Юридична особа продає власний автомобіль: покроковий алгоритм, пастки та наслідки

1. Продаж авто юрособою: бухгалтерський облік та документальне оформлення
2. Оподаткування продажу автомобіля юридичною особою
3. Продаж автомобіля юридичною особою: що з пальним у баку
4. Продаж автомобіля юрособою: що робити з шинами, акумуляторами, в тому числі і запасними
5. Продаж автомобіля фізичній особі – особлива увага на звичайні ціни!
6. Продаж автомобіля юридичною особою через комісіонера
7. Продаж авто, що знаходилося в лізингу
8. Продаж авто, що був внесений раніше до статутного капіталу
9. ТЦК: зняття з реєстрації проданого юридичною особою автомобіля
10. Продаж юридичною особою автомобіля: форма 20-ОПП
11. Продаж юридичною особою автомобіля: алгоритм

Продаж автомобіля підприємством, на перший погляд, виглядає як звичайна господарська операція, але на практиці має значно більше нюансів, ніж продаж інших основних засобів (ОЗ).

З одного боку, це стандартна операція вибуття ОЗ з відповідним бухгалтерським та податковим відображенням. Але автомобіль – це специфічний актив: право власності на нього підлягає державній реєстрації, а сам процес продажу пов’язаний із взаємодією із сервісними центрами МВС та територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, що особливо актуально в умовах воєнного стану.

Крім того, на відміну від більшості інших ОЗ, покупцем автомобіля часто виступає фізична особа. А це автоматично додає податкових нюансів – зокрема ризик виникнення додаткового блага при відхиленні ціни від звичайної. Окремо слід враховувати і ситуації, коли автомобіль перебуває у фінансовому лізингу або продається в межах таких відносин.

Саме через поєднання облікових, податкових і реєстраційних особливостей продаж автомобіля потребує більш уважного підходу, ніж інші операції з ОЗ. У цій статті зібрано ключові практичні моменти, які відрізняють такі операції, а також наведено покроковий алгоритм дій та пояснення до кожного етапу.

Продаж авто юрособою: бухгалтерський облік та документальне оформлення

Продаж автомобіля в обліку – це послідовність дій:

управлінське рішення → переведення активу → оформлення первинних документів → відображення реалізації з визнанням доходу та витрат.

Продаж автомобіля починається з оформлення управлінського рішення – наказу керівника або протоколу, залежно від внутрішніх процедур підприємства. На його підставі об’єкт ОЗ підлягає переведенню до складу необоротних активів, утримуваних для продажу відповідно до НП(С)БО 27 «Необоротні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність» (наказ Мінфіну від 07.11.2003 №617, далі – НП(С)БО 27). З дати такого переведення амортизація не нараховується.

Передача автомобіля оформлюється первинними документами. Підприємство самостійно визначає їх форму відповідно до ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон №996). Як правило, використовується

1. договір купівлі-продажу;
2. акт приймання-передачі (або видаткова накладна);
3. податкова накладна;
4. а також документи для перереєстрації транспортного засобу.

Акт приймання-передачі, а не видаткова накладна – більш доцільний як документ, що підтверджує комплектність, технічний стан та факт передачі об’єкта.

Дата первинних документів повинна відповідати фактичному переходу права власності. Для цілей ПДВ така дата визначається за правилом першої події (п. 187.1 Податкового кодексу України, далі – ПКУ). На практиці це, як правило, дата державної реєстрації транспортного засобу на нового власника. Оформлення документів «заднім числом» призводить до невідповідності первинних документів фактичним обставинам операції.

Після переведення автомобіля до групи продажу його реалізація відображається як вибуття активу з одночасним визнанням доходу та списанням балансової вартості відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків (наказ Мінфіну від 30.11.1999 №291).

Типові бухгалтерські проведення:

Операція продажу є постачанням товару, тому для цілей ПДВ база оподаткування визначається за договірною вартістю, але не нижче балансової вартості об’єкта на початок звітного періоду (п. 188.1 ПКУ). У разі продажу за нижчою ціною виникає обов’язок донарахувати ПДВ.

Ціна продажу визначається за домовленістю сторін і не обмежується законодавчо. Водночас при продажу фізичній особі слід враховувати ризик виникнення додаткового блага відповідно до пп. «е» пп. 164.2.17 ПКУ, якщо ціна істотно відрізняється від звичайної. Для обґрунтування ціни можуть використовуватися як незалежна оцінка, так і інші джерела інформації.

