Фінмоніторинг для бухгалтера: як оцінити ризик клієнта та уникнути відповідальності

1. Нормативна база: який закон є основним
2. Хто належить до суб'єктів первинного фінансового моніторингу
3. Система фінансового моніторингу має працювати постійно
4. Які нормативні акти регулюють фінансовий моніторинг
5. Держфінмоніторинг і Міністерство фінансів: у чому різниця
6. Міжнародні стандарти FATF: чому вони важливі
7. Ризикоорієнтований підхід і нормативна база: що повинен знати бухгалтер
8. Як правильно перевіряти клієнта: пояснюємо простими словами
9. Відповідальність за порушення вимог фінансового моніторингу
10. Найпоширеніші штрафи для суб'єктів первинного фінансового моніторингу
11. Найпоширеніші порушення у сфері фінансового моніторингу
12. Висновки

Нормативна база: який закон є основним

Робота суб'єктів первинного фінансового моніторингу регулюється низкою нормативно-правових актів. Однак базовим документом є Закон України від 06.12.2019 №361-IX «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (далі – Закон №361).

Саме цей Закон визначає, хто є суб'єктом первинного фінансового моніторингу, які обов'язки на них покладаються, як організовується система фінансового моніторингу та яка відповідальність настає за невиконання встановлених вимог.

Після набрання чинності Законом №361 усі державні органи, відповідальні за регулювання діяльності суб'єктів первинного фінансового моніторингу, розробили власні нормативні документи, які деталізують порядок виконання вимог законодавства для окремих категорій СПФМ.

Водночас практика свідчить, що далеко не всі суб'єкти своєчасно впровадили систему фінансового моніторингу та розробили необхідні внутрішні документи. Проте відсутність такої системи не звільняє від відповідальності. Саме тому варто перевірити, чи виконує ваша організація всі вимоги законодавства, а за потреби – якнайшвидше усунути недоліки.

Хто належить до суб'єктів первинного фінансового моніторингу

Закон №361 визначає широке коло осіб, на яких поширюються вимоги фінансового моніторингу. До них, зокрема, належать аудитори, бухгалтери, податкові консультанти, адвокати, юридичні та консалтингові компанії, рієлтори та інші особи, які здійснюють визначені законом види діяльності.

При цьому перелік таких суб'єктів поступово розширюється, тому важливо регулярно стежити за змінами законодавства та перевіряти, чи не поширюються нові вимоги саме на вашу діяльність.

Система фінансового моніторингу має працювати постійно

Для юридичних осіб фінансовий моніторинг – це не окрема формальність і не набір шаблонних документів. Це повноцінна внутрішня система, яка повинна функціонувати на постійній основі.

Така система визначає порядок роботи з клієнтами, алгоритм їх перевірки, правила оцінки ризиків, порядок документування проведених процедур, розподіл відповідальності між працівниками та механізм взаємодії з Держфінмоніторингом.

Іншими словами, фінансовий моніторинг має стати частиною щоденної роботи компанії. Лише тоді він виконуватиме своє головне завдання – допоможе своєчасно виявляти ризики, виконувати вимоги законодавства та мінімізувати можливі претензії з боку контролюючих органів.

Які нормативні акти регулюють фінансовий моніторинг

Окрім Закону №361, діяльність суб'єктів первинного фінансового моніторингу регулюється цілою системою підзаконних нормативно-правових актів. До них належать постанови Кабінету Міністрів України, нормативні документи Держфінмоніторингу, а також акти державних органів, які здійснюють нагляд за окремими категоріями СПФМ.

Для бухгалтерів, аудиторів і податкових консультантів особливе значення мають нормативні документи Міністерства фінансів України, адже саме цей орган є регулятором їхньої діяльності у сфері фінансового моніторингу.

Держфінмоніторинг і Міністерство фінансів: у чому різниця

На практиці бухгалтери нерідко плутають повноваження Держфінмоніторингу та Міністерства фінансів України. Насправді це два різні державні органи, які виконують різні функції.

Держфінмоніторинг забезпечує ведення обліку суб'єктів первинного фінансового моніторингу, здійснює комунікацію через електронний кабінет, надсилає запити та отримує інформацію у випадках, передбачених законодавством.

