стандартів ЄС. Крім того, розширено коло перевізників, на яких ці оновлені правила поширюються.

Так, оновлені вимоги щодо дотримання режиму праці та відпочинку водіїв та наявності тахографів поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які працюють не тільки за трудовими договорами, але і за та цивільно-правовими договорами, включаючи ФОП, як самозайнятих перевізників, під час:

1. внутрішніх та міжнародних перевезень вантажів, якщо максимальна технічно допустима маса автомобільного транспортного засобу, включаючи будь який причіп або напівпричіп, перевищує 3,5 тонни;
2. внутрішніх та міжнародних перевезень пасажирів автомобільним транспортним засобом, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння більше ніж дев’ять з місцем водія включно;
3. міжнародних перевезень пасажирів на таксі або на замовлення автомобільним транспортним засобом, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння більше ніж п'ять, але не більше дев'яти з місцем водія включно.

Тривалість, облік та контроль часу керування, перерв і відпочинку, а також часу виконання самозайнятим водієм (ФОП) своїх обов’язків або робочого часу водіїв, залучених до регулярних, у тому числі спеціальних регулярних пасажирських автомобільних перевезень на маршрутах довжиною, що не перевищує 50 кілометрів, автомобільними транспортними засобами, які за своєю конструкцією та обладнанням призначені для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння більше ніж дев’ять з місцем водія включно, визначається з урахуванням особливостей, передбачених цим Положенням.

Винятки передбачені, зокрема, для:

1. транспорту сил оборони, екстрених та аварійних служб;
2. комунального, сільськогосподарського та поштового транспорту в межах 100 км;
3. транспортних засобів до 7,5 т, які перевозять власний вантаж у межах 100 км, якщо керування не є основною професією водія;
4. навчального транспорту;
5. перевезень у районах бойових дій.

Автомобільний перевізник, який здійснює регулярні, у тому числі регулярні спеціальні, пасажирські автомобільні перевезення та використовує найману працю водіїв, складає графік змінності згідно з додатком 1 до Положення №340. Графік змінності доводиться до відома кожного водія не менше ніж за два тижні до початку періоду, на який його було складено.

Якщо автомобільний транспортний засіб, який використовується для здійснення регулярних, у тому числі регулярних спеціальних пасажирських автомобільних перевезень обладнано контрольним пристроєм (тахографом) згідно з вимогами, передбаченими законодавством у сфері автомобільного транспорту, який використовується для обліку робочого часу, а також періодів готовності, відпочинку та перерв, ведення автомобільним перевізником графіку змінності не вимагається.

Якщо такі перевезення здійснюються ФОПом, слід звернути увагу на наступне:

1. Самозайнятий водій зобов’язаний зберігати у автомобільному транспортному засобі та надавати на вимогу уповноважених осіб Укртрансбезпеки індивідуальну контрольну книжку самозайнятого водія (додаток 2 до Положення №340) та (або) витяг з індивідуальної контрольної книжки самозайнятого водія за попередній обліковий період, які повинні містити відомості про час виконання водієм обов’язків, передбачених цивільно-правовим договором, періоди готовності та перерви самозайнятого водія за період, який охоплює день контролю та попередні 56 днів.
2. Період зберігання індивідуальної контрольної книжки самозайнятого водія за його місцезнаходженням становить не менше ніж 24 місяці з моменту здійснення останнього запису.
3. Якщо автомобільний транспортний засіб, який використовується для здійснення регулярних, у тому числі регулярних спеціальних пасажирських автомобільних перевезень обладнано контрольним пристроєм (тахографом) згідно з вимогами, передбаченими законодавством у сфері автомобільного транспорту, який використовується для обліку часу виконання самозайнятим водієм своїх обов’язків, а також періодів готовності, відпочинку та перерв, ведення індивідуальної контрольної книжки водія не вимагається.

Таким чином, оновлені правила Положення №340 застосовуються якщо перевезення відповідають критеріям маси транспортного засобу, кількості місць для сидіння або виду міжнародного пасажирського перевезення. Винятки діятимуть лише у випадках, прямо визначених п. 5 розділу I Положення №340 (на кого не поширюються правила перевезень) та п. 3 Наказу №1727 на період воєнного стану.