Окремі особливості має продаж повністю замортизованого автомобіля. У такому випадку його залишкова вартість дорівнює нулю, тому мінімальна база ПДВ фактично відсутня і податок нараховується з договірної вартості (п. 188.1 ПКУ). Переведення до складу активів, утримуваних для продажу, може не здійснюватися або проводитися формально на нульову суму. Собівартість реалізації відсутня.

Типові проведення у такому випадку:

1. Дт 131 – Кт 105 – списано накопичену амортизацію;
2. Дт 361 – Кт 712 – відображено дохід;
3. Дт 712 – Кт 6432;
4. Дт 6432 – Кт 6412.

Якщо залишкова вартість не нульова (навіть незначна), додатково застосовуються:

1. Дт 286 – Кт 105;
2. Дт 943 – Кт 286.

Таким чином, бухгалтерський облік і документальне оформлення продажу автомобіля є взаємопов’язаними: первинні документи підтверджують факт операції, а облікові записи відображають її економічний зміст, при цьому ключовими є правильне визначення моменту передачі, ціни та залишкової вартості об’єкта.

Оподаткування продажу автомобіля юридичною особою

ПДВ

При продажу автомобіля юридична особа самостійно визначає договірну ціну, але для цілей ПДВ база оподаткування не може бути нижчою за балансову вартість об’єкта.

Відповідно до п. 188.1 ПКУ база оподаткування ПДВ при постачанні ОЗ визначається за договірною вартістю, але не нижче балансової (залишкової) вартості на початок місяця продажу. Якщо договірна ціна є нижчою, податкові зобов’язання нараховуються виходячи з мінімальної бази.

У такому випадку складаються дві податкові накладні: одна – на фактичну договірну вартість (на покупця), друга – на суму перевищення мінбази над ціною продажу (на себе, з типом причини 15).

Якщо автомобіль повністю замортизований і його балансова вартість дорівнює нулю, мінбаза для ПДВ також дорівнює нулю, тому ПДВ нараховується лише з договірної ціни і складається одна податкова накладна.

Окрему увагу слід приділити ситуації, коли автомобіль придбано з метою подальшого продажу, але підприємство не є професійним продавцем транспортних засобів. У такому випадку можливий ризик перекваліфікації обліку: якщо об’єкт фактично відповідає критеріям ОЗ, база ПДВ визначатиметься як для ОЗ (балансова вартість), а не як для товару (ціна придбання). Це може призвести до донарахування ПДВ. Для підтвердження наміру продажу доцільно оформити відповідний наказ та, за можливості, передбачити відповідний вид діяльності.

Якщо ж ПДВ нараховується із суми, що перевищує умовну балансову вартість, підхід до класифікації об’єкта (як товар чи як ОЗ) не впливає на суму податкових зобов’язань.

Податок на прибуток

Продаж автомобіля не створює окремого об’єкта оподаткування, а впливає на фінансовий результат за правилами бухгалтерського обліку з урахуванням податкових різниць.

Бухгалтерський облік ведеться відповідно до НП(С)БО або МСФЗ, а податкові різниці відображаються виключно у декларації з податку на прибуток (Додаток РІ) і не супроводжуються бухгалтерськими проведеннями (ст. 1 Закону №996).

При продажу ОЗ застосовуються різниці, визначені ст. 138 ПКУ:

1. збільшення фінансового результату на суму бухгалтерської залишкової вартості (пп. 138.1 ПКУ);
2. зменшення фінансового результату на суму податкової залишкової вартості (пп. 138.2 ПКУ).

Ці коригування здійснюються незалежно від ціни продажу. Податковий кодекс України не містить вимоги донараховувати податок на прибуток у разі продажу за ціною нижче балансової вартості.

Єдиний випадок, коли залишкова вартість впливає на суму податкових зобов’язань при «дешевому» продажу, стосується саме ПДВ (п. 188.1 ПКУ). У такому разі сума донарахованого ПДВ відображається у складі витрат:

1. Дт 949 – Кт 6412.

Єдиний податок

Юридична особа – платник єдиного податку має право продати автомобіль, що обліковується на її балансі, з урахуванням особливостей визначення доходу.

