Велика Палата Верховного Суду (далі – ВП ВС) розглядала наступну кримінальну справу.
У кримінальному провадженні особа обвинувачувалась у тому, що вона, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, всупереч законодавству України про обіг підакцизних товарів, здійснювала злочинну діяльність, пов’язану з незаконним виготовленням та обігом підакцизних товарів (спирту етилового) з використанням підроблених марок акцизного податку України. Вироком місцевого суду, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду, особу засуджено за частинами 1, 2, 3 ст. 204, ч. 1 ст. 199 Кримінального кодексу України (далі – ККУ).
У касаційній скарзі, серед іншого, захисник стверджував, що в оскаржуваних судових рішеннях відсутній висновок про належність вилучених у засудженого алкогольних напоїв до підакцизних товарів з посиланням на конкретну товарну позицію за Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) відповідно до висновку Верховного Суду України (далі – ВСУ), викладеного в постанові від 05.09.2013 у справі №5-15к13. За цим висновком, предметом кримінальних правопорушень, передбачених ст. 204 ККУ є лише ті розчини із вмістом етилового спирту, які виготовлені в спосіб, передбачений законом (у широкому його розумінні).
За результатами розгляду справи ВП ВС у постанові від 27.11.2024 у справі № 336/3796/15-к зазначила, що таке визначення поняття, викладене у вказаному рішенні ВСУ, характерне для алкогольних напоїв, які є продуктом законної господарської діяльності, здійсненої з дотриманням установлених законом вимог і технології виробництва.
Однак, ототожнювати критерії, за якими алкогольний напій відноситься до підакцизного товару, як продукту законної підприємницької діяльності та алкогольного напою як предмета кримінальних правопорушень, передбачених ст. 204 ККУ, не убачається можливим, адже з огляду на диспозицію цієї статті до предмета кримінального правопорушення належать підакцизні товари, які виготовлені незаконно, а тому вони a priori не можуть відповідати критеріям доброякісної продукції, а лише імітують (тобто відтворюють) її за деякими ознаками з метою надання таким продуктам властивостей підакцизних.
За відсутності ознаки «імітування (відтворення) легально виготовленого підакцизного алкогольного напою» спиртні напої домашнього вироблення не можуть бути предметом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 204 ККУ.
Водночас виготовлення або зберігання самогону чи інших міцних спиртних напоїв домашнього вироблення без мети збуту, а так само придбання таких напоїв є адміністративними проступками (статті 176 і 177 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
З огляду на викладене, ВП ВС виснувала про необхідність відступу від висновку, викладеного в постанові ВСУ від 05.09.2013 у справі №5-15к13, щодо визначення предмета кримінального правопорушення, передбаченого ст. 204 ККУ, оскільки алкогольний напій, який імітує (відтворює) легально виготовлений підакцизний алкогольний напій, є предметом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 204 ККУ.
Також, ВП ВС вказала, що алкогольний напій може бути предметом кримінальних правопорушень, передбачених ст. 204 ККУ, за таких умов:
- виготовлення на основі спиртів, вміст яких визначається згідно з нормами, встановленими Податковим кодексом України в редакції, чинній на момент вчинення правопорушення;
- протиправного поводження з ним, як із визначеним законом підакцизним товаром.
Джерело: Судова влада