Фінмоніторинг для бухгалтера: як оцінити ризик клієнта та уникнути відповідальності

1. Нормативна база: який закон є основним
2. Хто належить до суб'єктів первинного фінансового моніторингу
3. Система фінансового моніторингу має працювати постійно
4. Які нормативні акти регулюють фінансовий моніторинг
5. Держфінмоніторинг і Міністерство фінансів: у чому різниця
6. Міжнародні стандарти FATF: чому вони важливі
7. Ризикоорієнтований підхід і нормативна база: що повинен знати бухгалтер
8. Як правильно перевіряти клієнта: пояснюємо простими словами
9. Відповідальність за порушення вимог фінансового моніторингу
10. Висновки

Нормативна база: який закон є основним

Робота суб'єктів первинного фінансового моніторингу регулюється низкою нормативно-правових актів. Однак базовим документом є Закон України від 06.12.2019 №361-IX «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (далі – Закон №361).

Саме цей Закон визначає, хто є суб'єктом первинного фінансового моніторингу, які обов'язки на них покладаються, як організовується система фінансового моніторингу та яка відповідальність настає за невиконання встановлених вимог.

Після набрання чинності Законом №361 усі державні органи, відповідальні за регулювання діяльності суб'єктів первинного фінансового моніторингу, розробили власні нормативні документи, які деталізують порядок виконання вимог законодавства для окремих категорій СПФМ.

Водночас практика свідчить, що далеко не всі суб'єкти своєчасно впровадили систему фінансового моніторингу та розробили необхідні внутрішні документи. Проте відсутність такої системи не звільняє від відповідальності. Саме тому варто перевірити, чи виконує ваша організація всі вимоги законодавства, а за потреби – якнайшвидше усунути недоліки.

Хто належить до суб'єктів первинного фінансового моніторингу

Закон №361 визначає широке коло осіб, на яких поширюються вимоги фінансового моніторингу. До них, зокрема, належать аудитори, бухгалтери, податкові консультанти, адвокати, юридичні та консалтингові компанії, рієлтори та інші особи, які здійснюють визначені законом види діяльності.

При цьому перелік таких суб'єктів поступово розширюється, тому важливо регулярно стежити за змінами законодавства та перевіряти, чи не поширюються нові вимоги саме на вашу діяльність.

Система фінансового моніторингу має працювати постійно

Для юридичних осіб фінансовий моніторинг – це не окрема формальність і не набір шаблонних документів. Це повноцінна внутрішня система, яка повинна функціонувати на постійній основі.

Така система визначає порядок роботи з клієнтами, алгоритм їх перевірки, правила оцінки ризиків, порядок документування проведених процедур, розподіл відповідальності між працівниками та механізм взаємодії з Держфінмоніторингом.

Іншими словами, фінансовий моніторинг має стати частиною щоденної роботи компанії. Лише тоді він виконуватиме своє головне завдання – допоможе своєчасно виявляти ризики, виконувати вимоги законодавства та мінімізувати можливі претензії з боку контролюючих органів.

Які нормативні акти регулюють фінансовий моніторинг

Окрім Закону №361, діяльність суб'єктів первинного фінансового моніторингу регулюється цілою системою підзаконних нормативно-правових актів. До них належать постанови Кабінету Міністрів України, нормативні документи Держфінмоніторингу, а також акти державних органів, які здійснюють нагляд за окремими категоріями СПФМ.

Для бухгалтерів, аудиторів і податкових консультантів особливе значення мають нормативні документи Міністерства фінансів України, адже саме цей орган є регулятором їхньої діяльності у сфері фінансового моніторингу.

Держфінмоніторинг і Міністерство фінансів: у чому різниця

На практиці бухгалтери нерідко плутають повноваження Держфінмоніторингу та Міністерства фінансів України. Насправді це два різні державні органи, які виконують різні функції.

Держфінмоніторинг забезпечує ведення обліку суб'єктів первинного фінансового моніторингу, здійснює комунікацію через електронний кабінет, надсилає запити та отримує інформацію у випадках, передбачених законодавством.

Міністерство фінансів України є органом державного регулювання та нагляду для бухгалтерів, аудиторів і податкових консультантів. Саме перед Міністерством фінансів вони виконують передбачені законодавством обов'язки щодо звітності та проходять контроль у межах його компетенції.

Розуміння розподілу повноважень між цими органами допомагає правильно організувати роботу із фінансового моніторингу та уникнути помилок під час взаємодії з державними органами.

Міжнародні стандарти FATF: чому вони важливі

Українське законодавство у сфері фінансового моніторингу ґрунтується на міжнародних стандартах, розроблених FATF (Financial Action Task Force) – міжнародною організацією, яка встановлює рекомендації щодо боротьби з відмиванням коштів, фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення.