Відповідно до п. 292.2 ПКУ дохід визначається як сума коштів, отриманих від продажу ОЗ. Якщо ОЗ використовувався понад 12 місяців з дати введення в експлуатацію, дохід визначається як різниця між сумою отриманих коштів та залишковою балансовою вартістю.

ОЗ визначаються відповідно до пп. 14.1.138 ПКУ як матеріальні активи вартістю понад 20000 грн зі строком використання більше одного року.

Обмеження щодо перебування на спрощеній системі встановлені пп. 291.5.1 ПКУ і стосуються діяльності з продажу підакцизних товарів. При цьому разовий продаж власного автомобіля, що обліковується на балансі, не вважається діяльністю з торгівлі підакцизними товарами, тому не позбавляє права застосовувати спрощену систему (ЗІР, категорія 108.05).

Транспортний податок

Нагадаємо, що транспортному податку підлягають тільки автомобілі, які відповідають умовам оподаткування – визначеним в статті 267.2.1 ПКУ, тобто ті, що входять до Переліку транспортних засобів з метою оподаткування транспортним податком, розміщеному на сайті Мінекономіки. Після продажу автомобіля підприємство припиняє нарахування транспортного податку з місяця, що передує місяцю перереєстрації (втрати права власності).

Відповідно до пп. 267.6.5 ПКУ у разі переходу права власності на об’єкт оподаткування протягом року попередній власник сплачує транспортний податок за період з 1 січня до початку місяця, в якому втрачено право власності. Тобто якщо перереєстрація відбулася у жовтні, останнім місяцем нарахування податку для підприємства є вересень, а починаючи з жовтня обов’язок сплати переходить до нового власника.

Юридична особа зобов’язана подати уточнюючу декларацію з транспортного податку протягом 30 к. дн. з дня перереєстрації транспортного засобу. У такій декларації коригується період нарахування податку – останнім місяцем зазначається місяць, що передує переходу права власності. У полі «з урахуванням уточнень з» зазначається місяць, з якого об’єкт вибув (наприклад, «10» – якщо з жовтня податок вже не нараховується).

Якщо покупцем виступила фізична особа – починаючи з місяця переходу права власності податковий орган нараховує транспортний податок новому власнику – фізичній особі – шляхом направлення податкового повідомлення-рішення за її податковою адресою.

Таким чином, ключовими діями підприємства є своєчасне припинення нарахування податку та подання уточнюючої декларації із правильним відображенням періоду володіння транспортним засобом.

Продаж автомобіля юридичною особою: що з пальним у баку

Пальне в баку автомобіля при його продажу не виділяється як окремий об’єкт реалізації, а його вартість списується на витрати підприємства.

У договорі купівлі-продажу та первинних документах (видатковій накладній, акті приймання-передачі) доцільно зазначати продаж автомобіля як єдиного об’єкта без окремого виділення пального. У разі відображення пального окремим рядком із зазначенням кількості та вартості контролюючі органи можуть розцінити це як операцію з реалізації пального, що є підакцизним товаром і потребує реєстрації платником акцизного податку та отримання ліцензії на підставі ст. 29 Закону України від 18.06.2024 №3817-IX «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) сторони є вільними у визначенні умов договору, тому продаж автомобіля як укомплектованого об’єкта (з пальним у баку для забезпечення його функціонування) відповідає звичайній господарській практиці.

У бухгалтерському обліку вартість пального розглядається як витрати на передпродажну підготовку. Такі витрати визнаються витратами на збут відповідно до НП(С)БО 16 «Витрати» (наказ Мінфіну від 31.12.1999 №318) та відображаються проведенням:

1. Дт 93 – Кт 203.

Списання здійснюється на дату підписання акта приймання-передачі автомобіля на фактичний залишок пального в баку.

Операція передачі автомобіля з пальним у баку не створює обов’язку з нарахування акцизного податку. Паливний бак транспортного засобу не є акцизним складом (пп. 14.1.6 ПКУ), а передача пального у складі автомобіля не відповідає визначенню «реалізація пального» (пп. 14.1.212 ПКУ), оскільки таке пальне вже вибуло із системи електронного адміністрування для власного споживання.

З погляду ПДВ пальне не розглядається як окремий об’єкт постачання, тому податкові зобов’язання визначаються виходячи із загальної вартості автомобіля з урахуванням вимог п. 188.1 ПКУ щодо мінімальної бази оподаткування.