Міністерство фінансів України є органом державного регулювання та нагляду для бухгалтерів, аудиторів і податкових консультантів. Саме перед Міністерством фінансів вони виконують передбачені законодавством обов'язки щодо звітності та проходять контроль у межах його компетенції.

Розуміння розподілу повноважень між цими органами допомагає правильно організувати роботу із фінансового моніторингу та уникнути помилок під час взаємодії з державними органами.

Міжнародні стандарти FATF: чому вони важливі

Українське законодавство у сфері фінансового моніторингу ґрунтується на міжнародних стандартах, розроблених FATF (Financial Action Task Force) – міжнародною організацією, яка встановлює рекомендації щодо боротьби з відмиванням коштів, фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення.

Одним із практичних наслідків застосування цих стандартів є обов'язок суб'єктів первинного фінансового моніторингу перевіряти своїх клієнтів на предмет зв'язків із країнами та особами, щодо яких застосовуються міжнародні санкції або посилені заходи фінансового контролю.

Під час належної перевірки необхідно з'ясувати, чи не пов'язаний клієнт із державами, що перебувають під посиленим моніторингом FATF, а також чи не входить він або його кінцеві бенефіціарні власники до санкційних списків. Така перевірка є одним із елементів ризикоорієнтованого підходу та допомагає своєчасно виявити потенційно ризикових клієнтів ще до початку ділових відносин.

Ризикоорієнтований підхід і нормативна база: що повинен знати бухгалтер

Фінансовий моніторинг в Україні базується на ризикоорієнтованому підході. Це означає, що суб'єкт первинного фінансового моніторингу не застосовує однакові правила до всіх клієнтів. Для кожного з них необхідно оцінити рівень ризику та визначити, які заходи перевірки є достатніми.

Саме тому одним із ключових етапів фінансового моніторингу є ідентифікація та належна перевірка клієнта. Перед початком співпраці необхідно зібрати інформацію про клієнта, зрозуміти характер його діяльності, джерела доходів, мету майбутніх ділових відносин і лише після цього приймати рішення щодо співпраці.

Недотримання цих вимог може мати серйозні наслідки. Законодавством передбачено різні види відповідальності за порушення правил фінансового моніторингу, зокрема застосування штрафних санкцій. Саме тому всі процедури мають виконуватися своєчасно та бути належним чином задокументовані.

Відповідно до ст. 7 Закону №361 саме бухгалтер повинен оцінити ризик клієнта, задокументувати свою оцінку і залежно від ризику визначити, наскільки глибоко його перевіряти.

Як правильно перевіряти клієнта: пояснюємо простими словами

Багато бухгалтерів помилково думають, що перевірка клієнта – це лише отримати копію паспорта чи виписку з ЄДР. Насправді фінансовий моніторинг вимагає значно більшого.

Ваше головне завдання – зрозуміти, хто ваш клієнт і чи не становить співпраця з ним ризику.

Саме тому закон вимагає застосовувати ризикоорієнтований підхід. Це означає, що кожного клієнта потрібно оцінювати індивідуально.

З чого почати перевірку клієнта

Перед укладенням договору варто відповісти собі на кілька простих запитань.

Хто ваш клієнт?

Необхідно встановити особу клієнта, перевірити його реєстраційні дані та, якщо це юридична особа, з'ясувати, хто є її кінцевим бенефіціарним власником.

Чим він займається?

Важливо зрозуміти вид діяльності клієнта, його бізнес-модель, звідки він отримує доходи та чи відповідає заявлена діяльність тій, яку ви бачите на практиці.

Які послуги він хоче отримати?

Не всі клієнти однаково ризикові. Наприклад, ведення кадрового обліку для невеликого магазину та супровід міжнародних фінансових операцій мають різний рівень ризику.

Звідки клієнт і з ким працює?

Потрібно звернути увагу на країну реєстрації клієнта, його контрагентів, банки, через які проходять платежі, а також країни, з якими він веде бізнес. Географічний фактор також впливає на рівень ризику.

Які клієнти автоматично потребують підвищеної уваги

Закон №361 прямо визначає категорії клієнтів, щодо яких необхідно встановлювати високий рівень ризику. До них, зокрема, належать:

1. клієнти, пов'язані з країнами, які перебувають під посиленим міжнародним фінансовим моніторингом;
2. особи, щодо яких застосовані санкції;
3. політично значущі особи (PEP), члени їхніх сімей та пов'язані з ними особи;
4. клієнти, пов'язані з державою-агресором або з активами, що мають таке походження;
5. клієнти, щодо яких виникають сумніви у прозорості структури власності або кінцевих бенефіціарних власників.

