Декларація з податку на прибуток: хто, коли і які додатки подає

1. Хто подає декларацію з податку на прибуток
2. Коли подають декларацію з прибутку за рік
3. Коли декларація може мати статус прийнятої «до відома»
4. Які додатки подають до декларації з податку на прибуток
5. Додаток АВ – дивіденди
6. Додаток ЗП – зменшення податку
7. Додаток ПН – податок з нерезидентів
8. Додаток ТЦ – трансферне ціноутворення
9. Додаток РІ – податкові різниці
10. Додаток БД – благодійна допомога
11. Додаток ПЗ – доходи, звільнені від податку
12. Додаток АМ – амортизація активів
13. Додаток ЦП – цінні папери
14. Додаток ПП – пільги з податку на прибуток
15. Додаток КІК – контрольовані іноземні компанії
16. Додатки МПЗ та МПЗ-3 – мінімальне податкове зобов’язання
17. Додаток ДІЯ – податок на виведений капітал
18. Додаток ЩАВ – щомісячні авансові внески
19. Заповнення рядка 01 у декларації з податку на прибуток
20. Зіставність показників бухобліку та фінзвітності
21. Висновки

Хто подає декларацію з податку на прибуток

Декларацію з податку на прибуток (далі – декларація) подають не тільки класичні платники податку на прибуток, але й інші категорії:

1. ФОПи та юридичні особи на спрощеній системі;
2. самозайняті особи, які здійснюють професійну незалежну діяльність, – адвокати, нотаріуси, приватні виконавці;
3. неприбуткові організації.

Важливий нюанс: ці «некласичні» платники річну декларацію подають тільки у випадку, якщо протягом року здійснювали виплати юридичним особам – нерезидентам за доходами, передбаченими п. 141.4 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).

Як правило, це пасивні доходи:

1. роялті;
2. дивіденди;
3. проценти за кредитами;

а також зокрема доходи:

1. орендна плата;
2. доходи від інжинірингу;
3. фрахт (перевезення);
4. інші види доходів, зазначені у п. 141.4 ПКУ.

Якщо такі виплати були, некласичний платник подає додаток ПН. А у разі застосування нижчої ставки податку за міжнародною конвенцією, ще й додаток ПП, у якому показують розмір податкової пільги.

Коли подають декларацію з прибутку за рік

Незалежно від того, який звітний період базовий – квартал чи рік, за результатами року всі подають декларацію в один строк – протягом 60 календарних днів після закінчення року.

Є ще один важливий нюанс. Разом із декларацією подають фінансову звітність, однак строки їх подання різні. Річну фінансову звітність необхідно подати не пізніше 28 лютого, тоді як граничний строк подання декларації – 60 календарних днів після закінчення року, тобто пізніше.

Тому алгоритм такий: спочатку подаємо фінансову звітність і отримуємо квитанцію №2 про її прийняття, і лише після цього подаємо декларацію.

Формально це можна зробити й в останній день, але на практиці більшість бухгалтерів намагаються не відкладати ці дії до дедлайну – хоча охочі ризикувати все ж залишаються.

Хоча граничні строки для фінзвітності та декларації різні, проте за результатами 2025 року у зв’язку із перенесенням 28.02 на 2.03 – граничні строки – по деці та фінзвітності – збігаються.

Коли декларація може мати статус прийнятої «до відома»

Коли заповнюємо декларацію, часто здається, що окремі поля – дрібниці, на які можна не звертати увагу. Насправді ж більшість із них – обов’язкові реквізити. І вони є не лише в податкових накладних чи первинних документах – у декларації теж.

Ключовий момент: якщо обов’язковий реквізит не заповнений або заповнений неправильно, декларація вважається поданою лише «до відома». Тобто формально вона є, але юридичного ефекту – жодного.

Показовий приклад – базовий звітний період (квартал/рік). Якщо мали дохід за 2024 рік менше 40 млн грн, у 2025 році звітувати поквартально не можна було – лише за рік. Якщо ж указували квартал, реквізит буде недостовірним, а базовий період – зазначеним неправильно.

Окрема тема – додатки. Будь-який додаток подають тоді, коли є показники для його заповнення. Навіть якщо він напряму не впливає на суму податку, ігнорувати його не можна. Є показники – додаток має бути поданий. Саме тому важливо чітко розуміти, коли і який додаток є обов’язковим.