Продаж автомобіля юрособою: що робити з шинами, акумуляторами, в тому числі і запасними

Передача шин та акумуляторів разом з автомобілем залежить від їх статусу (встановлені чи запасні) та способу документального оформлення; ключове завдання – уникнути кваліфікації як безоплатної передачі з донарахуванням ПДВ.

Комплектуючі (шини, акумулятори), які обліковуються окремо на субрахунку 207, при продажу автомобіля не можна розглядати як єдиний випадок – їх облік і податкові наслідки відрізняються залежно від того, чи встановлені вони на автомобілі, чи передаються як окремі (запасні).

Шини та акумулятор, встановлені на автомобілі

Якщо шини та акумулятор встановлені на автомобілі на момент продажу, вони розглядаються як частина його технічного стану. У такому випадку автомобіль передається «у спорядженому стані», і окремого об’єкта постачання не виникає.

Для цього доцільно в акті приймання-передачі або іншому первинному документі зазначити, що автомобіль передається у повністю укомплектованому (спорядженому) стані.

У бухгалтерському обліку такі комплектуючі списуються як витрати, пов’язані з експлуатацією або збутом:

1. Дт 23, 91, 92, 93, 94 – Кт 207.

Конкретний рахунок витрат залежить від напряму використання автомобіля до продажу. Таке списання здійснюється на дату передачі автомобіля.

ПДВ окремо на такі комплектуючі не нараховується, оскільки вони не є самостійним об’єктом постачання. Податкові зобов’язання виникають лише щодо автомобіля в цілому відповідно до п. 188.1 ПКУ.

Запасні (невстановлені) шини та акумулятор

Якщо шини (наприклад, зимовий комплект) або запасний акумулятор обліковуються окремо на складі і не встановлені на автомобіль, вони є самостійними запасами.

У разі їх передачі покупцю без належного оформлення виникає ризик, що така операція буде кваліфікована як безоплатне постачання товарів відповідно до пп. 14.1.191 ПКУ. У такому випадку необхідно нарахувати ПДВ виходячи з ціни придбання таких запасів (п. 188.1 ПКУ).

Щоб уникнути цього, необхідно документально підтвердити, що такі комплектуючі входять до загальної вартості автомобіля.

Рекомендований порядок оформлення:

1. У договорі купівлі-продажу зазначити, що автомобіль передається у комплектації згідно з актом приймання-передачі.
2. В акті приймання-передачі окремо перелічити:
3. автомобіль;
4. комплект шин (наприклад, зимових);
5. запасний акумулятор.
6. Додати формулювання: «вартість зазначених комплектуючих включена до загальної вартості автомобіля».
7. За можливості – видати внутрішній наказ (або рішення), в якому прямо зазначити, що ціна автомобіля сформована з урахуванням таких комплектуючих.

У бухгалтерському обліку такі запаси списуються як витрати на збут (передпродажна підготовка) – аналогічно тому, як відбувається і списання пального в баку:

1. Дт 93 – Кт 207.

Це логічно обґрунтовується тим, що передача таких комплектуючих пов’язана з реалізацією автомобіля.

Документальне підтвердження передачі шин та акумуляторів та ціноутворення

Ключове завдання – довести, що всі передані об’єкти (включаючи запасні шини та акумулятор) входять до складу однієї операції продажу автомобіля.

Для цього використовуються:

1. договір купівлі-продажу (з посиланням на комплектацію);
2. акт приймання-передачі з деталізацією;
3. внутрішній наказ або рішення про продаж.

Якщо цього не зробити, податковий орган може розцінити передачу запасних шин та акумулятора як окрему безоплатну операцію з відповідним донарахуванням ПДВ.

Додаткові податкові ризики

Якщо автомобіль разом із комплектуючими продається за ціною, суттєво нижчою за ринкову, виникає ризик застосування правил про додаткове благо (пп. «е» пп. 164.2.17 ПКУ) – у випадку продажу фізичній особі.

У такому разі оцінюється вже сукупна вартість: автомобіль + комплектуючі.

Таким чином, встановлені комплектуючі списуються як частина експлуатації автомобіля, а запасні – як витрати на збут, але за умови обов’язкового документального підтвердження їх включення до загальної вартості продажу, інакше виникає ризик нарахування ПДВ як при безоплатній передачі.

Продаж автомобіля фізичній особі – особлива увага на звичайні ціни!