У таких випадках звичайної перевірки вже недостатньо. Необхідно застосовувати посилені заходи належної перевірки.

Не забудьте задокументувати свої висновки

Ще одна важлива вимога, яку часто недооцінюють: ризик потрібно не лише оцінити, а й письмово зафіксувати.

Якщо під час перевірки вас запитають, чому клієнту було присвоєно низький або високий рівень ризику, відповідь «ми так вирішили» не буде достатньою.

Потрібно мати документ, у якому зазначено:

1. які відомості були перевірені;
2. які ризики виявлені;
3. який рівень ризику присвоєно клієнту;
4. чому було прийнято саме таке рішення.

Саме це і називається ризик-профілем клієнта. Закон вимагає регулярно переглядати його та оновлювати, якщо змінюються обставини або з'являється нова інформація про клієнта.

Коли від співпраці краще відмовитися

Бувають ситуації, коли ризик настільки високий, що встановлювати ділові відносини не можна. Наприклад, якщо бухгалтер не може належним чином ідентифікувати клієнта, перевірити походження коштів або має обґрунтовані підозри, що діяльність клієнта є фіктивною чи пов'язана з відмиванням коштів. У такому разі закон вимагає встановити неприйнятно високий ризик, що фактично означає необхідність відмовитися від співпраці.

Практична порада. Під час першої зустрічі з клієнтом не обмежуйтеся збором копій документів. Поставте собі просте запитання:

Чи достатньо я знаю про цю особу, щоб пояснити перевіряючим, чому погодився працювати саме з цим клієнтом?

Якщо відповідь негативна, перевірку варто продовжити. Саме такий підхід відповідає логіці ризикоорієнтованого фінансового моніторингу.

Відповідальність за порушення вимог фінансового моніторингу

Вимоги законодавства у сфері фінансового моніторингу є обов'язковими для всіх суб'єктів первинного фінансового моніторингу. Контроль за їх виконанням здійснюється під час перевірок, які можуть бути плановими або позаплановими, а також виїзними чи безвиїзними.

Під час таких перевірок контролюючі органи оцінюють не лише наявність необхідних документів, а й те, як на практиці організована система фінансового моніторингу: чи проведена належна перевірка клієнтів, чи застосовується ризикоорієнтований підхід, чи ведеться необхідна документація та чи виконуються інші вимоги законодавства.

Якщо під час перевірки буде виявлено порушення, до суб'єкта первинного фінансового моніторингу можуть бути застосовані різні заходи впливу.

Які санкції можуть застосовуватися

Кожен суб'єкт первинного фінансового моніторингу повинен пам'ятати, що за порушення вимог законодавства може наставати цивільно-правова, адміністративна, а в окремих випадках і кримінальна відповідальність. Саме тому до організації системи фінансового моніторингу варто ставитися як до одного з ключових елементів безпечної роботи бізнесу, а не як до формального обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 23 Закону №361, особи, які порушують вимоги законодавства у сфері фінансового моніторингу, можуть нести:

1. цивільно-правову відповідальність;
2. адміністративну відповідальність;
3. кримінальну відповідальність.

Крім того, у випадках, передбачених законом, особу можуть позбавити права здійснювати певні види діяльності.

Найпоширеніші штрафи для суб'єктів первинного фінансового моніторингу

Найчастіше на практиці застосовуються саме фінансові санкції, передбачені частиною 3 статті 23 Закону №361.

1. Не перевірили клієнта – ризик отримати штраф

Якщо бухгалтер або інший суб'єкт первинного фінансового моніторингу не провів ідентифікацію клієнта, не встановив кінцевого бенефіціарного власника або належним чином не вивчив його діяльність, контролюючий орган може накласти штраф:

1. до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – для юридичних осіб;
2. до 100 неоподатковуваних мінімумів – для ФОП та інших суб'єктів, які не є юридичними особами.

Це одна з найпоширеніших підстав для застосування санкцій.

2. Не виявили підозрілу операцію

Якщо суб'єкт первинного фінансового моніторингу не виявив фінансову операцію, яка підлягає фінансовому моніторингу, виявив її

із запізненням або неправильно зареєстрував, штраф може становити:

1. до 800 неоподатковуваних мінімумів – для юридичних осіб;
2. до 100 неоподатковуваних мінімумів – для ФОП.