Так само до обов’язкових реквізитів належать відмітки про фінансову звітність, дані про підприємство (адреса, контакти тощо), а також дата подання декларації. Тут часто припускаються типової помилки: декларацію сформували заздалегідь, наприклад у січні, а відправляють пізніше. Перед поданням її потрібно оновити, щоб дата в декларації відповідала фактичній даті відправлення.

Ці дрібниці здаються формальністю, але саме вони вирішують, чи вважається декларація належно поданою.

Які додатки подають до декларації з податку на прибуток

На сьогодні у декларації передбачено 17 додатків із урахуванням фінансової звітності.

Серед них є додатки різного обсягу. Зокрема, два додатки по 18 аркушів кожен – це додаток РІ (податкові різниці) та додаток Дія.

Саме вони найчастіше викликають запитання через обсяг і складність заповнення.

Є ще один важливий нюанс, про який часто забувають. Лише два додатки подають не шляхом проставлення «×», а із зазначенням кількості поданих примірників. Це:

1. додаток КІК. Наприклад, якщо у платника п’ять контрольованих іноземних компаній, подають п’ять окремих додатків КІК;
2. додаток ПН. Його кількість відповідає числу нерезидентів, яким виплачували дохід, що оподатковують податком на репатріацію. Адже в кожному додатку заповнюють дані конкретного нерезидента.

Щодо решти додатків спрацьовує стандартне правило:

1. є показники – ставимо відмітку «×» і подаємо додаток;
2. немає показників – додаток не подаємо взагалі.

Саме через ці деталі помилки з додатками трапляються найчастіше, хоча формально все виглядає «дрібницею». Якщо хоч один додаток подано неправильно – ризики виникають уже для всієї декларації.

Зупинимось на тонкощах кожного додатку окремо.

Додаток АВ – дивіденди

Додаток АВ заповнюють винятково у разі фактичної виплати дивідендів.

Якщо протягом року дивіденди були нараховані, але не виплачені, додаток АВ не подають.

Показники, які впливають на суму податку, виникають лише тоді, коли дивіденди виплачували юридичним особам. Саме в таких випадках можливе нарахування авансового внеску з податку на прибуток.

Водночас структура додатка побудована так, що за виплати дивідендів фізичним особам його також заповнюють. У цьому разі в рядку 1.1 відображають суму виплачених дивідендів довідково – без впливу на податкові зобов’язання.

Важливо! Іноді виникає спокуса не подавати АВ, якщо дивіденди виплачували лише фізособам і на податок це не впливає

Робити так не рекомендуємо. Якщо є показники для заповнення додатка, відмітка про його подання є обов’язковим реквізитом декларації. За її відсутності декларація може бути розцінена як подана «до відома», а не як податкова звітність.

Результат рядка 6 додатка АВ переносять до рядка 20АВ декларації з податку на прибуток. Це актуально у випадках, коли дивіденди виплачували юридичним особам і їх сума перевищувала об’єкт оподаткування за період, за який їх виплачували. Саме з цієї різниці виникає авансовий внесок з податку на прибуток.

Важливо розуміти: цей авансовий внесок не є додатковим податком. Його сума зменшує загальне податкове зобов’язання з податку на прибуток, а якщо зобов’язання недостатньо – залишок переносять на наступні звітні періоди.

Підсумуємо просто:

1. були виплачені дивіденди – додаток АВ подаємо;
2. дивіденди виплачували фізособам – показуємо суму довідково;
3. дивіденди лише нараховані, але не виплачені – додаток АВ не подаємо.

Додаток ЗП – зменшення податку

У додатку ЗП показують зменшення основного податку на прибуток на суми авансових внесків з дивідендів та сплачених закордонних податків із доходів, що надійшли платнику.

Закордонні податки утримують так само, як податок на репатріацію при виплаті доходів нерезидентам. Це стосується, наприклад, роялті, дивідендів та інших доходів, отриманих від нерезидентів.

Крім того, у цьому додатку враховують:

1. авансові внески з обмінників;
2. паливні аванси.