При продажу автомобіля фізичній особі головний ризик полягає не в самій можливості продажу за будь-якою договірною ціною, а в тому, що податківці можуть визнати заниження ціни наданням індивідуальної знижки. У такому разі різниця між звичайною ціною та ціною договору розглядається як додаткове благо фізособи з обов’язком утримати ПДФО і військовий збір.

Чинне законодавство не вимагає обов’язково проводити експертну оцінку автомобіля для його продажу фізичній особі. Продажна ціна визначається сторонами у договорі купівлі-продажу. Це стосується як податку на прибуток, так і ПДВ. Не має значення і те, як саме обліковувався автомобіль у підприємства – як ОЗ чи як товар.

Водночас саме при продажу фізособі питання звичайної ціни стає критично важливим. Якщо ціна продажу виявиться нижчою за звичайну (ринкову), податковий орган може розцінити різницю як індивідуальну знижку, тобто додаткове благо фізичної особи відповідно до пп. «е» пп. 164.2.17 ПКУ. У такому разі юридична особа як податковий агент повинна утримати ПДФО 18 % із застосуванням натурального коефіцієнта 1,21951 та військовий збір 5 % із суми такої знижки. Сума доходу відображається в додатку 4ДФ з ознакою доходу «126».

Для обґрунтування звичайної ціни можуть використовуватися відкриті джерела, зокрема середньоринкова вартість автомобіля із сайту Мінекономіки. Але на практиці найбільш надійним способом підтвердження ціни є незалежна оцінка конкретного автомобіля. Така оцінка не є обов’язковою, проте значно знижує ризик спору з податковим органом. Особливо це важливо тоді, коли продажна ціна суттєво відрізняється від середньоринкової.

За відсутності оцінки доцільно мати інші докази того, що ціна не була індивідуальною знижкою саме для цього покупця. Наприклад, підтвердження, що автомобіль пропонувався необмеженому колу осіб саме за такою ціною. Інакше податковий орган може наполягати, що фізособа отримала персональну вигоду.

Для цілей ПДВ застосовується загальне правило п. 188.1 ПКУ: база оподаткування визначається за договірною вартістю, але не нижче балансової (залишкової) вартості автомобіля на початок звітного періоду, в якому здійснюється продаж, а якщо облік необоротних активів не ведеться – не нижче звичайної ціни. Якщо продаж відбувається за ціною нижчою за мінбазу, на дату першої події складаються дві податкові накладні: одна – на договірну вартість на покупця-неплатника, друга – на суму перевищення мінбази над фактичною ціною, на себе.

Для податку на прибуток при продажу об’єкта ОЗ застосовуються загальні продажні різниці: фінансовий результат збільшується на бухгалтерську залишкову вартість і зменшується на податкову залишкову вартість об’єкта. Якщо залишкова вартість дорівнює нулю, таких різниць фактично не буде. Сам по собі продаж нижче залишкової вартості не створює окремого обов’язку «донараховувати» податок на прибуток.

Переоцінка ОЗ і незалежна оцінка для продажу – це різні речі. Переоцінка за НП(С)БО 7 «Основні засоби», затвердженим наказом Мінфіну від 27.04.2000 №92, є добровільною обліковою процедурою, яка проводиться щодо всієї групи ОЗ, якщо їх залишкова вартість суттєво відрізняється від справедливої на дату балансу. Незалежна оцінка для продажу окремого автомобіля не означає переоцінки в бухгалтерському обліку і не призводить автоматично до зміни балансової вартості об’єкта. Її призначення тут – підтвердити справедливість продажної ціни.

Документально продаж автомобіля фізичній особі оформлюється рішенням підприємства про продаж, договором купівлі-продажу та первинними документами на передачу. Рішення може бути оформлене наказом директора або протоколом зборів учасників. Договір купівлі-продажу укладається у письмовій формі. Його можна посвідчити нотаріально або оформити безпосередньо у сервісному центрі МВС у присутності адміністраторів центру. Передача автомобіля підтверджується актом приймання-передачі. Якщо до моменту передачі автомобіль уже переведено до складу необоротних активів, утримуваних для продажу, замість форми №ОЗ-1 може використовуватися звичайна видаткова накладна з усіма обов’язковими реквізитами первинного документа.

