Нові правила складання графіків змінності водіїв: що потрібно врахувати перевізникам

1. Загальні вимоги щодо робочого часу водіїв
2. Вибір обліку робочого часу для водіїв
3. Підстави для складання графіків змінності
4. Вимоги щодо графіків змінності
5. Які періоди включаються до робочої зміни водія
6. Які складові робочого часу водія
7. Висновки

Автомобільний перевізник, як роботодавець, має розробляти і затверджувати графіки змінності водіїв для забезпечення дотримання норм робочого часу та часу відпочинку для цієї категорії працівників. Але слід врахувати, що з 26 липня 2026 року набрали чинності зміни до Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджене наказом Мінтрансу від 07.06.2010 №340 (далі – Положення № 340), затверджені наказом Мінрозвитку від 12.12.2025 №1727.

Ці зміни покликані адаптувати українське законодавство до стандартів ЄС. Розберемося, що змінилося в обліку робочого часу водіїв та які вимоги слід врахувати при затвердженні таких графіків.

Загальні вимоги щодо робочого часу водіїв

Положенням №340 встановлюються норми робочого часу та відпочинку для водіїв, які працюють у автомобільних перевізників, які виконують внутрішні перевезення пасажирів та/або вантажів.

Автомобільними перевізниками є як фізичні, так і юридичні особи, що здійснюють перевезення пасажирів та/або вантажів на комерційній основі або за власний кошт з використанням транспортних засобів (ст. 1 Закону України від 05.04.2001 №2344-III «Про автомобільний транспорт», далі – Закон № 2344).

Вимоги Положення №340 поширюються на:

1. вантажні перевезення в Україні та за кордон, якщо загальна допустима маса автомобіля разом із причепом або напівпричепом перевищує 3,5 тонни;
2. пасажирські перевезення в Україні та за кордон автобусами та іншими транспортними засобами, які мають понад 9 місць для сидіння разом із місцем водія;
3. міжнародні перевезення пасажирів на таксі або на замовлення транспортними засобами, які мають від 6 до 9 місць для сидіння разом із місцем водія.

Тобто правила застосовуються до більшості вантажівок масою понад 3,5 т та автобусів, розрахованих на перевезення більше 9 осіб (включаючи водія) або від 6 до 9 місць для міжнародних перевезень.

Вказані транспортні засоби повинні бути обладнані тахографом (п. 1 розділу VI Положення №340).

Але перш ніж почати складати графік змінності, слід визначитися щодо варіанту обліку робочого часу для водіїв, який може бути запроваджений у автомобільного перевізника.

Вибір обліку робочого часу для водіїв

Законодавство України передбачає три основні методи обліку робочого часу: поденний, щотижневий та підсумований.

Поденний облік застосовується при стандартному п'яти - або шестиденному робочому тижні, коли тривалість щоденної роботи є фіксованою (наприклад, 8 годин). Робочий день має чітко визначені межі, встановлені правилами внутрішнього трудового розпорядку. Виконання роботи понад ці межі вважається надурочною роботою, яка обмежена законодавством. Надурочні роботи потребують дозволу профспілки та не повинні перевищувати встановлені норми. Цей вид обліку не підходить для водіїв, які здійснюють тривалі рейси.

Щотижневий облік використовується, коли тривалість щоденної роботи може змінюватися, але загальна кількість робочих годин за тиждень залишається в межах встановленої норми. Перевищення часу роботи в окремі дні вважається надурочною роботою.

Підсумований облік застосовується на підприємствах з безперервним виробництвом або при виконанні робіт, де неможливо дотримуватися стабільної щоденної або щотижневої тривалості робочого часу. Обліковий період може бути різним (місяць, квартал, рік), але загальна кількість робочих годин за цей період повинна відповідати встановленій нормі. Цей вид обліку дозволяє «перерозподіляти» робочий час, зменшуючи витрати на оплату понаднормової роботи. Підсумований облік є найбільш оптимальним для водіїв, які здійснюють тривалі міжміські або міжобласні рейси.