Є важливий нюанс: у законодавстві не визначено порядок, в якому слід відображати різні авансові внески. Для платника податків вигідніше, щоб першими враховувати аванси із закордонних податків, обмінників та паливні аванси, а аванс із дивідендів – останнім.

Чому? Тому що аванс із дивідендів переносять на наступні звітні періоди, тоді як усі інші авансові внески (з обмінників, палива, закордонних доходів) згорають, якщо їх не використати в поточному році для зменшення податку.

Що радять податківці щодо порядку заповнення?

Вони радять наводити насамперед дивідендні аванси, а далі – решту. Логіка фіскальна проста та жорстка: спершу використати ті аванси, які не згорають, а ті, що не переносяться на наступний рік – просто пропадуть. Усе просто – по фіскальному.

Додаток ПН – податок з нерезидентів

Додаток ПН заповнюють усі, хто здійснював виплати нерезидентам за доходами, перерахованими в пп. 141.4.1 ПКУ, навіть ті, які не сплачують податок на прибуток.

Тобто у цьому додатку показують доходи, що виплачують нерезидентам, зокрема:

1. проценти;
2. дивіденди;
3. роялті;
4. фрахт;
5. інжиніринг;
6. оренда;
7. інші доходи;
8. конструктивні дивіденди.

Якщо виплат нерезидентам не було, або вони не відповідають переліку, наведеному в пп. 141.4.1 ПКУ, додаток ПН не подають.

Якщо ж виплати нерезидентам мали місце, і при цьому податок на репатріацію утримували за зниженою ставкою або взагалі не утримували, необхідно обов’язково вказати ці доходи у додатку ПН, послатися на застосований пункт конвенції та заповнити додаток ПП, де зазначити розмір пільги.

Це гарантує, що декларація буде коректною, без порушень та штрафів.

Додаток ТЦ – трансферне ціноутворення

Додаток ТЦ заповнюють тільки у разі наявності контрольованих операцій, тобто коли застосовують трансферне ціноутворення.

Зазвичай його подають після того, коли минули граничні строки річного звітування з прибутку – до 1 жовтня наступного року, оскільки дані для заповнення з’являються пізніше – після отримання підтверджень, що договірна ціна покупки чи продажу відповідає принципу «витягнутої руки». І навіть якщо буде заниження податкового зобов’язання, штрафних санкцій не застосовують (ст. 50 ПКУ).

Нагадаємо, контрольовані операції мають одночасно відповідати таким критеріям:

1. Вартісний: річний обсяг доходу підприємства > 150 млн грн, обсяг операцій з одним контрагентом > 10 млн грн;

2. «Особливий» контрагент: пов’язана особа – нерезидент або юрособа організаційно-правової форми за Переліком, затвердженим постановою Кабміну від 04.07.2017 №480 (далі – Перелік №480), чи з низькоподаткової юрисдикції за Переліком, затвердженим постановою Кабміну від 27.12.2017 №1045 (далі – Перелік №1045).

Увага! Із 01.01.2025 розширено критерії визнання осіб пов’язаними за рахунок так званої економічної пов’язаності – взаємодія з контрагентом 75% від загального обсягу зовнішньоекономічної діяльності та 50% від суми доходу/витрат. Підстава – Закон України від 18.06.2024 №3813-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей податкового адміністрування під час воєнного стану для платників податків з високим рівнем добровільного дотримання податкового законодавства»

Додаток РІ – податкові різниці

Додаток РІ складається з чотирьох розділів: амортизаційні різниці, різниці при формуванні резервів, різниці з фінансовими операціями та інші різниці. Його заповнюють не лише високодохідники, а й малодохідники, тож важливо розуміти, які різниці хто відображає.

Малодохідники – це ті, які в рядку 01 декларації показують дохід менше 40 млн. Для них найбільш поширені податкові різниці: право перенесення від’ємного значення з попередніх періодів, перехідні різниці при зміні системи оподаткування, незакриті аванси або реалізація з контрагентами. Їх також стосуються недержавні договори пенсійного чи медичного страхування та бюджетні гранти: зменшувальна різниця на суму доходів і збільшувальна на суму витрат. Причому бюджетними грантами визнають лише ті, що відповідають визначенню ПКУ та надані суб’єктами, визначеними Кабміном.