Складові робочого часу водіїв по-новому

До 26 липня робочий час водія включав простої не з вини водія (у тому числі коли водій не зобов’язаний перебувати на робочому місці, але має залишатися на зв’язку, бути готовим відповісти на будь-який виклик, почати чи відновити рух або виконувати іншу роботу), у пунктах навантаження та розвантаження вантажів, у місцях посадки та висадки пасажирів).

З 26 липня переформатовано складові робочого часу водія та запроваджено новий термін – період готовності.

До періоду готовності водія зараховується:

1) час, протягом якого водій супроводжує автомобільний транспортний засіб під час його перевезення поромом або потягом, крім випадків, коли водій бере щоденний або скорочений щотижневий період відпочинку відповідно до п. 6 розділу V Положення №340 або виконує іншу роботу згідно з п. 16 розділу V цього Положення;

2) час (крім перерви у керуванні автомобільним транспортним засобом), проведений сидячи поряд із водієм або на місці для сну, поки автомобільний транспортний засіб перебуває у русі – для водіїв, які керують автомобільним транспортним засобом в екіпажі;

3) час, протягом якого водій не зобов’язаний перебувати на робочому місці або у місці виконання самозайнятим водієм своїх обов'язків, але повинен бути готовим на вимогу розпочати або відновити виконання своїх зобов'язань, зокрема:

1. час очікування навантаження або розвантаження автомобільного транспортного засобу;
2. час очікування при перетині державного кордону;
3. час очікування, спричинений обмеженням дорожнього руху

Період очікування має особливий порядок врахування в робочий час водія. Так, час очікування зараховується до робочого часу водія, виключно, якщо тривалість такого очікування не може бути визначена заздалегідь до початку відповідних робіт, заходів прикордонного, митного та офіційного контролю, обмежень дорожнього руху, або відповідно до умов, встановлених генеральною, галузевою (регіональною) угодою та (або) колективним договором.

Разом з цим період готовності може не зараховуватися до робочого часу водія. При наймах, якщо їх передбачувану тривалість визначили та довели до відома водія до виїзду або безпосередньо перед початком періоду готовності.

Компенсація за період готовності визначається та виплачується водієві, який працює за трудовим договором, відповідно до укладеної генеральної, галузевої (регіональної) угоди та (або) колективного договору з урахуванням законодавства України.

Компенсація за період готовності самозайнятого водія визначається згідно з цивільно-правовим договором, укладеним із замовником послуги автомобільного перевезення.

Сумування робочого часу водіїв, що мають декілька місць роботи або є самозайнятими водіями

Якщо водій працює за трудовим договором у кількох автомобільних перевізників, його загальна кількість годин фактично відпрацьованого робочого часу визначається як сума відпрацьованих годин у всіх автомобільних перевізників.

У разі якщо водій працює за трудовим договором для здійснення одного виду автомобільних перевезень, та є самозайнятим водієм в межах іншого виду автомобільних перевезень, його загальна кількість годин фактично відпрацьованого часу визначається як сума відпрацьованих годин за трудовим договором та годин, витрачених на виконання обов'язків, передбачених цивільно правовим договором, укладеним із замовником послуги з автомобільного перевезення та безпосередньо пов'язаних із таким автомобільним перевезенням. Ця новація передбачена п. 7 розд. ІІ Положення №340.

З огляду на це автомобільний перевізник при визначенні робочого часу має звернутися до водія, який працює у нього за трудовим договором, із письмовим запитом щодо надання інформації про відпрацьований робочий час у інших автомобільних перевізників, а також, за необхідності, про час виконання обов'язків самозайнятого водія за цивільно-правовим договором. Останнє стосується ситуації, коли водій – працівник є ФОПом із відповідними КВЕД по перевезенню пасажирів або вантажів.

При цьому водій зобов’язаний надати зазначену інформацію автомобільному перевізнику у письмовій формі. Формат звернення та відповіді (інформації) не затверджений. Тому перевізник має ці внутрішні документи затвердити самостійно.

Тривалість робочого часу водія по-новому

До 26 липня нормальна тривалість робочого часу водія не могла перевищувати 40 годин на тиждень. З огляду на зміни з 26 липня запроваджена середня тривалість робочого часу водія за тиждень, яка не може перевищувати 48 годин. Її визначають шляхом ділення загальної кількості годин фактично відпрацьованого робочого часу протягом облікового періоду на кількість тижнів у такому обліковому періоді.