Підстави для складання графіків змінності

У ст. 52 КЗпП передбачено, що при п’ятиденному (шестиденному) робочому тижні, роботодавець (автомобільний перевізник) має затвердити правила внутрішнього трудового розпорядку та/або графіки змінності, якими визначається тривалість щоденної роботи. Разом з тим при п’ятиденному (шестиденному) робочому тижні як правило складають не графіки змінності, а графіки виходу на роботу, якщо робота не передбачає змінний характер.

А от у разі підсумованого обліку робочого часу зазвичай складають саме графіки змінності.

Вимоги щодо графіків змінності

Загальні вимоги щодо графіків змінності вказані у п. 8 розд. VI Положення №340.

Якщо перевізник використовує найманих водіїв, він має складати графік змінності за встановленою формою (додаток 1 до Положення №340).

Зразок Графіку змінності (Положення 340)

Завантажуйте шаблон та зразок: Графік змінності (Положення 340)

Зверніть увагу! Вести графік змінності не потрібно, якщо автобус обладнаний тахографом, який відповідно до законодавства:

1. обліковує робочий час водія;
2. фіксує періоди готовності;
3. час відпочинку і перерви.

Основні вимоги щодо складання графіку змінності:

1. графік складають на 56 днів наперед плюс день контролю;
2. він має враховувати вимоги Положення № 340 та трудового законодавства;
3. водії повинні бути ознайомлені з ним не пізніше ніж за 2 тижні до початку дії графіка.

Яку інформацію має містити графік:

1. дані перевізника;
2. адресу перевізника;
3. ПІБ кожного водія;
4. місце роботи або зберігання транспортного засобу;
5. плановий початок і закінчення зміни;
6. запланований час керування автобусом;
7. час виконання іншої роботи;
8. перерви;
9. періоди готовності. Це час, коли водій не керує транспортним засобом і не виконує роботу, але повинен бути готовим розпочати її за потреби. Наприклад, очікує виклику або своєї черги для поїздки.

Графік підписує керівник перевізника або уповноважена особа. Але якщо на підприємстві є профспілка, графік потрібно

погодити з її виборним органом.

При цьому графік необхідно оновлювати не рідше одного разу на місяць, якщо виникає така потреба.

Наприкінці кожної зміни водій повинен надати перевізнику фактичну інформацію про:

1. час початку і закінчення роботи;
2. фактичний час керування транспортним засобом;
3. перерви;
4. періоди готовності;
5. іншу виконану роботу;
6. відхилення від запланованого режиму.

Тобто графік стає не лише плановим документом, а й інструментом фіксації фактично відпрацьованого часу.

Які періоди включаються до робочої зміни водія

Робоча зміна – проміжок часу, протягом одного 24-годинного періоду, що включає робочий час, перерви та періоди готовності.

У графіку змінності передбачені такі складові робочої зміни водія:

1) період керування – накопичений безперервний або з перервами час керування автомобільним транспортним засобом з моменту, коли водій починає керувати таким автомобільним транспортним засобом після періоду відпочинку або перерви, до моменту, коли він бере період відпочинку або перерву. Такий час має бути зафіксований автоматично або напівавтоматично контрольним пристроєм (тахографом) чи вручну у випадках, передбачених законодавством у сфері автомобільного транспорту;

2) інша робота – види діяльності, які може виконувати водій у робочий час або під час виконання самозайнятим водієм своїх обов'язків, за винятком керування автомобільним транспортним засобом, включаючи будь-яку роботу на одного або кількох роботодавців, в тому числі не пов'язану із транспортною галуззю. Зокрема, відповідно до пп. 2–7 пункту 1 розділу II Положення №340 до іншої роботи водія належать:

1. завантаження та розвантаження вантажу, а також контроль за цими роботами;
2. допомога пасажирам під час посадки та висадки;
3. прибирання та технічне обслуговування транспортного засобу;
4. дії для забезпечення безпеки автомобіля, вантажу та пасажирів;
5. виконання обов'язків під час перевірок контролюючими органами, проходження митних і прикордонних процедур;
6. інша робота, передбачена Положенням №340.