Високодохідники – це підприємства з річним доходом понад 40 млн грн. У додатку РІ вони відображають широкий спектр операцій:

1. імпорт і експорт із нерезидентами з Переліку №1045 або Переліку №480;
2. придбання у неприбуткових організацій;
3. виплата роялті;
4. контрольовані операції;
5. кредити від нерезидентів із нарахованими процентними витратами (тонка капіталізація);
6. амортизація, вибуття (продаж) основних засобів;
7. списання дебіторки, створення резервів;
8. нараховані штрафи у договірних чи податкових відносинах;
9. надана безоплатна (благодійна) допомога тощо.

Якщо штрафні санкції нараховані самостійно, збільшувальної різниці не виникає. Безоплатна допомога, створення забезпечень (крім резервів відпусток), фінансові інвестиції за методом участі в капіталі – усе це формує податкові різниці, переважно збільшувальні, хоча закон передбачає й зменшувальні.

Перехідні різниці виникають, коли підприємство змінює систему оподаткування або статус. Наприклад, малодохідник створює резерв сумнівних боргів, потім стає високодохідником – різницю переносять до додатку РІ. Закон дозволяє відображати зменшувальні різниці, але фіскальні органи перевіряють, щоб їх сума не перевищувала збільшувальні різниці. Якщо перевищення відбувається, податкова швидко надішле «лист щастя» про коригування або ж сама донарахує належне.

Отже, заповнення додатку РІ потребує уважності: важливо правильно визначати тип різниці, період і систему оподаткування, а також відстежувати обмеження по зменшувальних різницях. Правильне ведення цього додатку дозволяє уникнути помилок, донарахувань і штрафів.

Додаток БД – благодійна допомога

БД – це новий додаток, запроваджений у 2025 році. Вперше його заповнюють починаючи зі звітності за 2025 рік. Надалі додаток передбачено подавати щокварталу, оскільки різниці, які в ньому відображають, формуються саме за кварталами.

Додаток пов’язаний зі змінами у законодавстві щодо допомоги неприбутковим організаціям (див. Закон України від 25.02.2025 №4254-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо стимулювання благодійництва у період воєнного стану», наказ Мінфіну від 25.07.2025 №371 «Про затвердження Змін до форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємств»). Раніше відповідно до п. 145.9 ПКУ фінансовий результат до оподаткування збільшували на суму наданої допомоги неприбутковим організаціям, якщо вона перевищувала 4% оподаткованого прибутку попереднього року. Новації 2025 року передбачають збільшення цього ліміту до 8%, але лише за умови, що одержувачами допомоги є благодійні організації і сума такої допомоги перевищує 4% оподаткованого прибутку минулого року.

Зазначена податкова різниця актуальна насамперед для високодохідників. У деяких випадках вона може виникати й у малодохідників, які не відмовилися від застосування податкових різниць.

Для багатьох, можливо, лякає наявність семи таблиць у додатку БД, проте, якщо розібратися, три з них стосуються резидентів Дія Сіті, а інші чотири – решти платників. Усі таблиці побудовані максимально зрозуміло, і їх можна заповнити без проблем, уважно читаючи рядки.

Додаток ПЗ – доходи, звільнені від податку

Додаток ПЗ фактично призначений для відображення доходів, звільнених від оподаткування податком на прибуток.

Це рідкісний додаток, який заповнюють лише певні категорії організацій. Наприклад:

1. організації, засновані громадськими об’єднаннями осіб з інвалідністю;
2. учасники індустріальних парків;
3. суб’єкти, що отримують доходи від міжнародної технічної допомоги або від японських інвесторів;
4. компанії в літакобудуванні та інші інвестори з великими інвестиціями;
5. суб’єкти, що здійснюють лише виробництво електродвигунів або літій-іонних акумуляторів;
6. виробники транспортних засобів з електродвигунами, самохідних вагонів, трамвайних або метро-вагонів;
7. сільгоспвиробники свійської птиці (крім курей).

Звільнення застосовують до доходів, отриманих до 01.01.2027.

Для кожного такого доходу у ПКУ передбачене окреме правило. Якщо заповнюєте додаток ПЗ, паралельно потрібно також заповнити додаток ПП, де відобразити відповідні пільги.

Загалом додаток ПЗ допомагає чітко показати специфічні доходи, які не підлягають оподаткуванню, і уникнути помилок при звітності.

