Податковий орган (відповідач) в акті документальної планової виїзної перевірки зафіксував, що Товариство (позивач) на підставі наданих до перевірки актів звірки з постачальником пального протягом січня 2022 року – вересня 2023 року по паливних картках придбавало паливо на АЗС у вихідні дні.
Згідно наданих до перевірки табелів обліку робочого часу та режиму роботи підприємства, працівники підприємства не працювали у вихідні дні та у відрядженні не перебували. Шляхові листи на використання автотранспорту у вихідні дні відсутні.
Однак, податок на доходи фізичних осіб із наданого додаткового блага працівнику підприємства не утриманий і не сплачений до бюджету, чим порушено пп. 164.1.2, пп. «е» пп. 164.2.17, пп. 168.1.2 Податкового кодексу України (далі – ПКУ). В результаті донараховано податок на доходи фізичних осіб .
Позивач не заперечує факт придбання працівниками товариства пального у вихідний день. Зокрема, працівниками Товариства здійснювалась заправка транспортних засобів товариства, а не особистих транспортних засобів, якими вони в той час керували на підставі, зокрема, виданих їм подорожніх листів. Згідно наказу, Товариство:
- використовує подорожні листи;
- дозволяє своєму водію заправку у вихідний день.
Верховний Суд (далі – ВС) проаналізував вимоги п. 164.1, пп. 164.1.2, пп. «е» пп. 164.2.17 ПКУ та вказав на таке.
Під час судового розгляду справи, суди першої та апеляційної інстанцій установили, що в ході перевірки, Товариство надавало податковому органу первинні документи, які відображають інформацію стосовно господарських операції по придбанню та списанню палива (чеки з реєстраторів розрахункових операцій з автозаправних станцій, видаткові накладні, подорожні листи, наказ), які підтверджують факт використання паливно-мастильних матеріалів у власній господарській діяльності для заправлення автомобілів Товариства.
Суди визнали припущенням доводи відповідача про те, що працівники Товариства використовували паливо у власних цілях, оскільки такі твердження не підтверджені належними та допустимими доказами відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України
Зокрема, відсутні докази щодо:
- конкретних осіб, яким нібито надавались додаткові блага;
- не встановлено обсяги такого надання для кожної особи окремо.
Формальна вказівка на матеріальну-відповідальну особу (фінансового директора) не є доведенням факту отримання цим працівником додаткового блага.
При цьому, суди акцентували на тому, що податковий орган не спростував ту обставину, що пальне використано для заправок транспортних засобів Товариства, а не особистих автомобілів працівників та для забезпечення транспортних засобів пальним на робочий тиждень, що повністю підтверджується належним чином оформленими первинними документами.
ВС зазначив, що висновки судів попередніх інстанцій ґрунтуються на дослідженні і оцінці наявних в матеріалах справи доказів, а правова позиція податківців є помилковою.
Джерело: постанова ВС від 12.08.2025 у справі №380/14347/24
Читайте більше:
КАС ВС: ключові судові позиції травня 2025 року
Судова практика КАС ВС: ключові рішення серпня 2025
Оподаткування під час війни: огляд судової практики КАС ВС
Огляд актуальної судової практики КАС ВС за червень 2025 року
Відмова у єдиному податку: податковий борг – ключова перешкода
ВС опублікував огляд судової практики КАС ВС за липень 2025 року
Клінінгові послуги: чому податкова не має права вказувати на завищені ціни
Додаткове благо для працівників: від проводок до відображення у звітності 4ДФ
Огляд судової практики Касаційного адміністративного суду за квітень 2025 року
ВС: факт попередньої несплати податку не дорівнює повторному умисному порушенню
Судовий спір з ДПС: чи правомірний наказ про перевірку, підписаний в.о. заступника Голови ДПС