Як повідомляє «Судово-юридична газета», ухвалою від 29.01.2026 у справі № 527/1096/19, колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду передала на розгляд Великої Палати цю справу, оскільки на переконання колегії суддів є необхідність відступу від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, раніше викладеного в постанові Великої Палати від 18.12.2024 у справі №916/379/23 (далі – постанова від 18.12.2024).
Велика Палата (в постанові від 18.12.2024) постановила рішення про відступ від раніше сформованого висновку та резюмувала, що рішення загальних зборів учасників товариства не є правочинами в розумінні статті 202 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) і мають розглядатися як акти ненормативного характеру.
ККС підкреслює, що загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень, що неможливо забезпечити в кримінальному провадженні без висновків Великої Палати.
З урахуванням наведеного судді вважають, що відступ від висновку Великої Палати, висловленого в постанові від 18.12.2024 про те, що рішення загальних зборів учасників товариства не є правочинами в розумінні статті 202 ЦК України, буде слушним і необхідним для правильного вирішення кримінального провадження, відповідатиме принципу правової визначеності, а також сприятиме сталості та єдності судової практики
На думку суддів, правову позицію у цій справі необхідно сформувати наступним чином.
Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.
Під вчиненням правочину для кваліфікації злочину за статтею 206-2 Кримінального кодексу України (далі – КК України) слід розуміти як:
- його вчинення винуватою особою, так і забезпечення (організацію) нею вчинення такого правочину іншими особами;
- суспільно небезпечне діяння як складова об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 206-2 КК України, полягає у вчиненні правочинів, які за зовнішніми ознаками є законними та за результатами яких настають певні юридичні наслідки;
- конкретний перелік правочинів, вчинення яких дозволяє кваліфікувати діяння за ст. 206-2 КК України, законодавець не наводить, а тому він фактично не обмежений;
- особливостями таких правочинів є те, що у більшості випадків вони вчиняються у письмовій формі, оскільки стороною є юридична особа (статті 207, 208 ЦК України), і вважаються укладеними після внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських утворень або Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Обставини справи
Після смерті одного з основних засновників агрофірми, його частка у 60% мала б перейти у спадок трьом жінкам. Проте інший учасник підприємства, який володів лише 40%, провів загальні збори без участі спадкоємиць.
На цих зборах було прийнято наступні рішення:
- Відмовити спадкоємицям у прийнятті до складу учасників.
- Перерозподілити частки так, щоб учасник з 40% став власником зі 100% статутного капіталу.
- Згодом він продав підприємство третій особі.
Глобинський районний суд Полтавської області вироком від 27.08.2021 засудив учасника за частиною першою ст. 205-1 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. В решті обвинувачень, суд визнав учасника невинуватим.
Полтавський апеляційний суд вироком від 11.12.2024 частково задовольнив апеляційні скарги прокурора та потерпілих – цивільних позивачів, скасував вирок в частині виправдання учасника за частиною третьою ст. 206-2 КК України та в частині вирішення цивільного позову і ухвалив новий, яким:
- засудив учасника за частиною третьою ст. 206-2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих й адміністративно-господарських функцій та з обслуговуванням ТМЦ, на строк 3 роки, а на підставі ст. 75 КК України звільнив його від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та поклав на нього передбачені ст. 76 КК України обов`язки.
Апеляційний суд скасував вирок місцевого суду в частині засудження учасника за частиною першою ст. 205-1 КК України і закрив кримінальне провадження в цій частині у зв`язку із закінченням строків давності, визначених пунктом 2 частини першої ст. 49 КК України.
За версією апеляційного суду, такими діями спадкоємицям було завдано збитків на суму понад 11 мільйонів гривень. Як наслідок – учасник отримав вирок за ст. 206-2 КК України (протиправне заволодіння майном підприємства) та 5 років позбавлення волі (умовно)
Захисники стверджували наступне:
- Рішення загальних зборів – це не правочин. Згідно з усталеною практикою останніх років, такі рішення вважаються «актами ненормативного характеру».
- Відсутність складу злочину. Якщо рішення зборів не є правочином, то інкримінувати заволодіння майном «шляхом вчинення правочину» (як того вимагає ст. 206-2 КК України) неможливо.
Втім, тепер ККС просить ВП ВС відступити від цієї позиції. Якщо Велика Палата погодиться з ККС, це закриє лазівку для осіб, які використовують корпоративні механізми для фактичного поглинання чужої власності, прикриваючись «процедурними рішеннями зборів».
Велика Палата 11 лютого 2026 року прийняла справу до розгляду та призначила розгляд справи на 27 травня 2026 року
Джерело: «Судово-юридична газета»
Читайте більше:
Чи доступна «критичність» для ФОП: позиція суду
Верховний Суд: акт про неможливість ревізії не підлягає оскарженню
Апеляція підтвердила: скріншоти не є належним доказом у спорі про NDA
Помилка в описі будинку не стала підставою для компенсації – позиція суду
Чи є рекламна діяльність підставою для донарахування податку: висновки суду
