Наповнення бюджету є головним завданням податкової служби. При чому для виконання своїх функцій податковий орган має використовувати права передбачені нормами Податкового кодексу України (далі – ПКУ).

З метою проведення аналізу даних податкова має право отримувати інформацію від платників податків, що підтверджується вимогами ст. 72 ПКУ.

Відповідно до пп. 72.1.2 ПКУ та ст. 62 Закон України від 07.12.2000 №2121-III «Про банки і банківську діяльність», банки зобов’язані надавати контролюючим органам інформацію про відкриття та закриття рахунків платників податків. Водночас відомості про рух коштів по рахунках, залишки коштів та інші дані, що становлять банківську таємницю, можуть бути надані виключно на підставі належним чином оформленого законного запиту у випадках, прямо передбачених законом, або на підставі рішення суду.

Відповідно до пп. 72.1.1 ПКУ, контролюючі органи отримують податкову інформацію від інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та державних реєстрів у межах їх повноважень.

Зокрема, податкова служба може отримувати інформацію з:

1. Державного реєстру речових прав на нерухоме майно – щодо набуття, переходу та припинення прав на об’єкти нерухомості;
2. Державного земельного кадастру – щодо земельних ділянок, їх площі, кадастрових номерів та цільового призначення;
3. органів МВС – щодо реєстрації транспортних засобів;
4. органів державної реєстрації актів цивільного стану (РАЦС) – у частині відомостей, необхідних для податкового контролю;
5. митних органів – щодо переміщення товарів через митний кордон України;
6. Пенсійного фонду України, Держпраці та інших державних органів – у межах інформаційної взаємодії, визначеної законодавством.

Згідно з п. 172.4 та п. 174.4 ПКУ, нотаріуси зобов’язані передавати контролюючим органам інформацію про посвідчені договори купівлі-продажу, міни, дарування та інші правочини щодо об’єктів нерухомого майна та суми податку на доходи фізичних осіб та військового збору, сплачені під час нотаріального оформлення таких договорів.

Відповідно до п. 73.3 ПКУ, податкові органи мають право отримувати інформацію від інших суб’єктів господарювання на підставі письмового запиту в межах здійснення податкового контролю.

Тобто податкова не має права отримувати інформацію «усно» або «неофіційно», використовувати дані з відкритих джерел без належної перевірки та фіксації або ж вимагати інформацію поза межами ПКУ

Водночас фантазії податкового органу мають більш розширені межі ніж норму ПКУ. І саме через це низка платників податків отримала запити від податкової, в яких відбувається порівняння сум заробітної плати, відображених у звітах суб’єкта господарювання, з рівнем зарплати, яку такі суб’єкти господарювання пропонують на сайтах пошуку роботи.

В таких запитах податкова стверджує, що:

…Даний моніторинг може свідчити про виплату заробітної плати «в конверті», що є порушенням законодавства України, негативно впливає на надходження до державного бюджету та фінансування сектору безпеки та оборони України…

Проте, відповідно до ст.ст. 71-74 ПКУ, податкова інформація має бути:

1. отримана законним способом;
2. ідентифікована за джерелом;
3. належним чином задокументована.

Інформація з сайтів пошуку роботи (Work.ua, Rabota.ua тощо) не входить до переліку офіційних джерел податкової інформації, визначених п. 72.1 ПКУ

Таким чином податкова не може робити висновок про використання неоформленої праці виключно на підставі вакансії; донараховувати податки чи штрафи без первинних документів; ототожнювати оголошення з фактичними трудовими відносинами.

В той самий час податковий запит є правомірним лише тоді, коли він відповідає вимогам п. 73.3 ПКУ, а саме містить:

1. конкретні факти, що свідчать про можливі порушення;
2. посилання на норми законодавства, які могли бути порушені;
3. період, за який запитується інформація;
4. чіткий перелік документів, які пропонується надати.

Тому інформація з сайтів вакансій не може бути єдиною та самостійною підставою для його направлення.

Відповідно до:

1. ст. 21 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) трудові відносини виникають виключно на підставі трудового договору;
2. ст. 24 КЗпП трудовий договір вважається укладеним лише після:
3. видання наказу (розпорядження) про прийняття на роботу;
4. повідомлення ДПС про прийняття працівника на роботу.

Таким чином, інформація про вакансію є лише оголошенням про можливу потребу в персоналі і не підтверджує наявність трудових відносин чи виплату доходів фізичним особам.

Крім того, рівень заробітної плати найманих працівників:

1. визначається відповідно до умов трудового договору;
2. фіксується виключно у бухгалтерському та податковому обліку;
3. відображається у Податковому розрахунку відповідно до п. 176.2 ПКУ.

Будь-які припущення щодо рівня заробітної плати на підставі інформації з відкритих джерел (вакансій) не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та не можуть вважатися доказом порушень

Інформація про рівень фактичної заробітної плати в повному обсязі відображена в Податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, що подані суб’єктом господарювання до податкового органу.

Таким чином, інформація про суми нарахованої заробітної плати в повному обсязі є в розпорядженні податкового органу

Разом з цим, контролюючим органам відповідно до п. 20.3 ПКУ забороняється вимагати від платника податків надання:

1. інформації, що була отримана контролюючим органом раніше в установленому законом порядку, в тому числі інформації, що міститься та опрацьовується в інформаційних базах, що ведуться відповідно до ст. 74 ПКУ,
2. документів, у яких містяться відомості, внесені до відповідних інформаційних баз, що ведуться відповідно до ст. 74 ПКУ.

Відповідно до ст. 71 ПКУ контролюючий орган має підтверджувати свої висновки належними та допустимими доказами, а не припущеннями.

Ст. 86 ПКУ прямо встановлює, що будь-які твердження податкового органу можуть ґрунтуватися виключно на документально підтверджених даних, отриманих у спосіб, передбачений ПКУ.

Ст. 19 Конституції України та ст. 19-1 ПКУ зобов’язують контролюючі органи діяти в межах повноважень і у спосіб, визначений законом.

Запит контролюючого органу складений з порушенням вимог ст. 73.3 ПКУ, містить лише припущення та не містить фактів та норми ПКУ які ймовірно порушені платником податків.

Відповідно до абз. 5 п. 73.3 ПКУ, у разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п’ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов’язку надавати відповідь на такий запит. Тобто на такий запит надавати документи які запитує ДПС платник не зобов’язаний.

Враховуючи вищенаведене платники податків мають пам’ятати, що податковий орган здійснює суцільний контроль за їх господарською діяльності, не нехтуючи інформацією з сайтів пошуку роботи чи сайтів, на яких такі платники пропонують свої послуги чи товари. В той же час підставою для встановлення податкового порушення може бути лише офіційно отримана інформація отримана в межах вимог ПКУ

Ольга САМОФАЛОВА, податковий консультант

Читати більше:

Запит ДПС: мало трудових ресурсів

ДПС вимагає пояснити причину збитків компанії: як відповісти

Податківці телефоном просять зменшити ПДВ-кредит: що відповідати і чи можна відмовити