Податковий орган провів планову виїзну документальну перевірку платника за відповідний період. У зв’язку з виявленими контрольним органом вищого рівня невідповідностями та неповним з’ясуванням питань під час перевірки, наказом, підписаним в. о. заступника Голови ДПС України, було призначено проведення позапланової виїзної перевірки товариства на підставі пп. 78.1.12 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), яку мало здійснити Головне управління ДПС у Волинській області із залученням працівників Головного управління ДПС у Львівській області.
Платник не погодився з наказом і відмовився допустити посадових осіб податкового органу до проведення перевірки, а також звернувся з позовом до суду, тому що:
недостатньо обґрунтовані підстави для проведення позапланової перевірки і порушення форми наказу є порушенням положень ПКУ та непропорційним втручанням у господарську діяльність.
Суди першої та апеляційної інстанцій підтримали правову позицію платника податків (позивача), визнавши протиправним і скасувавши оскаржуваний наказ.
Суди попередніх інстанцій виснували, що цей наказ було видано на підставі наказу контрольного органу вищого рівня, підписаного особою, яка не мала належних повноважень для такого підписання, що суперечить вимогам ПКУ.
Верховний Суд (далі – ВС) частково задовольнив касаційну скаргу, скасувавши оскаржувані судові рішення і направивши справу на новий розгляд.
Керуючись нормами пп. 75.1.2, пп. 78.1.12 ПКУ, в. о. заступника Голови ДПС України мав законні повноваження підписати наказ про проведення документальної позапланової перевірки, оскільки таке доручення є правомірним для посадових осіб, яким надано відповідні повноваження.
ПКУ встановлює можливість доручити здійснення перевірки територіальними органами ДПС, оскільки таке передання повноважень є частиною наказу, підписаного керівником або уповноваженою особою податкового органу.
ВС визнав помилковими висновки судів попередніх інстанцій, які стверджували про відсутність відповідного повноваження у в. о. заступника Голови ДПС України.
Тому суд касаційної інстанції вказав, що суди попередніх інстанцій:
не звернули належної уваги на інші підстави позову щодо правомірності проведення перевірки контрольним органом. Потрібно було оцінити відповідні доводи, зокрема щодо визначення підстав та меж перевірки згідно з пп. 78.1.12 ПКУ.