Саме тому недостатньо просто вести бухгалтерський облік – необхідно аналізувати операції клієнтів на предмет ризиків.

3. Не повідомили Держфінмоніторинг

Одним із найсерйозніших порушень є неподання або несвоєчасне подання інформації до Держфінмоніторингу, а також подання недостовірних відомостей.

За таке порушення штраф може досягати:

1. 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – для юридичних осіб;
2. 100 неоподатковуваних мінімумів – для ФОП.

Йдеться саме про повідомлення щодо фінансових операцій, які підлягають фінансовому моніторингу.

4. Порушили порядок зупинення фінансової операції

Якщо закон зобов'язує суб'єкта первинного фінансового моніторингу зупинити фінансову операцію, але він цього не зробив або зробив із порушенням установленого порядку, може бути накладений штраф:

1. до 1000 неоподатковуваних мінімумів – для юридичних осіб;
2. до 100 неоподатковуваних мінімумів – для ФОП.

5. Не виконали інші вимоги Закону №361

До штрафів також можуть призвести інші порушення вимог Закону №361, зокрема:

1. відсутність внутрішніх документів;
2. непризначення відповідального працівника;
3. непроведення навчання;
4. незастосування ризикоорієнтованого підходу;
5. незберігання документів протягом установленого строку;
6. невиконання інших обов'язків, передбачених статтями 6, 8–12, 17 та 22 Закону.

За такі порушення передбачено штраф:

1. до 300 неоподатковуваних мінімумів – для юридичних осіб;
2. до 100 неоподатковуваних мінімумів – для ФОП.

Повторне порушення коштуватиме дорожче

Частина 4 статті 23 Закону №361 встановлює підвищену відповідальність за повторне порушення протягом одного року.

У такому разі штраф може становити:

1. до 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – для юридичних осіб;
2. до 200 неоподатковуваних мінімумів – для ФОП.

Тобто якщо суб'єкт вже був притягнутий до відповідальності й повторно допускає аналогічне порушення, санкції будуть значно суворішими.

Штрафом справа може не обмежитися

Фінансові санкції – не єдині можливі наслідки.

Відповідно до частин 5 і 6 статті 23 Закону №361, у разі повторних або грубих порушень контролюючий орган може:

1. тимчасово обмежити діяльність суб'єкта;
2. призупинити або анулювати ліцензію (якщо вона потрібна для здійснення діяльності);
3. тимчасово відсторонити від роботи відповідального працівника або іншу посадову особу, яка допустила грубі порушення.

Важливо пам'ятати, якщо під час перевірки буде встановлено одразу кілька порушень, це не означає, що штрафи автоматично підсумовуються. Частина 7 статті 23 Закону №361 передбачає, що у такому випадку застосовується санкція за найбільш серйозне з виявлених порушень

Саме тому найкращий спосіб уникнути відповідальності – не чекати перевірки, а завчасно впровадити систему фінансового моніторингу, проводити належну перевірку клієнтів, документувати всі процедури та регулярно оновлювати внутрішні документи відповідно до вимог законодавства.

Найпоширеніші порушення у сфері фінансового моніторингу

На практиці більшість порушень виникає не через складність законодавства, а через недотримання базових вимог фінансового моніторингу. Саме ці недоліки найчастіше виявляють під час перевірок і саме вони стають підставою для застосування заходів впливу. Розглянемо види порушень, які можуть бути виявлені під час перевірок.

1. Непроведення належної перевірки клієнта

Одне з найсерйозніших порушень – відсутність належної перевірки клієнта.

Перед початком співпраці суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний встановити особу клієнта, з'ясувати характер його діяльності, мету майбутніх ділових відносин та оцінити можливі ризики. Якщо цього не зробити, фактично не буде виконано один із головних обов'язків, визначених законодавством.

2. Неподання або несвоєчасне подання інформації

Ще одним поширеним порушенням є неподання або несвоєчасне подання інформації до Держфінмоніторингу.

Йдеться не про регулярну звітність, а про випадки, коли суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний повідомити про підозрілі фінансові операції або виявлені розбіжності, наприклад щодо кінцевих бенефіціарних власників.

Такі повідомлення подаються через електронний кабінет Держфінмоніторингу у строки, встановлені законодавством.