Базовий обліковий період становить чотири послідовні календарні місяці. Генеральна, галузева (регіональна) угода або колективний договір можуть встановити інший період, але не більш як шість місяців. Відповідно в новій редакції розділу ІІ Положення №340 зникла згадка про підсумований робочий час водія.

Максимальна тривалість робочого часу водія за один тиждень може бути подовжена до 60 годин лише за умови, що протягом 4 місяців поспіль середня тривалість робочого часу за тиждень не перевищує 48 годин.

Робота у нічний час

Щоденний робочий час водія або щоденний час виконання самозайнятим водієм своїх обов'язків не повинен перевищувати 10 годин протягом кожного 24 годинного періоду, якщо він припадає на нічний час.

З огляду на організаційні, об’єктивні або технічні причини, тривалість робочого часу протягом 24-годинного періоду у разі виконання роботи в нічний час може визначатися у генеральній, галузевій (регіональній) угоді та (або) колективному договорі за умови, що виконання роботи у нічний час не створює загрози безпеці дорожнього руху.

Оплата роботи у нічний час є трудовою гарантією, що передбачена ст. 108 Кодексу законів про працю (далі – КЗпП). В п. 8 розд. ІІ Положення №340 визначено, що компенсація за роботу у нічний час водію за трудовим договором визначається та виплачується відповідно до укладеної генеральної, галузевої (регіональної) угоди та (або) колективного договору, а також законодавства України про працю.

Компенсація за виконання самозайнятим водієм своїх обов'язків у нічний час визначається та виплачується відповідно до укладеного цивільно-правового договору за умови, що надання послуг та (або) виконання роботи, передбачених таким цивільно-правовим договором, у нічний час не створює загрози безпеці дорожнього руху.

Період керування транспортним засобом

Як і раніше, щоденний час керування автомобільним транспортним засобом, не повинен перевищувати 9 годин та може бути подовжений до 10 годин двічі на тиждень.

Разом з цим передбачено можливість збільшенні щоденного та щотижневого часу керування за умови відсутності загрози безпеці дорожнього руху. Так, щотижневий час керування водія може бути подовжено на одну годину у виняткових випадках, зокрема:

1. у разі виникнення непередбачуваних обставин (технічна несправність автомобільного транспортного засобу, зупинення руху автомобільного транспортного засобу в рейсі (на маршруті),
2. несприятливі погодні умови,
3. перешкоди руху, у тому числі спричинені бойовими діями, відсутність місць стоянки),

з метою доїзду до місцезнаходження автомобільного перевізника, його структурного підрозділу або філії, де зберігається такий автомобільний транспортний засіб, або до місця фактичного проживання водія для взяття щотижневого періоду відпочинку.

Подовження щоденного та щотижневого часу керування транспортним засобом може бути збільшено, але не більше ніж на дві години для прибуття до місцезнаходження автомобільного перевізника, його структурного підрозділу або філії, де зберігається автомобільний транспортний засіб, або до свого місця фактичного проживання з метою взяття щотижневого періоду відпочинку, якщо ним було зроблено безперервну перерву тривалістю 30 хвилин безпосередньо перед додатковим часом керування.

Взятий водієм такий додатковий час керування транспортним засобом має бути компенсований рівнозначним за тривалістю додатковим періодом відпочинку, наданим одночасно зі щоденним або щотижневим періодом відпочинку – до кінця третього тижня, що настає після тижня, у якому водієм було взято такий додатковий час керування.

При цьому загальний накопичений час керування транспортним засобом протягом будь-яких двох тижнів поспіль не повинен перевищувати 90 годин.

Отже водій і роботодавець мають узгодити питання подовження щоденного та щотижневого часу керування транспортним засобом для доїзду до місця знаходження перевізника або місця проживання водія

Перерва для відпочину та харчування водія по-новому

Водієві, який працює за трудовим договором, надається перерва у робочому часі для відпочинку та харчування не пізніше ніж через 6 годин робочого часу поспіль.

Тривалість перерви у робочому часі водія становить:

1. не менше ніж 30 хвилин, якщо тривалість робочого часу становить від 6 до 9 годин;
2. не менше ніж 45 хвилин, якщо тривалість робочого часу становить більше 9 годин.

