Час роботи та відпочинку водія
Режим роботи водія, що працює як звичайний офісний працівник, регулюють Правила внутрішнього трудового розпорядку за п’ятиденним чи шестиденним робочим тижнем.
Питання робочого часу та часу відпочинку водіїв, що здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи вантажів регулює Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджене наказом Мінтрансзв'язку від 07.06.2010 №340. Саме цей документ визначає складові робочого часу водія, його тривалість особливості побудови графіку змінності.
Якщо за умовами роботи не може бути додержана встановлена для водіїв щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, можна запровадити підсумований облік робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин. За підсумованого обліку робочого часу працю водіїв регулюють графіки змінності водіїв колісних транспортних засобів (додаток 1 Положення №340).
Посадовий оклад водія
В основі оплати праці водія лежить тариф: оклад чи погодинна ставка.
У системі оплати праці тарифні ставки роботодавці встановлюють самостійно в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральним, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами (ст. 97 Кодексу законів про працю України, далі – КЗпП; ст. 15 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР «Про оплату праці», далі – Закон про оплату праці).
Увага! Законодавство забороняє роботодавцям платити менше, ніж це передбачають мінімальні державні гарантії з оплати праці (мінімальний місячний або годинний розмір зарплати, робота у вихідні дні, надурочна робота, відпускні та лікарняні, відрядження тощо)
Розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінзарплати (ст. 3 Закону про оплату праці). У 2025 році – це 8000,00 грн на місяць. Якщо нарахована заробітна плата працівника, який виконав місячну норму праці, є нижчою за законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, роботодавець проводить доплату до рівня мінімальної заробітної плати, яка виплачує щомісячно одночасно з виплатою заробітної плати.
Якщо роботодавець встановлює розмір окладу менший за мінзарплату, то розмір окладу має бути не меншим за прожитковий мінімум, установлений для працездатних осіб на 1 січня календарного року (ст. 6 Закону про оплату праці). У 2025 році – це 3028,00 грн на місяць.
Працю водія роботодавець оплачує за умовами колективного договору чи Положення про оплату працю. Водієві виплачують тарифну ставку (оклад), встановлені надбавки, доплати, премії за фактично відпрацьований робочий час.
Для підприємств (перевізників), де робота на автотранспорті є основною діяльністю, умови оплати праці водіїв встановлює колективний договір з дотриманням норм законодавства та положень Галузевої угоди між Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури України, Федерацією роботодавців транспорту України, спільним представницьким органом Профспілки працівників автомобільного транспорту та шляхового господарства України і Всеукраїнської незалежної профспілки працівників транспорту у сфері автомобільного транспорту на 2024–2026 роки (далі – Галузева угода).
Так у додатку 1 до Галузевої угоди тарифні ставки водіїв сформовані за коефіцієнтами співвідношень до мінімальної зарплати. Приміром, на підприємстві оклад водія бортового автомобіля вантажопідйомністю від 1,5 до 3 тон – 8000,00 грн. Коефіцієнт співвідношення тарифної ставки водія за галузевою угодою для групи – 1,717. Відповідно, місячний розмір тарифної ставки водія складає – 13 736,00 грн.
Якщо колективний договір на підприємстві не уклали, роботодавець зобов’язаний погодити ці питання із профспілковим органом, що представляє інтереси більшості працівників, а в разі його відсутності – з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (представник трудового колективу).
Доплата за класність водію
Специфічною доплатою у водія є доплата за класність. Її розмір комерційні підприємства визначають самостійно в колективному договорі, а за його відсутності – в локальному документі (Положенні про оплату працю).
Порядок присвоєння класності водіям чинні нормативно-правові документи чітко не прописують. Роботодавець може самостійно розробити і затвердити Порядок встановлення класності, приміром в Положенні про присвоєння класності водіям. При цьому слід ураховувати вимоги до кваліфікації водіїв, установлені у примітці до п. 4 розд. II Випуску №69 «Автомобільний транспорт» Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників.