3. Відсутність внутрішніх документів

Під час перевірок контролюючі органи обов'язково оцінюють, чи розробив суб'єкт первинного фінансового моніторингу необхідні внутрішні документи.

Якщо відсутні положення про фінансовий моніторинг, порядок проведення належної перевірки клієнтів, форми анкет, результати перевірок або інші документи, що підтверджують виконання вимог законодавства, це розцінюється як порушення.

4. Відсутність оцінки ризиків

Ризикоорієнтований підхід є основою всієї системи фінансового моніторингу. Якщо суб'єкт первинного фінансового моніторингу не проводить оцінку ризиків клієнтів або робить це лише формально, він порушує вимоги законодавства.

Кожен клієнт повинен бути оцінений з урахуванням характеру діяльності, структури власності, виду операцій, географічних ризиків та інших критеріїв, передбачених законодавством.

5. Недостатнє навчання працівників

Обов'язки суб'єкта первинного фінансового моніторингу не обмежуються лише призначенням відповідального працівника.

Працівники, які беруть участь у роботі з клієнтами, також повинні бути ознайомлені з вимогами фінансового моніторингу. Для цього проводяться внутрішні навчання, інструктажі та роз'яснення щодо порядку роботи, ознак підозрілих операцій і ролі кожного працівника у системі внутрішнього контролю.

6. Незбереження документів

Ще одна поширена помилка – неналежне зберігання документів або їх відсутність.

Уся документація, яка підтверджує виконання процедур фінансового моніторингу, повинна зберігатися не менше п'яти років. Якщо під час перевірки суб'єкт не може надати необхідні документи, це також може стати підставою для застосування санкцій.

7. Порушення порядку ідентифікації та верифікації

Ідентифікація та верифікація клієнта – це не формальність, а один із найважливіших етапів фінансового моніторингу.

Суб'єкт первинного фінансового моніторингу повинен чітко розуміти, хто є його клієнтом, яким видом діяльності він займається, хто є його контрагентами, яке походження його коштів та з якою метою встановлюються ділові відносини.

Лише після отримання цієї інформації можна провести повноцінну верифікацію клієнта, застосувати ризикоорієнтований підхід і визначити рівень ризику.

Залежно від результатів оцінки клієнту присвоюється один із чотирьох рівнів ризику: низький, середній, високий або неприйнятно високий. Саме від цього залежить обсяг подальших заходів фінансового моніторингу та рішення щодо можливості співпраці.

Саме оцінка ризику клієнта є одним із найважливіших практичних етапів фінансового моніторингу, тому далі детально розглянемо, за якими критеріями вона проводиться та як правильно визначити рівень ризиковості.

Висновки

1. Оцінка ризику клієнта – це не формальна вимога, а один із ключових обов'язків суб'єкта первинного фінансового моніторингу. Перед початком співпраці бухгалтер повинен не лише ідентифікувати клієнта, а й з'ясувати характер його діяльності, оцінити можливі ризики та належно задокументувати результати перевірки.
2. Ефективна система фінансового моніторингу складається з кількох взаємопов'язаних елементів: внутрішніх документів, ризикоорієнтованого підходу, належної перевірки клієнтів, навчання працівників і належного зберігання документів. Відсутність хоча б одного з них може бути підставою для застосування санкцій.
3. Дотримання вимог Закону №361 допомагає не лише уникнути штрафів, а й захистити бухгалтера та його бізнес від співпраці з ризиковими клієнтами. Саме тому фінансовий моніторинг варто сприймати як інструмент професійної безпеки, а не як черговий обов'язок, встановлений законодавством.

Олена АФОНІНА, консультант з питань бухгалтерського обліку та оподаткування,

головна редакторка 7eminar

Читайте більше:

Фінмоніторинг і особиста картка у 2026 році: інструкція для фізосіб та фрілансерів без ФОП

Фінмоніторинг 2026: що зробити, щоб банк не заблокував рахунок ФОП і бізнесу

Фінмоніторинг для бухгалтерів і консультантів: як стати на облік

Чи потрібно реєструватись у фінмоніторингу якщо бухгалтерський облік веде директор

Фінмоніторинг без стресу: Мінфін пояснює правила для рієлторів і бухгалтерів

Фінмоніторинг без міфів: коли втручається Держфінмоніторинг