Верховний Суд (далі – ВС) у постанові від 17.04.2025 у справі № 904/186/23 розглянув наступні обставини справи.
Прокурор звернувся до суду з позовом до міської ради та ТОВ, у якому просив визнати незаконним і скасувати рішення ради й визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, посилаючись на те, що:
внаслідок протиправного віднесення оспорюваним рішенням земельної ділянки, на якій розташована належна ТОВ на праві власності АЗС, до земель житлової та громадської забудови замість земель автомобільного транспорту в укладеному відповідачами договорі визначено розмір орендної плати за ставкою меншою, ніж має бути.
Суд першої інстанції погодився з доводами прокурора та задовольнив позов.
Апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасував і прийняв нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив з підстав обрання прокурором неналежного й неефективного способу захисту.
Скасовуючи постанову апеляційного суду в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання незаконним і скасування рішення ради, ВС зазначив, що оспорюване рішення ради про визначення цільового призначення земельної ділянки:
- не вичерпало своєї дії шляхом виконання, а є чинним.
Тож, належною та ефективною позовною вимогою є визнання незаконним і скасування відповідного рішення міської ради, внаслідок чого воно не породжуватиме жодних правових наслідків і в сторін договору оренди виникне необхідність оформлення змін до нього щодо орендної плати
Натомість, визнавати недійсним цей договір у судовому порядку лише в частині визначення розміру орендної плати не вбачається за можливе в силу норм ст. 217 Цивільного кодексу України, а визнання його недійсним у цілому не є об’єктивно виправданим, обґрунтованим способом захисту і спричинить порушення / обмеження законних прав та інтересів відповідачів.
Крім того, на ділянці комунальної власності розміщені об’єкти нерухомого майна, які належать ТОВ на праві приватної власності, а тому така ділянка не може бути передана її власником у користування будь-кому, окрім власника такого об’єкта.
Тому, позовна вимога про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки в цьому спорі призведе до позбавлення ТОВ права користування відповідною земельною ділянкою, яке він має з огляду на положення законодавства
Що ж до недоотримання міським бюджетом орендної плати через оспорюваний пункт рішення, то в цьому випадку належним способом захисту буде звернення до суду (в тому числі прокурором із визначенням як органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах) з позовом до орендаря з вимогою про сплату недоплаченої (недоотриманої) суми орендної плати в розмірі, визначеному відповідно до належної ставки орендної плати.
Джерело: ВС
Матеріал на тему:
Земельні питання: НААУ проаналізувала ключові позиції Верховного Суду