Присвоює класність водію створена на підприємстві кваліфікаційна комісія під час кваліфікаційної атестації. Надбавку за класність встановлюють водію залежно від присвоєного класу у відсотках до встановленої тарифної ставки (окладу).
Так, надбавка водіям легкових і вантажних автомобілів, автобусів:
- І клас – 25%;
- ІІ клас – 10% встановленої тарифної ставки (окладу) за відпрацьований водієм час (додаток 2 до Галузевої угоди).
Доплата за ненормований робочий час
Водії легкових і вантажних автомобілів, автобусів мають право на доплату за ненормований робочий день у розмірі 25% тарифної ставки (окладу) за відпрацьований водієм час (додаток 2 до Галузевої угоди).
Доплата за роботу у нічні години
Якщо графік виходу на роботу (графік змінності) працівників передбачає роботу в нічний час, то її тривалість включають до тривалості роботи (зміни) працівника. Компенсацією роботи в таких умовах є доплата за роботу в нічний час. При цьому таку доплату здійснюють за фактично відпрацьовані години у нічний час.
На замітку! Нічним вважається час з 10 години вечора до 6 години ранку
Оплата роботи у нічний час є трудовою гарантією. А отже, таку роботу слід оплачувати шляхом встановлення доплати до тарифної ставки (окладу) у розмірі, визначеному у колективному договорі, але не нижче 20% тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час (ст. 108 КЗпП).
Доплата за роботу у вечірні години
За змінного режиму роботи водій може працювати у вечірні години. Вечірнім вважається час з 18 до 22 години.
КЗпП не вимагає оплачувати роботу у такі години. Але надбавку за роботу у вечірні години передбачає додаток 2 до Галузевої угоди – 20% тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у такий час. Отже, за відсутності колективного договору роботодавець може встановити таку доплату на власний розсуд.
Оплата роботи водія у вихідні
Роботу у вихідний день компенсують за згодою сторін наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі (ст. 72 КЗпП). Зазвичай спосіб компенсації визначають безпосередньо в наказі про залучення до роботи у вихідний день (лист Мінсоцполітики від 03.10.2013 №1097/13/84-13 і №922).
Якщо як компенсацію обрали інший день відпочинку, то роботу у вихідний день оплачують в одинарному розмірі, а інший день відпочинку не оплачують.
Можлива й компенсація в подвійному розмірі (ст. 107 КЗпП). В такому разі платять:
- відрядникам – за подвійними відрядними розцінками;
- працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, – у розмірі подвійної годинної або денної ставки;
- працівникам, які одержують місячний оклад, – у розмірі одинарної годинної або денної ставки понад оклад, якщо роботу у вихідний/неробочий день провадили у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки понад оклад, якщо працювали понад місячну норму.
Важливо! Норму щодо компенсації за роботу у вихідний день не застосовують у разі роботи з підсумованим обліком робочого часу, коли вихідний день припадає на зміну водія
За підсумованого обліку робочого часу працю водіїв регулюють графіки змінності водіїв колісних транспортних засобів. Такі графіки складають на весь обліковий період і ними визначають тривалість щоденної роботи (зміни), робочих днів (зміни) та вихідних днів.
Оплата надурочної роботи водія
До надурочних робіт водіїв залучають відповідно до ст. 62–64 КЗпП.
Надурочними вважають роботи понад встановлену тривалість робочого дня (зміни) (ст. 52, 53 і 61 КЗпП). Надурочні роботи не мають перевищувати для кожного водія чотирьох годин протягом двох днів поспіль або 120 годин на рік. Це трудова гарантія, якої мають дотримувати всі роботодавці.
За погодинною системою оплати праці роботу в надурочний час оплачують у подвійному розмірі годинної ставки (ст. 106 КЗпП).
За відрядною системою оплати праці за роботу в надурочний час виплачують доплату у розмірі 100% тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, працю якого оплачують за погодинною системою, – за всі відпрацьовані надурочні години.
У разі підсумованого обліку робочого часу оплачують як надурочні всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді, у порядку, передбаченому частинами першою і другою ст. 106 КЗпП.