Додаток АМ – амортизація активів

Додаток АМ заповнюють винятково високодохідники або малодохідники, які не відмовилися від податкових різниць.

У цьому додатку відображають основні засоби та нематеріальні активи за групами. Наводять залишкову вартість на початок і кінець року, а також суму нарахованої амортизації.

При цьому до додатку не потрапляють малоцінні та необоротні матеріальні активи.

Додаток ЦП – цінні папери

Додаток ЦП заповнює підприємство, яке має цінні папери та є високодохідником. Чому? Тому що результат із ЦП перекочовує до додатку РІ.

Тут враховують різниці з цінних паперів (ціннопаперові різниці), крім операцій, перелічених у пп. 141.2.6 ПКУ. Це:

1. операції з розміщення, погашення, викупу і наступного продажу, конвертації цінних паперів власного випуску, а також векселедавців, заставодавців та інших осіб, які видали неемісійний цінний папір, при видачі та погашенні таких цінних паперів;
2. операції РЕПО, операції з врахування векселів, інші операції з цінними паперами, які відповідно до НП(С)БО визнають кредитними;
3. операції з деривативами;
4. операції з корпоративними правами.

Додаток ПП – пільги з податку на прибуток

Додаток ПП заповнюють усі платники, які мають пільги з податку на прибуток.

Наведемо два найпоширеніші, хоча й не такі очевидні, випадки.

1. Від’ємне значення з минулого року. Якщо збиток переноситься з попереднього року, він зменшує об’єкт оподаткування.

Так, якщо у попередньому році в рядку 04 декларації було від’ємне значення, наприклад «-100», і в поточному році знову отримано збиток, пільги не буде. Об’єкт оподаткування не зменшувався, збиток просто став більшим.

Інша ситуація – коли в поточному році об’єкт оподаткування позитивний. Наприклад, рядок 04 за попередній рік «-100», а у 2025 році об’єкт оподаткування становить «300». Завдяки перенесеному збитку об’єкт зменшується до «200». Саме ці «100» і є «пільговою» сумою. Проте розмір податкової пільги розраховується так : 100 × 18%, тобто сума податку, яку фактично не довелося сплачувати. Це найтиповіший і водночас найчастіше неправильно порахований випадок для додатка ПП.

2. Пільги за конвенціями про уникнення подвійного оподаткування. Якщо підприємство застосувало конвенцію і сплатило податок на репатріацію за зниженою ставкою або не сплатило його взагалі, це також є податковою пільгою. Але лише за умови, що виконані всі вимоги: відповідний вид доходу передбачений конвенцією, дотримані її умови, отримана довідка про резидентство нерезидента, вона належно легалізована, перекладена українською мовою та наявна в паперовій формі. За таких обставин платник має право на пільгу і зобов’язаний відобразити в додатку ПП суму зекономленого податку.

Саме ці два наведені випадки найчастіше стають підставою для заповнення додатка ПП – і саме тут податківці найчастіше шукають помилки.

Додаток КІК – контрольовані іноземні компанії

Додаток КІК стосується контрольованих іноземних компаній і його подають у випадках, коли у платника виникає статус контролюючої особи.

Під час звітування за рік контролюючою особою вважається резидент України, який:

1. володіє часткою в іноземній юридичній особі понад 50%;

або

1. володіє часткою понад 10%, якщо сукупна частка кількох резидентів (фізичних або юридичних осіб) у такій іноземній компанії становить 50% і більше;

або

1. незалежно від формальної частки здійснює фактичний контроль над іноземною юридичною особою самостійно чи разом із пов’язаними особами.

Увага! З 1 січня 2025 року змінено підхід до визначення пов’язаних осіб, і це безпосередньо впливає на оцінку контролю над іноземною компанією

Якщо говорити простіше, то коли українська компанія або фізична особа є засновником іноземної юрособи, насамперед перевіряють частку володіння та наявність фактичного контролю. Якщо за цими критеріями іноземну компанію визнано КІК, до декларації з податку на прибуток обов’язково подають додаток КІК.

Окрім додатка, контролююча особа подає звіт про КІК у той самий строк, що й декларацію. Також додає належно засвідчену фінансову звітність КІК.