Одним із практичних наслідків застосування цих стандартів є обов'язок суб'єктів первинного фінансового моніторингу перевіряти своїх клієнтів на предмет зв'язків із країнами та особами, щодо яких застосовуються міжнародні санкції або посилені заходи фінансового контролю.

Під час належної перевірки необхідно з'ясувати, чи не пов'язаний клієнт із державами, що перебувають під посиленим моніторингом FATF, а також чи не входить він або його кінцеві бенефіціарні власники до санкційних списків. Така перевірка є одним із елементів ризикоорієнтованого підходу та допомагає своєчасно виявити потенційно ризикових клієнтів ще до початку ділових відносин.

Ризикоорієнтований підхід і нормативна база: що повинен знати бухгалтер

Фінансовий моніторинг в Україні базується на ризикоорієнтованому підході. Це означає, що суб'єкт первинного фінансового моніторингу не застосовує однакові правила до всіх клієнтів. Для кожного з них необхідно оцінити рівень ризику та визначити, які заходи перевірки є достатніми.

Саме тому одним із ключових етапів фінансового моніторингу є ідентифікація та належна перевірка клієнта. Перед початком співпраці необхідно зібрати інформацію про клієнта, зрозуміти характер його діяльності, джерела доходів, мету майбутніх ділових відносин і лише після цього приймати рішення щодо співпраці.

Недотримання цих вимог може мати серйозні наслідки. Законодавством передбачено різні види відповідальності за порушення правил фінансового моніторингу, зокрема застосування штрафних санкцій. Саме тому всі процедури мають виконуватися своєчасно та бути належним чином задокументовані.

Відповідно до ст. 7 Закону №361 саме бухгалтер повинен оцінити ризик клієнта, задокументувати свою оцінку і залежно від ризику визначити, наскільки глибоко його перевіряти.

Як правильно перевіряти клієнта: пояснюємо простими словами

Багато бухгалтерів помилково думають, що перевірка клієнта – це лише отримати копію паспорта чи виписку з ЄДР. Насправді фінансовий моніторинг вимагає значно більшого.

Ваше головне завдання – зрозуміти, хто ваш клієнт і чи не становить співпраця з ним ризику.

Саме тому закон вимагає застосовувати ризикоорієнтований підхід. Це означає, що кожного клієнта потрібно оцінювати індивідуально.

З чого почати перевірку клієнта

Перед укладенням договору варто відповісти собі на кілька простих запитань.

Хто ваш клієнт?

Необхідно встановити особу клієнта, перевірити його реєстраційні дані та, якщо це юридична особа, з'ясувати, хто є її кінцевим бенефіціарним власником.

Чим він займається?

Важливо зрозуміти вид діяльності клієнта, його бізнес-модель, звідки він отримує доходи та чи відповідає заявлена діяльність тій, яку ви бачите на практиці.

Які послуги він хоче отримати?

Не всі клієнти однаково ризикові. Наприклад, ведення кадрового обліку для невеликого магазину та супровід міжнародних фінансових операцій мають різний рівень ризику.

Звідки клієнт і з ким працює?

Потрібно звернути увагу на країну реєстрації клієнта, його контрагентів, банки, через які проходять платежі, а також країни, з якими він веде бізнес. Географічний фактор також впливає на рівень ризику.

Які клієнти автоматично потребують підвищеної уваги

Закон №361 прямо визначає категорії клієнтів, щодо яких необхідно встановлювати високий рівень ризику. До них, зокрема, належать:

1. клієнти, пов'язані з країнами, які перебувають під посиленим міжнародним фінансовим моніторингом;
2. особи, щодо яких застосовані санкції;
3. політично значущі особи (PEP), члени їхніх сімей та пов'язані з ними особи;
4. клієнти, пов'язані з державою-агресором або з активами, що мають таке походження;
5. клієнти, щодо яких виникають сумніви у прозорості структури власності або кінцевих бенефіціарних власників.

У таких випадках звичайної перевірки вже недостатньо. Необхідно застосовувати посилені заходи належної перевірки.

Не забудьте задокументувати свої висновки

Ще одна важлива вимога, яку часто недооцінюють: ризик потрібно не лише оцінити, а й письмово зафіксувати.

Якщо під час перевірки вас запитають, чому клієнту було присвоєно низький або високий рівень ризику, відповідь «ми так вирішили» не буде достатньою.

Потрібно мати документ, у якому зазначено:

1. які відомості були перевірені;
2. які ризики виявлені;
3. який рівень ризику присвоєно клієнту;
4. чому було прийнято саме таке рішення.