Увага! Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допустима
Оплата праці водіїв під час ремонтів автомобіля
Як оплачувати час водія, якщо автомобіль потрапляє в аварію чи потребує тривалого ремонту? Адже трудові відносини тривають, а посадові (робочі) обов’язки водій фактично не виконує.
В такому разі оформлюють простій не з вини працівника. Відповідно до ст. 113 КЗпП час простою оплачують із розрахунку не нижче від 2/3 тарифної ставки, встановленого працівникові розряду (окладу).
Роз’їзний характер роботи водія
КЗпП не містить визначення «роз’їзний характер роботи». Тому доцільно звернутися до визначення, наведеного в листі Мінсоцполітики від 15.11.2013 №491/13/116-13.
Так, робота носить роз’їзний характер, коли працівники повинні виконувати роботу на об’єктах, розташованих на значній відстані від місцезнаходження підприємства, і у зв’язку із цим змушені щодня виїжджати та повертатися до місця роботи, що займає не менше двох-трьох годин на день.
З урахуванням специфіки господарської діяльності підприємства та роботи водія роботодавець самостійно приймає рішення щодо доцільності встановлення роз’їзного характеру роботи. В такому разі працівнику встановлюють надбавку за відповідний режим роботи до тарифної ставки (окладу).
Роботодавець, який прийняв рішення встановити надбавку за роз’їзний (пересувний) характер робіт, має керуватися нормами постанови КМУ «Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер» від 31.03.1999 №490.
Розмір надбавки за роз’їзний характер роботи не може перевищувати граничних розмірів добових, установлених КМУ для відряджень по Україні (п. 1 Постанови № 490). Якщо ж робота має роз’їзний характер за межами України, розмір надбавок не може перевищувати 80% граничних норм добових витрат, установлених КМУ для відряджень за кордон. На сьогодні норми добових встановлені винятково для підприємств, установ та організацій, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів (постанова КМУ від 02.02.2011 №98). Госпрозрахункові підприємства для встановлення граничного розміру надбавок (за аналогією з відрядними нормами) можуть для надбавки використовувати суму добових, що не оподатковують ПДФО, передбачену пп. «а» пп. 170.9.1 ПКУ.
Роз’їзний характер роботи не є відрядженням (п. 2 розд. І Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Мінфіну від 13.03.1998 №59). Тому, добові та компенсаційні витрати не передбачено.
Відрядження водія
Якщо водії здійснюють перевезення вантажів на далекі відстані територією України та/або за кордон, то йдеться про про відрядження.
На час відрядження водію гарантовані добові, проїзд, проживання (ст. 121 КЗпП).
Розмір добових роботодавець встановлює самостійно на локальному рівні. Граничний розмір добових для оподаткування визначає пп. «а» пп. 170.9.1 ПКУ.
Компенсацію понесених витрат а також витрати, понесені за рахунок отриманого авансу, підтверджують первинні документи під час звітування.
На замітку! Дні роботи оплачують за найбільшою величиною
Оплату праці за виконану роботу здійснюють відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку. Тобто для оплати днів роботи у відрядженні необхідно порахувати денний заробіток за місяць, в якому відбувається відрядження та середньоденний за місяці розрахункового періоду.
Висновки
- Робочий час водія має особливості з огляду на специфіку його роботи.
- В основі оплати праці водія лежить тарифна ставка (оклад).
- Систему надбавок та доплат водію роботодавець встановлює в колективному договорі, трудовому договорі чи іншому локальному документі.
- Роботодавець самостійно приймає рішення щодо доцільності встановлення роз’їзного характеру роботи водію.
- У разі скерування водія у відрядження роботодавець має обов’язково дотримати державних трудових гарантій.
Олена ГАБРУК, незалежний експерт-консультант з оподаткування, обліку, кадрових питань
Шаблони та зразки документів:
Графік змінності на підприємстві
Графік змінності водіїв колісних транспортних засобів
Наказ про залучення до роботи у вихідний день з наданням іншого дня відпочинку