1. Законні межі комунікації податкових органів з платниками
2. Ризикові контрагенти та вимоги про коригування податкового кредиту
3. Умовний продаж як спосіб уникнути включення до переліку ризикових
4. Механізм коригування після виключення контрагента з переліку ризикових

Законні межі комунікації податкових органів з платниками

Мобільний зв'язок став невід’ємною частиною сучасного життя. Його використовують як в особистих потребах, так і в господарській діяльності платників податків. Основними перевагами є зручність та легкість користування, оперативність передачі інформації. Бухгалтер постійно отримує телефонні дзвінки від керівника, з виробництва та філій. Проте, як додатковий бонус, бухгалтер отримує телефонні дзвінки з податкової служби.

Проте комунікація контролюючих органів із платниками податків здійснюється виключно в межах та у спосіб, визначених Податкового кодексу України (далі – ПКУ). Відповідно до п. 19¹.1.

Згідно з ПКУ та ст. 19 Конституції України контролюючі органи зобов’язані:

1. діяти лише на підставі,
2. у межах повноважень,
3. у спосіб, що передбачені законом.

Будь-яка комунікація з платником податків, яка виходить за межі ПКУ, є неправомірною

Згідно з положеннями ПКУ, порядок комунікації контролюючого органу з платником податків передбачає письмові запити, документи та електронну взаємодію через Електронний кабінет платника податків (п. 73.3 ст. 73, ст. 42, ст. 42¹ ПКУ).

Телефонні дзвінки або усні вимоги податкового органу не передбачені ПКУ як обов’язковий або законний спосіб отримання інформації від платника податків. Такі форми комунікації не створюють для платника податків жодних правових зобов’язань і не можуть вважатися законною вимогою податкового органу.

Ризикові контрагенти та вимоги про коригування податкового кредиту

Водночас, ні для кого не є секретом, що податковий орган звертається до платників за допомогою телефонного зв’язку з питаннями, які не має право викладати в офіційних запитах. Найболючішим з цього питання є звернення щодо коригування податкової звітності, в тому числі коригування сум податкового кредиту, сформованого за рахунок операцій, здійснених з контрагентами, які віднесені до «Переліку ризикових платників податку на додану вартість».

І хоча вказана пропозиція податкового органу може вкрай зіпсувати настрій платнику та призвести до виникнення великої суми податкових зобов’язань з ПДВ до сплати внаслідок такого коригування, платнику варто детально проаналізувати періоди та обсяг податкового кредиту, сформованого за рахунок «ризикового» контрагента.

Критерії ризиковості платника ПДВ затверджені постановою Кабміну від 11.12.2019 №1165. Так, платника ПДВ можуть віднести до ризикових у випадку, зокрема, коли у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній / розрахунку коригування. Найчастіше платників ПДВ відносять до ризикових за цим Критерієм 8.

Інформацію, яку використовує податкова при присвоєнні цього самого популярного восьмого Критерію, зібрали в окремий Довідник кодів ризиковості платників податків, який затверджений наказом ДПС від 11.01.2023 №17. Серед згаданих ознак – існує ознака з кодом 06 «платник податку залучений до здійснення групою платників податку, у тому числі щодо яких прийнято рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку, циклу операцій один з одним щодо придбання / реалізації одного й того ж товару / послуги для формування штучного обсягу такого товару / послуги».

Умовний продаж як спосіб уникнути включення до переліку ризикових

І щоб вберегти свого суб’єкта господарювання від включення до переліку ризикових є дуже неприємний, але радикальний метод та максимально швидкий метод – це нарахування умовного продажу на товари чи послуги, які придбали у ризикового контрагента.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

1. придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
2. придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи;
3. ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні засоби почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду, платник має право визнати податковий кредит та відобразити його у декларації з ПДВ.

Згідно з п. 198.5 ст. 198 ПКУ, платник податку повинен:

1. Нарахувати податкові зобов’язання на базу оподаткування, визначену за п. 189.1 ст. 189 ПКУ.
2. Скласти зведену податкову накладну за товарами, послугами та необоротними активами, придбаними або виготовленими з ПДВ (для операцій до 1 липня 2015 року — якщо сума ПДВ була включена до податкового кредиту).
3. Зробити це необхідно не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду та зареєструвати накладну в ЄРПН у строки, встановлені ПКУ.

Податкові зобов’язання нараховуються у разі, якщо ці товари, послуги або необоротні активи використовуються або призначені для використання в операціях, що не є господарською діяльністю платника, за винятком випадків, передбачених п. 189.9 ст. 189 ПКУ.

Відповідно внаслідок реєстрації такої податкової накладної у платника виникає податкове зобов’язання в місяці складання такої податкової накладної. Тому вказаний місяць є більш зручним і оперативним, ніж коригування податкового кредиту, що був відображений в деклараціях за попередні періоди.

Механізм коригування після виключення контрагента з переліку ризикових

Водночас після виключення контрагента з переліку ризикових, суб’єкт господарювання може скласти розрахунок коригування до податкової накладної, що складена відповідно до вимог п. 198.5 ст. 198 ПКУ, що прямо передбачено абзацом 6 цієї статті, а саме:

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов’язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Враховуючи вищенаведене, платник може прислухатися до вимог податківців озвучених у телефонних дзвінках. І хоча вони не є законною вимогою, оперативна реакція на них може вберегти суб’єкта господарювання від включення до переліку ризикових та, як наслідок, блокування всієї діяльності. Проте йти на поступки податкового органу варто, коли дійсно існує загроза «блокування» та «ризиковості».

Ольга САМОФАЛОВА, податковий консультант

Читайте більше:

Реєстрація ПН та РК – 2025: строки, штрафи

Покупець виявився платником ПДВ: як бухгалтеру здійснити виправлення

Помилки в податкових накладних: коли не потрібно створювати розрахунок коригування

Автоматична реєстрація зупинених податкових накладних/розрахунків коригування: умови та порядок