У листопаді 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі – Товариство, позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до ДПС України (далі – перший відповідач), Головного управління ДПС в Тернопільській області (далі - другий відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення Комісії Головного управління ДПС в Тернопільській області про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, зобов`язання Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну.
Суд першої інстанції зазначив, що використання податковим органом загального пункту щодо різновидів оцінки за критеріями ризику є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути обізнаним у моделюванні поведінки та таким, що не повідомлений про необхідність надання документів за вичерпним і зрозумілим переліком.
Невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії має наслідком визнання його протиправним.
Суд визнав, що наданий Товариством обсяг документів був достатній для цілей реєстрації відповідної податкової накладної, а підстав для відмови в її реєстрації у контролюючого органу не було.
Натомість, суд апеляційної інстанції вказав на недостатність обсягу наданих документів для цілей реєстрації податкових накладних.
Апеляційний суд дійшов висновку, що саме по собі подання до контролюючого органу видаткової накладної та доказів проведених перерахунків без надання відповідного господарського та/або цивільного договору між учасниками фінансово-господарських операцій, не є достатнім для підтвердження фактичного руху товарів/послуг і коштів у процесі їх здійснення.
Суд вказав, що оцінити реальність відповідних фінансово-господарських операцій можливо лише при дослідженні умов договірних відносин і, відповідно, узгодженості наданих первинних документів з такими умовами, що визначили суб`єкти господарювання.
Неподання ж договору купівлі-продажу, на думку апеляційного суду, позбавило комісію Головного управління ДПС у Тернопільській області можливості встановити істотні умови такого договору щодо його предмету, ціни, строку та порядку поставки товару, порядку розрахунків між контрагентами тощо, а також з`ясувати, за фактом виконання яких саме договірних зобов`язань позивачем сформовано спірну податкову накладну, подану на реєстрацію.
ВС неодноразово в своїх рішеннях підкреслював, що:
договір не є первинним документом, оскільки його укладання не призводить до змін у структурі активів, зобов`язань та капіталу. Підписання договору лише свідчить про наміри двох суб`єктів господарювання здійснити певні дії щодо товарів, робіт чи послуг. В той час як видаткова накладна є первинним документом, вона підтверджує передачу матеріалів, сировини, палива, товарів, необоротних активів тощо від продавця до покупця.
Крім того, договір купівлі-продажу може укладатися як в усній, так і в письмовій формі, (за виключенням тих видів товару, для договору купівлі-продажу законом встановлена обов`язкова письмова форма), а тому ненадання цього документу контролюючому органу для підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній, не є безумовною підставою для прийняття рішення про відмову в її реєстрації, оскільки податковий орган має в першу чергу враховувати первинні документи, які відображають сутність та зміст господарської операції та стали підставою для складання податкової накладної.
Суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності.
Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України. Предметом розгляду в цій справі є виключно стадія правильності та правомірності зупинення та відмови в реєстрації податкової накладної, а не реальність та товарність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.
ВС погодився з висновками суду першої інстанції про те, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом конкретного критерію оцінки ступеня ризиків, а також зазначення у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної чіткого переліку документів, чого зроблено не було.
При цьому, надіслані позивачем письмові пояснення з копіями первинних та інших документів відображають зміст господарської операції позивача із його контрагентом та були достатніми для прийняття податковим органом рішення про реєстрацію податкової накладної.