Перед продажем автомобіль переводиться до складу необоротних активів, утримуваних для продажу, а амортизація припиняється з місяця, наступного за місяцем такого переведення.

Якщо податковий орган донарахує ПДФО та військовий збір із суми індивідуальної знижки, сплатити їх має податковий агент, тобто юридична особа. Але економічно це не означає, що податки мають бути сплачені за рахунок самого підприємства. Зазвичай фізособа компенсує їх суму підприємству. Якщо ж підприємство сплачує ці податки за власний рахунок і не утримує їх із покупця, це саме по собі знову утворює для фізособи додаткове благо, яке також підлягає оподаткуванню.

Якщо автомобіль продається за ринковою ціною, підтвердженою оцінкою або іншими належними доказами, підстав для нарахування ПДФО та військового збору не виникає. У такому разі для підприємства залишаються звичайні наслідки продажу: ПДВ та фінансовий результат, що впливає на податок на прибуток.

Окремо слід врахувати реєстраційне оформлення. Договір може бути укладений у нотаріуса або в сервісному центрі МВС. У другому випадку оформлення договору і перереєстрація фактично відбуваються в межах однієї процедури, хоча постановкою на облік на своє ім’я займається вже покупець. Підприємству необхідно також зняти автомобіль з обліку в ТЦК та подати відповідні документи до сервісного центру МВС.

Пенсійний збір при оформленні такого продажу не сплачується.

Продаж автомобіля юридичною особою через комісіонера

Продаж автомобіля через комісіонера не змінює того, що власником майна та джерелом доходу для покупця залишається комітент. Саме тому ключові податкові ризики, у тому числі ризик «індивідуальної знижки» при продажу фізособі, контролює і несе юридична особа – власник автомобіля.

Якщо продаж здійснюється за договором комісії, документи щодо продажу кінцевому покупцю оформлює комісіонер. Те, що кошти покупець перерахував безпосередньо підприємству, цього не змінює. Комісіонер міг передбачити в договорі або рахунку будь-які реквізити для оплати, у тому числі реквізити комітента. Після продажу комісіонер складає звіт комісіонера, а підприємство з отриманих коштів сплачує йому комісійну винагороду.

Якщо автомобіль уже був переданий на комісію, така передача раніше мала бути оформлена первинними документами на передачу комісіонеру. Надалі саме звіт комісіонера про продаж є документом, на підставі якого у комітента списується собівартість автомобіля, визнається дохід та закриваються розрахунки. Тобто основний комплект документів у комітента – це накладна або акт на передачу автомобіля комісіонеру та звіт комісіонера про продаж.

Для оформлення операції доцільно мати: договір комісії між комітентом і комісіонером (ст. 1011 ЦКУ), наказ по підприємству про переведення автомобіля до складу необоротних активів, утримуваних для продажу, акт приймання-передачі автомобіля комісіонеру, звіт комісіонера про виконання доручення з копіями документів, що підтверджують продаж (ст. 1022 ЦКУ), а також документи, оформлені при передачі автомобіля кінцевому покупцю для реєстрації у сервісному центрі МВС. Якщо покупцем є фізична особа, доцільно також мати незалежну оцінку для обґрунтування ринкової ціни.

Для цілей ПДВ передача товару в межах договору комісії прирівнюється до постачання відповідно до п. 189.4 ПКУ. Податкову накладну на дату першої події складає комітент на ім’я комісіонера. База оподаткування визначається за договірною вартістю, але не може бути нижчою за балансову вартість автомобіля на початок звітного періоду відповідно до п. 188.1 ПКУ. Надалі комісіонер складає податкову накладну покупцю-фізособі як неплатнику ПДВ, а на суму своєї винагороди – податкову накладну комітенту.

У бухобліку комітента типова схема виглядає так:

Якщо порядок оплати передбачено так, що покупець перераховує кошти одразу комітенту, це також можливо. У такому разі рахунок може бути виставлений покупцю від імені комітента, а закриття продажу відбувається на підставі звіту комісіонера. Практично це може виглядати так:

Окрему увагу слід приділити продажу через комісіонера фізичній особі за ціною нижчою за ринкову. У такому разі різниця між ринковою та фактичною ціною розглядається як додаткове благо у вигляді індивідуальної знижки відповідно до пп. «е» пп. 164.2.17 ПКУ. Попри участь комісіонера, податковим агентом залишається саме комітент, оскільки саме він є власником майна та джерелом доходу для покупця. Отже, саме комітент повинен нарахувати ПДФО 18 % із застосуванням натурального коефіцієнта 1,219512, нарахувати військовий збір 5 % та відобразити такий дохід у додатку 4ДФ з ознакою «126».