Така перерва у робочому водія часі може надаватися частинами не менше ніж по 15 хвилин кожна.

Час початку і закінчення перерви у робочому часі водія встановлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку. Перерва для відпочинку та харчування не включається в робочий час водія.

Щотижневий відпочинок за новими правилами

Попередня редакція Положення №340 передбачала загальну норму – тривалість щотижневого відпочинку водія має бути не менше 45 послідовних годин. В новій редакції ця норма збережена, але з урахуванням скороченого періоду. Крім того чітко визначений строк початку такого відпочинку, правила скорочення відпочинку та компенсації.

Щотижневий період відпочинку має розпочатися не пізніше ніж після завершення шести послідовних 24-годинних періодів з моменту закінчення попереднього щотижневого періоду відпочинку.

Протягом будь-яких двох тижнів поспіль водій бере два звичайних щотижневих періоди відпочинку або один звичайний щотижневий період відпочинку і один скорочений щотижневий період відпочинку тривалістю не менше 24 годин.

Отже, скорочений щотижневий відпочинок водія може бути меншим за 45 годин, але не меншим за 24 години

Для міжнародних перевізників визначені окремі правила скорочення. Водій, який здійснює міжнародні перевезення вантажів, має право взяти два скорочені щотижневі періоди відпочинку поспіль за межами держави, в якій зареєстровано автомобільного перевізника, та держави, в якій водій має місце фактичного проживання, за умови, що протягом будь-яких наступних чотирьох послідовних тижнів він бере щонайменше чотири щотижневі періоди відпочинку, з яких принаймні два є звичайними щотижневими періодами відпочинку.

Період відпочинку, взятий як компенсація за два скорочені щотижневі періоди відпочинку має передувати щотижневому періоду відпочинку, що настає після скорочених щотижневих періодів відпочинку.

Скорочення щотижневого періоду відпочинку підлягає компенсації рівнозначним за тривалістю періодом відпочинку, який має бути наданий одноразово в повному обсязі до закінчення третього тижня, що настає після тижня, у якому мало місце таке скорочення. Компенсація за скорочений щотижневий період відпочинку, має бути приєднаний до іншого періоду відпочинку тривалістю щонайменше 9 годин.

Роботодавець – перевізник зобов’язаний організовувати роботу водія таким чином, щоб після закінчення чотирьох послідовних тижнів водій мав можливість повернутися на своє робоче місце, з якого і розпочинається його щотижневий період відпочинку, або до свого місця фактичного проживання, з метою проведення щонайменше одного звичайного щотижневого періоду відпочинку або щотижневого періоду відпочинку тривалістю понад 45 годин.

Якщо водієм були взяті два послідовних скорочених щотижневих періоди відпочинку, водій повинен мати можливість повернутися до місцезнаходження роботодавця – перевізника, або до свого місця фактичного проживання до початку щотижневого періоду відпочинку тривалістю понад 45 годин, який надається як компенсація.

Заборона на щотижневий відпочинок в транспорті

Однією із новацій, яку має врахувати роботодавець – перевізник, в т.ч. при скеруванні водіїв у відрядження, є заборона на відпочинок в кабіні транспортного засобу.

Звичайний щотижневий період відпочинку, а також щотижневий період відпочинку тривалістю понад 45 годин, що надається як компенсація за попередні скорочені щотижневі періоди відпочинку, не може проводитися в транспортному засобі. Такий період відпочинку повинен здійснюватися в придатному для проживання приміщенні, що є безпечним, з належними умовами для сну та санітарії, а також враховує гендерні потреби.

Усі витрати на проживання водія поза автомобільним транспортним засобом під час автомобільних перевезень відшкодовуються автомобільним перевізником.

З огляду на запроваджені законодавчі новації роботодавцям доведеться:

1. контролювати сумарну тривалість робочого часу своїх працівників – водіїв;
2. переглянути графіки роботи водіїв;
3. привести правила внутрішнього трудового розпорядку та посадові інструкції у відповідність до нових законодавчих вимог;
4. організувати постійний контроль за режимом праці та відпочинку водіїв;
5. планувати маршрути так, щоб водії могли своєчасно проходити обов’язковий відпочинок;
6. забезпечити належне використання тахографів;
7. налагодити зберігання інформації з тахографів протягом двох років.