Якщо на дату граничного строку подання декларації фінансова звітність ще не готова, подають звіт про КІК у скороченій формі. Повну фінансову звітність і розширений звіт про КІК необхідно подати додатково до кінця звітного року.

Додатки МПЗ та МПЗ-3 – мінімальне податкове зобов’язання

Ці два додатки логічно розглядати разом, адже обидва стосуються розрахунку мінімального податкового зобов’язання (далі – МПЗ).

Розраховувати МПЗ зобов’язані всі платники податку на прибуток, які володіють або користуються сільськогосподарськими угіддями. Йдеться про ріллю, сіножаті, пасовища, багаторічні насадження та перелоги – незалежно від того, чи займається платник безпосередньо сільгоспвиробництвом.

Поняття сільськогосподарських угідь наведено у пп. 14.1.233 ПКУ. Саме на цю норму варто орієнтуватися під час класифікації земель.

Не розраховують МПЗ платники, які:

1. не мають оформленого та зареєстрованого права власності на сільгоспугіддя;
2. не користуються такими землями на підставі оренди або суборенди;
3. володіють або користуються несільськогосподарськими землями (землі промисловості, торгівлі тощо);
4. мають землі із категорії сільгоспземель, але які не є сільгоспугіддями (наприклад, землі водного фонду).

Важливо! Якщо земельна ділянка є сільгоспугіддям, але її фактично не використовують у діяльності і вона простоює, МПЗ все одно доведеться сплатити у загальному порядку

Розрахунок здійснюють у два етапи:

1. спочатку заповнюють додаток МПЗ-3;
2. на його підставі формують додаток МПЗ.

Обидва додатки подають лише за результатами року.

У додатку МПЗ-3 передбачено окремі графи:

1. для земельних ділянок, щодо яких проведена нормативно-грошова оцінка;
2. для земель без нормативно-грошової оцінки.

Нагадаємо про нововведення 2025 року щодо мінімального розміру МПЗ:

1. 700 грн за 1 га – для багаторічних насаджень, пасовищ, сіножатей і перелогів;
2. 1400 грн за 1 га – для ріллі.

Для земельних ділянок зі змішаним складом угідь застосовують такі підходи:

1. якщо частка ріллі становить 50% і більше, МПЗ розраховують як 1400 грн за 1 га;
2. якщо частка ріллі менше 50%, застосовують мінімум 700 грн за 1 га.

Увага! У 2025 році МПЗ розраховують на основі підвищеного коефіцієнта 0,057 (на відміну від 0,05 у 2024 році), але з урахуванням установлених мінімальних сум МПЗ

Зверніть увагу, Міністерство фінансів України як орган, що формує державну податкову політику, у своєму листі від 02.02.2026 №11230-09-62/3132 (вх. ДПС №116/4 від 03.02.2026) висловило позицію, що граничний розмір МПЗ (700 / 1400 грн) підлягає коригуванню на кількість місяців фактичного володіння/користування земельними ділянками.

Додаток ДІЯ – податок на виведений капітал

Додаток ДІЯ заповнюють винятково платники податку на виведений капітал (далі – ПнВК).

Якщо платник податку на прибуток є резидентом Дія Сіті, але не обрав сплату ПнВК, то цей додаток не подає. У цьому разі й особливу відмітку в полі 10 основної декларації також робити не потрібно.

Можлива ситуація, коли додаток ДІЯ подано, але показник для перенесення до декларації дорівнює нулю. Це означає, що протягом звітного періоду підприємство не здійснювало операцій, які призвели до виведення капіталу. Відповідно, податок за ставкою 9% не нараховують і не сплачують.

Для розуміння логіки ПнВК варто порівняти його з класичним податком на прибуток. Звичайні платники податку на прибуток сплачують 18% з фінансового результату – тобто з доходів за мінусом витрат. Натомість платники податку на виведений капітал застосовують ставку 9%, але не до прибутку, а до суми конкретної операції, якщо вона прирівнюється до виведеного капіталу.

До таких операцій, зокрема, належать:

1. виплата дивідендів;
2. виплата роялті нерезидентам;
3. надання фінансової допомоги у визначених випадках;
4. реалізація товарів, робіт або послуг, за якими оплата передбачена пізніше ніж через 365 календарних днів.

