Звільнення у вихідний день: чи переносити дату звільнення на робочий день

На практиці у роботодавців часто виникає запитання: якщо останній день трудових відносин припадає на суботу, неділю або інший неробочий день — переносити дату звільнення на попередній чи наступний робочий день?

Відповідь: не завжди. Дата звільнення залежить від підстави припинення трудового договору та правил обчислення відповідного строку.

Якщо останній день трудових відносин припадає на вихідний

Сам по собі вихідний день не є універсальною забороною для припинення трудових відносин.

Водночас важливо розрізняти дату припинення трудового договору та день, коли роботодавець фактично здійснює кадрові й розрахункові дії.

За загальним правилом статті 47 КЗпП роботодавець у день звільнення повинен видати працівникові копію наказу про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені суми та провести розрахунок у строки, визначені статтею 116 КЗпП. На вимогу працівника також вносяться належні записи до трудової книжки, яка зберігається у працівника.

При цьому стаття 116 КЗпП містить важливу норму:

якщо працівник у день звільнення не працював, належні йому суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення ним вимоги про розрахунок.

Тобто вихідний день сам по собі не означає автоматичного перенесення дати звільнення.

А що зі строковим трудовим договором?

Тут є важливий нюанс.

Стаття 241-1 КЗпП встановлює: якщо останній день строку припадає на святковий, вихідний або неробочий день, днем закінчення строку вважається найближчий робочий день.

Саме тому при припиненні строкового трудового договору необхідно правильно визначити, коли фактично закінчується строк його дії.

Держпраці окремо роз’яснювала ситуацію, коли закінчення строкового договору припадає на вихідний день: необхідні кадрові дії та розрахунок рекомендується провести напередодні, щоб не допустити продовження трудових відносин на невизначений строк.

Отже, твердження «якщо дата припала на суботу — просто пишемо суботу як дату звільнення» не можна застосовувати автоматично до всіх випадків.

Що робити роботодавцю?

Перед оформленням звільнення потрібно насамперед визначити:

1. Підставу припинення трудового договору. Наприклад:

1. за власним бажанням;
2. за угодою сторін;
3. у зв’язку із закінченням строку договору;
4. з ініціативи роботодавця;
5. з інших підстав, передбачених статтею 36 КЗпП та іншими законами.

2. Яка саме дата є юридичною датою припинення трудових відносин. Не можна механічно переносити її лише тому, що вона припала на суботу чи неділю.

3. Коли працівник фактично працює за графіком. Вихідний день конкретного працівника не обов’язково збігається із суботою чи неділею. За змінного режиму роботи вихідні можуть встановлюватися за графіком.

А коли проводити остаточний розрахунок?

Основне правило статті 116 КЗпП – всі належні працівнику суми виплачуються в день звільнення.

Це, зокрема, може бути:

1. заробітна плата;
2. компенсація за невикористані дні відпустки;
3. вихідна допомога – якщо вона належить працівнику;
4. інші передбачені законодавством або трудовим договором виплати.

Але якщо працівник не працював у день звільнення, закон передбачає спеціальний порядок: кошти виплачуються не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Тому формула «вихідний → обов’язково все зробити напередодні» є надто категоричною.

Що з трудовою книжкою?

Пункт 2.27 Інструкції №58 передбачає внесення до трудової книжки дати звільнення, причини звільнення та реквізитів наказу.

Водночас Інструкція формулює загальне правило: днем звільнення вважається останній день роботи.

Сьогодні це положення необхідно застосовувати з урахуванням сучасного порядку ведення трудових книжок та того, що паперова трудова книжка зберігається у працівника.

Що змінюється під час воєнного стану?

Під час дії воєнного стану застосовуються спеціальні правила Закону №2136.

Зокрема, стаття 5 дозволяє роботодавцю звільнити працівника з власної ініціативи під час тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці, але дата звільнення у таких випадках визначається спеціальним правилом — це перший робочий день після закінчення відповідного періоду. Є винятки для відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до трьох років.

Водночас під час воєнного стану не застосовуються положення КЗпП щодо заборони роботи у вихідні та святкові дні, що також впливає на організацію роботи підприємства.

Важливий висновок для роботодавця

Не варто використовувати просте правило: «Якщо звільнення припало на вихідний – автоматично переносимо його на п’ятницю».

Так само неправильно вважати, що будь-яке звільнення у вихідний день автоматично є незаконним.

Спочатку потрібно визначити підставу припинення трудового договору та правильно обчислити дату його припинення.

А вже після цього — забезпечити виконання вимог статей 47 і 116 КЗпП щодо наказу, повідомлення працівника та розрахунку.

Висновки

1. Вихідний день ≠ автоматична заборона на припинення трудових відносин.
2. Але й «звільнення у вихідний» ≠ універсальне правило.
3. Особливо уважним роботодавець має бути при припиненні строкового трудового договору, звільненні під час відпустки або тимчасової непрацездатності та в умовах воєнного стану.
4. Правильна дата звільнення – це не просто дата у календарі. Її потрібно визначати відповідно до конкретної підстави припинення трудових відносин.

Джерело: Держпраці