Посадовий оклад водія

В основі оплати праці водія лежить тариф: оклад чи погодинна ставка.

У системі оплати праці тарифні ставки роботодавці встановлюють самостійно в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральним, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами (ст. 97 КЗпП; ст. 15 Закону України від 24.03.1995 №108/95-ВР «Про оплату праці», далі – Закон про оплату праці).

Увага! Законодавство забороняє роботодавцям платити менше, ніж це передбачають мінімальні державні гарантії з оплати праці (мінімальний місячний або годинний розмір зарплати, робота у вихідні дні, надурочна робота, відпускні та лікарняні, відрядження тощо)

Розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінзарплати (ст. 3 Закону про оплату праці). У 2026 році – це 8647,00 грн на місяць. Якщо нарахована заробітна плата працівника, який виконав місячну норму праці, є нижчою за законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, роботодавець проводить доплату до рівня мінімальної заробітної плати, яка виплачує щомісячно одночасно з виплатою заробітної плати.

Якщо роботодавець встановлює розмір окладу менший за мінзарплату, то розмір окладу має бути не меншим за прожитковий мінімум, установлений для працездатних осіб на 1 січня календарного року (ст. 6 Закону про оплату праці). У 2026 році – це 3328,00 грн на місяць.

Працю водія роботодавець оплачує за умовами колективного договору чи Положення про оплату праці. Водієві виплачують тарифну ставку (оклад), встановлені надбавки, доплати, премії за фактично відпрацьований робочий час.

Для підприємств (перевізників), де робота на автотранспорті є основною діяльністю, умови оплати праці водіїв встановлює колективний договір з дотриманням норм законодавства та положень Галузевої угоди між Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури України, Федерацією роботодавців транспорту України, спільним представницьким органом Профспілки працівників автомобільного транспорту та шляхового господарства України і Всеукраїнської незалежної профспілки працівників транспорту у сфері автомобільного транспорту на 2024–2026 роки (далі – Галузева угода).

Так у додатку 1 до Галузевої угоди тарифні ставки водіїв сформовані за коефіцієнтами співвідношень до мінімальної зарплати. Приміром, на підприємстві оклад водія бортового автомобіля вантажопідйомністю від 1,5 до 3 тон – 8647,00 грн. Коефіцієнт співвідношення тарифної ставки водія за галузевою угодою для групи – 1,717. Відповідно, місячний розмір тарифної ставки водія складає – 14846,90 грн.

Якщо колективний договір на підприємстві не уклали, роботодавець зобов’язаний погодити ці питання із профспілковим органом, що представляє інтереси більшості працівників, а в разі його відсутності – з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (представник трудового колективу).

При встановленні системи преміювання, надбавок та інших заохочувальних виплат зверніть увагу на нові обмеження, що містяться в п. 16 розд. VI Положення №340 з 26 липня 2026 року.

Роботодавцю – перевізнику не дозволяється здійснювати будь-які виплати водіям, які перебувають у його розпорядженні, у формі премій, надбавок чи інших заохочень до заробітної плати, якщо такі виплати залежать від пройденої відстані, швидкості доставки вантажу, обсягу перевезених вантажів та (або) кількості перевезених пасажирів, що може створювати загрозу безпеці дорожнього руху та (або) призвести до порушення вимог законодавства України.

Доплата за класність водію

Специфічною доплатою у водія є доплата за класність. Її розмір комерційні підприємства визначають самостійно в колективному договорі, а за його відсутності – в локальному документі (Положенні про оплату праці).

Порядок присвоєння класності водіям чинні нормативно-правові документи чітко не прописують. Роботодавець може самостійно розробити і затвердити Порядок встановлення класності, приміром, в Положенні про присвоєння класності водіям. При цьому слід ураховувати вимоги до кваліфікації водіїв, установлені у примітці до п. 4 розд. II Випуску №69 «Автомобільний транспорт» Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого наказом Мінтрансзв'язку України від 14.02.2006 №136.

Присвоює класність водію створена на підприємстві кваліфікаційна комісія під час кваліфікаційної атестації. Надбавку за класність встановлюють водію залежно від присвоєного класу у відсотках до встановленої тарифної ставки (окладу).