Саме ці операції відображають у додатку ДІЯ і саме вони формують базу оподаткування ПнВК за ставкою 9%.

Додаток ЩАВ – щомісячні авансові внески

Додаток ЩАВ призначений для відображення щомісячних авансових внесків і його заповнюють лише ті платники, у яких такі внески фактично виникали. Якщо авансів не було – додаток не подають.

На сьогодні передбачено два види щомісячних авансів, які показують у цьому додатку. Перший – це авансові внески, що сплачують пункти обміну валют. Другий – так звані паливні аванси, запроваджені з грудня 2024 року.

Ключова особливість цих авансів у тому, що вони не є «перехідними». Якщо авансові внески були сплачені в більшому розмірі і не мають з чим зарахуватися в основному податковому зобов’язанні, така переплата не переноситься на майбутні періоди. Саме тому правильне відображення сум у додатку ЩАВ критично важливе – помилки тут можуть призвести до втрати коштів.

Заповнення рядка 01 у декларації з податку на прибуток

Рядок 01 у декларації показує чистий дохід і формально є довідковим – він не впливає на розмір податку на прибуток. Проте він має значення принаймні у чотирьох важливих аспектах.

1. Періодичність звітування. Якщо рядок 01 за 2025 рік перевищує 40 млн грн, у 2026 році доведеться звітувати щокварталу, якщо менше – за рік.

2. Податкові різниці. Навіть, якщо раніше ваш дохід був менше 40 млн грн, перевищення цього порогу у 2025 році змушує застосовувати податкові різниці у річній декларації.

3. Контрольовані операції. Для визначення контрольованих операцій беруть поріг 150 млн грн, розрахований із рядка 01. Якщо ваш дохід наближається до цього значення, це лише один із критеріїв – необхідно виконати ще й інші умови, щоб операції вважалися контрольованими.

4. Податкове навантаження. Саме від рядка 01 розраховують відсоток податку на прибуток від доходу. Фактично, податок на прибуток ділять на рядок 0,1. Чим вищий рядок 01, тим більшим буде податкове навантаження. Наприклад, якщо податкове навантаження на сайті податкової для вашого виду діяльності – 2%, то 2% від більшого доходу дасть більшу суму податку. Тому важливо не завищувати рядок 01 без потреби.

Зіставність показників бухобліку та фінзвітності

Коли заповнюєте фінансову звітність, не переносьте рядки вручну і не змінюйте їх порядок, коли фінзвітність уже сформована. Дуже важливо, щоб кожен показник, що потрапив до фінзвітності (форми №2, №2-м чи №2-мс) повністю відповідав даним БАС чи іншої програми бухобліку.

На замітку! Не варто спершу заповнювати фінзвітність «як вийде», а потім підправляти рядки вручну та вирішувати, яку суму краще показати, як адмін, а яку як собівартість – це створює ризик

Тому спочатку зіставляємо всі показники з бухобліком, а потім беремося за кожен додаток і заповнюємо його за числовими прикладами. Найскладніші в заповненні зазвичай додаток РІ, КІК та додаток ДІЯ.

Висновки

1. Річну декларацію подають усі платники, навіть «некласичні», якщо здійснювали виплати нерезидентам.
2. Фінзвітність подаємо першою, декларацію – після отримання квитанції №2.
3. Додатки подаємо лише за наявності показників, але відмітку про подання ставимо обов’язково.
4. Особливу увагу приділяємо додаткам АВ, РІ, ПП, ПН і КІК.
5. Навіть якщо додаток не впливає на розмір податку,але він містить показники для заповнення - його слід подати, щоб декларація вважалася повною.

Шаблони та зразки документів:

Податкова декларація з податку на прибуток підприємств (за три квартали 2025р.)

Читайте більше:

Декларація з податку на прибуток із додатками: інструкція зі складання

Звіт про КІК: інструкція із подання та заповнення

Скорочений Звіт про КІК: інструкція із подання та заповнення

Податок на репатріацію: хто та коли його сплачує

Мінімальне податкове зобов’язання: правила розрахунку

Довідники за темою:

Податкові різниці з податку на прибуток

Види фінансової звітності та строки подання

Міжнародні договори України про уникнення подвійного оподаткування