Саме це і називається ризик-профілем клієнта. Закон вимагає регулярно переглядати його та оновлювати, якщо змінюються обставини або з'являється нова інформація про клієнта.

Коли від співпраці краще відмовитися

Бувають ситуації, коли ризик настільки високий, що встановлювати ділові відносини не можна. Наприклад, якщо бухгалтер не може належним чином ідентифікувати клієнта, перевірити походження коштів або має обґрунтовані підозри, що діяльність клієнта є фіктивною чи пов'язана з відмиванням коштів. У такому разі закон вимагає встановити неприйнятно високий ризик, що фактично означає необхідність відмовитися від співпраці.

Практична порада. Під час першої зустрічі з клієнтом не обмежуйтеся збором копій документів. Поставте собі просте запитання:

Чи достатньо я знаю про цю особу, щоб пояснити перевіряючим, чому погодився працювати саме з цим клієнтом?

Якщо відповідь негативна, перевірку варто продовжити. Саме такий підхід відповідає логіці ризикоорієнтованого фінансового моніторингу.

Відповідальність за порушення вимог фінансового моніторингу

Вимоги законодавства у сфері фінансового моніторингу є обов'язковими для всіх суб'єктів первинного фінансового моніторингу. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону №361, державний нагляд за бухгалтерами, суб'єктами господарювання, що надають послуги з бухгалтерського обліку, аудиторами та податковими консультантами здійснює Мінфін. Згідно з ч. 2 ст. 18 Закону №361, Мінфін має право проводити планові, позапланові та безвиїзні перевірки, оцінювати дотримання вимог законодавства у сфері фінансового моніторингу та застосовувати передбачені законом заходи впливу.

Під час таких перевірок контролюючі органи оцінюють не лише наявність необхідних документів, а й те, як на практиці організована система фінансового моніторингу:

1. чи проведена належна перевірка клієнтів,
2. чи застосовується ризикоорієнтований підхід,
3. чи ведеться необхідна документація та чи виконуються інші вимоги законодавства.

Якщо під час перевірки буде виявлено порушення, до суб'єкта первинного фінансового моніторингу можуть бути застосовані різні заходи впливу.

Відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері фінансового моніторингу визначена ст. 32 Закону №361. Вона стосується всіх суб'єктів первинного фінансового моніторингу, зокрема бухгалтерів, аудиторів, податкових консультантів та компаній, які надають бухгалтерські й консультаційні послуги.

Відповідно до ч. 3 ст. 32 Закону №361, до СПФМ можуть застосовуватися:

1. письмове застереження;
2. відкликання ліцензії або іншого документа, що дає право здійснювати відповідну діяльність (якщо така діяльність ліцензується);
3. покладення обов'язку відсторонити від роботи посадову особу, яка допустила порушення;
4. накладення штрафу у випадках, передбачених Законом.
5. укладення угоди про врегулювання наслідків порушення, за якою суб'єкт зобов'язується усунути недоліки, удосконалити систему фінансового моніторингу та сплатити визначене грошове зобов'язання.

За одне порушення не може бути застосовано більше одного штрафу.

За що можуть оштрафувати

Достатньо не виконати окремі вимоги Закону №361 – не перевірити клієнта, не повідомити про підозрілу операцію або не організувати систему фінансового моніторингу – і це вже може стати підставою для застосування значних штрафів. Про всі розміри штрафів можете дізнатися у розділі Довідники за посиланням.

Розглянемо приклади найпоширеніших порушень:

Не провели належну перевірку клієнта. Перед початком співпраці бухгалтер повинен провести належну перевірку клієнта: встановити його особу, з'ясувати структуру власності, перевірити кінцевих бенефіціарних власників, оцінити ризики та зібрати необхідні документи.

Якщо цього не зробити або провести перевірку формально, контролюючий орган може накласти штраф до 204 000 грн (до 12 000 нмдг).

Не повідомили Держфінмоніторинг про підозрілу операцію. Якщо суб'єкт первинного фінансового моніторингу виявив підозрілу фінансову операцію, він зобов'язаний повідомити про неї Держфінмоніторинг у встановленому порядку.

За неподання, несвоєчасне подання або подання недостовірної інформації штраф може становити до 340 000 грн (до 20 000 нмдг).

Не виявили операцію, що підлягає фінансовому моніторингу. Суб'єкт первинного фінансового моніторингу повинен своєчасно виявляти фінансові операції, які підлягають фінансовому моніторингу, та належним чином їх реєструвати.

За невиявлення або несвоєчасне виявлення таких операцій також передбачено штраф до 340 000 грн.