Так, надбавка водіям легкових і вантажних автомобілів, автобусів:

1. І клас – 25%;
2. ІІ клас – 10% встановленої тарифної ставки (окладу) за відпрацьований водієм час (додаток 2 до Галузевої угоди).

Доплата за ненормований робочий час

Водії легкових і вантажних автомобілів, автобусів мають право на доплату за ненормований робочий день у розмірі 25% тарифної ставки (окладу) за відпрацьований водієм час (додаток 2 до Галузевої угоди).

Доплата за роботу у нічні години

Якщо графік виходу на роботу (графік змінності) працівників передбачає роботу в нічний час, то її тривалість включають до тривалості роботи (зміни) працівника. Компенсацією роботи в таких умовах є доплата за роботу в нічний час. При цьому таку доплату здійснюють за фактично відпрацьовані години у нічний час.

На замітку! Нічним вважається час з 22 години вечора до 6 години ранку

Оплата роботи у нічний час є трудовою гарантією. А отже, таку роботу слід оплачувати шляхом встановлення доплати до тарифної ставки (окладу) у розмірі, визначеному у колективному договорі, але не нижче 20% тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час (ст. 108 КЗпП).

Доплата за роботу у вечірні години

За змінного режиму роботи водій може працювати у вечірні години. Вечірнім вважається час з 18 до 22 години.

КЗпП не вимагає оплачувати роботу у такі години. Але надбавку за роботу у вечірні години передбачає додаток 2 до Галузевої угоди – 20% тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у такий час. Отже, за відсутності колективного договору роботодавець може встановити таку доплату на власний розсуд.

Оплата роботи водія у вихідні

Роботу у вихідний день компенсують за згодою сторін наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі (ст. 72 КЗпП). Зазвичай спосіб компенсації визначають безпосередньо в наказі про залучення до роботи у вихідний день (лист Мінсоцполітики від 03.10.2013 №1097/13/84-13 і №922).

Якщо як компенсацію обрали інший день відпочинку, то роботу у вихідний день оплачують в одинарному розмірі, а інший день відпочинку не оплачують.

Можлива й компенсація в подвійному розмірі (ст. 107 КЗпП). В такому разі платять:

1. відрядникам – за подвійними відрядними розцінками;
2. працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, – у розмірі подвійної годинної або денної ставки;
3. працівникам, які одержують місячний оклад, – у розмірі одинарної годинної або денної ставки понад оклад, якщо роботу у вихідний/неробочий день провадили у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки понад оклад, якщо працювали понад місячну норму.

Важливо! Норму щодо компенсації за роботу у вихідний день не застосовують у разі роботи з підсумованим обліком робочого часу, коли вихідний день припадає на зміну водія

За підсумованого обліку робочого часу працю водіїв регулюють графіки змінності водіїв колісних транспортних засобів. Такі графіки складають на весь обліковий період і ними визначають тривалість щоденної роботи (зміни), робочих днів (зміни) та вихідних днів.

Оплата надурочної роботи водія

До надурочних робіт водіїв залучають відповідно до ст. 62–64 КЗпП.

Надурочними вважають роботи понад встановлену тривалість робочого дня (зміни) (ст. 52, 53 і 61 КЗпП). Надурочні роботи не мають перевищувати для кожного водія чотирьох годин протягом двох днів поспіль або 120 годин на рік. Це трудова гарантія, якої мають дотримувати всі роботодавці.

За погодинною системою оплати праці роботу в надурочний час оплачують у подвійному розмірі годинної ставки (ст. 106 КЗпП).

За відрядною системою оплати праці за роботу в надурочний час виплачують доплату у розмірі 100% тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, працю якого оплачують за погодинною системою, – за всі відпрацьовані надурочні години.

У разі підсумованого обліку робочого часу оплачують як надурочні всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді, у порядку, передбаченому частинами першою і другою ст. 106 КЗпП.

Увага! Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допустима

Оплата праці водіїв під час ремонтів автомобіля

Як оплачувати час водія, якщо автомобіль потрапляє в аварію чи потребує тривалого ремонту? Адже трудові відносини тривають, а посадові (робочі) обов’язки водій фактично не виконує.