Те, що покупця фактично знайшов комісіонер, ролі не відіграє. Якщо ціна затверджується комітентом і продаж здійснюється відносно його майна, відповідальність за податкові наслідки продажу за заниженою ціною нестиме саме комітент. Тому при продажу фізособі через комісіонера питання звичайної ціни так само потребує документального підтвердження, як і при прямому продажу.

Продаж авто, що знаходилося в лізингу

Передача автомобіля, що перебував у фінансовому лізингу, фактично поєднує продаж активу та переведення боргу, що впливає як на ПДВ, так і на оподаткування фізособи у разі заниженої ціни.

Автомобіль передається новому лізингоотримувачу за договірною вартістю, яка може бути нижчою, рівною або вищою за балансову. Водночас для цілей ПДВ застосовується правило мінімальної бази: база оподаткування не може бути нижчою за балансову (залишкову) вартість на початок звітного періоду (п. 188.1 ПКУ). Якщо договірна ціна є нижчою, необхідно донарахувати податкові зобов’язання з ПДВ до рівня мінбази.

Оформлення операції передбачає: рішення підприємства (наказ), тристоронній договір між продавцем, покупцем і лізинговою компанією (заміна боржника), акт приймання-передачі автомобіля, податкову накладну (на неплатника ПДВ), а також документи для реєстрації транспортного засобу.

Сутність операції полягає в тому, що покупець (фізособа)

1. або лише приймає на себе залишок боргу за лізингом,
2. або додатково сплачує компенсацію підприємству.

У першому випадку фактична ціна продажу дорівнює сумі переведеного боргу, у другому – сумі боргу та додаткової компенсації.

Типові бухгалтерські проведення (на прикладі):

Якщо передбачена додаткова компенсація від покупця, вона відображається як окрема оплата:

1. Дт 311 Кт 377.

При продажу фізичній особі виникає ключовий ризик – визначення звичайної ціни. Якщо сума, за якою передається автомобіль (з урахуванням переведеного боргу та/або компенсації), є нижчою за ринкову, різниця визнається додатковим благом відповідно до пп. «е» пп. 164.2.17 ПКУ. У такому разі підприємство як податковий агент зобов’язане утримати ПДФО 18 % із застосуванням натурального коефіцієнта 1,21951 та військовий збір 5 %.

Якщо підприємство сплачує ці податки за власний рахунок і не утримує їх із фізособи, така сплата сама по собі вважається додатковим благом і також підлягає оподаткуванню.

Таким чином, при передачі автомобіля в межах лізингових відносин ключовими є правильне визначення фактичної ціни (з урахуванням боргу), контроль мінбази ПДВ та обґрунтування звичайної ціни для уникнення оподаткування додаткового блага.

Продаж авто, що був внесений раніше до статутного капіталу

Продаж автомобіля, внесеного до статутного капіталу, не потребує внесення змін до статуту, якщо не змінюється розмір статутного капіталу у грошовому виразі.

Після внесення автомобіля до статутного капіталу право власності на нього переходить до товариства, яке надалі самостійно розпоряджається таким майном, у тому числі має право його продати. Це прямо передбачено ст. 13 Закону України від 06.02.2018 №2275-VIII «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі – Закон №2275).

Статутний капітал товариства визначається у грошовій формі та відображає номінальну вартість часток учасників, а не перелік конкретного майна, внесеного до нього (ст. 12 Закону №2275). Тому при продажу автомобіля не відбувається зміни розміру статутного капіталу – змінюється лише структура активів підприємства: ОЗ замінюється на грошові кошти або дебіторську заборгованість.

Відповідно, відсутні підстави для внесення змін до статуту або його нової редакції лише через факт продажу такого автомобіля. Водночас, якщо статут містить деталізований перелік внесеного майна (що можливо для статутів, затверджених до набрання чинності Законом №2275), доцільно привести його у відповідність до чинного законодавства. Така дія є правом, а не обов’язком і не пов’язана безпосередньо з операцією продажу.