Не забезпечили належне зберігання документів. Документи, отримані під час ідентифікації, верифікації та вивчення клієнта, необхідно зберігати протягом строку, визначеного Законом.

Якщо документи відсутні, втрачені або знищені, штраф може становити до 204 000 грн.

Не виконали вимоги контролюючого органу. Якщо після перевірки суб'єкту було надано припис усунути порушення, але він цього не зробив, відповідальність буде значно суворішою.

За невиконання вимог щодо усунення порушень або відсутність належної системи фінансового моніторингу штраф може сягати до 1 700 000 грн, а для окремих суб'єктів — навіть до 10 % загального річного обороту.

Не допустили перевіряючих або не надали документи. Контролюючий орган має право вимагати документи, необхідні для проведення перевірки.

Якщо суб'єкт не допускає перевірку, не надає документи або подає їх не в повному обсязі чи з недостовірною інформацією, штраф може становити до 340 000 грн.

Як визначають розмір штрафу

Відповідно до ч. 7 ст. 32 Закону №361, під час визначення заходу впливу та розміру штрафу враховуються:

1. характер і тривалість порушення;
2. фінансовий стан суб'єкта;
3. отримана вигода (якщо її можна визначити);
4. збитки, завдані третім особам;
5. повторність порушення;
6. ступінь вини;
7. співпраця суб'єкта з органом державного фінансового моніторингу під час перевірки.

Якщо під час перевірки виявлено одразу кілька порушень, штраф розраховується окремо за кожне з них, після чого суми додаються. Водночас Закон встановлює максимальну межу загальної суми штрафу.

Для інших суб'єктів первинного фінансового моніторингу розмір штрафу може дорівнювати подвійному розміру незаконно отриманої вигоди. Якщо обчислити таку вигоду неможливо, законом передбачено штраф у розмірі до 1 590 000 нмдг.

Отже, для бухгалтерів найбільший ризик полягає не у випадковій технічній помилці, а у відсутності самої системи фінансового моніторингу. Якщо немає внутрішніх документів, не проводиться оцінка ризику клієнтів, відсутні підтвердження ідентифікації та верифікації або не ведеться необхідна документація, це може стати підставою для застосування заходів впливу з боку контролюючих органів.

Чи можна оскаржити рішення

Перед застосуванням заходів впливу суб'єкта первинного фінансового моніторингу запрошують надати пояснення або заперечення. Після прийняття рішення воно набирає чинності наступного робочого дня, але може бути оскаржене в судовому порядку протягом одного місяця. Якщо штраф не буде добровільно сплачений і рішення не оскаржується, воно передається на примусове виконання до органів державної виконавчої служби.

Важливо пам'ятати! Якщо штраф не буде добровільно сплачений і рішення не оскаржується, воно передається на примусове виконання до органів державної виконавчої служби.

Саме тому найкращий спосіб уникнути відповідальності – не чекати перевірки, а завчасно впровадити систему фінансового моніторингу, проводити належну перевірку клієнтів, документувати всі процедури та регулярно оновлювати внутрішні документи відповідно до вимог законодавства.

Висновки

1. Оцінка ризику клієнта – це не формальна вимога, а один із ключових обов'язків суб'єкта первинного фінансового моніторингу. Перед початком співпраці бухгалтер повинен не лише ідентифікувати клієнта, а й з'ясувати характер його діяльності, оцінити можливі ризики та належно задокументувати результати перевірки.
2. Ефективна система фінансового моніторингу складається з кількох взаємопов'язаних елементів: внутрішніх документів, ризикоорієнтованого підходу, належної перевірки клієнтів, навчання працівників і належного зберігання документів. Відсутність хоча б одного з них може бути підставою для застосування санкцій.
3. Дотримання вимог Закону №361 допомагає не лише уникнути штрафів, а й захистити бухгалтера та його бізнес від співпраці з ризиковими клієнтами. Саме тому фінансовий моніторинг варто сприймати як інструмент професійної безпеки, а не як черговий обов'язок, встановлений законодавством.

Читайте більше:

Фінмоніторинг і особиста картка у 2026 році: інструкція для фізосіб та фрілансерів без ФОП

Фінмоніторинг 2026: що зробити, щоб банк не заблокував рахунок ФОП і бізнесу

Фінмоніторинг для бухгалтерів і консультантів: як стати на облік

Чи потрібно реєструватись у фінмоніторингу якщо бухгалтерський облік веде директор

Фінмоніторинг без стресу: Мінфін пояснює правила для рієлторів і бухгалтерів

Фінмоніторинг без міфів: коли втручається Держфінмоніторинг