Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду переглянув у касаційному порядку податковий спір №640/14638/19 щодо правомірності донарахування податку на прибуток іноземної компанії через діяльність її представництва в Україні. Предметом розгляду стало питання, чи може діяльність представництва вважатися постійним представництвом нерезидента з відповідними податковими наслідками.
Суть справи та рішення судів
Позивач оскаржив ППР від 22.03.2019 №0014311406, яким контролюючим органом збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на 5 927 305 грн, з яких 4 741 844 грн – основне зобов’язання та 1 185 461 грн – штрафні санкції. Підставою для його прийняття став акт документальної планової виїзної перевірки, за результатами якої податковий орган дійшов висновку про здійснення представництвом діяльності постійного представництва нерезидента у розумінні пп. 14.1.193 Податкового кодексу України та, відповідно, необхідність оподаткування доходів у загальному порядку.
Контролюючий орган обґрунтовував свою позицію тим, що представництво:
- здійснювало реєстрацію лікарських засобів, вироблених іншими нерезидентами,
- організовувало рекламні кампанії,
- замовляло рекламну продукцію,
- проводило інформаційні заходи.
На думку відповідача, така діяльність виходила за межі допоміжної або підготовчої та свідчила про здійснення нерезидентом господарської діяльності на території України через постійне представництво.
Мотиви та висновки Верховного Суду
Суд касаційної інстанції у справі №640/14638/19 зазначив, що визначальним критерієм для визнання представництва постійним є здійснення ним діяльності, аналогічної або тотожної діяльності нерезидента, спрямованої на отримання доходу. У разі якщо діяльність представництва має виключно підготовчий або допоміжний характер та не призводить до отримання доходу, підстав для визнання його постійним представництвом немає.
Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що представництво не здійснювало господарської діяльності, спрямованої на отримання доходу, не дублювало функцій материнської компанії та не діяло в інтересах інших нерезидентів на підставі договірних відносин. Дії щодо реєстрації та рекламування лікарських засобів мають підготовчий і допоміжний характер та не є операціями, що самі по собі призводять до отримання доходу.
Суд також звернув увагу, що обов’язок доведення правомірності прийнятого рішення покладається на податковий орган, який не надав належних доказів здійснення представництвом діяльності постійного представництва.
Джерело: Судово-юридична газета
Читайте більше:
Санкції за працевлаштування осіб з інвалідністю та представництво іноземної компанії
Сплата податків при нотаріальному посвідченні договорів: хто, коли і на які рахунки перераховує
