Податківці провели документальну планову виїзну перевірку ТОВ (також – позивач, платник податків) та вказали, що під час перевірки встановлено, що підприємство безоплатно передавало гофротару (пакувальні матеріали) у кількості 68 441 223 штук, не визнавши дохід у податковому та бухгалтерському обліку, попри передачу права власності.
Платник податків звернувся до суду.
Суд дослідив матеріали та обставини справи та вказав, зокрема, що згідно з п. 6.1 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затверджених наказом Мінфіну від 10.01.2007 №2, одноразова тара, придбана разом із запасами, включається до первісної вартості запасів і не обліковується окремо. До такої тари належать ТМЦ, які не підлягають повторному використанню:
- картонні коробки;
- паперові пакети;
- поліетиленові обгортки тощо.
Суд вказав, що тара може зазначатися в супровідних документах окремою позицією та оплачуватись покупцем лише у випадку, якщо її вартість не включена до первісної вартості продукції.
У даному випадку, позивач використовував гофротару для пакування алкогольних напоїв у процесі виробництва та включав її вартість до виробничої собівартості готової продукції. Відповідно, позивач не мав ані обов`язку, ані підстав зазначати гофротару як окрему позицію у супровідних документах чи вимагати окремої оплати від покупця.
Картонні короби, лотки та інша гофротара, яка застосовується у виробництві алкогольних напоїв, є одноразовою та невозвратною. Її використання є однією з технологічних операцій, що прямо передбачена технологічними інструкціями, розробленими згідно з ДСТУ 4256:2003.
Зазначені норми використовуються для правильного визначення собівартості продукції у бухгалтерському обліку позивача та для здійснення списання витрат відповідно до затверджених показників.
Готова продукція, вироблена на підприємстві, є частиною запасів. Вона вважається такою, що завершила всі стадії обробки, пройшла випробування, приймання, укомплектування відповідно до умов договорів із замовниками та відповідає встановленим технічним умовам і стандартам.
Згідно з даними бухгалтерського обліку, наданими позивачем, які підтверджуються регістрами бухгалтерського обліку, доданими до матеріалів справи, встановлено, що гофрована продукція, придбана у період з 01.01.2018 по 31.03.2024, обліковувалась як сировина (виробничі запаси) та була списана у виробництво готової продукції алкогольних напоїв з метою її затарювання у процесі виробництва.
Таким чином, дані бухгалтерського обліку свідчать про фактичне використання придбаної позивачем гофротари у господарській діяльності, зокрема у процесі виробництва та реалізації алкогольних напоїв, що спростовує доводи відповідача щодо безоплатної передачі такої тари покупцям готової продукції.
Списання пакувальних матеріалів у виробництво в період з 01.01.2018 по 31.03.2024 підтверджує використання гофротари для затарювання алкогольних напоїв безпосередньо в процесі їх виготовлення. Вказані операції відповідно відображені у регістрах бухгалтерського обліку позивача, що свідчить про облік витрат у відповідності до положень податкового та бухгалтерського законодавства.
Крім того, у видатковій накладній, на яку наведено посилання в акті перевірки, серед переліку товарів, що поставляються, ящики або інші пакувальні матеріали не вказані як окрема товарна позиція. Це додатково підтверджує, що упаковка (зокрема, тара одноразового використання), яка використовується для алкогольних напоїв, не є самостійним об`єктом постачання та не утворює окремої господарської операції, яка підлягала би бухгалтерському обліку.
Суд зазначає, що посилання відповідача (органу ДПС) на безоплатну передачу гофрованої продукції (пакувальних матеріалів, гофроящиків), яка підтверджується ТТН, є необґрунтованими, оскільки зазначені ТТН лише фіксують інформацію про місткість одиниці тари та кількість місць без зазначення її вартості, що не свідчить про окрему передачу тари як самостійного товару.
В акті перевірки відповідач зазначає, що в податкових накладних, складених та зареєстрованих в ЄРПН на покупця не визначено базу оподаткування з безоплатного постачання гофрованої продукції.
Однак, згідно з фактичними обставинами справи, позивач здійснював постачання не гофрованої продукції, а алкогольних напоїв, упакованих у гофротару. Податкові накладні з цього приводу були складені та зареєстровані у ЄРПН на дату виникнення податкових зобов`язань.
Отже, суд дійшов висновку, що позивач не здійснював безоплатного постачання гофрованої продукції, адже вартість використаної гофротари була включена у вартість алкогольних напоїв і відповідно відшкодована покупцем.
Джерело: рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.04.2025 №320/6790/25