В такому разі оформлюють простій не з вини працівника. Відповідно до ст. 113 КЗпП час простою оплачують із розрахунку не нижче від 2/3 тарифної ставки, встановленого працівникові розряду (окладу).

Роз’їзний характер роботи водія

КЗпП не містить визначення «роз’їзний характер роботи». Тому доцільно звернутися до визначення, наведеного в листі Мінсоцполітики від 15.11.2013 №491/13/116-13.

Так, робота носить роз’їзний характер, коли працівники повинні виконувати роботу на об’єктах, розташованих на значній відстані від місцезнаходження підприємства, і у зв’язку із цим змушені щодня виїжджати та повертатися до місця роботи, що займає не менше двох-трьох годин на день.

З урахуванням специфіки господарської діяльності підприємства та роботи водія роботодавець самостійно приймає рішення щодо доцільності встановлення роз’їзного характеру роботи. В такому разі працівнику встановлюють надбавку за відповідний режим роботи до тарифної ставки (окладу).

Роботодавець, який прийняв рішення встановити надбавку за роз’їзний (пересувний) характер робіт, має керуватися нормами постанови КМУ від 31.03.1999 №490 «Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер» (далі – Постанова №490).

Розмір надбавки за роз’їзний характер роботи не може перевищувати граничних розмірів добових, установлених Кабміном для відряджень по Україні (п. 1 Постанови №490). Якщо ж робота має роз’їзний характер за межами України, розмір надбавок не може перевищувати 80% граничних норм добових витрат, установлених Кабміном для відряджень за кордон.

На сьогодні норми добових встановлені винятково для підприємств, установ та організацій, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів (постанова КМУ від 02.02.2011 №98 «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів»). Госпрозрахункові підприємства для встановлення граничного розміру надбавок (за аналогією з відрядними нормами) можуть для надбавки використовувати суму добових, що не оподатковують ПДФО, передбачену пп. «а» пп. 170.9.1 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).

Роз’їзний характер роботи не є відрядженням (п. 2 розд. І Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Мінфіну від 13.03.1998 №59). Тому, добові та компенсаційні витрати не передбачено.

Відрядження водія

Якщо водії здійснюють перевезення вантажів на далекі відстані територією України та/або за кордон, то йдеться про відрядження.

На час відрядження водію гарантовані добові, проїзд, проживання (ст. 121 КЗпП).

Розмір добових роботодавець встановлює самостійно на локальному рівні. Граничний розмір добових для оподаткування визначає пп. «а» пп. 170.9.1 ПКУ.

Компенсацію понесених витрат а також витрати, понесені за рахунок отриманого авансу, підтверджують первинні документи під час звітування.

На замітку! Дні роботи оплачують за найбільшою величиною

Оплату праці за виконану роботу здійснюють відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку. Тобто для оплати днів роботи у відрядженні необхідно порахувати денний заробіток за місяць, в якому відбувається відрядження та середньоденний за місяці розрахункового періоду.

Висновки

1. Робочий час водія має особливості з огляду на специфіку його роботи.
2. В основі оплати праці водія лежить тарифна ставка (оклад).
3. Систему надбавок та доплат водію роботодавець встановлює в колективному договорі, трудовому договорі чи іншому локальному документі.
4. Роботодавець самостійно приймає рішення щодо доцільності встановлення роз’їзного характеру роботи водію.
5. У разі скерування водія у відрядження роботодавець має обов’язково дотримати державних трудових гарантій.

Олена ГАБРУК, незалежний експерт-консультант з оподаткування, обліку, кадрових питань

Шаблони та зразки документів:

Колективний договір

Положення про оплату праці

Графік змінності на підприємстві

Графік змінності водіїв колісних транспортних засобів

Наказ про залучення до роботи у вихідний день з наданням іншого дня відпочинку

Читайте більше:

Графіки змінності водіїв: поради щодо складання

Водій втік за кордон і не планує повертатись: як оформити звільнення

Договір матеріальної відповідальності з водієм: повний чи обмежений

Чи можна включити штраф водія за перевищення швидкості у витрати підприємства

Чи законно оформлювати один подорожній лист на місяць для авто з кількома водіями

Працівник за кермом у відрядженні: чи потрібно доплачувати за виконання функцій водія