Простіше кажучи, робочим часом водія вважається не лише безпосереднє керування транспортним засобом, а й усі супутні роботи, пов'язані з перевезенням, обслуговуванням автомобіля, безпекою, а також проходженням контролю на дорогах, митниці та кордоні.

3) періоди готовності – період, який не є періодом відпочинку або перервою у робочому часі чи керуванні автомобільним транспортним засобом, протягом якого водій не зобов'язаний залишатися на робочому місці, але повинен бути готовий за вимогою розпочати або відновити керування автомобільним транспортним засобом або виконати іншу роботу.

У п. 5 розділу ІІ Положення №340 вказано, що до такого часу належить:

1. Супроводження транспортного засобу під час перевезення поромом або потягом (якщо водій у цей час не відпочиває і не виконує іншу роботу).
2. Час другого водія в екіпажі, коли він перебуває поруч із водієм або на спальному місці під час руху транспортного засобу.
3. Періоди очікування, коли водій не зобов'язаний перебувати на робочому місці, але повинен бути готовим почати роботу. Зокрема:
4. очікування навантаження чи розвантаження;
5. очікування на кордоні;
6. очікування через обмеження дорожнього руху.

Зверніть увагу! Перерви у робочому часі, перерви у керуванні автомобільним транспортним засобом, періоди відпочинку та періоди готовності, передбачені цим Положенням, не включаються до робочого часу водія (п. 4 розділу ІІ Положення №340). Разом з тим, якщо періоди очікування не може бути визначена заздалегідь до початку відповідних робіт, то він включається у робочий час водія (п. 2 розділу ІІ Положення №340).

Це важливо врахувати, адже щоденний робочий час водія обмежується і контролюється:

1. він не повинен перевищувати 10 годин протягом кожного 24-годинного періоду, якщо він припадає на нічний час (п. 8 розділу ІІ Положення №340);
2. середня тривалість робочого часу водія за тиждень не може перевищувати 48 годин (п. 8 розділу ІІ Положення №340).

Поряд з цим діє базове правило: нормальна тривалість робочого тижня водія не повинна перевищувати 40 годин (ст. 50 КЗпП). При підсумованому обліку можливі невеликі відхилення, хоча загальна кількість робочих годин за місяць (чи інший обраний обліковий період) не повинна значно перевищувати цю норму.

Які складові робочого часу водія

Робочий час водія – час, протягом якого водій зобов'язаний виконувати свої обов'язки, визначені трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку (п. 6 розділу І Положення №340). Його складові наведені у п. 1 та 2 розділу ІІ Положення № 340.

Не включаються до робочого часу водія:

1. перерви у робочому часі
2. перерви у керуванні автомобільним транспортним засобом,
3. періоди відпочинку
4. періоди готовності (якщо він був заздалегідь визначений).

Висновки

1. Для обліку робочого часу водіїв застосовують поденний, щотижневий або підсумований облік. Для водіїв, які виконують тривалі міжміські чи міжобласні рейси, найзручнішим є підсумований облік, адже він дозволяє гнучко розподіляти робочий час і контролювати його норму за більший обліковий період.
2. Графік змінності – це ключовий документ для обліку робочого часу водіїв. Він має містити не лише планові показники роботи, а й фактичні дані про керування, іншу роботу, перерви та періоди готовності, що посилює вимоги до кадрового та табельного обліку.
3. Перевізникам важливо правильно розмежовувати складові робочого часу водія. Від правильного визначення часу керування, іншої роботи, періодів готовності та відпочинку залежить дотримання нормативів щодо тривалості роботи, коректне нарахування заробітної плати та виконання вимог Положення №340.

Читайте більше:

Графіки змінності на підприємстві: правила складання

Оплата праці водіїв на підприємстві

Оплата праці при підсумованому обліку робочого часу