ТЦК: зняття з реєстрації проданого юридичною особою автомобіля

Перед продажем автомобіля юридична особа зобов’язана зняти його з військового обліку в ТЦК та отримати відповідну довідку, яка є обов’язковою для перереєстрації в СЦ МВС.

Для проведення державної реєстрації (перереєстрації) транспортного засобу юридична особа подає пакет документів, визначений сервісними центрами МВС. Перелік є загальним, і окремі документи подаються залежно від конкретної ситуації.

Одним із обов’язкових документів для юридичних осіб є довідка з територіального центру комплектування та соціальної підтримки про зняття транспортного засобу з військового обліку. Без такої довідки сервісний центр МВС не здійснить перереєстрацію автомобіля.

Якщо автомобіль раніше не перебував на обліку в ТЦК, перед продажем необхідно одночасно подати відомості про транспортний засіб та провести його постановку і зняття з обліку. У такому випадку ТЦК оформлює довідку, яка подається до СЦ МВС для завершення реєстраційних дій.

Зняття з обліку в ТЦК здійснює попередній власник – юридична особа, яка продає автомобіль. Якщо новим власником також є юридична особа, вона зобов’язана поставити транспортний засіб на військовий облік до проведення державної реєстрації, оскільки відповідна довідка входить до пакета документів для реєстрації.

Таким чином, взаємодія з ТЦК є обов’язковим етапом продажу автомобіля юридичною особою і безпосередньо впливає на можливість проведення реєстраційних дій у сервісному центрі МВС.

Продаж юридичною особою автомобіля: форма 20-ОПП

Продаж автомобіля є зміною об’єкта оподаткування, тому подання форми 20-ОПП є обов’язковим.

Відповідно до п. 63.3 ПКУ платник податків зобов’язаний повідомляти контролюючі органи про всі об’єкти оподаткування та об’єкти, пов’язані з оподаткуванням, які використовуються у господарській діяльності. Таке повідомлення здійснюється шляхом подання форми №20-ОПП. Це правило поширюється як на придбання об’єктів (зокрема автомобіля), так і на зміну їх стану, у тому числі продаж.

У разі продажу автомобіля подається форма 20-ОПП із відображенням зміни стану об’єкта – його вибуття. В такому разі форма подається з кодом ознаки подання інформації 6 – вибуття об'єкта, інші відомості в колонках 3 3-ї по 13 заповнюються так само, як було заповнено у первинній формі, коли об’єкт реєструвався, колонка 14 «Стан об’єкта оподаткування» заповнюється ознакою 6 – «об’єкт відчужений /повернутий власнику», колонки 15–17 заповнюються так само, як і при первинному поданні. Неподання або несвоєчасне подання цієї форми розглядається як порушення податкового законодавства.

Відповідальність за таке порушення встановлена п. 117.1 ПКУ. Штраф становить:

1. 1020 грн – за перше порушення;
2. 2040 грн – за повторне порушення протягом року.

Незважаючи на те, що на практиці податкові органи не завжди застосовують штрафи за несвоєчасне подання форми 20-ОПП у разі вибуття об'єкта, це не виключає їх застосування під час перевірок. Тому подання цієї форми при продажу автомобіля є обов’язковим елементом належного податкового оформлення операції.

Продаж юридичною особою автомобіля: алгоритм

Продаж автомобіля – це послідовність чітких дій: від перевірки повноважень до відображення в обліку та подання звітності. Нижче наведено структурований алгоритм, який охоплює всі ключові етапи.

Таким чином, алгоритм продажу охоплює: рішення → підготовку → ціну → договір → реєстрацію → документи → облік → звітність, і порушення будь-якого етапу створює податкові ризики.

Шаблони та зразки документів:

Договір купівлі-продажу автомобіля

Акт приймання - передачі автомобіля (продаж)

Видаткова накладна

Податкова накладна (з 01.10.2024)

Заява про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (форма 20-ОПП ідентифікатор форми J/F1312007)

Податкова декларація з транспортного податку (з 04.12.2023)

Читайте більше:

Продаж авто: скільки доведеться заплатити податків у 2026 році

Купівля-продаж авто: що відбувається з автоцивілкою

Продаж авто ФОПом: як не втратити статус «єдинника»

Юрособа в одному місяці придбала і продала авто: що з транспортним податком

Хто платить транспортний податок у разі передачі авто у фінансовий лізинг

Декларація з транспортного податку: подання і заповнення